Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №552/5695/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5695/26

Провадження № 2/552/3494/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Гасанова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, посилається на те, що 03.11.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 102245350. 24.04.2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24042026, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача. Відповідно до реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 24042026 від 24.04.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18 450 грн. 00 коп., з яких: 11 966 грн. 78 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4838 грн. 82 коп. - сума заборгованості за відсотками, 6660 грн. заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 5000 грн. – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованості перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 102245350 в розмірі 28 465 грн. 60 коп.

11.02.2026 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7991118.

22.05.2026 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 22052026 у відповідності до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 22.05.2026 року до договору факторингу № 22052026 від 22.05.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11 092 грн. 50 коп., з яких: 3500 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7000 грн. - сума заборгованості за пенею, 592 грн. 50 коп. – сума заборгованості за комісією.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованості перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 102245350 в розмірі 28 465 грн. 60 коп.; за договором позики № 7991118 в розмірі 11 092 грн. 50 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість: за кредитним договором № 102245350 в розмірі 28 465 грн. 60 коп.; за договором позики № 7991118 в розмірі 11 092 грн. 50 коп. та судові витрати по справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20.07.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву де просив розгляд справи провести без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідпача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву посилаючись на те, що по кредитному договору № 102245350 від 03.11.2025 року з відповідча не може у межах заявленого предмета і підстав позову стягнута достроково в повному обсязі сума тіла кредиту. Щодо стягнення неустойки вважає безпідставними. Пункти кредитного догвору про сплату комісії за розрахунково-касове облсуговування є нікчемним, таким чином відповідач визнає позовні вимоги в частині відсотків у розмірі 4838 грн. 82 коп. В частині стягнення суми позики у розмірі 3500 грн, що укладена між сторонами 11.01.2026 року відповідач визнає, проте в частині пені та комісії просить відмовити в поновму обсязі.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.11.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 102245350 на строк 360 днів.

24.04.2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24042026, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

Відповідно до реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 24042026 від 24.04.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18 450 грн. 00 коп., з яких: 11 966 грн. 78 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4838 грн. 82 коп. - сума заборгованості за відсотками, 6660 грн. заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 5000 грн. – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованості перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 102245350 в розмірі 28 465 грн. 60 коп.

11.02.2026 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7991118 строком на 30 днів.

22.05.2026 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 22052026 у відповідності до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 22.05.2026 року до договору факторингу № 22052026 від 22.05.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11 092 грн. 50 коп., з яких: 3500 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7000 грн. - сума заборгованості за пенею, 592 грн. 50 коп. – сума заборгованості за комісією.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованості перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 102245350 в розмірі 28 465 грн. 60 коп.; за договором позики № 7991118 в розмірі 11 092 грн. 50 коп.

З матеріалів справи вбачається, що договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач порушив графік погашення заборгованості, кредити вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Враховуючи встановлені судом обставини та надані позивачем докази, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості, за кредитним договором № 102245350, яка складається з нарахованих відсотків та за договором позики № 7991118 яка складається з тіла кредиту підлягають задоволенню.

Щодо дострокового стягнення кредиту у розмірі 11 966 грн. 78 коп., суд виходить з наступного.

Як вбачається, з умов кредитного договору № 102245350 від 03.11.2025 року кредит видано на споживчі потреби.

Однак, у порушення вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» позивач не застосував обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за кредитним договором.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту». Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору. Отже, з врахуванням наведеного, матеріали справи не містять доказів отримання досудової вимоги Відповідачем та її невиконання, у зв`язку з чим для позичальника настав би обов`язок з дострокового повернення усієї суми кредиту.

Верховний Суд наголошував на тому, що у справах про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором саме позивач повинен довести у судах першої та апеляційної інстанцій, що відповідно до умов укладеного кредитного договору строк виконання такого зобов`язання є таким, що настав, а тому позичальник продовжує користуватися цими грошовими коштами неправомірно. У разі дострокового стягнення суми кредиту саме позивач має довести, що такий обов`язок виник, оскільки виключно з ініціативи кредитора та у порядку, визначеному умовами кредитного договору, в односторонньому порядку відбулася зміна умов такого договору, зокрема щодо строку виконання цивільного зобов`язання. В оцінці цього визначальними є умови кредитного договору. Такий договір є джерелом правового регулювання цивільних відносин між сторонами, який визначає обов`язкові для обох сторін правила поведінки, відмінні від їх законодавчого регулювання.

Визначальним для висновку про те, що настав строк для дострокового стягнення заборгованості - є одержання вимоги банку позичальником про таке дострокове погашення заборгованості та її невиконання протягом 30 днів.

Вручення такого повідомлення позичальнику є саме тією обставиною, яка обов`язково входить у предмет доказування у такій категорії спорів та за сформованими позивачем підставами пред`явленого позову.

При цьому, в матеріалах цивільної справи відсутні докази отримання відповідачем вищезазначеної вимоги.

Таким чином, вказані доводи представника відповідача є обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не отримала вимоги банку про дострокове повернення кредиту, а тому банк не набув відповідного права на погашення всієї кредитної заборгованості достроково.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу за договором кредиту № 102245350 в розмірі 5000 грн., за договором позики №7991118 в розмірі 7000 грн. 00 коп. то суд виходить з наступного.

За п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу на загальну суму 12000 грн. 00 коп. нараховану позивачем у період дії в Україні воєнного стану.

Щодо стягнення за кредитним договором № 102245350 комісії за обслуговування кредиту в розмірі 6660 грн. та договором позики № 7991118 комісії у розмірі 592 грн. 50 коп. за обслуговування кредитної заборгованості то суд враховує, що згідно Постанови Верховного суду України від 16.11.2016 року (справа № 6-1746цс16), відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк, або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо), а відповідно до Постанови Верховного суду України від 06.09.2017 року (справа № 6-2071цс16), за положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону; умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що призначення комісії (за вчинення дій/надання послуг), відмінних від дій, вказаних у п. 3.6 Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808, «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», а тому підстави для стягнення комісії у вказаному розмірі відсутні.

На підставі викладеного з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення:

за кредитним договором № 102245350 від 03.11.2025 в розмірі 4838 грн. 82 коп., з яких: 4838 грн. 82 коп. – сума заборгованості за відсотками;

за договором позики № 7991118 від 11.01.2026 в розмірі 3500 грн. 00 коп. з яких: 3500 грн. 00 коп. – сума заборгованості за основною сумою боргу.

Загальна сума стягнень складає 8338 грн. 78 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позовні вимоги задоволено на 22 %, тому судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 585 грн. 72 коп.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,12,81,141, 209,259,263-265 ,268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 102245350 від 03.11.2025 року в розмірі 4838 грн. 82 коп., за договором позики № 7991118 від 11.01.2026 року в розмірі 3500 грн. 00 коп., судові витрати у розмірі 585 грн. 72 коп., а всього 8924 грн. 50 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Головуючий Ж.В. Кузіна