Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №552/9414/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/9414/26

Провадження № 1-кп/552/1530/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12026052510002256 від 05.08.2026, щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Троїцьке, Донецької області, громадянина України, з загальною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого:,

- 25.05.2026 Центральним районним судом м. Дніпра за ч. 1 ст. 309 КК України засуджений до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. Вирок набрав законної сили 27.06.2026, штраф не сплачений;

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

До Київського районного суду м. Полтави 21.09.2026 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026052510002256 від 05.08.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшов до провадження судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 21.09.2026 призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акту у відповідному кримінальному провадженні.

Ухвалою суду від 29.09.2026 призначений відкритий судовий розгляд обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обставини, встановлені судом.

Судом визнано доведеним обвинувачення про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив корисливе кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану за наступних обставин.

Приблизно у середині червня 2026 року у денний час доби ОСОБА_4 проходив поблизу будівлі гуртожитку відокремленого структурного підрозділу Донбаського аграрного фахового коледжу Cхідноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, розташованої за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 23, де побачив пошкоджені внаслідок бойових дій двері будівлі. Після цього у нього виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи за вищевказаною адресою ОСОБА_4 у червні 2026 року у денний час доби, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, переконавшись, що його неправомірні дії залишаться непоміченими сторонніми особами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, достовірно знаючи про дію воєнного стану на території України, через пошкоджені внаслідок бойових дій двері проник до будівлі гуртожитку відокремленого структурного підрозділу Донбаського аграрного фахового коледжу СНУ ім. В.Даля, розташованого за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 23, що є іншим приміщенням, де на першому поверсі вказаної будівлі таємно, в умовах воєнного стану, викрав майно, а саме: інверторний бензиновий генератор марки «Kaltamann» 1800W в корпусі жовтого кольору, який належить потерпілому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 11247,23 грн.

Кваліфікація дій обвинуваченого.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за частиною за частиною 4 статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Прокурор та обвинувачений, просили проводити розгляд справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_5 подав письмову заяву у якій просив проводити судовий розгляд без його присутності, будь-які претензії до обвинуваченого не мав.

Таким чином, обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, ОСОБА_4 визнав себе винним. Суд переконався, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає та йому роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, а тому суд, відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно обставин справи, які не оспорюються стороною обвинувачення – прокурором та стороною захисту - обвинуваченим ОСОБА_4 .

Допитаний під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_4 повідомив обставини вчинення інкримінованого злочину.

Пояснив, що влітку 2026 року побачивши пошкоджені двері будівлі гуртожитку фахового коледжу в м. Слов`янськ, вул. Свобода, 23, вирішив проникнути всередину. Після проникнення до будівлі гуртожитку виявив інверторний бензиновий генератор марки «Kaltamann» 1800W в корпусі жовтого кольору. З метою заволодіти ним таємно викрав та одразу здав знайомому, який займається покупкою вживаних речей. За продаж отримав 400 грн та 2 банки напою Revo. У подальшому генератор вилучений працівниками поліції і повернутий потерпілому. Після викриття надав працівникам поліції викривальні покази, брав участь у слідчих діях, сприяв органам досудового розслідування. Брав участь у слідчому експерименті на якому показав механізм вчинення крадіжки. Висловив жаль у судовому засіданні щодо вчиненого, вибачився, обіцяв не допускати подібних випадків у майбутньому. Додав, що проживає у рідного дядька та бабусі без батьків. Матір виїхала на територію Полтавської області, батько вважається безвісно зниклим на війні. На життя заробляє неофіційними підробітками. Штраф за попереднім вироком суду не сплачений, однак обвинувачений зобов`язувався його сплатити.

Таким чином, суд, обмеживши дослідження фактичних обставин, допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються долі речових доказів, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Позиції учасників судового розгляду.

Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий, наявність обставин, що пом`якшують покарання у виді щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, просив суд призначити ОСОБА_4 покарання за частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Пропонував на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Центрального районного суду м. Дніпра від 25.05.2026 за ч. 1 ст. 309 КК України, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років та штрафу у розмірі 1000 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень. Покарання у виді штрафу просив виконувати самостійно.

Обвинувачений ОСОБА_4 , визнаючи вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просив його суворо не карати, розкаявся, запевним суд, що покарання у виді штрафу сплатить найближчим часом, а в подальшому не буде вчиняти кримінальних правопорушень та своїми реальними вчинками доведе виправлення.

Мотиви призначення покарання та відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до частини 5 статті 12 КК України, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення за частиною 4 статті 185 КК України є тяжким злочином.

Відповідно до інформації Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняту та непогашену судимість за вироком від 25.05.2026 Центрального районного суду м. Дніпра за ч. 1 ст. 309 КК України, яким засуджений до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. Вирок набрав законної сили 27.06.2026. Штраф не сплачений.

Відповідно до інформації ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 на військову службу не призивався.

За інформацією КП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» ОСОБА_4 за психіатричною допомогою не звертався, наркологічну допомогу не отримував.

За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується посередньо.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд пом`якшуючими покарання обставинами вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання, не встановлені.

Факт щирого каяття ОСОБА_4 у вчиненому злочині знайшов своє підтвердження і в судовому засіданні, про що об`єктивно засвідчила його поведінка та визнання вини за інкримінованим кримінальним правопорушенням.

Щодо активного сприяння у розкритті злочину, то як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 пояснив, що в ході досудового розслідування відразу надавав визнавальні показання у вчиненні кримінального правопорушення та вказав на обставини їх вчинення, які в подальшому знайшли своє підтвердження.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Таким чином, за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, необхідно повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Центрального районного суду м. Дніпра від 25.05.2026 за ч. 1 ст. 309 КК України, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років та штрафу у розмірі 1000 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Суд дійшов висновку, що основне покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн необхідно виконувати самостійно.

Враховуючи обставини, які характеризують особу обвинуваченого, відсутність батька, який рахується особою зниклою безвісти, тривале проживання без матері, яка виїхала до іншої області у зв`язку із бойовими діями, молодий вік обвинуваченого, наявність декількох підстав, які пом`якшують покарання обвинуваченого, його запевнення про стійкий намір змінити життя та вибачення за вчинення правопорушення, суд дійшов висновку про можливість призначення остаточного покарання із застосуванням положень 75 КК України.

Отже, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 необхідно звільнити від відбуття основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення визначеної ст. 50 КК України мети покарання. Інші види покарань не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.

Мотиви ухвалення інших рішень, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитися відповідно до статті 100 КПК України.

До набрання вироком законної сили суд приймає рішення про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-371, 373-374, 376, 615 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Центрального районного суду м. Дніпра від 25.05.2026 за ч. 1 ст. 309 КК України, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років та штрафу у розмірі 1000 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі ч. 3 ст. 72 Кримінального кодексу України основне покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені вироком суду обов`язки.

На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.

До набрання вироком законної сили обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1)прибувати до суду на визначений ним час за першою вимогою;

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає чи перебуває, без дозволу суду, окрім випадків евакуації;

3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Речові докази, а саме:

- інверторний бензиновий генератор марки «Kaltamann» 1800W, вважати повернутим потерпілому ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до статті 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному статтею 376 КПК України.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Обвинувачений, захисник, потерпілий, мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Резолютивна частина вироку проголошена судом на підставі частини 15 статті 615 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1