Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №552/1629/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/1629/26

Провадження № 1-кп/552/524/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

потерпілої- ОСОБА_6

законного представника потерпілої - ОСОБА_7

представника потерпілої- ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026175430000002 від 03.01.2026 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Микілка, Котелевського району, Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку, військовослужбовця, учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

28.12.2025 близько 14 год 15 хв, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у власній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп`яніння, почав словесну сварку із своєю дружиною ОСОБА_7 та після чого почав сваритися із своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_6 , з якою перебуває у сімейних відносинах.

В подальшому, маючи злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання підійшов до своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_6 та схопивши її своїми руками за верхні кінцівки, здавлюючи пальцями в області нижче плеча та не зупинившися на досягнутому здійснив поштовх двома руками в область тулубу.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на спречинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , придавив неповнолітню ОСОБА_6 правою рукою, а саме зовнішньою ділянкою передпліччя своєї правої руки в область горла та шиї, чим спричинив потерпілій згідно висновку експерта тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості можна поділити на декілька груп: до першої групи відносяться: легкий ротаційний підвивих С1, який кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, до другої групи відноситься: синці верхніх кінцівок та тулубу, які кваліфікуються, як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження (п.п.2.33. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.)

Допитаний у судовому засіданні у якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав частково. Зазначив, що визнає спричинення легких тілесних ушкоджень своїй доньці Софії, але умислу на їх спричинення не мав, це був самозахист. В той день у них з дружиною був словесний конфлікт, донька почала заступатися за маму і викидати його речі, та удвох вони його штовхали, у нього були подряпини обличчя, рук, тулубу. Він більше захищався, відштовхував їх обох, тримав доньку за руки, точно не пам`ятає, як це зробив, це було біля стіни, умисно не наносив. Синці він завдав, а щодо підвивиху не впевнений. Конфліктні ситуації у них в сім`ї виникали останнім часом, це стало останньою краплею. Сварка тривала більше 1-ї години, сама штовханина до 10-ти хвилин. Потім всі заспокоїлися, донька викликала наряд поліції. Поліція склала на нього два адміністративні протоколи та обмежувальний припис на 1 добу. Коли донька була в лікарні, телефонував їй, вона сказала, щоб він їй не дзвонив. На військовій службі перебуває з лютого 2023 року, у грудні 2025 був у м.Полтаві на лікуванні після поранення. Намагався вибачитись перед донькою, але вона не хоче спілкуватись із ним. Цивільний позов не визнає, 16.03.2026 сплатив 11 000 грн на користь потерпілої. Під час останнього слова обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що розкаюється у вчиненому, провину визнає, дуже шкодує, просить вибачення і у доньки, і у дружини, все відбувалось на великих емоціях, наміру завдати шкоди не було, його спровокували, тілесні ушкодження він спричинив своїй доньці при самозахисті, у цивільному позові просив відмовити.

Незважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого ОСОБА_4 щодо невизнання своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, його вина повністю підтверджується наступними доказами.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 повідомила суду, що є студенткою ІІ курсу Полтавського фахового коледжу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. 28 грудня 2025 року батько повернувся додому п`яний. Приблизно об 11 год 50 хв до них приїхала бабуся, матір її батька, вона їй позвонила, щоб бабуся якось вплинула на батька, щоб він не пив. Скільки вона себе пам`ятає, батько п`є. Потім бабуся поїхала, а батько з мамою посварилися, батько почав кричати на маму: "Навіщо ти втягуєш мою матір?" і вдарив її пляшкою олії у висок, вона заступилася за маму, батько обізвав її "жабою" та схватив її правою рукою за праве плече, надавив рукою на шию, в горло, вона почала задихатись, мама його відштовхнула. Їй було страшно, що батько, в стані сп`яніння, намагається її задушити. Конфлікти в їхній сім`ї були часто, батько часто був п`яний. О 14 год 20 хв вона викликала поліцію. Після цієї події у неї трусились руки, боліла шия, тому вона звернулась до сімейного лікаря, він направив її до травмпункту дитячої лікарні (м-н Левада), потім вона лікувалась на стаціонарі, з 31.12.2026 до 06.01.2026 була на витяжці, знерухомлена, лікувала забій плечей та ротаційний підвивих 1-го шийного хребця. 31 грудня 2025 року їй зателефонував батько та запитав, де йому тепер жити. 04 січня 2026 року їй одягнули "комір Шанца" (шийний бандаж), 06.01.2026 її виписали з лікарні на амбулаторне лікування, ще півтора місяця вона ходила з цим шийним бандажем. З 12 січня 2026 року по 25 січня 2026 року у неї в коледжі була навчальна сесія, цей період вона провела у ліжку, шийний бандаж був дуже великий, вона не могла одягнутись, зимову сесію здавала онлайн. Після пережитого була в дуже пригніченому стані. На фоні стресу у неї збився менструальний цикл, зараз лікується у гінеколога. Також 29 січня 2026 року звернулась до психолога за допомогою. Жодних вибачень від батька не було. Не розуміє, про який самозахист говорить обвинувачений, адже її вага всього 49 кг. Просила задовольнити цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 7 312,40 грн та моральної шкоди в сумі 100 000 грн, тому що тілесні ушкодження їй наніс батько, тиждень після цього вона була лежачою, лікувалась на стаціонарі в лікарні, до неї приїзжала мама, за нею доглядали медичні працівники. Захисник її батька, адвокат ОСОБА_5 , виклала відео в Тік-Ток, і її одногрупники дізнались про цю подію, їй було неприємно. Батька вона не пробачила, бо він перед нею не вибачався.

Допитана у судовому засіданні законний представник потерпілої ОСОБА_7 повідомила суду, що 28 грудня 2026 року, після обіду, її колишній чоловік, обвинувачений ОСОБА_4 , прийшов додому, поспав. Потім приїхала свекруха, вони поспілкувались, свекрусі стало погано, вона хвилювалась за сина. Потім почався скандал, конфлікт, її чоловік, обвинувачений ОСОБА_4 її вдарив, бо вона просила його не вживати алкоголь, неодноразово допомагала йому, бо він пив кожного дня. В цей день він вдарив її у висок пляшкою олії, вони почали штовхатись і кричати. Соня дістала із шафи його речі, склала їх в пакет та викинула за вхідні двері їхньої квартири. Десь 2-3 хвилини вони із чоловіком були на кухні, він її швтовхнув, вона впала на стілець. Потім він прижав рукою до дверей Соню, як наче трохи припідняв її над підлогою, так, що вона стояла на пальцях ніг. Вона його відштовхнула від доньки. Чоловік випивав часто, останні два роки кожен день. До війни вона допомагала йому, 10 років тому звертались до наркологічного диспансеру. В лютому 2023 року його мобілізували до ЗСУ, 03.08.2023 р. він був поранений, лікувався в м.Житомирі, 02.01.2024 р. вона привезла його додому. Після цього чоловік став більше вживати алкоголь. В лютому-березні 2024 року лікувався у ЛОР-відділенні. Цивільний позов просила задовольнити, щодо розміру моральної шкоди повідомила, що це рішення її доньки.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_8 пояснила суду, що 31.12.2025 вони звернулись із заявою про вчинення злочину. Соні стало погано і вони звернулись до сімейного лікаря, потім до травмпункту, після нього до дитячої лікарні. В лікарні Соня перебувала на витяжці з 31.12.2025 по 06.01.2026, голова у неї була зафіксована, прив`язані гірьки. В цей період вона була повністю знерухомлена. Батько її не навідував. Їй на шию одягля "комір Шанца", який вона носила 45 днів. Шийний бандаж був масивний, ОСОБА_10 не могла одягнутися, не могла ходити на навчання. Вимушена була займатись онлайн, навчальну сесію також здавала онлайн. Травму шиї Соня лікувала до кінця квітня 2026 року, ходила на масаж, ЛФК. У Соні були на тілі синці, під пережитого стресу відбулись збої в гінекології, на даний час триває лікування у гінеколога та у психолога.

