Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №398/1002/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 398/1002/26

Провадження № 2/545/2565/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Стрюк Л.І.,

за участі секретаря Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач АТ «Таскомбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 26.01.2022 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та відповідачем укладено кредитний договір №7195852785 про надання споживчого кредиту, за яким ОСОБА_1 отримав в кредит кошти у розмірі 63663,40 грн, строком на 36 місяців, 0,01% річних проценти за користування кредитом, 2,7 % щомісячні проценти. 27.01.2023 права вимоги за кредитним договором відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі договору факторингу №НІ/11/8-Ф від 27.01.2023. Відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконав, з зв`язку з чим станом на 21.01.2026 за вказаним кредитним договором виникла заборгованість у сумі 66313,87 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту – 30372,44 грн; заборгованість по річним процентам – 5,26 грн; заборгованість по щомісячним процентам- 35936,17 грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №7195852785 від 26.01.2022 в загальному розмірі 66313,87 грн, а також сплачені позивачем судові витрати.

Представник відповідача у додаткових поясненнях проти задоволення позову заперечував частково. Стверджував, що відповідач визнає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 30372,44 грн, однак проти стягнення заборгованості за відсотками заперечує. Свою позицію обґрунтовує тим, що вчасно сплачувала борг, однак у квітні 2023 року її платіж повернувся, а банк, змінивши рахунок, після неодноразових звернень так і не надав нові реквізити. Оскільки заборгованість виникла з вини банку, на підставі ст. 613 ЦК України настало прострочення кредитора, що звільняє боржника від сплати процентів та відповідальності за ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення процентів.

У судове засідання представник позивача не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що свої вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надала. Згідно з п. 2 ч.7, ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається такою, що повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Судом встановлено, що 26 січня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та Позичальником було укладено Кредитний договір №7195852785.

Сума кредиту — 63 663,40 грн.

Строк користування — 36 місяців.

Процент при наданні кредиту — 7% від суми кредиту.

Загальні проценти — 0,01% від суми боргу.

Щомісячні проценти — 2,70% від суми кредиту.

Спосіб надання — безготівковий перерахунок протягом 3 банківських днів.

Кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання, перерахувавши кошти позичальнику у безготівковій формі.

27 січня 2023 року на підставі Договору факторингу №НІ/11/8-Ф ТОВ «ФК «ЦФР» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором АТ «ТАСКОМБАНК», яке набуло статусу нового кредитора.

Позичальник неналежно виконував зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість. Нараховані борги не були погашені навіть після телефонних сповіщень банку.

Станом на 21 січня 2026 року загальна заборгованість за кредитним договором становить 66 313,87 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту — 30 372,44 грн; заборгованість за річними процентами — 5,26 грн; заборгованість за щомісячними процентами — 35 936,17 грн.

Позичальником ОСОБА_1 не заперечується факт отримання коштів та користування ними.

Окрім того, з виписки по особовому рахунку за договором №7195852785 від 26.01.2022 за період 26.01.2022 - 01.01.2026 встановлено, що позичальник активно користувалася наданими банком кредитними коштами, а також здійснювала погашення боргу (а.с.18-41).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, відповідачем були порушені умови договорів щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договорами платежів, що призвело до невиконання взятих на себе зобов`язань.

Зважаючи на невиконання відповідачем зобов`язання, стосовно умов повернення кредитів, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості по кредитам, заборгованості за відсотками.

Щодо доводів відповідача з приводу стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Відповідач стверджує, що намагалася сплатити кредит у квітні 2023 року, однак не надала суду жодних належних і допустимих доказів (розрахункових документів, банківських квитанцій чи меморіальних ордерів), які б підтверджували факт здійснення платежу, факт його повернення чи спробу переказу коштів на рахунок кредитора.

Посилання відповідача на звернення до банку через гарячу лінію чи соціальні мережі не є належним доказом виконання або спроби виконання грошового зобов`язання. Умови кредитного договору та законодавство регулюють офіційний порядок взаємодії та сплати заборгованості; запити в соціальних мережах не є офіційним зверненням, що звільняє від обов`язку сплати коштів.

Для застосування положень про прострочення кредитора боржник повинен довести, що він запропонував належне виконання, а кредитор відмовився його прийняти або не вчинив обов`язкових дій. Зміна реквізитів чи відсутність відповіді в соцмережах не позбавляла боржника можливості внести кошти на депозит нотаріуса (ст. 537 ЦК України) або звернутися до банку з офіційною письмовою заявою.

Відповідно до ст. 525, 526, 625 ЦК України, виїзд за кордон та виникнення технічних чи комунікаційних складнощів не звільняють боржника від виконання грошового зобов`язання та від відповідальності за його порушення. Оскільки відповідач користувалася кредитними коштами, проценти є платою за користування ними, а не заходом відповідальності, а тому підлягають сплаті в повному обсязі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача 66313,87 грн заборгованості за тілом кредиту та відсотків.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Так, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Відтак, зважаючи на задоволення позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (адреса місцезнаходження: 01032, вул. С.Петлюри, буд.30, м. Київ, ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за договором кредиту №7195852785 від 26.01.2022 в розмірі 66313,87 грн та 2662,40 грн судового збору, а всього 68976,27 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк