Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №539/2296/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2296/26

Провадження № 2/539/1857/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

представника позивача - адвоката Яковенко С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.

Позов обґрунтовано тим, що шлюб, укладений між сторонами 16 жовтня 2004 року, розірвано 11 березня 2014 року. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу проживає з матір`ю та перебуває на її повному утриманні. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 червня 2014 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі - 309,60 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. На підставі виданого судом виконавчого листа 07 липня 2014 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві відкрито виконавче провадження № 43931638. Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 листопада 2018 року у справі № 539/3477/18 розмір аліментів збільшено: з твердої грошової суми 309,60 грн на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист, виданий на підставі цього рішення, приєднано до виконавчого провадження № 43931638.

Позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем рішення суду від 06 листопада 2018 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів за період з грудня 2018 року до 01 квітня 2026 року в сумі 244 383,57 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем у виконавчому провадженні № 43931638 станом на 01 квітня 2026 року. Посилаючись на частину першу статті 196 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо порядку обчислення пені за кожним місячним платежем, позивач навела формулу розрахунку пені та додала до позову розрахунок від 03 квітня 2026 року, за яким пеня за прострочення сплати аліментів за період з 01 грудня 2018 року до 03 квітня 2026 року становить 625 990,69 грн. Водночас, з урахуванням встановленого частиною першою статті 196 СК України обмеження (не більше 100 відсотків заборгованості), позивач самостійно обмежила розмір заявленої до стягнення пені сумою заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 квітня 2026 року - 244 383,57 грн.

На думку позивача, відповідач був обізнаний про обов`язок утримувати дитину, у тому числі на підставі судових рішень про стягнення аліментів, проте виконував його не в повному обсязі, що з урахуванням презумпції вини платника аліментів є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої статтею 196 СК України.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 244 383,57 грн за виконавчим провадженням № 43931638, а також понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не подав, доказів на обґрунтування своїх заперечень до суду не надав.

У судовому засіданні 19 серпня 2026 року відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та надав усні пояснення, суть яких зводиться до такого. У досудовому порядку відповідач пропонував позивачу передати їй свій автомобіль «Mercedes E-211» вартістю близько 6 000 дол. США, проте позивач від цієї пропозиції відмовилася; наразі автомобіль арештовано. Після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі відповідач за домовленістю з позивачем передавав їй кошти під розписку, а під час канікул син перебував у нього; до початку війни між ними не було суперечок щодо сплати аліментів, він платив суму, про яку вони домовлялися. З виконавчої служби відповідача ніхто не викликав, ідентифікаційний номер, виданий Лубенською ОДПІ, вказаний невірно. З 2022 року до середини 2023 року проблем зі сплатою аліментів не було; позивач виїжджала на заробітки й залишала дитину з ним, він оформлював сина до школи в місті Києві; позивач отримувала близько 300 000 грн аліментів на рік з його виплат як військовослужбовця, а після того як дізналася про ці виплати, «захотіла більше коштів». Відповідач був вимушений звільнитися з військової служби, оскільки його дружина померла від онкологічного захворювання, і на його утриманні залишилася друга неповнолітня дитина. Тривалий час відповідач не знав про збільшення у 2018 році розміру аліментів, оскільки справу розглянуто без його участі, а позивач навмисно вказала в позові адресу, за якою він фактично не проживав, хоча добре знала його фактичну адресу, і дитина тоді проживала з ним. Рахунки відповідача заблоковано, він не може отримати пенсію на другу неповнолітню дитину; його заробітна плата становить близько 30 000 грн, з яких 10 000 грн він сплачує за оренду квартири, а також оплачує комунальні послуги та утримує другу дитину; до війни і на початку війни офіційного заробітку він не мав. Позовної заяви у цій справі він не отримував; він зареєстрований в «Електронному суді», однак, можливо, через проблеми з ідентифікаційним кодом його електронний кабінет не працює; спроба подати письмову заяву з міста Києва йому не вдалася.

За клопотанням відповідача, заявленим у цьому ж судовому засіданні (19 серпня 2026 року), суд оголосив перерву для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи та подати докази на спростування заявлених позивачем вимог.

Рух справи

15 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 травня 2026 року справу передано на розгляд судді Пилипчуку М. М.

З метою визначення підсудності та належного повідомлення відповідача суд звернувся із запитом до органу реєстрації. Згідно з листом Згурівської селищної ради Броварського району Київської області від 30 червня 2026 року, наданим на запит суду, за даними Реєстру територіальної громади станом на 30 червня 2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 02 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 28 липня 2026 року, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву з роз`ясненням, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судове засідання 28 липня 2026 року відкладено на 19 серпня 2026 року у зв`язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні 19 серпня 2026 року відповідач з`явився, надав усні пояснення щодо суті позову, викладені вище та заявив клопотання про надання йому часу для подання доказів на спростування позовних вимог. Клопотання задоволено, оголошено перерву до 15 вересня 2026 року. Про дату, час і місце наступного судового засідання відповідач був повідомлений особисто в судовому засіданні.

14 вересня 2026 року представник позивача подала через підсистему «Електронний суд» клопотання про долучення доказів, які, на її думку, спростовують твердження відповідача про необізнаність щодо утворення заборгованості, - копій документів з матеріалів виконавчого провадження № 43931638 (заяв відповідача до органу державної виконавчої служби, викликів державного виконавця, листів, розрахунків заборгованості, постанов державного виконавця). Копію клопотання з додатками надіслано відповідачу, що підтверджується квитанцією про надсилання документів учаснику справи. За змістом відомостей, сформованих підсистемою «Електронний суд», відповідач має зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

У судове засідання 15 вересня 2026 року відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, жодних доказів не подав. З метою забезпечення відповідачу можливості ознайомитися з поданими представником позивача доказами та висловити щодо них свою позицію розгляд справи відкладено на 06 жовтня 2026 року.

У судове засідання 06 жовтня 2026 року відповідач повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не подав, відзиву на позов та доказів на спростування позовних вимог не надав.

Представник позивача в судовому засіданні 06 жовтня 2026 року позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстави для обов`язкового відкладення розгляду справи, передбачені частиною третьою статті 223 ЦПК України, відсутні: відповідач знав про розгляд справи та про її предмет, особисто брав участь у судовому засіданні 19 серпня 2026 року, де дізнався про дату наступного засідання, повторно не з`явився до суду та не повідомив про причини неявки.

Подальше відкладення розгляду справи не відповідало б завданню цивільного судочинства щодо своєчасного розгляду справ (частина перша статті 2 ЦПК України), праву позивача на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та інтересам дитини, на утримання якої присуджено аліменти.

За таких обставин суд вважає причини неявки відповідача у судові засідання 15 вересня та 06 жовтня 2026 року неповажними. Наслідком невчинення відповідачем процесуальних дій з подання доказів є вирішення справи за наявними в ній матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України) з оцінкою усних заперечень відповідача, висловлених у судовому засіданні 19 серпня 2026 року, у сукупності з письмовими доказами, наявними у справі.

Оскільки відповідач брав участь у судовому засіданні та виклав свою позицію щодо суті спору, яку суд оцінює по суті, підстав для ухвалення заочного рішення суд не вбачає та ухвалює рішення в загальному порядку.

Відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 14 жовтня 2026 року.

Фактичні обставини, встановлені судом

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 01 грудня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лубни Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області (актовий запис № 469 від 01 грудня 2009 року), ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Лубнах Полтавської області; його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Станом на день ухвалення цього рішення дитина є неповнолітньою (повних 16 років).

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 червня 2014 року у справі № 539/1686/14-ц, яке набрало законної сили, ухваленим за участю відповідача, який позову не визнав та пояснив, що не бажає надавати кошти позивачу, позов ОСОБА_5 задоволено частково: з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 309,60 грн щомісячно, починаючи з 16 травня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Суд у цьому рішенні встановив, що відповідач є працездатним, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, не має на утриманні інших неповнолітніх дітей чи інших аліментних зобов`язань. Місцем проживання відповідача зазначено: АДРЕСА_2 .

Постановою старшого державного виконавця державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Сімонової Л. В. від 07 липня 2014 року на підставі виконавчого листа № 539/1686/14-ц, виданого 04 червня 2014 року, відкрито виконавче провадження № 43931638 про стягнення з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_5 аліментів у розмірі 309,60 грн щомісячно, починаючи з 16 травня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Боржнику запропоновано виконати рішення добровільно, роз`яснено право на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень за наданим ідентифікатором доступу. У постанові РНОКПП боржника зазначено як НОМЕР_2 .

Згідно з рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 26 жовтня 2020 року у справі № 522/21314/19 розірвано шлюб, зареєстрований 12 лютого 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; позивачу після розірвання шлюбу залишено прізвище « ОСОБА_8 ».

За змістом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 26 травня 2021 року Лубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), 26 травня 2021 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 (актовий запис № 102), після чого змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».

Таким чином, ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 є однією і тією самою особою - стягувачем у виконавчому провадженні № 43931638.

21 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ із власноручно написаною заявою, в якій просив долучити до матеріалів виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_5 копії розписок про отримання аліментів за період з 16 травня 2014 року по теперішній час, зазначивши, що аліменти сплачує щомісяця в повному обсязі. У заяві відповідач вказав свою адресу: АДРЕСА_3 .

Головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Клітченко О. А. 08 травня 2018 року направив ОСОБА_2 (на адресу: АДРЕСА_2 ) виклик про необхідність з`явитися до виконавця 25 травня 2018 року для надання документів, що підтверджують сплату аліментів, або пояснень щодо невиконання рішення, а також надати відомості про доходи, місце роботи, майно і рахунки; боржнику роз`яснено обов`язок повідомляти виконавця про зміну місця проживання, місця роботи та про самостійне виконання рішення.

Державний виконавець 26 липня 2018 року направив ОСОБА_2 повторний виклик на адресу: АДРЕСА_3 , яким зобов`язано його з`явитися до виконавця 10 серпня 2018 року.

ОСОБА_2 10 серпня 2018 року особисто з`явився до державного виконавця та подав власноручну заяву, в якій зазначив, що з`явився до державного виконавця, повідомив, що аліменти сплачує в повному обсязі, від сплати аліментів не ухиляється і надалі зобов`язується сплачувати аліменти в повному обсязі відповідно до виконавчого документа.

Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 листопада 2019 року у справі № 539/3477/19 позов ОСОБА_11 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів задоволено частково: збільшено розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми 309,60 грн до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Як убачається з тексту рішення, відповідача повідомлено про судове засідання, що підтверджено поштовим повідомленням. Місцем проживання відповідача в рішенні зазначено: АДРЕСА_2 - тобто адресу, вказану в рішенні суду від 02 червня 2014 року та в постанові про відкриття виконавчого провадження.

Перевіряючи надані стороною позивача докази, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр), в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України «Про державну таємницю».

Копія заочного рішення, долучена позивачем до позовної заяви, містить у вступній частині дату ухвалення «06 листопада 2018 року»; номери справи та провадження на копії відображено не повністю (правий край документа обрізано: «Справа № 539/3477/1…», «Провадження № 2/539/1236/201…»), відмітка про набрання рішенням законної сили та дата складення повного тексту рішення на копії відсутні. Водночас у позовній заяві позивач сама зазначила номер цієї справи як № 539/3477/19.

Суд перевірив відомості про це рішення в Реєстрі (реєстраційний номер документа 85879954, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85879954) та встановив, що: рішення ухвалено у справі № 539/3477/19, провадження № 2/539/1236/2019, справа віднесена до категорії «Цивільні справи (з 01.01.2019)»; повне судове рішення складено 11 листопада 2019 року; рішення надіслано судом до Реєстру 26 листопада 2019 року, зареєстровано 27 листопада 2019 року, загальний доступ до нього забезпечено 28 листопада 2019 року; дата набрання рішенням законної сили - 12 грудня 2019 року; вступна частина рішення містить дату «06 листопада 2018 року», а за змістом резолютивної частини аліменти у збільшеному розмірі стягуються «починаючи з дня набрання законної сили даним рішенням і до досягнення дитиною повноліття». Індекс «19» у номері справи означає, що справу зареєстровано в суді у 2019 році; номер провадження також містить індекс 2019 року. Рішення у справі не може бути ухвалене раніше, ніж справу зареєстровано в суді, а повний текст рішення не може бути складений через рік після його проголошення. За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначення у вступній частині заочного рішення дати «06 листопада 2018 року» є опискою, а фактично рішення ухвалено 06 листопада 2019 року і набрало законної сили 12 грудня 2019 року. Зазначена описка не впливає на чинність заочного рішення та зміст його резолютивної частини і може бути виправлена судом, який ухвалив рішення, в порядку статті 269 ЦПК України. Для цілей цієї справи суд лише встановлює фактичну дату ухвалення рішення та дату набрання ним законної сили як обставини, що мають значення для визначення розміру заборгованості, на яку нараховується пеня.

Отже, збільшений розмір аліментів (1/4 частина всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) підлягає застосуванню з 12 грудня 2019 року. До цієї дати обов`язок відповідача визначався рішенням суду від 02 червня 2014 року - 309,60 грн щомісячно.

11 серпня 2023 року Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) супровідним листом надіслав як стягувачу ОСОБА_1 , так і боржнику ОСОБА_2 (на адресу: АДРЕСА_2 ) довідку-розрахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 43931638.

ОСОБА_2 13 листопада 2023 року подав до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві дві заяви (вх. № 20724 та № 20723 від 13 листопада 2023 року): в одній просив долучити до матеріалів виконавчого провадження № 43931638 розписку про відсутність заборгованості, в іншій - змінити у виконавчому провадженні адресу його проживання на фактичну: АДРЕСА_4 .

Листом від 23 листопада 2023 року, наданим на заяву відповідача, старший державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Дєдова-Осипенко В. Ю. повідомила ОСОБА_2 , що у відділі перебуває виконавче провадження № 43931638 з примусового виконання виконавчого листа № 539/1686/14-ц про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_5 у розмірі 309,60 грн, «а з грудня 2018 року 1/4 від отриманих доходів», що аліменти боржником сплачувалися не в повному обсязі, що призвело до заборгованості, яка станом на 23 листопада 2023 року становить 206 353,90 грн. Як убачається з цього листа, державний виконавець застосовував збільшений розмір аліментів з грудня 2018 року, тобто орієнтуючись на дату, помилково зазначену у вступній частині заочного рішення.

27 грудня 2023 року державним виконавцем складено та направлено відповідачу на адресу: АДРЕСА_4 повідомлення про внесення відомостей про нього до Єдиного реєстру боржників у зв`язку з тим, що станом на 27 грудня 2023 року сукупний розмір його заборгованості зі сплати аліментів становить 217 027,40 грн, що перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

Постановою старшого державного виконавця від 08 січня 2024 року у виконавчому провадженні № 43931638 звернено стягнення на доходи ОСОБА_2 , який отримує дохід у військовій частині НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), з утриманням 50 % доходів щомісяця, з яких 25 % - у рахунок поточних аліментів та 25 % - у рахунок погашення заборгованості, яка станом на 31 грудня 2023 року становила 217 027,40 грн. Підставою для винесення постанови стала заява стягувача від 05 січня 2024 року про місце отримання боржником доходу.

Розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 24 січня 2024 року, який державний виконавець надіслав сторонам виконавчого провадження, у тому числі ОСОБА_2 за зазначеною ним адресою ( АДРЕСА_4 ), заборгованість боржника визначено у розмірі 217 527,40 грн. У розрахунку аліменти в розмірі 25 % доходу нараховано починаючи з грудня 2018 року.

Постановою старшого державного виконавця від 28 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № 43931638 у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, на підставі частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника ОСОБА_2 накладено штраф на користь стягувача ОСОБА_1 у розмірі 20 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 43 140 грн. Копію постанови супровідним листом від 28 лютого 2024 року направлено боржнику на адресу: АДРЕСА_4 , та стягувачу. Відомостей про скасування цієї постанови матеріали справи не містять.

ОСОБА_2 17 липня 2025 року звернувся до начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві із заявою, в якій, посилаючись на накладення арешту на його рахунок у виконавчому провадженні № 43931638, просив визначити поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. У заяві відповідач зазначив свою адресу: АДРЕСА_5 .

Відповідно до витягу з реєстру Згурівської територіальної громади № 2025/015119507, сформованого 15 жовтня 2025 року на підставі заяви ОСОБА_2 , з 21 листопада 2022 року місцем проживання відповідача зареєстровано: АДРЕСА_1 . Ці відомості підтверджено листом Згурівської селищної ради від 30 червня 2026 року.

Відповідач звернувся до начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві із заявою, датованою 15 листопада 2025 року (згідно зі штампом вхідної кореспонденції зареєстрована у відділі 15 жовтня 2025 року), в якій просив передати виконавче провадження № 43931638 за його місцем проживання за реєстрацією, додавши копію паспорта та витяг про місце проживання.

Згідно з актом від 15 квітня 2026 року, складеним мешканцями будинку АДРЕСА_6 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (квартира АДРЕСА_7 ) та ОСОБА_14 (квартира АДРЕСА_8 ), підписи яких засвідчено начальником житлово-експлуатаційної дільниці № 404, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_15 та ще однією особою з 2025 року фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 . Цей акт підтверджує лише фактичне місце проживання відповідача і не містить відомостей про його матеріальний чи сімейний стан.

За змістом розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 43931638 станом на 01 квітня 2026 року, складеним та підписаним головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дєдовою-Осипенко В. Ю. і скріпленим печаткою відділу: за період з вересня 2014 року до листопада 2018 року аліменти нараховувалися в твердій грошовій сумі 309,60 грн; у 2015-2017 роках боржник сплачував 310 - 560 грн щомісяця, внаслідок чого станом на кінець листопада 2018 року утворилася переплата в розмірі 3 016,40 грн; починаючи з грудня 2018 року аліменти нараховано в розмірі 1/4 частини доходу боржника, а в місяцях, за які відомості про його фактичний дохід відсутні, - виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості; за період з грудня 2018 року до березня 2026 року боржнику нараховано аліментів на загальну суму 641 494,27 грн, з яких сплачено (стягнуто) 394 094,30 грн, а саме: у грудні 2018 року - 309,60 грн; у 2019 році - 4 655,60 грн (з січня до листопада - по 309,60 грн щомісяця, у грудні - 1 250 грн); у 2020 році - 15 000 грн; у 2021 році - 15 000 грн (по 1 250 грн щомісяця); у 2022 році - 2 500 грн (з березня 2022 року до липня 2023 року включно не сплачено жодних коштів); у 2023 році - 43 500 грн; у 2024 році - 159 216,41 грн; у 2025 році - 149 392,69 грн; у січні - березні 2026 року - 4 520 грн; з урахуванням переплати станом на кінець листопада 2018 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01 квітня 2026 року визначено в сумі 244 383,57 грн (641 494,27 грн - 394 094,30 грн - 3 016,40 грн). Розрахунок містить помісячні відомості про розмір доходу (середньої заробітної плати), розмір аліментів, суму, що підлягала стягненню, фактично сплачені (стягнуті) суми, заборгованість поточного місяця та сукупну заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком пені від 03 квітня 2026 року, складеним представником позивача, загальна сума пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 грудня 2018 року до 03 квітня 2026 року становить 625 990,69 грн; розрахунок починається з грудня 2018 року і виходить з розміру аліментів 1/4 частини доходу з цього місяця; у графі «Сума штрафів» зазначено «0».

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 876, видане Яковенко С. І. 20 січня 2011 року на підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; ордер на надання правничої допомоги від 25 березня 2026 року № 1383211; платіжну інструкцію від 10 квітня 2026 року № 2221320533, згідно з якою ОСОБА_9 сплатив адвокату Яковенко С. І. 20 000 грн з призначенням платежу «за надання правової допомоги згідно договору від 23 березня 2026 року, замовник ОСОБА_1 ».

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 51 Конституції України, частини першої статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Статтею 27 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку; батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється найкращим інтересам дитини (стаття 3 Конвенції).

Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За змістом статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Частиною першою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України).

Стягнення неустойки (пені) є санкцією за ухилення від сплати аліментів; неустойка є не лише способом забезпечення виконання зобов`язання, а й мірою відповідальності платника аліментів.

Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості), та помножити на один відсоток. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів має періодичний характер, тому суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів.

Формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці першому частини першої статті 196 СК України означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності, пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується. Платежі, які надходять від платника аліментів, зараховуються на погашення заборгованості за попередні періоди, починаючи з місяця її виникнення.

Таким чином, розмір пені визначає суд, який для цього самостійно встановлює розмір несплачених аліментів за кожен місяць. Розрахунок заборгованості, складений державним виконавцем, є письмовим доказом, який суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, у їх сукупності та взаємному зв`язку (стаття 89 ЦПК України), і який не має для суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено судом, заочне рішення про збільшення розміру аліментів фактично ухвалено 06 листопада 2019 року, набрало законної сили 12 грудня 2019 року, а аліменти у збільшеному розмірі підлягають стягненню з дня набрання ним законної сили. Натомість державний виконавець, орієнтуючись на помилково зазначену у вступній частині рішення дату «06 листопада 2018 року», нарахував аліменти в розмірі 1/4 частини доходу починаючи з грудня 2018 року, тобто на дванадцять місяців раніше, ніж це передбачено судовим рішенням. Цей висновок підтверджується як самим розрахунком станом на 01 квітня 2026 року, так і листом державного виконавця від 23 листопада 2023 року та розрахунком станом на 24 січня 2024 року.

Визначаючи розмір заборгованості, на яку нараховується пеня, суд не може покласти в основу рішення нарахування, які суперечать резолютивній частині судового рішення, на підставі якого здійснюється стягнення.

За період з грудня 2018 року до листопада 2019 року включно державним виконавцем нараховано аліменти в таких розмірах: грудень 2018 року - 4 136,50 грн; січень 2019 року - 3 430,25 грн; лютий - 3 628,25 грн; березень - 4 051,75 грн; квітень - 3 969 грн; травень - 3 789,25 грн; червень - 3 912,50 грн; липень - 4 062,25 грн; серпень - 3 923,50 грн; вересень - 3 906,50 грн; жовтень - 3 965,50 грн; листопад - 3 993,50 грн, а всього - 46 768,75 грн.

Відповідно до рішення суду від 02 червня 2014 року за цей період підлягало сплаті 3 715,20 грн (309,60 грн ? 12). Таким чином, аліменти за грудень 2018 року - листопад 2019 року нараховано зайво на 43 053,55 грн (46 768,75 грн - 3 715,20 грн).

За цей самий період відповідач сплатив 3 715,20 грн (309,60 грн ? 12), тобто в повному обсязі виконав обов`язок, який на той час на нього покладало рішення суду від 02 червня 2014 року. Отже, з грудня 2018 року до листопада 2019 року заборгованості зі сплати аліментів не існувало, а переплата в сумі 3 016,40 грн, що утворилася станом на кінець листопада 2018 року, збереглася до грудня 2019 року.

За грудень 2019 року рішення про збільшення розміру аліментів діяло не весь місяць, а з 12 грудня 2019 року. Тому суд визначає аліменти за цей місяць пропорційно: за 11 днів (з 01 до 11 грудня 2019 року) - виходячи з твердої грошової суми: 309,60 грн : 31 ? 11 = 109,86 грн; за 20 днів (з 12 до 31 грудня 2019 року) - виходячи з 1/4 частини доходу, визначеного державним виконавцем для цього місяця (18 869 грн ? 1/4 = 4 717,25 грн): 4 717,25 грн : 31 ? 20 = 3 043,39 грн; а всього 3 153,25 грн замість 4 717,25 грн, нарахованих державним виконавцем. Зайве нарахування за грудень 2019 року становить 1 564 грн (4 717,25 грн - 3 153,25 грн).

Нарахування за період з січня 2020 року до березня 2026 року, визначені державним виконавцем виходячи з фактичного доходу боржника або середньої заробітної плати для даної місцевості, відповідають резолютивній частині заочного рішення; відповідач їх не спростував, доказів іншого розміру свого доходу не надав, тому суд бере їх до уваги.

З урахуванням наведеного: загальна сума аліментів, що підлягала сплаті за період з грудня 2018 року до березня 2026 року, становить 596 876,72 грн (641 494,27 грн - 43 053,55 грн - 1 564 грн); сплачено (стягнуто) за цей період 394 094,30 грн; переплата станом на кінець листопада 2018 року - 3 016,40 грн; заборгованість відповідача зі сплати аліментів станом на 01 квітня 2026 року становить 199 766,02 грн (596 876,72 грн - 394 094,30 грн - 3 016,40 грн), а не 244 383,57 грн, як зазначено у розрахунку державного виконавця (різниця - 44 617,55 грн).

Зайве нарахування аліментів за грудень 2018 року - грудень 2019 року не призвело до подальшого наростання заборгованості, оскільки аліменти за кожен наступний місяць визначалися державним виконавцем окремо, виходячи з доходу за відповідний місяць. Зазначена помилка лише збільшила на 44 617,55 грн сукупну суму заборгованості, яка відображалася в усіх подальших документах виконавчого провадження (у листі від 23 листопада 2023 року, повідомленні від 27 грудня 2023 року, постановах від 08 січня та 28 лютого 2024 року, розрахунку станом на 01 квітня 2026 року).

Водночас і за правильного обліку нарахувань заборгованість відповідача існує. Переплата 3 016,40 грн та платіж 1 250 грн у грудні 2019 року повністю покрили аліменти за грудень 2019 року (3 153,25 грн), а залишок у сумі 1 113,15 грн зараховано в рахунок аліментів за січень 2020 року. Надалі відповідач сплачував по 1 250 грн щомісяця при нарахуваннях від 3 797,75 грн до 6 689,75 грн, а з березня 2022 року до липня 2023 року не сплачував аліментів зовсім, внаслідок чого заборгованість безперервно зростала. За розрахунком суду сукупна заборгованість (без урахування зайвих нарахувань) становила: на кінець 2020 року - 35 155,60 грн; на кінець 2021 року - 81 827,85 грн; на кінець 2022 року - 182 103,11 грн; на кінець 2023 року - 288 097,91 грн; на кінець березня 2025 року - 159 737,31 грн; на 01 квітня 2026 року - 199 766,02 грн. Перша прострочка виникла щодо аліментів за січень 2020 року (з 01 лютого 2020 року), і відтоді заборгованість жодного разу не була погашена повністю.

Суд звертає увагу й на те, що саме з грудня 2019 року, тобто з місяця набрання законної сили заочним рішенням щодо збільшення розміру аліментів, щомісячні платежі відповідача зросли з 309,60 грн до 1 250 грн. Ця обставина в сукупності з іншими доказами свідчить, що відповідач з цього часу знав про збільшення розміру аліментів, хоча й сплачував їх у значно меншому розмірі, ніж це передбачено рішенням суду.

Щодо штрафу, накладеного постановою державного виконавця від 28 лютого 2024 року, суд зазначає, що ця постанова не скасована, тому суд враховує цей штраф у розмірі 43 140 грн як застосований захід примусового виконання для цілей абзацу другого частини першої статті 196 СК України.

Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті. Отже, обов`язок відповідача сплачувати аліменти на підставі судового рішення зумовлює презумпцію його вини у виникненні заборгованості, яку він може спростувати лише належними, допустимими та достатніми доказами (статті 77 - 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Фактичні дані щодо обставин справи встановлюються письмовими, речовими й електронними доказами, висновками експертів і показаннями свідків (частина друга статті 76 ЦПК України); пояснення сторони, не підтверджені жодним із зазначених засобів доказування, самі по собі не є достатньою підставою для встановлення обставин, на які вона посилається.

Суд дослідив кожен із доводів відповідача, викладених у судовому засіданні 19 серпня 2026 року, та дійшов таких висновків.

Твердження відповідача про те, що він тривалий час не знав про збільшення розміру аліментів «у 2018 році», суд оцінює з урахуванням встановленої дати ухвалення заочного рішення. У 2018 році розмір аліментів дійсно не змінювався, а в період з грудня 2018 року до листопада 2019 року відповідач сплачував аліменти в розмірі, визначеному рішенням суду від 02 червня 2014 року, тому заборгованості за цей період не існувало, і пеня за цей період не нараховується.

Водночас твердження відповідача про необізнаність щодо збільшення аліментів, яке відбулося з 12 грудня 2019 року, спростовується сукупністю письмових доказів. Починаючи з 2014 року відповідач знав про наявність виконавчого провадження № 43931638, у 2018 році особисто взаємодіяв з органом державної виконавчої служби (заява від 21 березня 2018 року, виклики від 08 травня та 26 липня 2018 року, особиста явка до виконавця та заява від 10 серпня 2018 року); з грудня 2019 року, тобто з місяця набрання законної сили заочним рішенням, розмір щомісячних платежів відповідача зріс з 309,60 грн до 1 250 грн. У серпні 2023 року відповідачу надіслано довідку-розрахунок заборгованості (лист від 11 серпня 2023 року). 13 листопада 2023 року відповідач сам звертався до органу державної виконавчої служби із заявами у виконавчому провадженні № 43931638. У листі від 23 листопада 2023 року, наданому саме на заяву відповідача, державний виконавець прямо повідомив його про стягнення аліментів у розмірі 1/4 від отриманих доходів та про наявність заборгованості. У грудні 2023 року - лютому 2024 року на зазначену самим відповідачем адресу ( АДРЕСА_4 ) йому направлено повідомлення про внесення до Єдиного реєстру боржників, розрахунок заборгованості станом на 24 січня 2024 року та постанову про накладення штрафу. Постановою від 08 січня 2024 року звернено стягнення на грошове забезпечення відповідача у військовій частині НОМЕР_4 з утриманням 50 % доходу, і протягом 2024 - 2025 років з його доходів фактично стягнуто 308 609,10 грн; у липні 2025 року відповідач сам звертався до виконавця щодо визначення поточного рахунку у зв`язку з арештом коштів, а в жовтні 2025 року - щодо передання виконавчого провадження за місцем реєстрації.

Отже, відповідач не міг не знати про зміну розміру аліментів, і про наявність заборгованості, однак не погасив її; погашення частини боргу відбувалося переважно в примусовому порядку шляхом утримань із його доходів. Помилка державного виконавця у визначенні початку застосування збільшеного розміру аліментів, встановлена судом, вплинула лише на розмір заборгованості та не звільняла відповідача від обов`язку сплачувати аліменти у розмірі, визначеному чинним судовим рішенням, з 12 грудня 2019 року.

Заочне рішення у справі № 539/3477/19 відповідач у встановленому ЦПК України порядку не переглядав і не оскаржував. Твердження про те, що позивач навмисно вказала у цій справі неправильну адресу, не підтверджено доказами; зазначена в рішенні адреса збігається з адресою, вказаною в рішенні суду від 02 червня 2014 року, ухваленому за участю відповідача, та в постанові про відкриття виконавчого провадження, а про її зміну відповідач органу виконавчої служби своєчасно не повідомляв, хоча такий обов`язок йому роз`яснювався.

Посилання відповідача на неправильне зазначення його ідентифікаційного номера (у постановах державного виконавця вказано РНОКПП НОМЕР_2 замість НОМЕР_5 ) не свідчить про відсутність його вини. Ця обставина могла ускладнювати виявлення органом виконавчої служби його доходів, однак не позбавляла самого відповідача можливості виконувати судове рішення добровільно. Обов`язок сплачувати аліменти покладено на платника, і його виконання не залежить від того, чи застосовано до боржника заходи примусового виконання.

Доводи відповідача про те, що він передавав позивачу кошти під розписку, а з 2022 року до середини 2023 року «проблем зі сплатою аліментів не було», спростовуються розрахунком заборгованості станом на 01 квітня 2026 року, у якому враховано всі суми, сплачені (стягнуті) боржником, у тому числі зараховані за розписками, які відповідач подавав до виконавчої служби. Відповідно до цього розрахунку з березня 2022 року до липня 2023 року включно відповідач не сплатив жодних коштів, хоча за цей період йому нараховано 187 415,53 грн аліментів. Інших розписок чи платіжних документів, які не були б враховані державним виконавцем, відповідач суду не надав.

Твердження відповідача про те, що позивач отримувала від нього близько 300 000 грн аліментів на рік, не відповідає наявним у справі доказам: за даними державного виконавця у 2022 році сплачено 2 500 грн, у 2023 році - 43 500 грн, у 2024 році - 159 216,41 грн, у 2025 році - 149 392,69 грн, причому значна частина коштів, стягнутих у 2024 - 2025 роках, спрямовувалася на погашення заборгованості минулих періодів.