Крім того, вина ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, підтверджується також наступними оголошеними та дослідженими у судовому засіданні доказами:

- витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №12026175430000002 від 03.01.2026 (т.1, а.с.205);

- рапортом старшого інспектора чергового Відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_11 від 31.12.2025 про те, що зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що 21.12.2025 о 12.08 год за адресою м.Полтава, вул. Кузьми Скрябіна, буд.13, дитяча лікарня – 31.12.2025 хуліганська травма, батько наніс т/у дитині 28.12.2025 о 14 год (т.1, а.с.206);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.01.2026 (т.1, а.с.208);

- довідкою КП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 1 від 31.12.2025 (т.1, а.с.197);

- випискою КП "Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 310 від 31.12.2025 з додатками згідно якої повний діагноз:"Ротаційний підвивих С1 шийного хребця. Забій, підшкірна гематома правого та лівого плеча" (т.1, а.с.216-222);

- товарними чеками в кількості 2-х шт.: від 03.01.2026 про придбання бандажу посиленого для хребта на суму 660 грн та від 12.01.2026 про придбання лікарського засобу настоянки валеріани на суму 54,90 грн (т.1., а.с.199)

- чеком про оплату медичних досліджень у лабораторії "INVIVO" від 12.01.2026 на суму 2 790 грн (т.1., а.с.200);

- довідкою № 635 про тимчасову непрацездатність студента навчального закладу, виданою 12.01.2026 студенту ПФКНЮУ ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про звільнення від занять на період з 31.12.2025 по 12.01.2026, діагноз: "Ротаційний підвивих С1" (т.1, а.с.201);

- копією індивідуального навчального плану здобувача освіти ОСОБА_6 на 2025/2026 навчальний рік (т.1., а.с.72);

- довідкою б/н про тимчасову непрацездатність студента навчального закладу, виданою 29.01.2026 студенту ПФКНЮУ ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про звільнення від фізичного виховання на 1,5 місяці, діагноз: "Ротаційний підвивих С1" (т.1, а.с.73);

- довідкою КП "ЦПМСД №1 Полтавської міської ради АЗПСМ №1 від 27.03.2026 про необхідність відвідування фізіотерапевтичних процедур з 23.03.2026 по 06.04.2026 та масажу з 06.04.2026 по 17.04.2026 (т.1, а.с. 74);

- довідкою ДМКЛ на ім`я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діагноз: "Ротаційний підвивих С1 хребця, сколізо І ст." про призначення та відвідування ЛФК та масажу з 23.03.2026 по 07.04.2026 (т.1, а.с.74-75);

- довідкою "Центру допомоги врятованим" від 02.02.2026 про те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась 21.01.2026 та наразі відвідує психолога в Центрі допомоги врятованим за адресою: м. Полтава, вул. Собонності, 58, з метою пропрацювання психоемоційного стану;

- довідкою відокремленого структурного підрозділу "Полтавський фаховий коледж Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого" від 22.05.2024 про те, що ОСОБА_6 з 01.09.2023 є студенткою денної форми навчання за спеціальністю 081 Право освітньо-професійного ступеня фаховий молодший бакалавр ВСП "Полтавський фаховий коледж Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого" та навчається за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб (т.1, а.с.202);

- договором № ОП-9-2023-024 про надання освітніх послуг від 03.08.2023 (т.1, а.с.203);

- договором № ФМБ-9-2023-024 про надання платних освітніх послуг від 03.08.2023 (т.1, а.с.204);

- висновком судово-медичної експертизи № 29, який підтверджує наявність, характер, локалізацію тілесних ушкоджень та механізм їх утворення. Об`єктивні дані експертизи повністю спростовують версію обвинуваченого про випадкове відштовхування чи падіння потерпілої (т.1, а.с.223-224);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.01.2026 з додатками, проведеного за участю потерпілої, під час якого вона відтворила обстановку та обставини події, продемонструвала механізм виникнення конфлікту, свої дії під час нього та дії обвинуваченого (т.1, а.с.226-231);

- додатковим висновком судово-медичної експертизи № 68, відповідно до якого з урахуванням наданої медичної документації, виявлені тілесні ушкодження, які по ступені тяжкості можна поділити на декілька груп: до першої групи відносяться: легкий ротаційний підвивих С1, який кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, до другої групи відноситься: синці верхніх кінцівок та тулубу, які кваліфікуються, як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження. Тілесні ушкодження обох груп могли утворитися не менш ніж від 3-4х кратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук, стиснуті в кулак, нога людини у взутті або інші предмети з подібними характеристиками, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище. Покази, дані потерпілою ОСОБА_6 під час проведення слідчого експеременту, загалом не протирічать давності, механізму утворення, локалізації виявлених тілесних ушкоджень у останньої (т.1, а.с.232-233);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.01.2026 з додатками, проведеного за участю представника потерпілої, під час якого вона відтворила обстановку та обставини події, продемонструвала механізм виникнення конфлікту, дії обвинуваченого (т.1, а.с.234-238);

- додатковим висновком судово-медичної експертизи № 69, відповідно до якого з урахуванням наданої медичної документації виявлені тілесні ушкодження, які по ступені тяжкості можна поділити на декілька груп: до першої групи відносяться: легкий ротаційний підвивих С1, який кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, до другої групи відноситься: синці верхніх кінцівок та тулубу, які кваліфікуються, як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження. Тілесні ушкодження обох груп могли утворитися не менш ніж від 3-4х кратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук, стиснуті в кулак, нога людини у взутті або інші предмети з подібними характеристиками, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище. Покази, дані представником потерпілої ОСОБА_7 під час проведення слідчого експеременту, загалом не протирічять давності, механізму утворення, локалізації виявлених тілесних ушкоджень у підекспертної ОСОБА_6 (т.1, а.с.239-240);

- психологічним висновком "Центру допомоги врятованим" про звернення та перебіг психологічного консультування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 05.08.2026 (т.2, а.с.4-6;

- випискою КП "Дитяча міська клінічна Полтавської міської ради" ДПВ № 3 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_6 від 12.05.2026 (т.2, а.с.7).

Всі вищеперелічені докази суд визнає належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України, достовірними, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Таким чином, аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Призначаючи покарання за скоєне, суд керується положеннями ч. 2 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_14 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є кримінальним проступком, особу винного, який раніше не судимий, учасник бойових дій, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря –нарколога не перебуває.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачені ст. 66 КК України, є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачені ст. 67 КК України, є вчинення правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, вчинення правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових кримінальних правопорушень і досягнення інших цілей покарання, враховуючи наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують його покарання, відношення обвинуваченого до скоєного, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, беручи до уваги думку прокурора, захисника, потерпілої, її законного представника, представника потерпілої, вважає, що виправлення обвинуваченого можливо при призначенні ОСОБА_14 покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України, у вигляді пробаційного нагляду в межах санкції статті, з покладенням обов`язків передбачених п.п. 1-3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України та ч.1 ст.91-1 КК України.

В ході розгляду кримінального провадження потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 7 312,40 грн та моральної шкоди в розмірі 100 000 грн,

Під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_6 , її законний представник та її представник, адвокат ОСОБА_8 , цивільний позов підтримали у повному обсязі та просили задовольнити з підстав, викладених у ньому .

Обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов визнав частково на суму 11 000 грн, повідомив, що 16.03.2026 він перерахував на платіжну картку своєї колишньої дружини ОСОБА_7 11 000 грн., з яких він просив врахувати в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн, та в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 1 000 грн, в іншій частині цивільного позову просив відмовити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення цивільного позову, надала заперечення, в яких зазначає, що придбання бандажу, про що зазначено в квитанції № 4001234263 від 03.01.2026, може бути пов`язане з лікуванням, однак у цій частині позивачем не надано жодного медичного документа, який би підтверджував пряме призначення лікаря щодо необхідності використання такого виробу. Крім того, до складу матеріальної шкоди позивачем включено витрати на придбання лікарського засобу «Валеріана», що підтверджується фіскальним чеком №9vUD15DHXHo від 12.01.2026, долученим до позовної заяви. Разом із тим подія, на яку посилається позивач як на підставу для заявлення позову, мала місце 28.12.2025, тобто майже за два тижні до придбання зазначеного препарату. За таких обставин, сам факт придбання лікарського засобу через значний проміжок часу після події не підтверджує, що відповідні витрати були необхідними саме для лікування наслідків зазначеної події. До складу матеріальної шкоди також включено витрати на проведення лабораторних досліджень, що підтверджується наданим позивачем фіскальним чеком №TXCTS4aO9WM від 12.01.2026. Разом із тим, у матеріалах справи відсутні будь-які медичні призначення лікаря, які б підтверджували необхідність проведення саме цих лабораторних досліджень у межах лікування відповідної травми. Крім того, до складу матеріальної шкоди позивачем включено витрати на придбання роутера, захисного скла та інших побутових товарів, що підтверджується відповідними фіскальними чеками №EGwKqXpruAc від 17.01.2026. Очевидно, що зазначені витрати не мають жодного відношення до лікування тілесних ушкоджень та не можуть бути віднесені до шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Щодо моральної шкоди у межах цивільного позову позивач просить стягнути з обвинуваченого 100 000 грн моральної шкоди. Разом із тим, заявлений розмір моральної шкоди є необґрунтованим та не підтверджений належними доказами. Просила врахувати обставину добровільного часткового відшкодування відповідачем витрат позивача у сумі 11 000 грн, що свідчить про добросовісну поведінку відповідача та відсутність наміру ухилятися від компенсації можливих витрат.

Прокурор просив цивільний позов задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи цивільний позов, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання матеріальної та моральної шкоди іншій особі.

Окрім того, у кримінальному провадженні, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В обґрунтування суми матеріальної шкоди зазначено, що потерпілій ОСОБА_9 було спричинено матеріальну шкоду в сумі 7 312,40 грн, яка складає вартість витрат на медичне обстеження, лікування та придбання бездротового wi-fi роутеру. Суд вважає, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 3 504,90 грн, що становить вартість придбаних лікарських засобів та здійснених медичних обстежень, що підтверджується відповідними чеками (т.1., а.с.199-200). У задоволенні стягнення вартості бездротового wi-fi роутеру на суму 3 807,50 грн. суд вважає за необхідне відмовити, оскільки зазначені витрати не повязані із лікуванням спричинених тілесних ушкоджень, потерпілою не надано суду доказів на обгрунтування відсутності у неї вдома до моменту отримання травми інтернету/роутера або доказів того, що наявний роутер технічно не дозволяв під`єднатися до онлайн-занять і його придбання було вимушеним та необхідним кроком.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно роз`ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди були сформульовані Верховним Судом у Постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна шкода полягає в стражданні або приниженні, які людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

У відповідності зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 року, в якому зазначено, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправдана лише шляхом констатації Судом факту порушення. Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

В обгрунтування суми моральної шкоди у позові зазначено, що потерпілій ОСОБА_9 завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних та фізичних стражданнях, яких зазнала ОСОБА_6 внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 незаконних дій стосовно неї та наслідками, які спричинили негативні зміни в її житті. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 , напав на потерпілу ОСОБА_6 безпричинно, раптово, фактично затиснувши її в маленькому приміщенні коридору та не надавши змоги втекти з квартири або оборонятися. В момент спричинення тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_6 відчувала сильний біль, страх, була повністю деморалізована. В цей момент виникла суттєва загроза для її життя, оскільки потерпіла значно слабкіша за нападника, який в цей момент перебував у стані алкогольного сп`яніння та в момент нападу та побиття був у неадекватному та дуже агресивному стані, діяв цілеспрямовано, що чітко усвідомлювала потерпіла в момент нападу і що викликало надзвичаной тяжкі моральні переживання у неї в цей момент, адже нападником був її рідний батько. Побиття та потреба у лікуванні змінила звичний ритм життя та плани потерпілої. Замість святкування Нового 2026 Року у колі друзів та однолітків, потерпіла ОСОБА_6 лікувалась стаціонарно у дитячій лікарні, де з 31.12.2025 перебувала на розвантажувальному витягненні на "петлі Глісона", тобто, була знерухомленою. Крім того, у період з 04.01.2026 по 25.01.2026 за рекомендацією лікарів ОСОБА_6 носила "комір Шанца" (бандаж посилений для підтримки шийного відділу хребта). За таких обставин, потерпіла ОСОБА_6 не могла відвудувати заняття та здавати іспити у Полтавському фаховому коледжі Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, студенткою якого вона є, що додавало їй ще більших хвилювань, адже січневі іспити у коледжі є підсумковими перед видачею диплому про закінчення цього навачального закладу. Через події, які для неповнолітньої дитини є надто емоційними та небажаними, у потерпілої ОСОБА_6 виникли тривога, порушення сну, емоційна напруга, нервозність та хвилювання за стан свого здоров`я. Крім того, потерпіла ОСОБА_6 вважає, що, зважаючи на попередню агресивну поведінку, обвинувачений ОСОБА_4 може повторно завдати їй шкоди у будь-який час. Такими значними психоемоційними навантаженнями та переживаннями порушений нормальний, звичний, усталений спосіб життя неповнолітньої дитини. Також потерпілій ОСОБА_9 довелося витрачати час та зусилля для відвідування органу поліції, надавати покази та брати участь у слідчих діях, що також призвело до стресу та знервованості. Все це є негавиними, небажаними, дуже емоційно тяжкими змінами звичного способу життя непонолітньої дитини, внаслідок чого ОСОБА_6 стала більш замкнутою, роздратованою, знервованою, потербує адаптації після пережитого, її стан передається рідним, зокрема, її мамі ОСОБА_15 .

Суд вважає, що з вини обвинуваченого ОСОБА_4 , який визнаний судом винним у спричиненні потерпілій ОСОБА_9 умисних легких тілесних ушкоджень, потерпілій була завдана моральна шкода, яка полягає у суттєвому погіршенні стану здоров`я та у фізичних і душевних стражданнях, заподіяних незаконними діями обвинуваченого.

При визначенні розміру відшкодування завданої потерпілій моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості, і, враховуючи матеріали справи, з яких не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який зазначений у позові, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги позивача у заявлених нею розмірах грошового стягнення, суд оцінює моральну шкоду, спричинену потерпілій ОСОБА_9 в сумі 70 000 грн.

Відтак, зазначений вище розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілої, - з іншого.

Зважаючи на викладені обставини та норми законодавства, беручи до уваги часткове відшкодування обвинуваченим завданої потерпілій матеріальної шкоди на суму 1 000 грн та моральної шкоди на суму 10000 грн, суд приходить до висновку про часткове задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 на суму 2 504,90 грн матеріальної шкоди та 60 000 грн моральної шкоди. У задоволенні позовних вимог про відшкодування іншої частини матеріальної та моральної шкоди слід відмовити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався, підстав для його обрання суд не вбачає.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд , -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1-3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки та заборони, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.91-1 КК України, строком на три місяці, а саме:

- заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

- заборона наближатися на відстань менше ніж 500 м до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

- направлення для проходження програми для кривдників.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду у розмірі 2 504, 90 грн (дві тисячі п`ятсот чотири гривні дев`яносто копійок) та моральну шкоду в розмірі 60 000 грн (шістдесят тисяч гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Полтави, а засудженим у той же строк з моменту його отримання.

Головуючий суддя ОСОБА_1