Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №539/4419/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/4419/26

Провадження № 2-а/539/45/2026

РІШЕННЯ

іменем України

13 жовтня 2026 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря судового засідання – Джадан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Пирятинський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Пирятинський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В позові вказано, що він отримав повідомлення у банківському мобільному застосунку щодо блокування коштів. 31.08.2026 року від Пирятинського ВДВС він дізнався про наявність постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.01.2025 №171 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якої на нього було накладено штраф у сумі 17000,00 грн.

Однак, він не погоджується із вищезазначеною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки у встановлений законодавством спосіб належним чином оформленої повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 він ані особисто, ані засобами поштового зв`язку не отримував, не знав і не міг знати про дату, час та місце, куди потрібно з`явитися, а також мету такої явки.

Окрім того, відповідна постанова була винесена суб`єктом владних повноважень з процесуальними порушеннями.

Так, з тексту оскаржуваної постанови вбачається лише те, що «Громадянин України ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Громадянину ОСОБА_1 була надіслана повістка № 690579 замовним листом повідомленням від Пирятинської міської ради про прибуття 30.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду. На вказану дату гр. ОСОБА_2 не з`явився, про причину неявки у встановлений термін не повідомив. У зв`язку з чим відносно громадянина ОСОБА_2 було надіслане до ВП № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області звернення щодо доставлення гр. ОСОБА_2 . Вказаними діями гр. ОСОБА_2 порушив ст. 210-1 ч. 3 КУпАП та правила перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Правопорушення вчинене в особливий період, що передбачене ст. 210-1 ч. 3 КУпАП»

Відповідачем не зазначено, який саме пункт правил перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 було ним порушено.

Крім того, відсутнє посилання на конкретну частину та абзац відповідної статті, що ускладнює точне розуміння, який саме припис закону було порушено. Це може призвести до неоднозначного тлумачення постанови, оскільки різні частини та абзаци однієї статті можуть встановлювати різні вимоги або відповідальність за різні правопорушення.

Зі змісту самої постанови неможливо однозначно встановити, які саме протиправні дії нібито він вчинив, оскільки фактичний склад правопорушення в оскаржуваному рішенні описано стосовно іншої особи — ОСОБА_2 .

Також вказує, що оскаржувана постанова містить внутрішню суперечність щодо особи правопорушника, яка ставить під сумнів належне встановлення суб`єкта адміністративного правопорушення та доведеність вини саме його.

Вважає, що оскаржувана постанова не містить належного, послідовного та однозначного опису адміністративного правопорушення, нібито вчиненого ним, що є істотним недоліком постанови та додатково свідчить про необґрунтованість притягнення його до адміністративної відповідальності і наявність підстав для її скасування.

З тексту оскаржуваної постанови не є зрозумілим у який саме спосіб та з якою метою було здійснено виклик до ТЦК та СП, а також, коли саме йому стало відомо про такий виклик. Це свідчить про неможливість встановити належне та своєчасне повідомлення особи про необхідність з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що є важливим фактором для оцінки правомірності винесеної постанови.

Вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не дотримано процесуальних вимог притягнення до адміністративної відповідальності, при описі обставин і кваліфікації дій немає посилання на докази, які підтверджують його винуватість у неприбутті до органу ТЦК та СП, а також немає посилання на докази, які підтверджують факт належного оповіщення його про виклик до ТЦК та СП, а тому оскаржувана постанова є протиправною і підлягає скасуванню.

Позивач прохає суд постановити рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.01.2025 №171 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі – закрити, Стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1331,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14500,00 грн. Також просив визнати поважною причину пропуску строку оскарження та поновити цей строк, оскільки про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише 31.08.2026 з відповіді Пирятинського ВДВС на адвокатський запит.

В судове засідання ОСОБА_1 та його представник Корнійчук М.В. не з`явились, ОСОБА_3 надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримує, прохає його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не попередив. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Представник третьої особи Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не попередив.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Із матеріалів справи вбачається, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 20.01.2025 року було складено постанову №171 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суть адміністративного правопорушення: Громадянин України ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Громадянину ОСОБА_1 була надіслана повістка №690579 замовним листом повідомленням від Пирятинської міської ради про прибуття 30.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду. На вказану дату гр. ОСОБА_2 не з`явився, про причину неявки у встановлений термін не повідомив. У зв`язку з чим відносно громадянина ОСОБА_2 було надіслане до ВП № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області звернення щодо доставлення гр. ОСОБА_2 . Вказаними діями гр. ОСОБА_2 порушив ст. 210-1 ч. 3 КУпАП та правила перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Правопорушення вчинене в особливий період, що передбачене ст. 210-1 ч. 3 КУпАП. (а.с. 22 зворот-23)

Позивач свою вину у правопорушенні не визнає, вважає, що для притягнення до відповідальності були відсутні будь-які правові підстави, оскільки відсутні докази на підтвердження його вини у вчиненні правопорушення, так як він не був належним чином сповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з наявних матеріалів справи вбачається, що постанова №171 від 20.01.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесена з порушення вимог до змісту постанови, передбачених ст.283 КУпАП.

Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки оскаржувана постанова винесена з порушення вимог до змісту постанови, передбачених ст.283 КУпАП, тому вона підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про визнання оскаржуваної постанови протиправною суд зазначає, що такий спосіб захисту не віднесений до вичерпного переліку спеціальних способів захисту в подібних категоріях справ, який наведено в ч. 3 ст. 286 КАС України. Достатнім та ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку є скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку із чим у задоволенні вимоги про визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною слід відмовити.

Щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Частиною 1 ст.121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Доказів на підтвердження отримання позивачем спірної постанови відповідачем не надано. Позивач зазначає, що про існування спірної постанови йому стало відомо 31.08.2026 з відповіді Пирятинського ВДВС на адвокатський запит, що не спростовано відповідачем. До суду з цим позовом позивач звернувся 09.09.2026. Тому суд вважає, що строк звернення до суду був пропущений позивачем з поважних причин, і вважає можливим цей строк поновити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд враховує, що позивачем сплачений судовий збір в сумі 1331,20 грн. (532,48 грн. + 798,72 грн.), що підтверджується квитанціями від 09.09.2026 та від 22.09.2026.

Таким чином, вищевказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд виходив з наступного.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд зазначає, що відповідно до статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути підтверджений належними доказами.

Водночас позивачем не надано доказів фактичної оплати послуг адвоката.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність належного документального підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 77, 243-246, 250, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Пирятинський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 20 січня 2025 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом десяти днів з дня його складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.Д. Бєссонова