Посилання відповідача на те, що син періодично (під час канікул, у період виїзду позивача на заробітки) проживав з ним, а він оформлював дитину до школи в місті Києві, не підтверджено жодним доказом. Крім того, навіть фактичне тимчасове проживання дитини з платником аліментів саме по собі не припиняє обов`язку сплачувати аліменти, визначені рішенням суду: такий обов`язок може бути змінений або припинений, а платник - звільнений від сплати заборгованості лише в порядку, встановленому статтями 192, 197 СК України, на підставі відповідного рішення суду, якого відповідач не отримував.

Пропозиція відповідача передати позивачу автомобіль не призвела до укладення між сторонами будь-якого договору щодо погашення заборгованості, а тому не впливає на обсяг невиконаного аліментного зобов`язання та не свідчить про відсутність вини відповідача.

Обставини, пов`язані з погіршенням матеріального та сімейного стану відповідача (звільнення з військової служби, смерть дружини, утримання другої неповнолітньої дитини, арешт рахунків, розмір заробітної плати і витрат на оренду житла), відповідач жодними доказами не підтвердив. Ці обставини, навіть за умови їх доведення, стосуються переважно 2025-2026 років і не пояснюють причин несплати аліментів у попередні періоди, зокрема в 2020-2023 роках.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував презумпції своєї вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася починаючи з аліментів за січень 2020 року та станом на 01 квітня 2026 року становить 199 766,02 грн. Отже, наявні підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої статтею 196 СК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені від 03 квітня 2026 року, суд вважає, що його не може бути покладено в основу рішення, оскільки він містить недоліки: розрахунок ґрунтується на даних державного виконавця, який застосував збільшений розмір аліментів з грудня 2018 року замість 12 грудня 2019 року, унаслідок чого пеню нараховано на аліменти за грудень 2018 року - листопад 2019 року, заборгованості за якими не існувало, а за грудень 2019 року - на завищену суму; у розрахунку не враховано переплату аліментів у сумі 3 016,40 грн, яка за даними державного виконавця утворилася станом на кінець листопада 2018 року; дати платежів визначено умовно (10 число місяця, наступного за місяцем нарахування), що не відповідає даним розрахунку заборгованості, у якому платежі обліковано у місяці їх надходження; для листопада 2025 року помилково зазначено суму нарахованих аліментів 6 782,75 грн замість 6 767,75 грн, визначених державним виконавцем; обмеження в 100 відсотків застосовано окремо до кожного місячного платежу, а підсумкова сума 625 990,69 грн фактично є не розміром пені, обчисленим за належною формулою, а сумою граничних значень пені за окремими місяцями; у графі «Сума штрафів» зазначено «0», хоча постановою державного виконавця від 28 лютого 2024 року на боржника накладено штраф на користь стягувача в сумі 43 140 грн, тобто не враховано вимог абзацу другого частини першої статті 196 СК України.

Суд самостійно здійснив розрахунок пені на підставі даних розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем станом на 01 квітня 2026 року, з урахуванням встановленої судом дати, з якої підлягають стягненню аліменти у збільшеному розмірі (12 грудня 2019 року), у межах визначеного позивачем періоду - з 01 грудня 2018 року до 03 квітня 2026 року (кінцева дата розрахунку позивача).

Під час розрахунку суд виходив з такого: за грудень 2018 року - листопад 2019 року аліменти підлягали сплаті в розмірі 309,60 грн щомісяця, за грудень 2019 року - у розмірі 3 153,25 грн (пропорційно), з січня 2020 року - у розмірах, визначених державним виконавцем; сума аліментів, нарахована за кожен місяць, мала бути сплачена до кінця цього місяця, а прострочення починається з першого дня наступного місяця; переплата в сумі 3 016,40 грн, що існувала станом на кінець листопада 2018 року, зарахована на погашення аліментів за наступні періоди; кожен платіж, сплачений (стягнутий) у відповідному місяці, зараховувався на погашення найдавнішої непогашеної заборгованості, а за її відсутності - на поточний платіж; оскільки розрахунок заборгованості не містить точних дат надходження коштів, а лише місяці їх сплати (стягнення), суд, тлумачачи сумніви на користь платника аліментів, вважав кожен платіж здійсненим у перший день місяця, в якому його обліковано; день погашення до строку прострочення не включався; у разі часткового погашення простроченого платежу пеня з дня такого погашення нараховувалася на залишок несплаченої суми; пеня розраховувалася за формулою: П = С ? Д ? 1 %, де С - сума простроченого місячного платежу (його непогашений залишок), Д - кількість днів прострочення.

За період з грудня 2018 року по грудень 2019 року прострочення сплати аліментів не було (аліменти за кожен із цих місяців погашено до настання строку прострочення за рахунок поточних платежів і переплати), тому пеня за цей період не нараховується.

Результати розрахунку пені за кожним місячним платежем за період з січня 2020 року до березня 2026 року є такими:

січень 2020 року, нараховано - 3 946,75 грн, прострочена сума - 333,60 грн, прострочення - з 01 лютого 2020 року, повністю погашено - 01 березня 2020 року, 29 днів прострочення, розмір пені - 96,74 грн;

лютий 2020 року, нараховано - 4 111,75 грн, прострочена сума - 3 195,35 грн, прострочення - з 01 березня 2020 року, повністю погашено - 01 червня 2020 року, 92 дні прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 1 789,73 грн;

березень 2020 року, нараховано - 4 497,50 грн, прострочена сума - 4 497,50 грн, прострочення - з 01 квітня 2020 року, повністю погашено - 01 жовтня 2020 року, 183 дні прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 5 266,26 грн;

квітень 2020 року, нараховано - 3 819,50 грн, прострочена сума - 3 819,50 грн, прострочення - з 01 травня 2020 року, повністю погашено - 01 січня 2021 року, 245 днів прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 7 235,21 грн;

травень 2020 року, нараховано - 3 797,75 грн, прострочена сума - 3 797,75 грн, прострочення - з 01 червня 2020 року, повністю погашено - 01 квітня 2021 року, 304 дні прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 9 531,28 грн;

червень 2020 року, нараховано - 4 098,25 грн, прострочена сума - 4 098,25 грн, прострочення - з 01 липня 2020 року, повністю погашено - 01 липня 2021 року, 365 днів прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 12 965,82 грн;

липень 2020 року, нараховано - 4 263,25 грн, прострочена сума - 4 263,25 грн, прострочення - з 01 серпня 2020 року, повністю погашено - 01 жовтня 2021 року, 426 днів прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 16 479,64 грн;

серпень 2020 року, нараховано - 4 198,75 грн, прострочена сума - 4 198,75 грн, прострочення - з 01 вересня 2020 року, повністю погашено - 01 лютого 2022 року, 518 днів прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 19 340,60 грн;

вересень 2020 року, нараховано - 4 313,25 грн, прострочена сума - 4 313,25 грн, прострочення - з 01 жовтня 2020 року, повністю погашено - 01 серпня 2023 року, 1034 дні прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 39 796,12 грн;

жовтень 2020 року, нараховано - 4 373,50 грн, прострочена сума - 4 373,50 грн, прострочення - з 01 листопада 2020 року, повністю погашено - 01 серпня 2023 року, 1003 дні прострочення, розмір пені - 43 866,21 грн;

листопад 2020 року, нараховано - 4 395,50 грн, прострочена сума - 4 395,50 грн, прострочення - з 01 грудня 2020 року, повністю погашено - 01 жовтня 2023 року, 1034 дні прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 43 806,81 грн;

грудень 2020 року, нараховано - 5 453 грн, прострочена сума - 5 453 грн, прострочення - з 01 січня 2021 року, повністю погашено - 01 жовтня 2023 року, 1003 дні прострочення, розмір пені - 54 693,59 грн;

січень 2021 року, нараховано - 4 383,25 грн, прострочена сума - 4 383,25 грн, прострочення - з 01 лютого 2021 року, повністю погашено - 01 жовтня 2023 року, 972 дні прострочення, розмір пені - 42 605,19 грн;

лютий 2021 року, нараховано - 4 626 грн, прострочена сума - 4 626 грн, прострочення - з 01 березня 2021 року, повністю погашено - 01 жовтня 2023 року, 944 дні прострочення, розмір пені - 43 669,44 грн;

березень 2021 року, нараховано - 5 033 грн, прострочена сума - 5 033 грн, прострочення - з 01 квітня 2021 року, повністю погашено - 01 жовтня 2023 року, 913 днів прострочення, розмір пені - 45 951,29 грн;

квітень 2021 року, нараховано - 5 105,50 грн, прострочена сума - 5 105,50 грн, прострочення - з 01 травня 2021 року, повністю погашено - 01 листопада 2023 року, 914 днів прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 45 795,61 грн;

травень 2021 року, нараховано - 4 821,75 грн, прострочена сума - 4 821,75 грн, прострочення - з 01 червня 2021 року, повністю погашено - 01 грудня 2023 року, 913 днів прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 43 663,58 грн;

червень 2021 року, нараховано - 5 113,75 грн, прострочена сума - 5 113,75 грн, прострочення - з 01 липня 2021 року, повністю погашено - 01 лютого 2024 року, 945 днів прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 47 162,50 грн;

липень 2021 року, нараховано - 5 239 грн, прострочена сума - 5 239 грн, прострочення - з 01 серпня 2021 року, повністю погашено - 01 березня 2024 року, 943 дні прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 49 328,04 грн;

серпень 2021 року, нараховано - 5 089,50 грн, прострочена сума - 5 089,50 грн, прострочення - з 01 вересня 2021 року, повністю погашено - 01 березня 2024 року, 912 днів прострочення, розмір пені - 46 416,24 грн;

вересень 2021 року, нараховано - 5 164,50 грн, прострочена сума - 5 164,50 грн, прострочення - з 01 жовтня 2021 року, повністю погашено - 01 травня 2024 року, 943 дні прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 48 259,09 грн;

жовтень 2021 року, нараховано - 5 120,25 грн, прострочена сума - 5 120,25 грн, прострочення - з 01 листопада 2021 року, повністю погашено - 01 травня 2024 року, 912 днів прострочення, розмір пені - 46 696,68 грн;

листопад 2021 року, нараховано - 5 286 грн, прострочена сума - 5 286 грн, прострочення - з 01 грудня 2021 року, повністю погашено - 01 червня 2024 року, 913 днів прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 47 632,08 грн;

грудень 2021 року, нараховано - 6 689,75 грн, прострочена сума - 6 689,75 грн, прострочення - з 01 січня 2022 року, повністю погашено - 01 червня 2024 року, 882 дні прострочення, розмір пені - 59 003,60 грн;

січень 2022 року, нараховано - 5 336,75 грн, прострочена сума - 5 336,75 грн, прострочення - з 01 лютого 2022 року, повністю погашено - 01 липня 2024 року, 881 день прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 46 071,96 грн;

лютий 2022 року, нараховано - 5 336,75 грн, прострочена сума - 5 336,75 грн, прострочення - з 01 березня 2022 року, повністю погашено - 01 липня 2024 року, 853 дні прострочення, розмір пені - 45 522,48 грн;

березень 2022 року, нараховано - 5 336,75 грн, прострочена сума - 5 336,75 грн, прострочення - з 01 квітня 2022 року, повністю погашено - 01 липня 2024 року, 822 дні прострочення, розмір пені - 43 868,09 грн;

квітень 2022 року, нараховано - 5 336,75 грн, прострочена сума - 5 336,75 грн, прострочення - з 01 травня 2022 року, повністю погашено - 01 липня 2024 року, 792 дні прострочення, розмір пені - 42 267,06 грн;

травень 2022 року, нараховано - 5 336,75 грн, прострочена сума - 5 336,75 грн, прострочення - з 01 червня 2022 року, повністю погашено - 01 серпня 2024 року, 792 дні прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 40 928,12 грн;

червень 2022 року, нараховано - 5 336,75 грн, прострочена сума - 5 336,75 грн, прострочення - з 01 липня 2022 року, повністю погашено - 01 серпня 2024 року, 762 дні прострочення, розмір пені - 40 666,04 грн;

липень 2022 року, нараховано - 5 336,75 грн, прострочена сума - 5 336,75 грн, прострочення - з 01 серпня 2022 року, повністю погашено - 01 серпня 2024 року, 731 день прострочення, розмір пені - 39 011,64 грн;

серпень 2022 року, нараховано - 5 336,75 грн, прострочена сума - 5 336,75 грн, прострочення - з 01 вересня 2022 року, повністю погашено - 01 серпня 2024 року, 700 днів прострочення, розмір пені - 37 357,25 грн;

вересень 2022 року, нараховано - 5 336,75 грн, прострочена сума - 5 336,75 грн, прострочення - з 01 жовтня 2022 року, повністю погашено - 01 вересня 2024 року, 701 день прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 37 004,32 грн;

жовтень 2022 року, нараховано - 18 248,17 грн, прострочена сума - 18 248,17 грн, прострочення - з 01 листопада 2022 року, повністю погашено - 01 вересня 2024 року, 670 днів прострочення, розмір пені - 122 262,74 грн;

листопад 2022 року, нараховано - 18 248,17 грн, прострочена сума - 18 248,17 грн, прострочення - з 01 грудня 2022 року, повністю погашено - 01 листопада 2024 року, 701 день прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 123 283,20 грн;

грудень 2022 року, нараховано - 18 248,17 грн, прострочена сума - 18 248,17 грн, прострочення - з 01 січня 2023 року, повністю погашено - 01 листопада 2024 року, 670 днів прострочення, розмір пені - 122 262,74 грн;

січень 2023 року, нараховано - 16 116,64 грн, прострочена сума - 16 116,64 грн, прострочення - з 01 лютого 2023 року, повністю погашено - 01 грудня 2024 року, 669 днів прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 105 271,27 грн;

лютий 2023 року, нараховано - 16 116,64 грн, прострочена сума - 16 116,64 грн, прострочення - з 01 березня 2023 року, повністю погашено - 01 січня 2025 року, 672 дні прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 106 909,85 грн;

березень 2023 року, нараховано - 16 116,64 грн, прострочена сума - 16 116,64 грн, прострочення - з 01 квітня 2023 року, повністю погашено - 01 січня 2025 року, 641 день прострочення, розмір пені - 103 307,66 грн;

квітень 2023 року, нараховано - 12 004,51 грн, прострочена сума - 12 004,51 грн, прострочення - з 01 травня 2023 року, повністю погашено - 01 січня 2025 року, 611 днів прострочення, розмір пені - 73 347,56 грн;

травень 2023 року, нараховано - 12 004,51 грн, прострочена сума - 12 004,51 грн, прострочення - з 01 червня 2023 року, повністю погашено - 01 лютого 2025 року, 611 днів прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 72 731,75 грн;

червень 2023 року, нараховано - 12 004,51 грн, прострочена сума - 12 004,51 грн, прострочення - з 01 липня 2023 року, повністю погашено - 01 березня 2025 року, 609 днів прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 72 537,86 грн;

липень 2023 року, нараховано - 10 950,32 грн, прострочена сума - 10 950,32 грн, прострочення - з 01 серпня 2023 року, повністю погашено - 01 березня 2025 року, 578 днів прострочення, розмір пені - 63 292,85 грн;

серпень 2023 року, нараховано - 10 950,32 грн, прострочена сума - 10 950,32 грн, прострочення - з 01 вересня 2023 року, повністю погашено - 01 березня 2025 року, 547 днів прострочення, розмір пені - 59 898,25 грн;

вересень 2023 року, нараховано - 10 950,32 грн, прострочена сума - 10 950,32 грн, прострочення - з 01 жовтня 2023 року, повністю погашено - 01 березня 2025 року, 517 днів прострочення, розмір пені - 56 613,15 грн;

жовтень 2023 року, нараховано - 10 760,13 грн, прострочена сума - 10 760,13 грн, прострочення - з 01 листопада 2023 року, повністю погашено - 01 березня 2025 року, 486 днів прострочення, розмір пені - 52 294,23 грн;

листопад 2023 року, нараховано - 10 760,13 грн, прострочена сума - 10 760,13 грн, прострочення - з 01 грудня 2023 року, повністю погашено - 01 квітня 2025 року, 487 днів прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 50 210,24 грн;

грудень 2023 року, нараховано - 10 760,13 грн, прострочена сума - 10 760,13 грн, прострочення - з 01 січня 2024 року, повністю погашено - 01 квітня 2025 року, 456 днів прострочення, розмір пені - 49 066,19 грн;

січень 2024 року, нараховано - 5 336,75 грн, прострочена сума - 5 336,75 грн, прострочення - з 01 лютого 2024 року, повністю погашено - 01 травня 2025 року, 455 днів прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 23 663,75 грн;

лютий 2024 року, нараховано - 5 336,75 грн, прострочена сума - 5 336,75 грн, прострочення - з 01 березня 2024 року, повністю погашено - 01 травня 2025 року, 426 днів прострочення, розмір пені - 22 734,56 грн;

березень 2024 року, нараховано - 10 150,83 грн, прострочена сума - 10 150,83 грн, прострочення - з 01 квітня 2024 року, повністю погашено - 01 березня 2026 року, 699 днів прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 51 627,96 грн;

квітень 2024 року, нараховано - 9 021,99 грн, прострочена сума - 9 021,99 грн, прострочення - з 01 травня 2024 року, погашено частково, непогашений залишок станом на 03 квітня 2026 року - 4 815,13 грн, 702 дні прострочення, розмір пені (з урахуванням часткових погашень) - 61 946,10 грн;

травень 2024 року, нараховано - 9 021,99 грн, прострочена сума - 9 021,99 грн, прострочення - з 01 червня 2024 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 671 день прострочення, розмір пені - 60 537,55 грн;

червень 2024 року, нараховано - 9 021,99 грн, прострочена сума - 9 021,99 грн, прострочення - з 01 липня 2024 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 641 день прострочення, розмір пені - 57 830,96 грн;

липень 2024 року, нараховано - 8 785,70 грн, прострочена сума - 8 785,70 грн, прострочення - з 01 серпня 2024 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 610 днів прострочення, розмір пені - 53 592,77 грн;

серпень 2024 року, нараховано - 8 785,70 грн, прострочена сума - 8 785,70 грн, прострочення - з 01 вересня 2024 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 579 днів прострочення, розмір пені - 50 869,20 грн;

вересень 2024 року, нараховано - 8 785,70 грн, прострочена сума - 8 785,70 грн, прострочення - з 01 жовтня 2024 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 549 днів прострочення, розмір пені - 48 233,49 грн;

жовтень 2024 року, нараховано - 9 903,89 грн, прострочена сума - 9 903,89 грн, прострочення - з 01 листопада 2024 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 518 днів прострочення, розмір пені - 51 302,15 грн;

листопад 2024 року, нараховано - 9 903,89 грн, прострочена сума - 9 903,89 грн, прострочення - з 01 грудня 2024 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 488 днів прострочення, розмір пені - 48 330,98 грн;

грудень 2024 року, нараховано - 9 903,89 грн, прострочена сума - 9 903,89 грн, прострочення - з 01 січня 2025 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 457 днів прострочення, розмір пені - 45 260,78 грн;

січень 2025 року, нараховано - 13 775,88 грн, прострочена сума - 13 775,88 грн, прострочення - з 01 лютого 2025 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 426 днів прострочення, розмір пені - 58 685,25 грн;

лютий 2025 року, нараховано - 13 775,88 грн, прострочена сума - 13 775,88 грн, прострочення - з 01 березня 2025 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 398 днів прострочення, розмір пені - 54 828 грн;

березень 2025 року, нараховано - 13 775,88 грн, прострочена сума - 13 775,88 грн, прострочення - з 01 квітня 2025 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 367 днів прострочення, розмір пені - 50 557,48 грн;

квітень 2025 року, нараховано - 5 336,75 грн, прострочена сума - 5 336,75 грн, прострочення - з 01 травня 2025 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 337 днів прострочення, розмір пені - 17 984,85 грн;

травень 2025 року, нараховано - 5 336,75 грн, прострочена сума - 5 336,75 грн, прострочення - з 01 червня 2025 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 306 днів прострочення, розмір пені - 16 330,46 грн;

червень 2025 року, нараховано - 5 336,75 грн, прострочена сума - 5 336,75 грн, прострочення - з 01 липня 2025 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 276 днів прострочення, розмір пені - 14 729,43 грн;

липень 2025 року, нараховано - 5 336,75 грн, прострочена сума - 5 336,75 грн, прострочення - з 01 серпня 2025 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 245 днів прострочення, розмір пені - 13 075,04 грн;

серпень 2025 року, нараховано - 5 336,75 грн, прострочена сума - 5 336,75 грн, прострочення - з 01 вересня 2025 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 214 днів прострочення, розмір пені - 11 420,65 грн;

вересень 2025 року, нараховано - 10 027,75 грн, прострочена сума - 10 027,75 грн, прострочення - з 01 жовтня 2025 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 184 дні прострочення, розмір пені - 18 451,06 грн;

жовтень 2025 року, нараховано - 6 782,75 грн, прострочена сума - 6 782,75 грн, прострочення - з 01 листопада 2025 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 153 дні прострочення, розмір пені - 10 377,61 грн;

листопад 2025 року, нараховано - 6 767,75 грн, прострочена сума - 6 767,75 грн, прострочення - з 01 грудня 2025 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 123 дні прострочення, розмір пені - 8 324,33 грн;

грудень 2025 року, нараховано - 7 800 грн, прострочена сума - 7 800 грн, прострочення - з 01 січня 2026 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 92 дні прострочення, розмір пені - 7 176 грн;

січень 2026 року, нараховано - 7 149,50 грн, прострочена сума - 7 149,50 грн, прострочення - з 01 лютого 2026 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 61 день прострочення, розмір пені - 4 361,20 грн;

лютий 2026 року, нараховано - 7 149,50 грн, прострочена сума - 7 149,50 грн, прострочення - з 01 березня 2026 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 33 дні прострочення, розмір пені - 2 359,34 грн;

березень 2026 року, нараховано - 7 149,50 грн, прострочена сума - 7 149,50 грн, прострочення - з 01 квітня 2026 року, не погашено станом на 03 квітня 2026 року, 2 дні прострочення, розмір пені - 142,99 грн.

Для місяців, щодо яких зазначено, що пеню обчислено з урахуванням часткових погашень, пеня з дня кожного часткового погашення нараховувалася на непогашений залишок місячного платежу, а кількість днів прострочення означає загальну тривалість періоду, протягом якого існувала заборгованість за цим місяцем. Прострочена сума за січень 2020 року становить залишок після зарахування переплати та платежів: 3 946,75 грн - 1 113,15 грн - 1 250 грн - 1 250 грн = 333,60 грн.

Отже, загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 грудня 2018 року до 03 квітня 2026 року становить 3 291 771,79 грн.

Обчислений судом розмір пені (3 291 771,79 грн) перевищує розмір заборгованості зі сплати аліментів, а тому розмір пені, яка підлягає стягненню, визначається з урахуванням обмежень, встановлених абзацами першим та другим частини першої статті 196 СК України.

Позивач, визначаючи предмет та підстави позову, прямо обмежила розмір заявленої до стягнення пені за весь спірний період сумою заборгованості відповідача зі сплати аліментів станом на 01 квітня 2026 року, обґрунтувавши її розрахунком державного виконавця (244 383,57 грн). Отже, підставою позову в частині розміру пені є саме розмір заборгованості зі сплати аліментів за спірний період, яка утворилася та не погашена відповідачем станом на 01 квітня 2026 року.

Як встановлено судом, розрахунок державного виконавця в цій частині ґрунтується на зайвому нарахуванні аліментів за грудень 2018 року - грудень 2019 року в сумі 44 617,55 грн, а фактичний розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів за спірний період станом на 01 квітня 2026 року становить 199 766,02 грн. Обставина наявності заборгованості в більшому розмірі, на яку посилається позивач як на підставу визначення розміру пені, не доведена, а суд, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та з тих підстав, які визначила позивач, не може самостійно змінювати підстави позову. У разі перевищення розміру обчисленої пені над заборгованістю зі сплати аліментів стягненню підлягає пеня в межах сукупного розміру заборгованості.

Водночас абзацом другим частини першої статті 196 СК України встановлено спеціальне правило: у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання.

Ця норма розміщена в тій самій частині статті, що й правило про обмеження пені 100 відсотками заборгованості, і безпосередньо його конкретизує: за наявності застосованих заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», граничний розмір пені визначається не всією сумою заборгованості, а сумою заборгованості, зменшеною на розмір таких заходів. Вжитий законодавцем вираз «повинен дорівнювати» свідчить про імперативний характер цього правила, а тому його застосування не залежить від волі сторін чи розсуду суду.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Таким чином, і пеня, передбачена статтею 196 СК України, і штраф, передбачений частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», є санкціями за одне й те саме порушення - несплату аліментів - і надходять одній і тій самій особі - одержувачу аліментів. Правило абзацу другого частини першої статті 196 СК України спрямоване на те, щоб сукупний розмір цих санкцій не перевищував 100 відсотків заборгованості та не призводив до подвійної відповідальності платника аліментів за одне порушення.

Як встановлено судом, постановою державного виконавця від 28 лютого 2024 року у виконавчому провадженні № 43931638 на відповідача на підставі частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф на користь стягувача ОСОБА_1 у розмірі 43 140 грн у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася в межах спірного періоду. Постанова є чинною, не скасована (протилежного суду не доведено); її правомірність та розмір визначеного нею штрафу не є предметом розгляду у цій справі. Закон пов`язує зменшення граничного розміру пені із застосуванням заходу, тобто з винесенням відповідної постанови, а не з фактичним стягненням штрафу. За таких обставин суд при визначенні граничного розміру пені враховує штраф у сумі, визначеній постановою, - 43 140 грн.

Отже, максимальний розмір пені, яка може бути стягнута з відповідача на користь позивача за спірний період, становить 156 626,02 грн (199 766,02 грн (заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 квітня 2026 року) - 43 140 грн (розмір застосованого штрафу)).

Ураховуючи, що обчислений судом розмір пені (3 291 771,79 грн) перевищує цю суму, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 156 626,02 грн. У решті позовних вимог про стягнення пені на суму 87 757,55 грн (244 383,57 грн - 156 626,02 грн) необхідно відмовити, з яких 44 617,55 грн - у зв`язку з недоведеністю заборгованості в розмірі, визначеному державним виконавцем, та 43 140 грн - у зв`язку із застосуванням обмеження, встановленого абзацом другим частини першої статті 196 СК України.

Частина друга статті 196 СК України надає суду право, а не покладає на нього обов`язок зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Таке зменшення можливе лише за умови доведення платником аліментів відповідних обставин належними та допустимими доказами.

Відповідач, посилаючись у судовому засіданні на скрутне матеріальне становище, наявність на утриманні другої неповнолітньої дитини, смерть дружини та обов`язок сплачувати орендну плату за житло, не надав жодного доказу на підтвердження цих обставин, хоча розгляд справи відкладався за його клопотанням саме для подання відповідних доказів. Відомостей про доходи відповідача, наявність у нього майна чи інших утриманців, крім наведених ним усно, матеріали справи не містять.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною другою статті 43 ЦПК України на учасників справи покладено обов`язки, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; відповідач, якщо інше не встановлено судом, має подати докази разом із відзивом (частина третя статті 83 ЦПК України).

Суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи 19 серпня 2026 року відбулося саме за клопотанням відповідача і мало на меті надати йому реальну можливість подати докази на підтвердження доводів, висловлених ним у судовому засіданні. Відповідач мав для цього понад сім тижнів (з 19 серпня до 06 жовтня 2026 року). Більшість обставин, на які він посилався (розмір заробітної плати, витрати на оренду житла, наявність на утриманні другої неповнолітньої дитини, смерть дружини, звільнення з військової служби, арешт рахунків, передання позивачу коштів під розписку, проживання сина з ним і навчання в школі міста Києва), могли бути підтверджені документами, які перебувають у розпорядженні відповідача або можуть бути отримані ним (довідки про доходи, договір оренди, свідоцтва про народження та смерть, витяги, довідки навчального закладу, розписки тощо). Проте відповідач цією можливістю не скористався: відзиву не подав, жодного доказу не надав, клопотань про витребування доказів не заявляв, у два наступні судові засідання не з`явився і про причини неявки не повідомив.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка бере участь у судовому розгляді, зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються її безпосередньо, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із затягуванням процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Посилання відповідача, надані у судовому засіданні 19 серпня 2026 року, на непрацездатність його електронного кабінету та неможливість подати письмову заяву з міста Києва суд відхиляє, оскільки ЦПК України передбачає подання процесуальних документів не лише в електронній формі, а й у паперовій - поштовим зв`язком або безпосередньо до суду, а будь-яких доказів наявності об`єктивних перешкод для цього відповідач не навів. Твердження відповідача про те, що він не отримав позовної заяви, не мають значення для вирішення справи, оскільки відповідач з 19 серпня 2026 року достовірно знав про предмет і підстави позову, мав можливість ознайомитися з матеріалами справи, подати до суду відзив (заперечення щодо позову) та докази на спростування заявлених вимог позивача.

З огляду на наведене суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки на підставі частини другої статті 196 СК України.

Висновки суду за результатами розгляду позовних вимог

Суд встановив, що відповідач, будучи зобов`язаним на підставі рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 червня 2014 року, а з 12 грудня 2019 року - на підставі заочного рішення цього ж суду у справі № 539/3477/19 сплачувати аліменти на утримання сина, починаючи з січня 2020 року систематично не виконував цього обов`язку в повному обсязі, внаслідок чого з його вини виникла заборгованість, яка станом на 01 квітня 2026 року становить 199 766,02 грн. Розрахунок державного виконавця в частині нарахування аліментів у збільшеному розмірі за грудень 2018 року - листопад 2019 року та за період з 01 до 11 грудня 2019 року суд не бере до уваги як такий, що суперечить резолютивній частині заочного рішення щодо зміни розміру аліментів.

Відповідач, якому суд за його ж клопотанням надав додатковий час, не довів відсутності своєї вини та не надав доказів, які б давали підстави для зменшення неустойки.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 156 626,02 грн; у задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені в сумі 87 757,55 грн необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору у справі про стягнення аліментів.

Вимога про стягнення неустойки (пені) є вимогою майнового характеру, ціна позову становить 244 383,57 грн. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, судовий збір за подання цього позову становив би 2 443,84 грн (244 383,57 грн ? 1 %).

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи зменшеної частини вимог, а якщо їх не було понесено - на користь держави.

Позовні вимоги задоволено на 64,09 % (156 626,02 грн : 244 383,57 грн ? 100 %). Отже, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 566,26 грн (2 443,84 грн ? 64,09 %, що дорівнює 1 % від суми задоволених вимог: 156 626,02 грн ? 1 %).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до останніх належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом; вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд має право зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу, і за відсутності клопотання іншої сторони, якщо їх розмір не відповідає критеріям, визначеним законом, зокрема частиною третьою статті 141 ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Європейський суд з прав людини також виходить з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справах «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року).

Суд встановив, що адвокат Яковенко С. І. представляла інтереси позивача у цій справі на підставі ордера від 25 березня 2026 року № 1383211, підготувала та подала позовну заяву з розрахунком пені, клопотання про долучення доказів від 14 вересня 2026 року, брала участь у судових засіданнях. Факт оплати правничої допомоги в сумі 20 000 грн підтверджено платіжною інструкцією від 10 квітня 2026 року № 2221320533; сплата коштів третьою особою ( ОСОБА_9 ) за позивача з посиланням на договір від 23 березня 2026 року відповідає пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України.

Разом з тим, справа не є складною: вона належить до категорії малозначних справ, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, ґрунтується на сталій судовій практиці та документах, отриманих з виконавчого провадження; поданий позивачем розрахунок пені ґрунтувався на неперевірених даних про дату набрання законної сили заочним рішенням та містить суттєві недоліки, що потребувало його перевірки та перерахунку судом. Водночас суд враховує значення справи для позивача, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини, а також те, що розгляд справи затягувався з вини відповідача, що зумовило необхідність участі представника позивача в кількох судових засіданнях.

Ураховуючи зазначене, критерії реальності, необхідності та розумності витрат, їх співмірність зі складністю справи та обсягом фактично виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та співмірним є розмір витрат на професійну правничу допомогу 10 000 грн.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 64,09 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 409,02 грн (10 000 грн ? 156 626,02 грн : 244 383,57 грн).

Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76 - 83, 89, 133, 137, 141, 178, 223, 244, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 грудня 2018 року до 03 квітня 2026 року у розмірі 156 626 (сто п`ятдесят шість тисяч шістсот двадцять шість) гривень 02 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 409 (шість тисяч чотириста дев`ять) гривень 02 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 566 (одна тисяча п`ятсот шістдесят шість) гривень 26 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 ; РНОКПП - НОМЕР_6 ).

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_5 ).

Суддя М. М. Пилипчук