Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №382/1107/25 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1107/25

Провадження № 2-др/382/21/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(ДАДАТКОВЕ)

12 жовтня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

за участю секретаря Голованова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача адвоката Карпович Водолимира Дмитровича про стягення витрат на правничу допомогу по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним майном подружжя, встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна набутого у цей період спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку майна в спільній сумісній власності,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся з заявою до Яготинського районного суду Київської області про стягнення витрат на правничу допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним майном подружжя, встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна набутого у цей період спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку майна в спільній сумісній власності.

Заяву обгрунтовано тим, що відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 24.08.2026 року у справі № 382/1107/25 позову заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним майном подружжя, встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна набутого у цей період спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку майна в спільній сумісній власності, задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2070 (дві тисячі сімдесят) гривень 40 (сорок) копійок частину сплаченого нею судового збору.

Проте, судом при ухваленні рішення не було вирішено питання щодо стягнення судових витрат, що передбачені ст.133 ЦПК України.

03.06.2025 року адвокатом подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи акту приймання-передачі надання юридичних послуг позивачці датований 02.06.2026 року. Сума послуг становить 11000,00 грн. і це без врахування коштів участі представника в судових засіданнях.

Враховуючи викладене просив постановити додаткове рішення та вирішити питання про стягнення судових витрат. Справу просив розглядати за відсутності сторони позивача.

23.09.2026 року від представника відповідача адвоката Вак О.В. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення з котрих вбачається, що позивачкою було заявлено три самостійні за своїм предметом та правовими підставами вимоги, а саме: встановити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 12 червня 2002 року по кінець лютого 2022 року; визнати спільним майном подружжя житловий будинок по АДРЕСА_1 та визнати за позивачкою право власності на 1/2 його частину; визнати спільним майном сторін житловий будинок по АДРЕСА_2 , придбаний у 2020 році, та визнати за позивачкою право власності на 1/2 його частину.

За результатами розгляду справи судом ухвалено рішення, яке формально визначено як часткове задоволення позову.

Водночас при вирішенні питання про розподіл судових витрат має значення не лише загальне формулювання про часткове задоволення позову, а й те, які саме вимоги були заявлені позивачкою та який саме спосіб захисту фактично застосовано судом.

Щодо житлового будинку по АДРЕСА_1 позивачкою було заявлено вимогу визнати цей будинок спільним майном подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 його частину.

Отже, зміст заявленої позовної вимоги був чітко визначений самою позивачкою: по-перше, визнання майна спільною сумісною власністю; по-друге, визнання за позивачкою саме права власності на 1/2 частину цього майна.

Натомість у резолютивній частині рішення суд не визнав житловий будинок спільною сумісною власністю сторін та не ухвалив рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину житлового будинку. Суд визнав за ОСОБА_1 лише право на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Таким чином, формулювання та зміст застосованого судом способу захисту не є тотожними тій вимозі, з якою позивачка звернулася до суду.

Позивачка просила про визнання права власності на 1/2 частину після попереднього визнання майна спільною сумісною власністю, тоді як суд ухвалив рішення про визнання права на 1/2 частину, не задовольнивши заявлену вимогу у тому вигляді та з тим предметом, у якому вона була сформульована позивачкою.

Фактично суд застосував інший спосіб захисту та сформулював інший правовий результат, ніж той, про який просила позивачка, тобто вийшов за межі заявлених позовних вимог. Така обставина не може одночасно тлумачитися на користь позивачки при вирішенні питання про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, для цілей розподілу судових витрат відсутні підстави вважати, що позивачка досягла заявленого нею результату саме завдяки підготовці та підтриманню відповідної позовної вимоги. У заявленому формулюванні вимога про визнання спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частину будинку судом задоволена не була.

Інші самостійні позовні вимоги також не були задоволені. Судом не встановлено факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу після його розірвання та не задоволено вимоги щодо житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Більше того, у мотивувальній частині рішення суд прямо встановив, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів проживання сторін однією сім`єю як чоловіка та жінки після розірвання шлюбу, ведення спільного побуту, наявності спільного бюджету та здійснення спільних витрат, а також не доведено придбання житлового будинку у м. Яготині за спільні кошти сторін.

Таким чином, основна фактична та правова конструкція позову, на підготовку і доведення якої були спрямовані дії представника позивачки, судом не підтримана.

Правовий результат щодо будинку у с. Лемешівка був сформульований самим судом в іншому вигляді та на інших фактичних і правових підставах, ніж ті, на яких ґрунтувалися заявлені позовні вимоги.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 02.05.2025 до складу правничої допомоги включено консультацію, правовий аналіз документів і законодавства, підготовку трьох адвокатських запитів, звернення за інформацією з Державного реєстру речових прав, звернення до БТІ та підготовку позовної заяви. При цьому 5 000 грн визначено за підготовку позовної заяви в цілому, без розмежування вартості роботи щодо кожної окремої вимоги чи кожного об`єкта нерухомості.

Отже, заявлена до стягнення сума охоплює витрати на формування та доведення вимог, які судом відхилені, а також витрати на вимогу щодо будинку у с. Лемешівка, яка у сформульованому позивачкою вигляді також не була задоволена.»

Відсутні підстави перекладати на відповідача оплату всієї правничої допомоги лише тому, що суд, вийшовши за межі сформульованого способу захисту, визнав за позивачкою право на 1/2 частину будинку.

За таких обставин стягнення з відповідача 11 000 грн не відповідає фактичному результату розгляду справи, принципу пропорційності судових витрат та критеріям їх необхідності і розумності.

Фактично заявлені позивачкою вимоги у тому вигляді, в якому вони були сформульовані та обґрунтовані її представником, задоволені не були.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в заяві просив розгляд справи проводити в його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, направила до суду свої письмові заперечення.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази по даній справі, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі № 922/15944/17.

Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18, від 10 жовтня 2019 у справі № 909/116/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Судом встановлено, що між адвокатом Карпович Володимиром Дмитровичем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги адвокатом від 02 травня 2025 року, додано ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.27-29)

Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги адвокатом від 02 травня 2025 року вартість наданих послуг адвоката складає 1100,00 грн. (а.с. 51)

Згідно квитанцій до прибуткового касового ордера від 02.05.2025 року ОСОБА_1 сплачено 11000,00 грн. (а.с.31)

Враховуючи, що у заявленому формулюванні вимога про визнання спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частину будинку судом задоволена не була. Інші самостійні позовні вимоги також не були задоволені. Судом не встановлено факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу після його розірвання та не задоволено вимоги щодо житлового будинку по АДРЕСА_2 . Відтак в даній цивільній справі відсутні підстави для висновку про те, що судом не вирішено питання щодо судових витрат, а, відтак, відсутні правові підстави для ухвалення додаткового рішення по справі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заява адвоката Карпович Володимира Дмитровича не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в заяві адвоката Карпович Володимира Дмитровича про стягнення витрат на правничу допомогу по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним майном подружжя, встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна набутого у цей період спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку майна в спільній сумісній власності.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 12 жовтня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О. А.