Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №572/2184/26 — Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 572/2184/26

Провадження № 2/572/1970/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - МОРОЗ Ю.М.

за участю :

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни №572/2184/26 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_7 на його користь грошові кошти в сумі 10 000 доларів США основного боргу, 311,50 доларів США – 3% на прострочений борг, що станом на 27 квітня 2026 року як еквівалент у гривні за офіційним курсом НБУ – 44,0039 грн. за 1 долар США становить 453 746 грн. 21 коп., плату за користування позикою за період з 14 жовтня 2024 року по 14 квітня 2025 року в сумі 30 869 грн. 03 коп., вирішивши питання розподілу судових витрат.

Відповідно до поданої позовної заяви позивачем зазначено, що 14 жовтня 2024 року між сторонами по справі – ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , був укладений договір позики грошових коштів в розмірі 10 000 доларів США, щ обуло посвідчено розпискою від цього ж числа, яка була написана в присутності двох свідків : ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Згідно із написаною власноручно ОСОБА_7 розпискою – останній отримав від позивача в борг грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, у строк до 14 квітня 2025 року.

На даний час ОСОБА_7 борг не повернув, на дзвінки та повідомлення позивача не відповідає, за місцем проживання відсутній.

Наведене вище свідчить про те, що ОСОБА_7 має прострочене грошове зобов`язання перед ОСОБА_1 , через що останній просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також 3% річних та плату за користування позикою.

Під час підготовчого провадження позивач подав заяву про зміну предмету та підстав позову, відповідно до якої просить стягнути на користь ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 10 000 доларів США основного боргу, 347,67 доларів – 3 % річних від простроченої основної суми за період з 14 квітня 2025 року по 10 червня 2026 року, здійснивши нарахування 3% річних від основної суми заборгованості з 11 червня 2026 року до дня ухвалення рішення, 30 869 грн. 03 коп. плати за користування позикою, вирішивши питання розподілу судових витрат шляхлм стягнення їх з відповідачів на користь позивача.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав повністю, дав пояснення відповідно до змісту позовної заяви.

Крім цього, ОСОБА_1 просить стягнути суму боргу солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , яка була залучена до участі у справі в якості співвідповідача, оскільки вважає, що грошові кошти відповідач отримував в інтересах сім`ї – з метою оплати орендованого житла, через що дружина боржника несе солідарну із ним відповідальність за грошовим зобов`язанням.

Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився вдруге, був повідомлений про час слухання справи належним чином, не повідомив суд про причини неприбуття, відзив на позовну заяву не подав.

Співвідповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Дрожжин М.В. в судовому засіданні заявлені до співвідповідачки позовні вимоги не визнали повністю.

Зі слів сторони – ОСОБА_2 про зобовязання ОСОБА_7 перед ОСОБА_1 обізнана не була, згоди на отримання чоловіком грошової позики не надавала.

Крім цього, сторона вказує, що ОСОБА_2 невідомо на які цілі ОСОБА_7 були витрачені грошові кошти, отримані у борг від ОСОБА_1 .

На даний час місце перебування ОСОБА_7 співвідповідачці невідоме, останній на звязок із нею не виходить, протягом тривалого часу за місцем проживання відсутній, а тому ОСОБА_2 порушила питання розірвання шлюбу.

Під час підготовчого провадження у цій справі позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі дружини відповідача – ОСОБА_2 , як співвідповідача, яке судом задоволено.

Співвідповідачем ОСОБА_2 було заявлено клопотання про зупинення проваджен у справі – в звязку із зникненням ОСОБА_7 , до встанволення місця його перебування.

У розгляді вказаного клопотання судом відмовлено.

Під час підготовчого провадження позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів, яке судом задоволено.

Інших клопотань сторонами заявлено не було.

Правовідносини між сторонами виникли з приводу грошової позики.

Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ст.509 ЦК України - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, пунктом 1 частини 2 якої визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ті обставини, що між ним та ОСОБА_7 укладено договір позики, який був оформлений розпискою.

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.

Верховний суд у справі №632/2209/16 від 04 березня 2020 року зазначив, що зміст розписки, який є суперечливим, не підтверджує укладення між сторонами договору позики, оскільки не підтверджує факт отримання відповідачем у борг певної грошової суми від позивача. Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, а також Верховним Судом - у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.

Виходячи із змісту вказаних вище судових рішень - боргова розписка має містити інформацію про отримання позичальником певної суми грошових коштів та термін їх повернення.

Дослідивши зміст наданої позивачем розписки, суд вважає, що вона відповідає вказаним вище вимогам.

Так, досліджена судом копія розписки від 14 жовтня 2024 року, доводить, що ОСОБА_7 підтвердив факт отримання ним у позику від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 10 000 доларів США, які зобов`язовується повернути у строк до 14 квітня 2025 року. Позика є безвітсоткова.

Факт отримання грошових коштів ОСОБА_7 письмово підтвердили свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Отже, наведені вище докази беззаперечно доводять факт укладення сторонами по справі договору позики на суму 10 000 доларів США.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові.

У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Судом враховано, що на час розгляду даного спору судом, оригінал розписки перебуває у позивача, що підтверджує факт невиконання відповідачем грошового зобов`язання.

Крім цього, в порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом - доказів на спростування обставин, вказаних у позові ОСОБА_7 суду не надано.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Позивачем доведено наданими доказами факт укладення між сторонами договору позики, який відповідачем не виконано.

На доведення тієї обставини, що відповідач ОСОБА_7 уникає виконання грошового зобов`язання позивачем суду надано копію скрін з екрану мобільного телефону щодо кількості телефонних дзвінків, на які боржник не відповідав.

В той же час позивач просить стягнути суму боргу солідарно з відповідача ОСОБА_7 та співвідповідача – ОСОБА_2 .

Так, сторони не заперечують, що грошове зобовязання виникло у ОСОБА_7 під час перебування у шлюбі із ОСОБА_2 , при чому позивач вказує,що метою отримання грошових коштів відповідачем, зі слів останнього, було покращення добробуту його родини, оскільки отримані кошти він мав використати на оренду житла у м.Рівне

В свою чергу ОСОБА_2 вказані обставини заперечує.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19), усуваючи законодавчий недолік, погодилася із висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц (провадження № 6-486цс16) та від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16), про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо інше не передбачене такими правочинами.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:

"інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Отже, обов`язок спростувати обставини, вказані позивачем, покладається саме на ОСОБА_2 , яка таких доказів суду не надала.

Враховуючи наведене, суд вважає, що слід стягнути з солідарно з відповідачів на користь позивача суму основного боргу – 10 000 доларів США, відповідно до розписки від 14 жовтня 2024 року.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідачів 3% річних та плату за користування коштами.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Отже, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

ОСОБА_1 самостійно здійснив нарахування відсотків за користування грошовими коштами, переданими ОСОБА_7 , визначивши суму відсотків у розмірі 30 869 грн. 03 коп.

В даному випадку, виходячи із змісту укладеного сторонами договору, оформленого розпискою від 14 жовтня 2024 року – сторони не обумовлювали нарахування та оплату відсотків за користування грошовими коштами, а, відтак, не узгоджували період їх нарахування, розмір, що є суттєвими умовами договору.

Тобто, в цій частині вимоги позивача є необґрунтованими, а тому до задоволення не підлягають.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України – боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України - підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Як передбачено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України - строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Статтею 530 ЦК визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При укладені договору позики сторонами визначено строк виконання договору – до 14 квітня 2025 року. Отже, саме з цієї дати позичальник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В даному випадку є достатні правові підстави для стягнення з відповідачів 3% річних, однак, період нарахування та стягнення вказаних виплат слід обчислювати з дня виконання договору і до моменту звернення із даним позовом до суду, оскільки відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із врахуванням суми боргу, яка становить 440 039 грн., прострочки сплати боргу, яка становить 262 та 161 день, відповідно у 2025 та 2026 роках - сума 3 відсотків річних від простроченої суми становить 15 298 грн. 89 коп.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення частково.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідачів суму понесених судових витрат.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку позивачем документально підтверджено оплату судового збору у сумі 3876 грн. 92 коп., відповідно до квитанції від 27 квітня 2026 року, та 12 грн. 91 коп., відповідно до квитанції від 09 червня 2026 року, а також витрати, пов`язані із надісланням іншій стороні поштових відправлень на суму 192 грн. (квитанція від 06 травня 2026 року), на суму 192 грн. (квитанція від 02 червня 2026 року), на суму 96 грн та 96 грн. (квитанції від 13 червня 2026 року).

Оскільки суд дійшов висновку щодо часткової обгрунтованості заявлених ОСОБА_1 вимог, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача сума понесених судових витрат, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, ст.ст.625, 629, 1046, 1047, 257, 267 ЦК України, керуючись ст.ст.81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (жителя АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (останнє відоме місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт громадянина України № НОМЕР_6 ) про стягнення боргу за договором позики – задоволити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 14 жовтня 2024 року у сумі 10 000 доларів США, 15 298 грн. 89 коп. - 3% річних, а також 4465 грн. 83 коп. понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Суддя: