Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №545/482/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 06.10.2026Справа № 545/482/26

Провадження № 2/554/2820/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді -Савченко Л.І.

при секретарі – Титаренко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савчук Олег Володимирович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ спільного майна, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савчук О.В., звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому прохав:

виділити ОСОБА_1 в натурі в окрему інвентарну одиницю із спільної часткової власності частину житлового будинку “А-1” у складі кухня 1 площею 7,7 м. кв., кімната 1-1 площею 18,0 м. кв., загальною площею 25,7 м. кв. та господарські споруди: вбиральня «Ж», огорожа №4, трубопровід №6, а також земельну ділянку площею 0,0353 га із загальної площі 0,0707 га земельної ділянки за кадастровим номером 5310137000:18:011:0264, що знаходяться в АДРЕСА_1 , припинивши право спільної власності на вище зазначені об`єкти нерухомого майна;

визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок “А-1” у складі кухня 1 площею 7,7 м. кв., кімната 1-1 площею 18,0 м. кв., загальною площею 25,7 м. кв. і господарські споруди: вбиральня «Ж», огорожа №4, трубопровід №6, а також право власності на земельну ділянку площею 0,0353 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 згідно схеми розподілу, що є додатком до висновку № 31 від 22.01.2026 р.

В обґрунтування позову вказав, що ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу № 1-357 від 18.01.1979 року отримала у власність 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками житлового будинку і господарських будівель є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивачка не має правовстановлюючих документів на частку житлового будинку відповідачів, але в загальному їх обом належить частина житлового будинку з господарськими будівлями. Земельна ділянка під житловим будинком приватизована та на праві спільної сумісної власності належить всім трьом співвласникам житлового будинку: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , згідно рішення Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 06.04.2017 р. Між позивачкою та співвласниками (відповідачами) склався порядок користування і володіння конкретно визначеним нерухомим майном, зокрема, позивачці належить частина житлового будинку, в технічному паспорті зазначена під номером 1 в складі кухня 1 площею 7,7 м. кв., кімната 1-1 площею 18,0 м. кв. загальною площею 25,7 м. кв. та житловою площею 18,0 м. кв. Крім того, з господарських будівель і споруд у володінні позивачки знаходиться вбиральня «Ж», огорожа №4 та трубопровід №6. Жодних спільних об`єктів нерухомого майна немає, позивачка має окремі входи до власного подвір`я та домоволодіння. Позивачка з метою покращення житлових умов має намір здійснити реконструкцію своєї частини будинку. З такою метою позивачці необхідно виділити свою частку нерухомого майна в окрему одиницю. Однак за даних обставин та відсутності згоди співвласників не має можливості в нотаріальному порядку укласти договір поділу спільного майна. Позивачка не може вплинути на співвласників та зобов`язати їх привести документи у відповідність і в подальшому оформити договір поділу нерухомого майна, а їх бездіяльність фактично обмежує право позивачки на розпорядження своїм майном. З цих підстав, звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2026 року цивільну справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Полтави.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 12 березня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 11 серпня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник Савчук О.В. не з`явилися, до суду надіслали заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримали, проти ухвалення заочного рішення не заперечували (а.с.69).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи під розписку (а.с.65), про причину неявки суд не повідомив.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток про виклик до суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які повернулися до суду у зв`язку із відсутністю одержувача за вказаною адресою (а.с.40-41, 55-56, 67-68). що є належним повідомленням згідно п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України.

Крім того, про обізнаність відповідачки ОСОБА_3 про судове засідання свідчить укладений Договір про надання правової допомоги від 08 травня 2026 року між нею та адвокатом Жигилій Д.Л. на представництво інтересів ОСОБА_4 у даній справі, який в подальшому був розірваний за згодою сторін (а.с.44-47, 59).

Враховуючи положення ст.ст. 223, 240 ЦПК України, підстав для відкладення судового засідання не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу № 1-357 від 18.01.1979 року, посвідченого заступником старшого державного нотаріуса Першої Полтавської державної нотаріальної контори Грінчичиною К.І., за № І-357, ОСОБА_5 отримала у власність 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 (а.с.6-7).

Даний договір зареєстрований в Полтавському міжміському БТІ 10.04.1980 року в реєстровій книзі № 41 за реєстровим № 69, про що свідчить реєстровий напис на зворотному боці договору (а.с.7). Крім того, право власності позивачки на вище вказане нерухоме майно зареєстроване в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, що слідує із витягу з Державного реєстру речових прав № 458657748 від 29.12.2025 року (а.с.7 зворот).

Після укладення шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що слідує із Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 19 червня 1985 року (а.с.18 зворот).

Іншими співвласниками житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачі). Вказані обставини не спростовані відповідачами.

Земельна ділянка під житловим будинком площею 0,0707 га, кадастровий номер 5310137000:18:011:0264 за адресою: АДРЕСА_1 приватизована та на праві спільної сумісної власності належить всім трьом співвласникам житлового будинку: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на підставі рішення Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 06.04.2017 р., право власності зареєстроване в Державному реєстрі, що підтверджується Витягом з ДРРП № 85787207 від 25.04.2017 (а.с.8, 17-18).

Між позивачкою та співвласниками (відповідачами) склався порядок користування і володіння конкретно визначеним нерухомим майном, зокрема, позивачці належить частина житлового будинку, в технічному паспорті зазначена під номером 1 в складі кухня 1 площею 7,7 м. кв., кімната 1-1 площею 18,0 м. кв. загальною площею 25,7 м. кв. та житловою площею 18,0 м. кв. Крім того, з господарських будівель і споруд у володінні позивачки знаходиться вбиральня «Ж», огорожа №4 та трубопровід №6. Жодних спільних об`єктів нерухомого майна немає, позивачка має окремі входи до власного подвір`я та домоволодіння (а.с.8-12).

Позивачка вказує, що з метою покращення житлових умов має намір здійснити реконструкцію своєї частини будинку, а тому їй необхідно виділити свою частку нерухомого майна в окрему одиницю, однак за відсутності згоди співвласників не має можливості в нотаріальному порядку укласти договір поділу спільного майна.

Згідно Висновку № 31 щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_7 , у користуванні ОСОБА_1 знаходиться 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями у складі: кухня 1 площею 7,7 м. кв., кімната 1-1 площею 18,0 м. кв. та господарські будівлі: вбиральня «Ж», огорожа №4, трубопровід№6. Земельна ділянка загальною площею 0,0707 га знаходиться у спільній сумісній власності та зареєстрована за кадастровим номером 5310137000:18:011:0264. Вище вказане нерухоме майно є відокремленим та може бути виділене в натурі в окремий об`єкт права власності (а.с.12-16).

На замовлення співвласників Товариством з обмеженою відповідальністю НВІ «Земресурс» було розроблено технічну документацію з визначення часток та порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою. Згідно плану визначення часток земельна ділянка фактично розділена на дві частини. У розпорядженні позивачки із загальної площі земельної ділянки знаходиться 0,0353 га. Позивачці визначена частка в розмірі . Беручи до уваги загальний план земельної ділянки частка позиваки відокремлена від частки відповідачів, має власний вихід та не перешкоджає відповідачам у користуванні їх частиною нерухомого майна (а.с.16-17).

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, що слідує зі змісту ч.1 ст. 356 ЦК України.

Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно із ч. 2 ст. 367 ЦК України, у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Саме таких висновків дійшов Верховний Суд України у своїх постановах № 6- 1443цс16 від 16 листопада 2016 року (справа № 359/4886/15-ц), № 6-12цс13 від 03 квітня 2013 року.

Відповідно до абз.1 п.6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.10.1991 р., при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам слід мати на увазі, що це можливо якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати в ізольовані квартири.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників.

У даному випадку немає необхідності здійснювати перепланування, так як всі об`єкти нерухомого майна, що належать позивачці технічно відокремлені із окремими виходами та вільним доступом до їх обслуговування.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п.в ч.2 ст. 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: співвласників жилого будинку.

Відповідно до ч.ч.4, 5ст. 89 ЗУ України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно з пунктами 1.2, 2.1., 2.4. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна від 18 червня 2007 року, поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Отже, частка житлового будинку та іншого нерухомого майна (земельної ділянки) є фактично відокремленою від іншої частини. Фактично існує відокремлене домогосподарство, але юридично згідно правоустановчих документів нерухоме майно належить позивачці на праві спільної часткової та сумісної власності відповідно.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року по справі № 501/2148/17 зроблено висновок, що поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку, що виділ позивачу частки (поділ) жилого будинку з господарськими спорудами, що перебуває у спільній частковій власності, а також земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, в окрему одиницю є можливим, оскільки кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, які за розміром відповідають розміру часток співвласників, а також визнання права власності на них.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач на розподілі судових витрат не наполягав.

Керуючись ст.ст.12, 81, 223,229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савчук Олег Володимирович - задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в натурі в окрему інвентарну одиницю із спільної часткової власності частину житлового будинку “А-1” у складі кухня 1 площею 7,7 м. кв., кімната 1-1 площею 18,0 м. кв., загальною площею 25,7 м. кв. та господарські споруди: вбиральня «Ж», огорожа №4, трубопровід №6, а також земельну ділянку площею 0,0353 га із загальної площі 0,0707 га земельної ділянки за кадастровим номером 5310137000:18:011:0264, що знаходяться в АДРЕСА_1 , припинивши право спільної власності на вище зазначені об`єкти нерухомого майна.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок “А-1” у складі кухня 1 площею 7,7 м. кв., кімната 1-1 площею 18,0 м. кв., загальною площею 25,7 м. кв. і господарські споруди: вбиральня «Ж», огорожа №4, трубопровід №6, а також право власності на земельну ділянку площею 0,0353 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 згідно схеми розподілу, що є додатком до висновку № 31 від 22.01.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Відповідач – ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Л.І. Савченко