Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №537/372/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-др/537/28/26

Справа № 537/372/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Мартишевої Т. О.

за участю секретаря Антохіної Ю.С.,

представника позивачів Ковальчука О.М.,

представника відповідача Лобова М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці заяву представника позивачів адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», треті особи - ОСОБА_3 , Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, про стягнення моральної шкоди спричиненої внаслідок кримінального правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», треті особи - ОСОБА_3 , Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, про стягнення моральної шкоди спричиненої внаслідок кримінального правопорушення.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 вересня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», треті особи: ОСОБА_3 , Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, про стягнення моральної шкоди спричиненої внаслідок кримінального правопорушення - задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн 00 коп. Стягнуто з Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн 00 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено. Стягнуто Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» у дохід держави витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 4 160, 00 грн.

При розгляді справи представником позивача зроблено заяву щодо розподілу судових витрат після ухвалення судового рішення по справі, які будуть складатися з витрат позивача на правову допомогу.

29 вересня 2026 року до суду надійшла заява представника позивачів адвоката Ковальчука О.М., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення, у якій представником зазначено, що позивачами було надано орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правничу (правову) допомогу адвоката та зазначено, що остаточний розрахунок витрат позивачів на надання правничої допомоги буде надано в залежності від кількості судових засідань, про що також було зазначено в судових дебатах. Зазначені судові витрати Позивачі понесли на підставі договору між адвокатом Ковальчуком О.М. (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю ПТ № 1870 від 10.10.2017 р.) та Позивачами від 24.12.2025 р. № 24/12-5. Вартість години роботи адвоката погоджена сторонами в договорі, витяг з якого, підписаний сторонами, надано суду. Кількість наданої допомоги засвідчена в актах, завірених належним чином. Підтверджуючі розмір судових витрат документи надано до відзиву на позовну заяву. Просить ухвалити додаткове рішення, яким судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, наданої позивачам, в розмірі 42 000 грн., стягнути з Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», а саме по 21 000 грн. на кожного позивача.

07.10.2026 до суду надійшли письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення представника відповідача КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» адвоката Лобова М.О., згідно яких зазначено, що наданий стороною позивачів Акт № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги містить істотні суперечності, які позбавляють його статусу належного та допустимого доказу. У тексті самої заяви про ухвалення додаткового рішення представник позивачів посилається на те, що послуги надавалися на підставі договору від 24 грудня 2025 року № 24/12-5. Водночас у долученому до заяви Акті № 1 зазначено, що він складений до договору № 25/12-5 від 24 грудня 2026 року, тобто датований майбутнім часом. Наявність в акті посилання на інший номер договору та неможливу дату його укладення свідчить про те, що цей документ не може підтверджувати факт надання послуг саме в межах справи, що розглядається, та є очевидно дефектним. Представником позивачів долучено до матеріалів файл у форматі текстового документа Word та файли у форматі PDF, які містять роздруківки про результати перевірки електронних підписів. Відповідно до положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора. Роздруківка протоколу перевірки підпису у форматі PDF не є електронним підписом і не дає змоги суду та іншим учасникам справи самостійно перевірити цілісність текстового файлу. Оскільки безпосередньо файлів електронних підписів (файлів-контейнерів із розширенням .p7s або .asice) до суду разом із заявою надано не було, долучений текстовий файл Акта є лише копією, що не має юридичної сили. Також, відповідач наголошує на їх неспівмірності всупереч критеріям, визначеним частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, адвокат зазначає витрати часу на підготовку правової позиції, вивчення судової практики та законодавства обсягом 3 години та окремо виділяє підготовку позовної заяви обсягом ще 3 години. Проте складання позовної заяви за своєю суттю вже охоплює процеси аналізу законодавства та релевантної судової практики. Стягнення з відповідача коштів за 6 годин роботи, що становить 18 000 гривень можна трактувати я намагання надмірним чином збільшити фінансовий тягар для відповідача. Також не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони витрати на «попередню консультацію». Така діяльність передує ініціюванню судового процесу, має загальноінформаційний характер для клієнтів і не є безпосередньою процесуальною дією у справі, витрати за яку можна покладати на відповідача. Стосовно витрат часу на участь у судових засіданнях, заявлено до відшкодування 7 годин на загальну суму 21 000 гривень, при цьому час за кожне засідання округлено до цілих годин, а в одному випадку до двох годин. Розмір витрат на професійну правничу допомогу за участь у судових засіданнях має визначатися виходячи із фактичних витрат часу, відображених у протоколах та журналах судових засідань. Просив у задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича відмовити.

07.10.2026 до суду надійшли письмові пояснення представника позивачів адвоката Ковальчука О.М., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якій представником зазначено, що відповідачем надано суду заперечення на заяву про ухвалення рішення, в п. 2.2. якого зазначено про те, що позивачами не надано доказів понесення витрат на правничу допомогу, оскільки в наданому акті вкзано, що він складений до договору № 25/12-5 від 24 грудня 2026 року, що не є доказом, позаяк не можливо скласти акт до договору, датованого майбутньою датою. Натомість представник відповідача чомусь залишає поза увагою, що Позивачами до позовної заяви додано витяг з договору про надання правничої допомоги № 25/12-5 від 24 грудня 2025 року. Таким чином вказана в акті № 1 дата 26.12.2026 р. є нічим іншим як технічною опискою при підготовці тексту акту і вірною слід вважати дату в акті № 1 договір № 25/12-5 від 24 грудня 2025 року. Просить суд врахувати що дата в акті № 1 договір № 25/12-5 від 24 грудня 2026 року є опискою і вірно слід вважати договір № 25/12-5 від 24 грудня 2025 року. При цьому дата підпсиання самого акту у Відповідача не викликає ніяких заперечень. Представник Відповідача також стверджує, що Позивачами не надано безпосередньо файлів електронних контейнерів із розширенням .p7s підписів або .asice) (файлів до суду разом із заявою надано не було, долучений текстовий файл Акт є лише копією, що не має юридичної сили. які і Тоді як до акту та заяви додано три файли, розміром 51,48 КВ, 51,5 КВ та 51,36 КВ містять контейнери із розширенням вихидні .p7s дані або про файли .asice з посиланням на кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, відповідно до визначень п. 28 ст. 1 Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”, а саме сервіс “ДІЯ підпис” з номером сертифікату, датою та можливістю перевирити електронні підписи на будь якому сервісі перевірки електронних підписів. При цьому, інтерфейс Системи “Електронний суд” налаштовано таким чином, що файли з розширенням .p7s неможливо загрузити в додатки, оскільки вони не відображаються у відповідному меню завантажень. У випадку заперечення аутинтичності електронних підписів Відповідач може заявити клопотання про витребування оригіналів електронних доказів і файли з розширенням .p7s будуть надані для дослідження в судовому засіданні на окремому матеріальному носії з усіма вихидними метаданими (електронною позначкою часу і т.п.) Проте таке клопотання Відповідачем не заявлено. Зазначив, що представник відповідача, будучі професіним адвокатом заперечує той факт, що витрати часу на підготовку правової позиції, вивчення судової практики та законодавства обсягом та підготовка позовної заяви це і є елементи правничої допомоги, які кожний окремо потребує інтелектуальних та часових затрат адвокатом. Представник відповідача стверджує, що складання позовної заяви за своєю суттю вже охоплює процеси аналізу законодавства та релевантної судової практики, тоді як складання позовної заяви це і є результат аналізу, систематизації, тобто інтелектуальний труд, а підготовка тексту та додатків окрема затрата часу на підставі зібраних адвокатом даних. Всі зазначені в аткі № 1 складові правничої допомоги цілком узгоджуються з положеннями Закону України “Про адвокатську діяльність”. Щодо визначення часових рамок судових засідань, то відповідно до договору між адвокатом та Позивачами оплачується час, не менше ніж за годину в судовому засіданні. При цьому час і дата судових засідань визначалась згідно протоколів засідань, до яких не завжди з`являвся представник Відповідача без обгрунтованих клопотань. Просив суд врахувати що дата в акті № 1 договір № 5 від 24 грудня 25/12 2026 року є опискою і вірно слід вважати договір № 25/12-5 від 24 грудня 2025 року, та ухвалити додаткове рішення суду яким судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, наданої Позивачам, в розмірі 42 000 грн. стягнути з Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», а саме по 21 000 грн. на кожного Позивача.

У судовому засіданні представник позивачів підтримав доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на викладені обставини, просив заяву задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у задоволенні якої просив відмовити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце його проведення. З урахуванням вимог ч.4 ст.. 270 ЦПК України неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду даної заяви.

З`ясувавши позицію представників сторін. розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи пов`язані із розглядом процесуального питання, суд прийшов до такого.

Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року в справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19) зроблено висновок по застосуванню ст. 270 ЦПК України і зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у ч. 1 ст. 270 ЦПК України підстав.

Відповідно до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 вересня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», треті особи: ОСОБА_3 , Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, про стягнення моральної шкоди спричиненої внаслідок кримінального правопорушення - задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн 00 коп. Стягнуто з Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн 00 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено. Стягнуто Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» у дохід держави витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 4 160, 00 грн.

29 вересня 2026 року до суду надійшла заява представника позивачів адвоката Ковальчука О.М., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, наданої Позивачам, в розмірі 42 000 грн. з КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», а саме по 21 000 грн. на кожного Позивача.

Стороною відповідача до суду подані заперечення, у яких зазначено про наявність суперечностей у наданих на підтвердження розміру судових витрат доказах, відсутність оригіналів електронних документів, а також зазначено про неспівмірність та необґрунтованість розміру судових витрат на правову допомогу, заявленого до стягнення.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Верховний Суд у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 127/25480/21 (провадження № 61-8836св22), вказав, що для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано: - ордери на надання правничої допомоги; - витяг з Договору про надання правничої (правової) допомоги №25/12-5 від 24.12.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та адвокатом Ковальчуком О.М., відповідно до п.1.1 якого адвокат зобов`язується надати клієнту правничу (правову) допомогу з питання прав та обов`язків клієнта щодо розгляду цивільної справи за позовом клієнта про відшкодування моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення (кримінальне провадження № 12020170110001417 від 01.12.2020р.) підготовку позовної заяви та інших необхідних документів, у тому числі і процесуальних та заяв по суті спору, необхідних для розгляду справи у суді першої інстанції, а також представлення інтересів клієнта як сторони по справі в суді. Відповідно до п.3.1 сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання правової (правничої) допомоги клієнту дорівнює 3000,00 грн за одну годину роботи адвоката. Кінцева сума гонорару визначається в акті наданих послуг в залежності від кількості наданих послуг; - Акт № 1 наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 25/12-5 від 24.12.2025 року, складений 28.09.2026 року, з наведеним обсягом наданих послуг, їх вартістю, у загальному розмірі 42 000 грн.

Відповідно до Акту № 1 наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 25/12-5 від 24.12.2025 року, складеного 28.09.2026 року, сторони договору підписали цей акт приймання передачі наданої правничої «правової» допомоги на підтвердження того факту, що у відповідності до умов договору адвокатом надані, а клієнтом прийняті наступні послуги: - консультація (попередня) – 1 год., вартість 3000 грн; - підготовка правової позиції (вивчення судової практики, законодавства) – 3 год., вартість 9000 грн; - підготовка тексту позовної заяви, підготовка додатків до позову) – 3 год., вартість 9000 грн; - участь у судових засіданнях – 7 год., вартість 21 000 грн, у загальному розмірі – 42 000 грн.

Вищевказані докази підписані ЕЦП сторонами договору, що підтверджується відповідним протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Також, у судовому засіданні за клопотанням сторони позивача за участі представників сторін досліджено оригінали електронного документу - акту наданих послуг від 28 вересня 2026 року, з накладенням електронного підпису позивачів, перевірено підписи, цілісність даних підтверджено.

З огляду на викладене, зазначення в Акті № 1 наданих послуг від 28.09.2026 року, доданому представником позивачів до заяви про ухвалення додаткового рішення, дати договору про надання правничої допомоги з помилкою як 24.12.2026 року, суд розцінює як описку.

За змістом вищенаведених положень цивільного процесуального законодавства розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Наведене узгоджується із позицією ОП Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року в справі № 712/4126/22.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, проаналізувавши доводи сторони відповідача по суті заяви про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не є очевидно неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданої правничої допомоги та ціною позову, а відповідачем не наведено належних та достатніх доводів і не подано доказів, які б свідчили про неспівмірність саме заявленого розміру витрат.

Суд погоджується з доводами сторони позивача в тій частині, що консультація клієнта, вивчення судової практики, формування правової позиції у конкретних обставинах цієї справи є підготовчими діями, безпосередньо пов`язаними з складанням позовної заяви.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачам під час розгляду справи у суді у порядку загального позовного провадження, суд враховує характер та складність цієї справи, ціну позову, виконаний адвокатом обсяг робіт, участь адвоката у судових засіданнях згідно умов укладеного договору про надання правової допомоги, враховує обсяг матеріалів на обґрунтування позиції позивачів.

За таких обставин, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючі конкретні обставини справи, суд вважає, що з відповідача КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 5 250 грн (21 000 грн х 25%) гривень, кожному.

Керуючись ст.133, 137, 141, 246, 270, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивачів адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), до Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» (ЄДРПОУ 41318879, адреса: вул. Лікаря Парнети, буд. 2, м. Кременчук Полтавська область, 39623), треті особи: ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 24388300, місцезнаходження: Полтавська область, місто Кременчук, площа Перемоги, будинок 2), про стягнення моральної шкоди спричиненої внаслідок кримінального правопорушення – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу 5 250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу 5 250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини вимог заяви про ухвалення додаткового рішення – відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 13 жовтня 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева