Суд: Автозаводський районний суд м. Кременчука
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №524/1207/26
Суддя: Андрієць Д. Д.
Справа №524/1207/26
Провадження №2/524/2449/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 27614.32 грн, ухвалив таке рішення.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА
01.05.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено Кредитний договір № 01.05.2024-100003110, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн зі сплатою щомісячно відсотків строком на 98 днів. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 27614.32 грн.
У відповіді на відзив позивач вказав, що ним було подано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, що відповідає вимогам ЦПК України. Натомість відповідач не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача. Звертав увагу на те, що договір між сторонами було укладено у письмовій формі, що відповідно до вимог законодавства прирівнюється до письмової форми. Просив врахувати, що Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. Позивач зазначив, що жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.
Також просив зменшити витрати відповідача на правничу допомогу до 3000 грн.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов. У відзиві представник відповідача зазначила, що надані позивачем докази не підтверджують факт перерахування коштів відповідачу. Звертала увагу на те, що позивачем не надано первинних банківських документів, зокрема виписки по рахунку, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором зобов`язання з погашення заборгованості. Вказала, що відповідно до вимог законодавства позичальники звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а саме щодо сплати неустойки.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.05.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено Кредитний договір № 01.05.2024-100003110, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн; Строк, на який надається Кредит – 98 днів з дати його надання; Дата повернення (виплати) кредиту – 06.08.2024; Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія", економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 10% від суми Кредиту та дорівнює 1000 грн 00 коп.
Відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором, шляхом надання позичальнику коштів в сумі 10000 грн, що підтверджується квитанцією 2456824054 від 01.05.2024, копією договору №4507 від 01.11.2020 про надання послуг в системі LiqPay, повідомленням АТ КБ «Приватбанк» про переказ коштів в сумі 10000 грн на карту НОМЕР_1 , повідомленням АТ «ТАСКОМБАНК» про належність картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 та випискою по рахунку, яка підтверджує зарахування на вказану картку коштів в сумі 10000 грн 01.05.2024.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість за даним кредитним договором становить 27614.32 грн і складається із: - 10000 грн основного боргу; - 12600 грн процентів; - 14.32 грн комісії та 5000 грн - неустойки.
НОРМИ ПРАВА
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі – Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОЦІНКА СУДУ
Аналіз приписів законодавства, якими врегульовано спірні у цій справі правовідносини, засвідчує, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Тобто, це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2024 року по справі № 545/1750/21(провадження № 61-1177св24).
За встановлених у справі обставин, кредитний договір (кредитної лінії) № 01.05.2024-100003110 був укладений в електронному вигляді шляхом заповнення на веб-сайті Кредитодавця усіх граф відповідної форми. При цьому підписання договору відбулось шляхом введення позичальником одноразового ідентифікатора, який надсилається Кредитодавцем Позичальнику в СМС-повідомленні. Вказані обставини підтверджуються візуальною формою послідовності дій учасників електронної комерції, довідкою ТОВ «СТАРТ-МОБАЙЛ».
Суд відзначає, що відповідач не надав доказів, які б спростовували обставини щодо заповнення форм на сайті позивача, направлення заявки та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора або отримання коштів.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що свій обов`язок з повернення кредиту відповідач виконував неналежним чином.
Враховуючи те, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості із позичальника підтверджуються належними доказами, суд вважає їх обґрунтованими та доведеними.
Разом із тим, суд приймає до уваги положення п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Подібний правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), постанові КЦС ВС від 21.01.2025 № 751/3052/23 (61-17991св23).
Суд враховує те, що спірний кредитний договір було укладено під час дії в Україні воєнного стану і відповідно до умов ЗУ «Про споживче кредитування». Однак, на думку суду, положення ЗУ «Про споживче кредитування» та положення ЦК України не суперечать між собою.
З цих підстав, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення неустойки в сумі 5000 грн.
З огляду на відсутність доказів повного виконання відповідачем зобов`язань, суд вважає за можливе частково задовольнити позов та стягнути із відповідача на користь позивача кошти в сумі 22614,32 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, в сумі 2180.24 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог(81.89%)
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою – сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката.
Такі висновки викладені у постанові Велика Палата Верховного Суду від 20 травня 2026 року по справі № 911/969/24.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, суд приймає до уваги те, що ціна позову в даній справі дорівнює 27614,32 грн, що становить приблизно 8,3 прожиткових мінімумів для працездатних осіб(2026 рік), а отже вказана справа є малозначною. Також, суд враховує сталість судової практики у питання стягнення заборгованості, а також обсяг проведеної представником відповідача роботи.
З цих підстав, враховуючи принцип розумності витрат на правничу допомогу, суд вважає за можливе зменшити їх розмір до 4000 грн.
Відтак, приймаючи до уваги те, що суд частково задовольнив позов, понесені відповідачем судові витрати на правничу допомогу суд стягує пропорційно розміру вимог у задоволенні яких відмовлено(18,11%) в сумі 724.40 грн.
Керуючись ст. 526, 530, 610-612, 625, 1054 ЦК України, ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором в розмірі 22614,32 грн та судові витрати в сумі 2180.24 грн.
В іншій частині вимог – відмовити.
Стягнути з ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 судові витрати в сумі 724.40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Діна АНДРІЄЦЬ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua