Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №531/2173/26 — Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/2173/26

номер провадження 2/531/1500/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Попова М.С.,

за участю секретаря – Клименко Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , за участі представника позивача адвоката Маківського Олексія Вікторовича, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Маківського О.В., звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 39950,00 грн. та пені у розмірі 166785,92 грн. Позовна заява подана через систему «Електронний суд» з підтвердженням її направлення стороні відповідача.

У позовній заяві зазначається, що 1 жовтня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно з яким передав позивач передав Відповідачу грошові кошти в сумі 80 тис. грн., з умовою їх повернення до 31.12.2023 . Договір укладено у письмовій формі у вигляді розписки, яка підписана особисто відповідачем. Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі — грошові кошти були передані Відповідачу, що останній особисто визнав у розписці. 23.12.2024 відповідач перерахував позивачу 40 050 грн. Однак кошти в сумі 39 950 грн. залишаються неповернутими. Станом на день подання позову відповідач суму позики у розмірі 39 950 грн. не повернув.

Ухвалою від 25.08.2026 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України,суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу копію позовної заяви з додатками та ухвалу про відкриття провадження направлено за адресою реєстрації та отримано ним 02.09.2026.

Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Правом на подання відзиву, у визначені законом строки, відповідач не скористався. У відзиві поданому лише 25.09.2026 клопотання про поновлення строку на його подання з зазначенням вагомих причин пропуску строку, не зазначено. Тому суд не враховує відзив, як такий, що подано з порушенням процесуальних строків.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

З урахуванням викладеного, за відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 1 жовтня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно з яким позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 80 тис. грн., з умовою їх повернення до 31.12.2023 .

Про отримання коштів зазначено у розписці.

Розпискою передбачено, що до 31.12.2023 сума позики надається на безпроцентній основі. В разі неповернення зазначеної суми в вищевказаний строк, починаючи з 01.01.2024 року на суму боргу нараховуються неустойка (пеня) в розмірі 10% на місяць від суми боргу.

Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Частиною 1, 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громодян. Крім того зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

23.12.2024 відповідач перерахував позивачу 40 050 грн., про що зазначається у позовній заяві та підтверджено платіжною інструкцією від 23.12.2024. ОСОБА_2 зобов`язався повернути борг позивачу у строк, що зазначений у розписці, однак, як встановлено судом, на день винесення рішення, кошти у сумі 39950,00 грн. повернуто не було, а отже відповідачем було порушено зобов`язання передбачені договором позики та у ОСОБА_1 були підстави для звернення до суду з даним позовом. За загальниим розрахунком позивача загальна сума боргу склала – 206735,92 грн. з яких: основний борг 39 950,00 грн., пеня за період 01.01.2024–22.12.2024 - 93 677,42 грн.; пеня за період 23.12.2024–01.07.2026 - 73 108,50 грн. За нормою ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 201/11388/17 зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.

Позовна вимога складається з залишку основного боргу - 39 950,00 грн. та пені нарахованої за період 01.01.2024–22.12.2024 - 93 677,42 грн.; та за період 23.12.2024 –01.07.2026 - 73 108,50 грн.

За змістом статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язанням.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Відповідно до норм цивільного законодавства України, нарахування та стягнення пені можливі лише за умови їх прямого погодження сторонами в договорі або розписці.

У розписці сторонами визначено порядок нарахування та сплати пені в разі неповернення зазначеної суми в вищевказаний строк, починаючи з 01.01.2024 року на суму боргу нараховуються неустойка (пеня) в розмірі 10% на місяць від суми боргу. ОСОБА_2 зобов`язався спалачувати неустойку (пеню) щомісяця до дня повернення позики.

Загальний розмір нарахованої пені склав 166785,92 грн.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір установлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

У разі якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням наведених норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Такий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Судова практика щодо зменшення розміру неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, є сталою і послідовно застосовується судами.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 також зазначила про необхідність зменшення розміру неустойки, якщо він є завищеним порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Однак указані критерії є загальними і не спрямовують сторони на звернення уваги та надання доказів щодо існування інших обставин, а суд - на можливість обґрунтувати зменшення розміру неустойки.

Частина третя статті 551 ЦК України визначила такі підстави для її застосування: значне перевищення розміру неустойки заявленому розміру збитків; наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто перелік для застосування зазначеної норми не вичерпний і не конкретизований. Під час застосування частини третьої статті 551 ЦК України суди в основному керуються обставинами конкретної ситуації, внутрішнім переконанням, а також принципами розумності, справедливості і пропорційності у цивільному судочинстві.

Під час розгляду питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суди мають об`єктивно оцінити, чи є такий випадок винятковим у конкретний справі, з огляду на: інтереси сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання; причину (причини) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначність прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання; невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінку винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків); інші обставини, які притаманні конкретній справі.

При цьому потрібно взяти до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень ЦК України вважаються, зокрема: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Тобто залежно від виду зобов`язання різняться й критерії застосування норми про можливість зменшення судом розміру неустойки.

Суди мають керуватися обставинами конкретної справи, враховувати передбачені частиною третьою статті 2 ЦПК України основні засади цивільного судочинства, зокрема змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, а також передбачені частиною шостою статті 3 цього Кодексу принципи справедливості, добросовісності та розумності.

З аналізу зазначеного можна виділити такі критерії, які суди повинні враховувати під час застосування частини третьої статті 551 ЦК України: значне перевищення розміру неустойки заявленому розміру збитків (співмірність); наявність інших обставин, які мають істотне значення, якими, зокрема, можуть бути: ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; наслідки порушення зобов`язання; поведінка винної сторони щодо вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Такі висновки Верховний Суд виклав після подання касаційних скарг у постановах від 30 серпня 2023 року у справі № 686/17191/21 (провадження № 61-13254св22).

Вважаючи обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені з ОСОБА_2 , суд враховує, що відповідачем погашено більшу частину боргу, що розмір неустойки (пені) значно перевищує суму боргу, який лишився несплаченим, та вважає, що, у даному випадку, відповідатиме засадам розумності, добросовісності та справедливості розмір неустойки (пені) – 80000,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, та стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає сума боргу за розпискою у розмірі 39 950,00 грн., а також пеня у розмірі 80000,00 грн., а всього 119950,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 2662,40 грн.

Тож, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача за підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог ( 58,02%) у розмірі 1544,72 грн.

Керуючись ст.ст.526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 141,259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , за участі представника позивача адвоката Маківського Олексія Вікторовича, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , борг за договором позики (за розпискою) від 01 жовтня 2023 року в розмірі 39950,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень нуль копійок) та неустойку (пеню) у розмірі 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень нуль копійок), а всього 119950,00 грн. (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень нуль копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частин позовіних вимог у розмірі 1544,72 грн. (одна тисяча п`ятсот сорок чотири гривні сімдесят дві копійки).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя