Рішення від 19 квітня 2011 р. у справі №2-556/11 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Автозаводський районний суд м.Кременчука

м. Кременчук, вул. Першотравнева, 29/5, 39600, (05366) 3-51-48

Справа №2-556/11 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кривич Ж.О.,

при секретарі - Чихаріній В.О.,

з участю представника позивача - Лишевського І.І., відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом. Позивач та його представник ОСОБА_3 суду пояснили, що 19 березня 2010 року позивач надав ОСОБА_1 у позику 40 000 грн. строком до 05 квітня 2010 року, на підтвердження чого відповідач видав власноручну розписку. ОСОБА_1 борг не повернув, тому, посилаючись на статті 625, 1050 Цивільного Кодексу України, позивач просив суд стягнути на його користь борг з урахуванням 3% річних в загальній сумі 40 483,29 грн.

ОСОБА_2 також пояснив суду, що обставини, встановлені вироком Автозаводського районного суду від 28 травня 2010 року, і сам факт засудження ОСОБА_1 за привласнення чужого майна не пов`язані з укладенням договору позики між ним та відповідачем.

ОСОБА_1 позов не визнав; суду пояснив, що грошей у ОСОБА_2 не позичав. Насправді він працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 торгівельним представником і у березні 2010 року привласнив 23 855,48 грн., які отримував від інших підприємців за поставлений ОСОБА_2 товар. 19 березня 2010 року під тиском з боку позивача та начальника його служби безпеки ОСОБА_4 позивач написав розписку про те, що нібито заборгував ОСОБА_2 40 000 грн., які зобов`язався повернути 05 квітня 2010 року. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд у позові відмовити.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що працює заступником директора з безпеки у Приватному підприємстві «ВТК «Лукас» та заперечив обставини, на які посилався відповідач.

Свідок ОСОБА_5 повідомив, що також працював у ОСОБА_2 торгівельним агентом та притягувався то кримінальної відповідальності за привласнення грошей, які належали його роботодавцю. Логвиновський і його примусив написати боргову розписку, а також забирав його автомобіль.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними докази, встановив такі фактичні обставини справи:

ОСОБА_1 працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 торгівельним представником на підставі трудового договору з 01 вересня 2009 року. Вироком Автозаводського районного суду від 28 травня 2010 року, який набрав законної сили, ОСОБА_1 було визнано винним у тому, що протягом березня 2010 року він привласнив грошові кошти підприємця ОСОБА_2 на загальну суму 23 855,48 грн. Ці гроші ОСОБА_1 як матеріально-відповідальна особа отримував від інших суб`єктів підприємницької діяльності за товар, поставлений їм Логвиновським. Суд задовольнив також цивільний позов потерпілого та стягнув з ОСОБА_1 на його користь у відшкодування завданої майнової шкоди 23 855,48 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить із положень глави 71 Цивільного Кодексу України.

Так, відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_2 надав суду оригінал розписки ОСОБА_1 від 19 березня 2010 року (а. с. 35). У розписці зафіксований зміст правочину - ОСОБА_1 отримав у борг від ОСОБА_2 гроші в сумі 40 000 грн. для власних потреб та зобов`язався повернути їх до 05 квітня 2010 року.

Оспорюючи договір позики, ОСОБА_1 стверджує, що 40 000 грн. у борг не отримував, а розписку написав під тиском у зв`язку з тим, що відчував провину перед позивачем за привласнені гроші. У якості доказу цього посилається на показання свідка ОСОБА_5 , а також вирок Автозаводського районного суду від 28 травня 2010 року.

Статтею 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідач не надав суду доказів про те, що розписка була видана ним під впливом насильства - у правоохоронні органи він не звертався, позивач ОСОБА_2 будь-який тиск на Коваля заперечує, а свідок ОСОБА_4 стверджував суду, що не був присутній при написанні розписки. За таких обставин рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідка ОСОБА_5 про те, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням 3% річних (період прострочення з 06 квітня 2010 року по 30 серпня 2010 року складає 147 днів, загальна сума % становить 483,29 грн.) сума боргу відповідача становить 40 483,29 грн. і підлягає стягненню з нього на користь ОСОБА_2 у повному розмірі.

На підставі викладеного, відповідно до статей 625, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України, статей 212–215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40 000 грн. боргу та три проценти річних від простроченої суми – 483,29 грн., а всього 40 483,29 грн. (сорок тисяч чотириста вісімдесят три грн. 29 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 404,83 грн. понесених ним витрат на сплату судового збору та 120 грн. за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя