Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №537/4191/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/2342/2026

Справа № 537/4191/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2026 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі:

головуючої судді Мартишевої Т.О.

за участю секретаря Антохіної Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кременчук цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Крюківська районна адміністрація Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_3 . про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Скиба В.Б., звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якій позивач просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 ; в порядку розподілу судових витрат стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 понесені нею судові витрати в розмірі 1 331,20 гривень за сплату судового збору; 5 000,00 гривень за надання правничої допомоги. В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та їхні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 02.04.1999 року були зареєстровані та проживали в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 , що належала на той час на праві особистої приватної власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка доводиться матір`ю ОСОБА_4 . Відповідно домової книги для реєстрації громадян, які проживали в квартирі АДРЕСА_2 , зареєстрованими та проживаючими були виключно вказані вище особи. Вказаний будинок є одноповерховим двоквартирним будинком та розташований на земельній ділянці (присадибна ділянка), що перебуває у приватній власності власників квартир. Починаючи з 2010 року, у періоди проведення чергових виборів за вказаною адресою надходили запрошення мешканцям квартири щодо їх участі у виборах, серед яких були запрошення на ім`я відповідача ОСОБА_2 , з якою власниця квартири та мешканці квартири знайомі не були і зареєстрованим мешканцем квартири у домовій книзі відповідач не значиться. У зв`язку з цим, ОСОБА_7 , як власник квартири, мала намір з`ясувати в Крюківському районному відділі УМВС України у Полтавській області, який на той час мав повноваження щодо реєстрації місця проживання громадян, чи дійсно відповідач ОСОБА_2 є зареєстрованою у квартирі та з якої підстави. Але, у подальшому ОСОБА_7 цю обставину не з`ясовувала. 02.04.2014 року третя особа ОСОБА_3 змінив своє прізвище від народження ОСОБА_8 на прізвище ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені НОМЕР_1 , виданим 02.02.2014 року центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області. ІНФОРМАЦІЯ_7 померла власниця квартири ОСОБА_7 . Спадщину після ОСОБА_7 до складу якої входили квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка (присадибна ділянка) площею 0,0936 га успадкував її син ОСОБА_4 . Відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.05.2022 року реєстровий № 305 успадкована квартира, відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.12.2022 року реєстровий № 792 успадкована земельна ділянка. Інтереси спадкоємця ОСОБА_4 щодо успадкування ним нерухомого майна після померлої матері за нотаріально посвідченою довіреністю представляла його дружина позивач ОСОБА_1 , оскільки з 24.02.2022 ОСОБА_4 добровільно проходив військову службу в ЗСУ. ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 помер (загинув як військовослужбовець ЗСУ, захищаючи територіальну цілісність та незалежність України). Спадщину, яка відкрилася після померлого ОСОБА_4 до складу якої входили зазначені вище квартира та земельна ділянка прийняли: дружина - позивач ОСОБА_10 на 2/3 частки у спадщині, -у тому числі з урахуванням 1/3 частки у спадщині від якої відмовився син померлого - ОСОБА_6 ; син - третя особа ОСОБА_3 на 1/3 частку у спадщині. 10.08.2023 державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Сороколат І.М. позивачу ОСОБА_1 були видані свідоцтво про право на спадщину за законом реєстровий № 3-63 на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 та свідоцтво про право на спадщину за законом реєстровий № 3-64 на 2/3 частки земельної ділянки площею 0,0936 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна- ділянка), яка розташована по АДРЕСА_2 . Право власності ОСОБА_6 на 2/3 частки будинку та на 2/3 частки земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 10.08.2023року. Свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно третій особі ОСОБА_3 ще не видавалися. 04.05.2023 управлінням соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області позивачу ОСОБА_1 було видане посвідчення серії НОМЕР_2 на підставі пункту 5 частини 1 стаття 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту». Відповідно посвідчення позивач ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

В подальшому позивач ОСОБА_1 вирішила з`ясувати наявність або відсутність реєстрації відповідача ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 . 11.11.2025 на звернення позивача ОСОБА_1 до Крюківської районної адміністрації була надана письмова відповідь, що станом на 11.11.2025 року за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано чотири особи: позивач ОСОБА_1 її сини ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2 .. В травні 2025 року позивач звернулася до відділу ведення реєстру територіальної громади Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за консультацією щодо можливості за її заявою, як співвласника квартири, зняти відповідача ОСОБА_2 , з реєстрації, яка не є членом її сім`ї і у будинку ніколи не проживала. Позивачу було роз`яснено, що для зняття ОСОБА_2 з реєстрації потрібна також письмова згода другого співвласника, яким є ОСОБА_3 , а у разі неможливості надання такої згоди другим співвласником з поважних причин, необхідно звернутися до суду з позовом в порядку цивільного судочинства. Також позивачу було усно повідомлено, що ОСОБА_2 лічиться зареєстрованою у квартирі з 2008 року та нещодавно отримала паспорт громадянки України нового зразка. Третя особа ОСОБА_3 , як спадкоємець, який фактично прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину, вважається титульним співвласником, оскільки має право володіти та користуватися успадкованою ним часткою майна, що перебуває у спільній частковій власності і письмова згода якого для зняття відповідача ОСОБА_2 з реєстрації є обов`язковою. Надати таку згоду особисто або через представника в даний час третя особа не може з поважних причин, оскільки з 2014 року проживає за межами України, працює за постійним діючим контрактом і з 2014 року в Україну не повертався. Періодично спілкується з позивачем мобільним зв`язком. Фактичне місце проживання відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 невідоме. У зв`язку з зазначеними обставинами ОСОБА_1 звертається до суду з цим позовом.

Позивач ОСОБА_1 , та її представник – адвокат Скиба В.Б. в судове засідання не з`явилися, представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи у їх відсутність та підтримання позовних вимог, відсутність заперечень проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату та час його проведення була повідомлена належним чином, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Представник третьої особи - Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час його проведення, звернувся до суду із заявою про розгляд справи у відсутність представника, щодо вирішення спору покладаються на розсуд суду.

Третя особа - ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час його проведення.

За таких обставин зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши позицію позивача та його представника, третьої особи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та зокрема підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 10 серпня 2023 року державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Сороколат І.М., зареєстрованого в реєстрі за №3-63, витягом з реєстру речових прав №342333119, сформованого 10.08.2023, свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 10 серпня 2023 року державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Сороколат І.М., зареєстрованого в реєстрі за №3-64, витягом з реєстру речових прав №342349110, сформованого 10.08.2023, позивачу ОСОБА_1 набула у власність 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 та 2/3 частини земельної ділянки площею в цілому 0,0936 га, наданої для будівництва а обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Іншу 1/3 частину квартири та земельної ділянки успадкував третя особа ОСОБА_3 . Свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно третій особі ОСОБА_3 не видавалися.

Відповідно до прибудинкової книги, яка містить інформацію про зареєстрованих та проживаючих в кватирі АДРЕСА_1 , за вказаною адресою зареєстровані позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .

Разом з тим, згідно довідки, виданої Крюківською районною адміністрацією Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 11.11.2025 за вих.№Ч-01-38/394, за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2 ..

Згідно із довідкою, виданою Управлінням державної міграційної служби України в Полтавській області 04.08.2026 за вих.№5348-2291/5348.1-26, відповідно до інформаційної підсистеми «Оформлення документів, що підтверджують громадянство України» ЄІАС УМП ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , документована паспортом громадянина України № НОМЕР_3 , виданим 10.04.2025 року органом 5328 (Кременчуцький відділ УДМС у Полтавській області), терміном дії до 10.04.2035 року. Паспорт особою отримано 20.05.2025 року. Станом на 08.04.2025 року ОСОБА_2 значилась зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 .

Як встановлено судом, та зокрема підтверджується актом про не проживання від 01.06.2026, складеного фахівцем відділу по роботі з абонентами ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» Беспалько Н.В., відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , не проживає за адресою: АДРЕСА_3 з 2008 року.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, пред`явивши разом із тим вимогу щодо позбавлення права власності, позбавлення права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою, оголошення особи померлою.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, відповідно по положень ст.72 ЖК України провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, що визначена у пункті 2 статті 8 Конвенції, не здійснюється згідно із законом та не є необхідним в демократичному суспільстві. Втручання у право заявника на повагу до його житла має бути співмірним із переслідуваною законною метою.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» зазначено, що поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс вжитими заходами.

Згідно ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутнім. У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 30.10.2023 року по справі №759/21930/21 Верховний Суд висловив правову позицію про те, що у справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

У постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 203/1665/19-ц (провадження № 61-11593св21) міститься висновок про те, що процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року у справі 344/19735/19 (провадження № 61-13123св21) зазначено, що «Верховний Суд виходить з того, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності. Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів. Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності такої особи у жилому приміщенні понад зазначені у статті 71 ЖК України строки.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів. У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13 (провадження № 61-23089св19.

Водночас, припинення права користування відповідачем спірним житлом має відповідати пропорційності в розумінні положень ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У даному аспекті суд враховує те, що відповідач не проживає у спірному житлі тривалий час. Доказів того, що відповідач має потребу у спірному житлі суду не надано і матеріали справи відповідних даних не містять.

Разом із тим, судом встановлено порушення права позивача як у контексті статті 8 Конвенції, так і як власника житлового приміщення, що гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що у даному випадку інтереси позивача, як власника житла, перевищують інтереси відповідача, а відтак, правові підстави користування чужим майном у відповідача відсутні.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, а також те, що як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 не є власником (співвласником) спірної квартири, не є членом сім`ї власника будинку, у вказаному будинку не проживає з 2008 року, доказів, які б свідчили про наявність у відповідача права користування спірною квартирою матеріали справи не містять та судом не встановлено обставин, за яких за нею зберігається вказане житлове приміщення, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК Українислід стягнути з відповідача на позивача сплачений судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з ч. ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Частинами 3,4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі з розподілу судових витрат, яка за своєю суттю є заявою про стягнення на користь позивача з відповідача витрат на правову допомогу. Аналіз чинного цивільного процесуального законодавства дає підстави стверджувати, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат за наявності заперечень учасника справи, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як вбачається з матеріалів справи, та зокрема підтверджується ордером на надання павничої допомоги №1338474 від 19.06.2026, розахунком розміру витрат за надання правничої допомоги за угодою №1358474 від 19.06.2026 щодо підготовки, складання і подання до суду позову з одатками про визнання оосби такою, що втратила право користування жилим приміщенням, квитанцією №1358474 від 25.06.2026, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідач заперечень щодо співмірності та розумності витрат на оплату послуг адвоката не висловила.

За таких обставин, за відсутності заперечень відповідача, враховуючи характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, час витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені витрати з оплати професійної правничої допомоги в сумі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, ст. 29, 391 ЦК України , ст. 71 ЖК України , суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ), треті особи: Крюківська районна адміністрація Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (місцезнаходження: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Івана Приходька, будинок 90; код ЄДРПОУ 40210107), ОСОБА_3 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 ), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 13 жовтня 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева