Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №554/17604/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 14.10.2026Справа № 554/17604/25

Провадження № 2/554/585/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

14 жовтня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Михайлової І.М.,

за участі секретаря судового засідання Станкевич Н.О.,

представника позивача – адвоката Гавриленка О.В.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Кожем`яки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності, у якому просила припинити право власності ОСОБА_1 на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом № 2512, виданого 31.07.2025 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В. Просила визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/15 частину вказаної квартири; виплатити відповідачу в якості компенсації вартість 1/15 частки вказаної квартири в сумі 105400 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є власником 14/15 частин квартири АДРЕСА_1 загальною площею 49,6 кв.м. (житлова площа 33,3 кв.м.) на підставі:

-Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла 08.12.1999 (1/5 частина);

-Свідоцтва про право на спадщину за законом № 3089, виданого 13.10.2017 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В. (1/5 частина);

-Свідоцтва про право на спадщину за законом № 2369, виданого 23.07.2025 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В. (2/15 частини);

-Договору дарування № 2368 від 23.07.2025, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В. (2/5 частини).

Відповідач ОСОБА_1 є співвласником спірної квартири, якому належить 1/15 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2512, виданого 31.07.2025 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В.

У вказаній квартирі відповідач не зареєстрований та не проживає. Між позивачем та відповідачем склались неприязні відносини, тому спільне користування квартирою є неможливим. Відповідач не сплачує комунальних послуг, не несе витрати на утримання квартири, чим порушує права позивача на розпорядження та користування вказаним майном.

У власності відповідача є частка квартири, площею 69,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , де він постійно проживає та зареєстрований.

Відповідно до висновку експерта Авдєєвої Н.М. за результатом проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 35 від 15.08.2025 виділення відповідачу в натурі належної йому 1/15 частини спірної квартири є неможливим, спірна квартира є неподільною річчю, спільне користування квартирою неможливе. Ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 1581000 грн, тобто вартість 1/15 частини складає 105400 грн. Позивачем внесено на депозитний рахунок суду вартість 1/15 частини спірної квартири в сумі 105400,00 грн.

За таких підстав, ОСОБА_2 просила позов задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2025 року справу розподілено до провадження головуючого судді Михайлової І.М.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 15.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, призначено підготовче судове засідання на 20.01.2026 року о 10 год. 40 хв.

Роз`яснено відповідачу, що він має право подати відзив на позов, який відповідає вимогам ст.178 ЦПК України, та додати до нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, якщо такі докази не надані позивачем, та документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, у 15-денний строк із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов.

20.01.2026 року підготовче судове засідання було знято з розгляду в зв`язку із відсутністю в суді електропостачання через застосування спеціального графіку аварійних відключень та перебування судді на навчанні, судове засідання призначено на 25.02.2026 року на 10 годину.

20.01.2026 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява представника позивача – адвоката Гавриленка О.В. про ознайомлення із матеріалами справи та надання доступу зо електронного кабінету у справі №554/17604/25.

20.01.2026 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 25.02.2026 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні процесуального строку на подання до суду зустрічної позовної заяви та відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення. У підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 10 год. 45 хв. 25.03.2026 року для врегулювання спору між сторонами.

27.02.2026 оригінал зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення повернуто позивачу на підставі ухвали суду від 25.02.2026.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 25.03.2026 року, залишену без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29.06.2026, відмовлено в задоволенні клопотань представника відповідача – адвоката Кожем`яки О.В. про об`єднання в одне провадження даної цивільної справи з цивільною справою № 554/3731/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення; залишення позовної заяви без розгляду в зв`язку із відсутністю предмета спору; оголошення у підготовчому судовому засіданні перерви; виклик свідка ОСОБА_4 .

Клопотання представника відповідача – адвоката Кожем`яки О.В. про прийняття до спільного розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення - залишено без розгляду.

Клопотання представників позивача та відповідача про виклик свідків задоволено, в судове засідання викликано в якості свідків: дільничного інспектора поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Задоволено клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи флешки, на якій містяться записи телефонних дзвінків ОСОБА_1 до ОСОБА_4 . У задоволенні клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи угод про викуп - відмовлено.

Закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.05.2026 року на 10 год. 30 хв.

Після вирішення судом клопотання про долучення до матеріалів справи USB накопичувача (флешки), на якій містяться записи телефонних дзвінків ОСОБА_1 до матері ОСОБА_4 , відповідачем та його представником зазначений доказ не був наданий до суду.

15.04.2026 до суду надійшло клопотання представника відповідача – адвоката Кожем`яки О.В. про ознайомлення із матеріалами справи в електронному вигляді.

30.04.2026 року до суду через канцелярію надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Михайлової І.М. від розгляду даної справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 04.05.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Михайлової І.М. визнано необґрунтованою.

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Михайлової І.М. від розгляду цивільної справи № 554/17604/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності передано до канцелярії Шевченківського районного суду міста Полтави для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід, у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 06.05.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Михайлової І.М. відмовлено. Постановлено розгляд справи продовжити у тому ж складі суду.

05.05.2026 відповідач ОСОБА_1 надіслав до суду заяву про відкладення судового розгляду справи у зв`язку із тимчасової непрацездатністю.

06.05.2026 протокольною ухвалою суду судове засідання відкладено на 15.06.2026 на 11 год.

10.06.2026 року відповідач ОСОБА_1 надіслав до суду клопотання про зупинення провадження у справі №554/17604/25 до прийняття рішення по суті у справі № 554/6499/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним; третя особа: приватний нотаріус Святецька І.В.

В обґрунтування клопотання послався на те, що в разі задоволення судом позовних вимог у справі про визнання недійсним договору дарування, частка відповідача у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 суттєво збільшиться. Відтак, на думку ОСОБА_1 , розгляд даної справи до вирішення справи № 554/6499/26 може призвести до правової колізії, оскільки ОСОБА_2 набуде право власності на всю квартиру, тоді як у разі задоволення позову у справі № 554/6499/26 буде позбавлена права власності на 1/5 частину зазначеної квартири.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 15.06.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено через недоведеність того, що до набрання законної сили рішенням у справі №554/6499/26 розгляд справи №554/17604/25 об`єктивно неможливий, оскільки у разі задоволення позову про визнання недійсним договору дарування, перерозподіл часток у спірній квартирі між позивачем та іншими співвласниками не призведе до зміни частки відповідача, а можливих змін може зазнати лише склад позивачів. Судове засідання призначено на 22.07.2026 на 10 год.

20.07.2026 відповідачем ОСОБА_1 через канцелярію суду подано додаткові пояснення щодо обставин справи, в яких відповідач стверджує, що проживати у належній йому квартирі АДРЕСА_3 він не може по причині неприязних стосунків між ним та колишньою дружиною і донькою. Тож позбавлення його житлової площі у батьківській квартирі АДРЕСА_1 заподіє істотної шкоди його інтересам.

22.07.2026 розгляд справи відкладено на 19.08.2026 у зв`язку із розглядом клопотань про невідкладні слідчі дії.

19.08.2026 протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Кожем`яки О.В., розгляд справи відкладено на 23.09.2026.

27.08.2026 представник відповідача - адвокат Кожем`яка О.В. подав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

У судовому засіданні, під час судових дебатів 23.09.2026 представник відповідача -адвокат Кожем`яка О.В. заявив відвід судді Михайловій І.М., обґрунтований тим, що на думку адвоката суддя не забезпечила рівність учасників процесу щодо не оголошення перерви в судовому засіданні для підготовки до судових дебатів, відхиляла усі клопотання представника відповідача. Ці обставини викликають у представника відповідача сумніви в неупередженості судді при розгляді його справи.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Гавриленко О.В. підтримав позовну заяву та просив задовольнити з підстав, зазначених у позові. Вказав, що позивач володіє 14/15 частинами спірної квартири, 1/15 частка перебуває у власності відповідача. Зазначив, що частка відповідача є незначною, становить близько 3,31 кв.м., однак її наявність перешкоджає позивачу здійснювати правомочності власника, зокрема розпоряджатися спірною квартирою, що є неможливим без володіння 1/1 цілою квартирою.

Представник позивача клопотання про допит свідка ОСОБА_6 – доньки відповідача, просив зняти з розгляду через те, що свідок перебуває на військовій службі в ЗСУ та не має можливості прибути до суду для надання показів.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача – адвокат Кожем`яка О.В. заперечували проти задоволення позову. Зазначили, що припинення права власності відповідача на 1/15 частку спірної квартири завдасть істотної шкоди відповідачу. У власності ОСОБА_1 є частка квартири АДРЕСА_3 , проте колишня дружина та донька влаштовують йому провокації, звинувачують у домашньому насильстві, не бажають, щоб він користувався квартирою АДРЕСА_3 , а тому відповідач вимушений проживати в орендованому службовому приміщенні по АДРЕСА_4 . Вважає, що 105400 грн, внесені позивачем на депозитний рахунок суду є занадто незначною сумою грошових коштів, що не вирішить його проблеми із житлом.

Представник відповідача пояснив про нездатність забезпечити до суду явку свідка дільничного інспектора поліції ОСОБА_5 , щодо долучення до матеріалів доказу – флеш накопичувача із записами телефонних розмов відповідача із ОСОБА_4 пояснив, що вказаний доказ вже долучено до іншої справи, у якій ОСОБА_1 є стороною.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 23.09.2026 у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Кожем`яки О.В. про відвід судді Михайлової І.М. під час судових дебатів, відмовлено.

Згідно із ч. 1 ст. 244 ЦПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

23.09.2026 Шевченківським районним судом міста Полтави постановлено перейти до стадії ухвалення судового рішення та відкласти ухвалення та проголошення судового рішення до 10 год. 15 хв. 02.10.2026.

02.10.2026 суд, з метою встановлення факту зарахування на депозитний рахунок суду вартості 1/15 частини спірної квартири, ухвалив повернутися до стадії з`ясування обставин у справі.

Представник позивача – адвокат Гавриленко О.В. на підтвердження доводів щодо зарахування вартості 1/15 частини спірної квартири на депозитний рахунок суду, надав для огляду оригінал квитанції до платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» на переказ готівки №1.440135023.1 від 10.12.2025 у розмірі 105400 грн та просив засвідчити копію вказаної квитанції, долучити її до матеріалів справи.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечував.

Згідно із вимогами ст.259 ЦПК України складання повного рішення було відкладено на 14.10.2026 року.

Суд, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов такого висновку.

Судом встановлено наступні фактичні обставини у справі.

ОСОБА_2 є власником 14/15 частин квартири АДРЕСА_1 .

Згідно із свідоцтвом про право власності на житло, виданим Відділом приватизації житла 08.12.1999 за №1785 спірна квартира загальною площею 40,50 кв.м. на праві спільної сумісної власності належить, зокрема, позивачці ОСОБА_2 - 1/5 частина. Засвідчувальний напис про реєстрацію права власності від 08.02.1999 № 117-16196.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13.10.2017 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В. за реєстр. № 3089, ОСОБА_2 успадкувала після смерті доньки ОСОБА_7 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 33,3 кв.м., загальною площею 48,5 кв.м., комора пл.4,0 кв.м.

Згідно із Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 23.07.2025 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В. за реєстр. № 2369, на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 33,3 кв.м., загальною площею 49,6 кв.м., після смерті батька ОСОБА_1 спадкоємцями є: ОСОБА_2 на 2/3 частки, в тому числі з урахуванням 1/3 частки від якої відмовилася дружина померлого ОСОБА_4 , та на 1/3 частку – син ОСОБА_1 . Загалом свідоцтво про право на спадщину видано ОСОБА_2 на 2/15 частки квартири, на 1/15 частку квартири – свідоцтво не видавалося.

Відповідно до Договору дарування 03.07.2025, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В. за реєстр. № 2368, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 2/5 частини квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії технічного паспорту, виготовленого ПП Полтавське Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» виготовленого 05.03.2025, квартира АДРЕСА_5 , загальною площею 49,6 кв.м (житлова площа 33,3 кв.м) складається із коридору площею 5,1 кв.м., кімнати площею 17,3 кв.м. (житлова площа 17,3 кв.м.), кімнати 16,0 кв.м. (житлова площа 16,0 кв.м.), кухні площею 6,1 кв.м., ванної площею 2.2 кв.м., вбиральні площею 1.1 кв.м., балкону площею 1,8 кв.м.

Відповідно до копії довідки КП «ЖЕО №2» від 04.08.2025 у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

Таким чином, позивачу ОСОБА_2 належать 14/15 частин спірної квартири.

Відповідачу ОСОБА_1 належить 1/15 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2512, виданого 31.07.2025 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В.

Між сторонами, як співвласниками нерухомого майна, згоди щодо користування належними їм частками не досягнуто.

Відповідно до висновку експерта Авдєєвої Н.М. за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 35 від 15.08.2025 об`ємно-планувальне рішення квартири АДРЕСА_1 на підставі ДБН В2,2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення» не представляється можливим виділити сторонам ізольовані приміщення із самостійними виходами, що можуть використовуватись як окремі квартири, або які можна переобладнати в такі квартири. На 1/15 частину співвласнику необхідно виділити приміщення у квартирі площею 3,31 кв.м. (49,6 кв.м.х1/15), а на 14/15 частин співвласнику необхідно виділити приміщення площею 46,29 кв.м. Тому квартира за адресою: АДРЕСА_6 є неподільною річчю.

Об`ємно-планувальне рішення квартири АДРЕСА_1 не дозволяє встановити багатосімейну (комунальну) квартиру, згідно п.152 до Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 № 488 у зв`язку із значним відхиленням 79% від ідеальної частки співвласника.

Ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 1581000 (один мільйон п`ятсот вісімдесят одну тисячу) гривень 00 копійок.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» на переказ готівки №1.440135023.1 від 10.12.2025 позивачем ОСОБА_2 внесено на депозитний рахунок суду вартість 1/15 частки квартири АДРЕСА_1 в сумі 105400 грн.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 316 ЦК України передбачено що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами першою, другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст.183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

У ст.365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) виснувала, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в ст.365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена п.4 ч.1 ст.365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 ч.1 ст.365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

У вказаній справі, в якій заявлено вимоги про припинення права на частку у спільній власності та визнання права власності, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що лише відмова у задоволенні вимоги позивача про припинення права власності на частку у праві спільної власності на нерухоме майно (визнати право на яку за собою позивач просив суд) є підставою для відмови у задоволенні вимоги про визнання права власності позивача на цю частку (пункт 64).

У постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18), від 01.06.2023 року у справі № 344/2399/21 (провадження № 61-1592св23), від 11.12.2023 року у справі № 442/7979/21 (провадження № 61-3161св23), від 10.01.2024 року у справі № 344/6767/14-ц (провадження № 61-6980св22) зазначено, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.

Верховний Суд України у постанові від 13.01.2016 року у справі № 6-2925цс15 вказав, що у справі за позовом одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачеві частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники-відповідачі; чи сплачують інші співвласники, які володіють та користуються майном, матеріальну компенсацію позивачеві за таке володіння та користування відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію у рахунок визнання за ними права власності на спільне майно, та чи не становитиме це для них надмірний тягар. У цій справі також було заявлено вимогу про визнання права власності.

У постанові від 23.11.2016 року у справі № 6-1943цс16 Верховний Суд України погодився із висновками колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в ухвалі від 13.07.2016 року, зокрема щодо наявності підстав для припинення права спільної часткової власності на частину нежитлового приміщення, визнання за позивачем права власності на зазначене майно та стягнення на користь відповідача грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку суду. Разом з тим, позовних вимог про визнання права власності на спірну частину нерухомого майна у зазначеній справі заявлено не було.

У справі, яка розглядається, ОСОБА_2 обґрунтувала позовні вимоги тим, що є власницею 14/15 частин спірної квартири, у квартирі позивач зареєстрована з 16.03.1993, спірна квартира є її місцем проживання, а відповідач є власником 1/15 частини спірної квартири, що становить 3,31 кв.м., тобто незначну частку.

Виділення 1/15 частини квартири в натурі є неможливим, оскільки квартира є неподільною, спільне користування власністю неможливе через неприязні стосунки із відповідачем та те, що ОСОБА_1 не бере участі в оплаті комунальних послуг, не несе витрат на утримання спірної квартири, чим порушує права позивача на володіння, розпорядження та користування спірною квартирою.

За таких обставин, позивач просила припинити право власності відповідача на 1/15 частину спірної квартири та визнати за нею право власності на вказану 1/15 частину квартири, виплатити відповідачу в якості компенсації вартість спірної 1/15 частини квартири з депозитного рахунку суду в розмірі 105400 грн, що внесені ОСОБА_2 на рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області 10.12.2025.

Висновки щодо неподільності об`єкта права власності – квартири АДРЕСА_1 та неможливості виділу в натурі 1/15 частини спірної квартири, що становить 3,31 кв.м., відповідачем не спростовані та незначний розмір частки не заперечувався під час розгляду справи.

Доводи відповідача щодо невеликої вартості спірної 1/15 частини квартири також не спростовані належними та допустимими доказами, альтернативний висновок експерта до суду не надано.

Факт внесення позивачкою на депозитний рахунок суду вартості 1/15 частки в розмірі 105400 грн, оціненої згідно висновку експерта №35 від 15.08.2025, підтверджено матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про істотність шкоди, яка може бути йому завдана після припинення права власності на 1/15 частину спірної квартири, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 набув право власності у порядку спадкування на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1 31.07.2025. У вказаній квартирі не зареєстрований, не проживає, не несе витрат на утримання частки квартири, комунальні послуги не сплачує. Зазначені обставини відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Натомість, відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 25.05.2016, відповіді №3431535 від 12.10.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачу ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить частина квартири АДРЕСА_3 .

Посилання відповідача на висновок ВССУ від 27.01.2016 у справі № 6-12402ск15 про те, що відсутність іншого житла у співвласника квартири, частка якого припиняється на підставі ст.365 ЦК України, є істотною шкодою, що завдається йому у зв`язку з таким припиненням права власності, а також твердження відповідача про те, що припинення його права власності на частку у батьківській квартирі завдасть йому істотної шкоди, тому, що він може залишитись без житла, є неприйнятними з огляду на обставини, підтверджені матеріалами справи.

Під час розгляду вказаної справи відповідачем не надано суду жодних доказів того, що відповідач втратив право власності на частку квартири АДРЕСА_3 .

Суд не бере до уваги докази, надані відповідачем: копію постанови Полтавського апеляційного суду від 03.07.2025 про скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28.03.2025 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_1 , як такий, що не відноситься до предмета спору.

Суд відхиляє, надану відповідачем заяву ОСОБА_8 , посвідчену приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Рой Т.В. 23.06.2026 за № 1647 про засвідчення фактів неприязних стосунків відповідача із колишньою дружиною та донькою, факту проживання ОСОБА_1 у магазині по АДРЕСА_4 , а також копію договору оренди частини нежитлового приміщення у АДРЕСА_4 від 16.10.2023, термін дії якого сплив 31.12.2024, оскільки вказані докази не є належними та допустимими, а також не стосуються предмету доказування у справі.

З таких же підстав протокольною ухвалою суду від 23.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про виклик та допит свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні.

Службову характеристику ОСОБА_1 , копії фото, доданих відповідачем до пояснень, консультативні висновки спеціалістів, суд відхиляє через те, що вказані документи не містять доказової інформації щодо предмету доказування у справі.

Суд не бере до уваги надані відповідачем копії заяв ОСОБА_1 до управління поліції від 02.01.2026 та 10.02.2026, оскільки вказані документи не відносяться до предмету спору у справі, навпаки за змістом зазначених заяв відповідач саме після пред`явлення ОСОБА_2 позову, стверджує, що фактично проживає із колишньою дружиною за адресою: АДРЕСА_2 та має неприязні стосунки.

Суд констатує, що відповідачем не надано доказів перешкоджання позивачем у користуванні спірним нерухомим майном.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що припинення права спільної часткової власності на спірну 1/15 частину квартири ОСОБА_1 із виплатою відповідачеві компенсації за його частку в розмірі 105400 грн, не завдасть істотної шкоди його інтересам, і тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.365 ЦК України.

Згідно із приписами ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Згідно із п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Аналіз зазначених приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідчить про те, що державний реєстратор одночасно зі здійсненням реєстрації припинення речового права проводить державну реєстрацію набуття відповідного права чи обтяження шляхом виконання судового рішення про одночасне визнання такого речового права або шляхом відновлення попереднього запису про речові права.

Речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту прав, суд виходить із того, що спосіб захисту прав позивача відповідає правовій природі спірних правовідносин, що виникли між сторонами, а також спроможний та реально здатний забезпечити досягнення його соціальної мети – захистити право людини.

Стаття 365 ЦК України регулює правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Водночас реалізація співвласником свого суб`єктивного права, передбаченого зазначеною статтею (подання відповідного позову з доведенням обставин, передбачених ч.1 ст.365 ЦК України, внесення вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду), спрямована не лише на припинення правовідношення спільної власності (п.7 ч.2 ст.16 ЦК України), а саме на набуття відповідного права за рахунок припинення права власності іншого співвласника, що передбачене п.1 ч.2 ст.16 ЦК України (визнання права).

Набуття права власності позивачем на припинену частку відповідача у спільному майні в порядку ст.365 ЦПК України відповідає визначеній ч.5 ст.11 ЦК України підставі виникнення цивільних прав та обов`язків.

Крім того, визнання права застосовується не лише у разі наявності порушення такого права, а також у разі його невизнання чи оспорення, що узгоджується з ч.1 ст.15 та ст.392 ЦК України.

Право ОСОБА_2 на набуття права власності на незначну частку ОСОБА_1 у праві спільної власності на неподільну річ, відповідачем заперечується, що і стало підставою для заявлення позовної вимоги про визнання права власності на належну відповідачу частку.

Вимога про визнання за позивачем права власності на раніше належну відповідачу незначну частку у праві спільної власності на неподільне майно є тією вимогою, яка забезпечує досягнення мети поданого позову, а задоволення такої вимоги призводить до остаточного вирішення спору між сторонами (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати КЦС від 09.09.2024 року у справі № 671/15438/21).

На підставі аналізу доказів, наданих позивачем у справі, суд дійшов до висновку, що частка відповідача ОСОБА_1 у спірній квартирі є незначною і не може бути виділена в натурі, а спірна квартира є неподільною річчю в даному випадку; відповідач не володіє, не користується вказаною часткою квартири, не вносить плату за обслуговування вказаної частки у спірній квартирі, проживає та зареєстрований за іншою адресою та має у власності житло, тому право відповідача на належну йому 1/15 частину спірної квартири слід припинити, стягнувши на його користь компенсацію вартості частки, що внесена позивачем на депозитний рахунок суду, та визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності на належну відповідачу 1/15 частину у спільній власності у спірній квартирі, оскільки є доведеним, що спільне володіння та користування сторін спірною квартирою є неможливим, можливість реального поділу часток у квартирі між сторонами та виділ належної відповідачу частки у виді повноцінного самостійного житла відсутня. Таке припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, а також обставини даної справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

У зв`язку з припиненням права власності відповідача на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1 , за позивачкою слід визнати право власності на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1 .

Питання про розподіл судових витрат по справі суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України, а тому стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 229, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності – задовольнити у повному обсязі.

Припинити право власності ОСОБА_1 на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1 .

Виплатити ОСОБА_1 компенсацію вартості за 1/15 частину квартири АДРЕСА_1 у розмірі 105400 грн (сто п`ять тисяч чотириста гривень), внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду згідно із платіжною інструкцією АТ КБ «ПриватБанк» відділення Полтавське №20 на переказ готівки №1.440135023.1 від 10.12.2025 у розмірі 105400 грн.

Грошові кошти виплатити після набрання судовим рішенням законної сили за зверненням ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1211,20 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя І.М. Михайлова