Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №212/13908/25 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 212/13908/25

Провадження № 2/545/1129/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Путрі О.Г.,

при секретарі Литвинову В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 0953859940/5 від 18.12.2021 року в розмірі 65 687,08 грн.

В обгрунтування позову вказувано, що 18.12.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0953859940/5 та отримання кредиту згідно заявки-анкети №3949821 від 18.12.2021 року, що акцептована відповідачем 18.12.2021 року, шляхом підписання електронним підписом відповідача з одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 569 грн. на строк користування кредитом 29 днів з відсотковою ставкою 1,4 % за один день користування кредитом, Строк дії договору - 3 роки. Сторони погодили, що загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 14 860,01 грн.

24.11.2022 було укладено договір №24/11-22 відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0953859940/5.

23.05.2024 було укладено договір №23/05/24 відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0953859940/5.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором №0953859940/5.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 17.02.2026 року відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 16.04.2026 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.

16.03.2026 року відповідач в судове засідання не з?явилася, надала суду заяву про визнання позову. Вказала, що дійсно договір №0953859940/5 укладала, кошти згідно умов останнього в розмірі 10 569 грн. отримувала. (а.с.106).

06.04.2026 року подала до суду заяву, згідно якої прохала заяву подану нею 16.03.2026 року не приймати до уваги (відкликати). Позовні вимоги визнала частково, а саме в частині тіла кредиту. Вказала, що відсотки нараховані поза межами строку дії договору. (а.с.121).

17.06.2026 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, згідно яких прохав суд позовні вимоги ТОВ «Факторинг партнерс» до відповідача задовольнити в повному обсязі. (а.с.150-161).

У судове засідання представник позивача не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, прохав суд їх задовольнити. (а.с.189-191).

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з?явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов визнала частково, а свме заборгованість по тілу кредиту визнала повністю, відсотки частково.(а.с.187).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18.12.2021 року ТОВ «Інфінанс» і ОСОБА_1 уклали договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0953859940/5 від 18.12.2021 року (оферта). В рамках цього договору ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 уклали заяву-анкету №3949821 від 18.12.2021 року щодо надання відповідачу кредиту, ОСОБА_1 підписала вказаний договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «0z5v4u». (а.с.8-10).

У вказаній заяві-анкеті №3949821 від 18.12.2021 року, а також у акцепті оферти від 18.12.2021 року на укладення Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0953859940/5 від 18.12.2021 року та отримання кредиту згідно заявки-анкети №3251446 від 08.09.2020 року зазначено, що ОСОБА_1 надається кредит на наступних умовах: розмір кредиту 10 569 грн; строк користування кредитом 29 днів; строк дії договору 3 роки;відсоткова ставка 1,4% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності пролонгації; річна відсоткова ставка 511%, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 14 860,01 гривень за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації. Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 7187,40%, за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації. Номінальна відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується у випадках передбаченими Правилами. Номінальна річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується у випадках передбаченими Правилами. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 15 932,77 гривень при використанні Номінальної відсоткової ставки. Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 7187,40%, при використанні Номінальної відсоткової ставки. Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору. Максимальна річна відсоткова ставка 1277,5%, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору.

Всі інші умови викладені у Правилах, з якими позичальник ознайомився до укладення Договору, які є невід`ємною частиною Договору (Оферти та Акцепту Оферти).(а.с.11-25).

ТОВ «Інфінанс» свої зобов`язання за вищевказаним договором виконав в повному обсязі шляхом перерахування відповідачу коштів на його банківський рахунок, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.07.2025 року № 3158_250611115513, згідно даних якої 18.12.2021 року на картку № НОМЕР_1 , номер трансакції в системі iPay.ua 126003833, здійснено переказ в сумі 10 569 грн. (а.с.36).

Згідно повідомлення АТ «Державний ощадний банк України» від 28.07.2026 року, на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_3 . Кошти в розмірі 10 569 грн. були зараховані на її рахунок 20.12.2021 року. (а.с.178-181).

24.11.2022 було укладено договір № 24/11-22 відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0953859940/5 від 18.12.2021 року. (а.с.43-45).

23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0953859940/5 від 18.12.2021 року. (а.с.51-55).

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Факторинг партнерс» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .

Як вбачається з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги 23/05/24 від 23.05.2024 року ТОВ «Факторинг партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 65 687,08 грн., з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням – 10 569 грн., сума заборгованості за нарахованими відсотками 55118,08 грн. (а.с.64).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за договором №0953859940/5 від 18.12.2021 року, станом на 24.11.2022 року становить 65 687,08 грн., з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням – 10 569 грн., сума заборгованості за нарахованими відсотками 55118,08 грн. (а.с.38-41,а.с.42).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Сторони погодили,що укладання Договору фінансового кредиту та інших документів (зокрема, але не виключно додаткових угод до Договору, додатків) в електронній формі прирівнюється до укладання відповідних документів в паперовій формі, що мають таку ж юридичну силу. Підписання Позичальником документів (додаткових угод до Договору, додатків) відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 6.18 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, вищезазначенені договори, укладені у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронними договорами, та вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Щодо нарахованих відсотків за користування коштами за договором 0953859940/5 від 18.12.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 29 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 8.1 первинний строк користування кредитом в рамках фінансового кредиту, встановлений сторонами у відповідному договорі фінансового кредиту може бути пролонгований на строк, що відповідає кількості днів , на яку було первинно видано кредит та який вказаний при оформленні відносин між сторонами у договорі. Тобто 29 днів як передбачено в договорі.

Згідно п.8.2 Правил, пролонгація кредиту здійснюється в разі дотримання наступних передумов:

п.8.2.1 на момент подовження строку поточного кредиту строк дії договору фінансового кредиту не закінчився;

п.8.2.2 позичальником повністю сплачено нараховані проценти (у разі відповідної вимоги товариства – неустойка та штрафні санкції) за основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту.

п.8.3 пролонгація кредиту здійснюється виключно за умови попередньої оплати нарахованих процентів за користуванням кредитом (у разі наявності, сплати неустойки та штрафних санкцій на вимогу товариства) за фактичну кількість днів користування кредитом.

п.8.6 підтвердженням волевиявлення позичальника щодо застосування пролонгації кредиту на умовах договору фінансового кредиту є факт погашення нарахованих процентів за користування кредитом, в.т.ч прострочених, на момент платежу, та сплати, на вимогу товариства, неустойки та штрафних санкцій (в разі їх наявності) за фактичне користування фінансовим кредитом у повному обсязі. Сплата нархованих процентів та неустойки та штрафних санкції ( в разі їх наявності вимоги товариства про її сплату) сплачується одночасно одним платежем.

Разом з тим, відповідач не вчиняла дій щодо пролонгації строку дії договору.

Таким чином, за неповернення вказаних сум після закінчення строку, на який були видані кредитні кошти, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Звертаючись до суду із позовом ТОВ «Факторинг партнерс» не заявляло вимоги про застосування судом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Тому з підстав, заявлених в позові, з позичальника підлягають стягненню проценти, які є звичайною платою за користування грошима за умови неналежного виконання умов договору (максимальна відсоткова ставка), нараховані за період до прострочення боржника відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), розмір яких визначений договором в розмірі –4291,01 грн. (10569 грн. х 1,4 % х 29 днів = 4291,01 грн.).

Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем,з відповідача в рахунок погашення заборгованості за відсотками за кредитнм договором здійснено списання коштів в розмірі 1,88 грн. Вказані кошти підлягають зарахуванню у суму погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.(а.с.41).

Таким чином, аналізуючи надані суду докази, вирішуючи справу в межах заявлених вимог,суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог,а саме: з відповідача на користь позивача за договором позики №0953859940/5 від 18.12.2021 року, підлягає стягненню заборгованість в розмірі 14 858,13 грн. (10 569 грн. заборгованість по тілу кредиту + 4291,01 грн. заборгованість по відсоткам - 1,88 грн. сплачені відповідачем кошти в погашення заборгованості за відсотками = 14 858,13 грн.).

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ч.2 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що 02.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»,укладено договір №02-07/2024 про надання правової допомоги. (а.с.73-75).

Відповідно до витягу з акту №21 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 року до вказаного договору, сторони узгодили отримання адвокатських послуг Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» на суму 16 000 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 65 687,08 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 14 858,13 грн.

Пропорційність задоволених вимог становить 23% (14 858,13 х 100: 65 687,08 = 23%).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 23 %, то витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в розмірі 3680 грн. (16 000 х 23% :100% = 3680) згідност.141 ч.2 п.3 ЦПК України.

Відповідно дост. 141 ч.1 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, судовий збір з відповідача стягується пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 557,15 грн. (2422,40 х 23 %:100% = 557,15).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (юридична адреса: м.Київ, вуд Ґедройця Єжи, буд.6, оф.521, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитним договором №0953859940/5 від 18.12.2021 року в розмірі 14 858,13 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот п?ятдесят вісім гривень тринадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» сплачений судовий збір в сумі 557,15 грн. (п?ятсот п?ятдесят сім гривень п?ятнадцять копійок) та 3680 грн. (три тисячі шістсот вісімдесят гривень) витрат на оплату правової допомоги.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г.Путря