Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №554/14428/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 12.10.2026Справа № 554/14428/26

Провадження № 3/554/1694/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м.Полтава

Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Троцька А.І., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

В С Т А Н О В И В :

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №998493 від 01.10.2026 року слідує, що ОСОБА_1 16 вересня 2026 року близько 17.00 години за адресою АДРЕСА_1 , неналежним чином виконувала батьківські обов?язки відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 16.09.2026 року близько 17:00 години, перебуваючи за місцем проживання, в телеграм каналі «Сутность Полтави» розмістив фотографію неповнолітньої ОСОБА_3 , 2014 р.н., без її згоди, з висловлюванням образливого характеру такими, що принижують її честь і гідність. Таким чином ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 184 КУпАП.

Після роз`яснення відповідно до ст. 268 КУпАП прав особі, що притягується до адміністративної відповідальності, в тому числі права на захист, ОСОБА_1 в судовому засіданні в інкримінованому їй правопорушенні вину не визнала. Надала заяву щодо незгоди з протоколом про адміністративне правопорушення, в якій зазначила, що протокол не містить всіх ознак об?єктивної сторони правопорушення, в ньому не зазначені конкретні відомості, які б свідчили про конкретний батьківський обов?язок, передбачений законом, та спосіб ухилення від його виконання нею. Просила провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За правилами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями потерпілих, свідків, тощо.

Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП проявляється саме у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з ст.150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Частиною 2 пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з рапортом ПРУП ГУНП в Полтавській області від 16.09.2026 року, о 22 год 35 хв 16.09.2026 року надійшло повідомлення із служби 102 про те, що 16.09.2026 року о 22 год 34 хв за адресою АДРЕСА_2 в телеграм каналі «ІНФОРМАЦІЯ_3» виставили фото доньки заявниці, якій 12 років. Під зображенням пишуть непристойні речі інтимного характеру. Заявниця потребує реагування.

З рапорту ДКП НПУ України в Полтавській області від 22.09.2026 року слідує, що оперативним шляхом встановлено, що до пропозиції та розміщення у телеграм каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » допису із зображенням та висловлюваннями образливого характеру щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 може бути причетний Телеграм акаунт з нікнеймом ОСОБА_7 (ID НОМЕР_2 ), зареєстрований на номер телефону НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_2 ..

З письмових пояснень ОСОБА_2 від 30.09.2026 року слідує, що в кінці літа 2026 року він гуляв на мікрорайоні мотель разом зі своїми друзями. Під час прогулянки ОСОБА_5 образила мене нецензурними словами. Наступного дня, він вирішив опублікувати в телеграм каналі «ІНФОРМАЦІЯ_4» фотографію ОСОБА_3 , яка його образила та під фотографією написав «Шлюха, видел перед школой», фотографії знайшов на строфіці у тікток. В подальшому зв?язався з адміністратором даного каналу та надіслав фото з нецензурними словами. Потім даний пост було опубліковано. Даний пост він опублікував через те, що вона його образила нецензурною лайкою. До даної події його ніхто не спонукав, він зробив це добровільно.

Таким чином, незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 обставини вчинення правопорушення підтверджуються матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, рапортами, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення, письмовими поясненнями, копією паспорту, актовим записом про народження.

Суддя повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненного правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 34 КУпАП та обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 35 КУпАП, не встановлено.

У відповідності до ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи дані про особу правопорушника, тяжкість вчиненого правопорушення та його наслідків, відсутність розуміння про необхідність проведення із сином роз`яснювальної роботи щодо прав та свобод інших людей, а також необхідності виховання сина в дусі поваги до інших людей, вважаю необхідним застосувати адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу, тобто грошове стягнення.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 33, 40, ч.1 ст.184, 221, 251, 268, 283-284, КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень на користь держави (отримувач коштів: ГУК у Полтавській області/тг м.Полтава/21081100; код отримувача (кодЄДРПОУ): 37959255; Банк: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку(IBAN): UA988999980313000106000016719; код класифікації доходів бюджету: 21081100, стягувач Полтавське РУП ГУ НП в Полтавській області).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити правопорушнику, що згідно ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу, згідно ч.2 ст.308 КУпАП з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначених правопорушень; розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк пред`явлення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання протягом трьох місяців.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом 10 діб.

Суддя Троцька А.І.