Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №381/3127/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

1-кп/381/275/26

381/3127/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року місто Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді – ОСОБА_1

за участі:

секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинувачених – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників – ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Фастові кримінальне провадження № 12026111030000433 від 12.03.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, на утриманні нікого немає, не є інвалідом, військовослужбовця – проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 оперативно- тактичного з`єднання – 1 корпусу Національної гвардії України «Азов», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,ранішене судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Тридуби Кривоозерського району Миколаївської області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не є інвалідом, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, зареєстрованого за адрсеою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України за ознаками закінченого замаху на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння у такому переправленні шляхом надання порад, вказівок, наданням засобів, усунення перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, за наступних обставин.

Так, 06.10.2025 у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України на посаді стрільця 2-го відділення 3-го взводу охорони 2-ї роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони проходить військову службу за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 повинен керуватися вимогами ст. ст. 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року який неодноразово продовжено по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, діють спеціальні обмеження виїзду за кордон чоловічого населення у віці від 18 до 60 років.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Окрім вказаного, п. 2-1 вище наведеною постановою КМУ визначено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, зазначені у пунктах 2-1 та 2-2, а також інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, встановлено, що ОСОБА_4 , спільно із ОСОБА_5 та невстановленими на даний час особами, достовірно знаючи про встановлені на період воєнного стану обмеження щодо виїзду військовозобов`язаних громадян України чоловічої статі за кордон, які з метою ухилення від призову за мобілізацією мають намір виїхати за кордон, переслідуючи корисливий мотив, з метою організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду, у невстановлений час та місці, але не пізніше 18 грудня 2025 року, почали реалізовувати свій протиправний умисел, направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Так, точного часу не встановлено, але не пізніше 18 грудня 2025 року, ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_5 та невстановленими на даний час особами, діючи з прямим умислом направленим на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, достовірно знаючи про те, що громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою призовного віку та військовозобов`язаним, цікавиться можливістю перетнути державний кордон України в незаконний спосіб, запропонував останнім за грошову винагороду для себе, тобто для ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та невстановлених на даний час особам, в сумі 6500 доларів США, організувати незаконне переправлення через державний кордон України.

В подальшому, 23.02.2026 (точний час не встановлено), ОСОБА_4 в ході переписки в месенджері «Телеграм» із ОСОБА_8 , обговорив умови незаконного перетину державного кордону та повідомив план та порядок незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України, зокрема шляхом безпосереднього переходу через державний кордон України поза межами пунктів митного контролю. Згідно плану, ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_5 за допомогою автомобіля марки «VolkswagenJetta», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , мали здійснити доставку останнього до одного із прикордонних населених пунктів Рівненської області для подальшого незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України поза межами митного контролю, та вартість таких дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визначили для ОСОБА_8 6500 доларів США.

Так, 24.02.2026 приблизно о 06 год. 30 хв., ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_5 з метою реалізації свого протиправного умислу, направленого на організацію незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_8 діючи з корисливих мотивів, перебуваючи за адресою: Київська область, м. Біла Церква, просп. Незалежності, 53К, зустрілись із ОСОБА_8 , який перебував під контролем правоохоронних органів та в подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , знаходячись за вказаною адресою поряд із автомобілем марки «VolkswagenJetta», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , на якому останні прибули на зустріч, де домовились про те, що привезуть ОСОБА_8 в Рівненську область, де останній передасть їм грошові кошти в сумі 6500 доларів США за доставку останнього до одного із прикордонних населених пунктів Рівненської області для подальшого незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України поза межами митного контролю.

Після цього, ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_5 посадили ОСОБА_8 до автомобіля марки «VolkswagenJetta», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , після чого, продовжили реалізовувати свій протиправний умисел, направившись із вказаного місця до Рівненської області, однак свій злочинний умисел ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не змогли довести до кінця, оскільки останні вчинили усі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були затримані працівниками правоохоронних органів за вчинення вказаного кримінального правопорушення.

ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України за ознаками закінченого замаху на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння у такому переправленні шляхом надання порад, вказівок, наданням засобів, усунення перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, за наступних обставин.

Так, з 19.08.2025 у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України на посаді старшого стрільця 1-го відділення 3-го взводу охорони 2-ї роти охорони 1-го батальйону охорони проходить військову службу за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 повинен керуватися вимогами ст. ст. 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року який неодноразово продовжено по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, діють спеціальні обмеження виїзду за кордон чоловічого населення у віці від 18 до 60 років.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Окрім вказаного, п. 2-1 вище наведеною постановою КМУ визначено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, зазначені у пунктах 2-1 та 2-2, а також інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, встановлено, що ОСОБА_5 , спільно із ОСОБА_4 та невстановленими на даний час особами, достовірно знаючи про встановлені на період воєнного стану обмеження щодо виїзду військовозобов`язаних громадян України чоловічої статі за кордон, які з метою ухилення від призову за мобілізацією мають намір виїхати за кордон, переслідуючи корисливий мотив, з метою організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду, у невстановлений час та місці, але не пізніше 18 грудня 2025 року, почали реалізовувати свій протиправний умисел, направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Так, точного часу не встановлено, але не пізніше 18 грудня 2025 року, ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_4 та невстановленими на даний час особами, діючи з прямим умислом направленим на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, достовірно знаючи про те, що громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою призовного віку та військовозобов`язаним, цікавиться можливістю перетнути державний кордон України в незаконний спосіб, запропонував останнім за грошову винагороду для себе, тобто для ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та невстановлених на даний час особам, в сумі 6500 доларів США, організувати незаконне переправлення через державний кордон України.

В подальшому, 23.02.2026 (точний час не встановлено), ОСОБА_4 в ході переписки в месенджері «Телеграм» із ОСОБА_8 , обговорив умови незаконного перетину державного кордону та повідомив план та порядок незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України, зокрема шляхом безпосереднього переходу через державний кордон України поза межами пунктів митного контролю. Згідно плану, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_4 за допомогою автомобіля марки «VolkswagenJetta», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , мали здійснити доставку останнього до одного із прикордонних населених пунктів Рівненської області для подальшого незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України поза межами митного контролю, та вартість таких дій ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визначили для ОСОБА_8 6500 доларів США.

Так, 24.02.2026 приблизно о 06 год. 30 хв., ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_4 та за сприяння невстановлених на даний час осіб, з метою реалізації свого протиправного умислу, направленого на організацію незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_8 діючи з корисливих мотивів, перебуваючи за адресою: Київська область, м. Біла Церква, просп. Незалежності, 53К, зустрілись із ОСОБА_8 , який перебував під контролем правоохоронних органів та в подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , знаходячись за вказаною адресою поряд із автомобілем марки «VolkswagenJetta», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , на якому останні прибули на зустріч, де домовились про те, що привезуть ОСОБА_8 в Рівненську область, де останній передасть їм грошові кошти в сумі 6500 доларів США за доставку останнього до одного із прикордонних населених пунктів Рівненської області для подальшого незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України поза межами митного контролю.

Після цього, ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_4 посадили ОСОБА_8 до автомобіля марки «VolkswagenJetta», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , після чого, продовжили реалізовувати свій протиправний умисел, направившись із вказаного місця до Рівненської області, однак свій злочинний умисел ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не змогли довести до кінця, оскільки останні вчинили усі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі ОСОБА_9 та ОСОБА_4 були затримані працівниками правоохоронних органів за вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини кримінального правопорушення і судом з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України, за згодою обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , їх захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та прокурора та провів судовий розгляд із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та роз`яснив про позбавлення права на їх оскарження в апеляційному порядку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йомукримінального правопорушення, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив суду, що в один з днів з ним зв`язався знайомий та попросив перевезти людину з м. Біла Церква до м. Рівне. 24.02.2026 о 06 год. 30 хв. він разом з ОСОБА_5 приїхав в м. Біла Церква, вони під`їхали до ресторану «Макдональдс», а там до них в автомобіль сіла людина і вони почали рух. Проте у Фастівському районі їх затримали співробітники СБ України. ОСОБА_4 уточнив, що йому зателефонував знайомий і попросив відвезти людину ( ОСОБА_8 ) з м. Біла Церква до одного з готелів в м Рівне, для того щоб той у подальшому перетнув державний кордон України. ОСОБА_4 повідомив, що переписувався з ОСОБА_8 у месенджері «Телеграм» про те, що вони його заберуть в м. Біла Церква та довезуть до м. Рівне, для подальшого перетину останнім державного кордону. Йому невідомо як саме та де ОСОБА_8 мав переходити державний кордон України. Також вони переписувалися і з іншою особою - чоловіком, який перебуває за кордоном та який давав вказівки як саме і куди потрібно їхати. Саме цей чоловік повідомив коли саме і де саме потрібно забрати ОСОБА_8 . ОСОБА_4 зауважив, що зазначений чоловік, який перебуває за кордоном, є його знайомим, він раніше разом з ним працював в одному із закладів, він знає лише його ім`я – ОСОБА_10 .Саме з ОСОБА_10 було домовлено, що він разом з ОСОБА_5 довезе ОСОБА_8 з м. Біла Церква до м. Рівне. ОСОБА_4 наголосив, що вів спілкування з ОСОБА_10 в месенджері «Телеграм». Едуард також давав вказівки про те, що при перевезенні ОСОБА_8 повинно було бути дві особи – військовослужбовці, щоб їх ніхто не «тормозив» на блок постах. Повідомив, що Едуард повинен був заплатити йому та ОСОБА_5 за такі дії 800 доларів на двох(були переведені на крипто гаманець) – це були лише витрати на проїзд, а саме витрати на бензин, обіди, а ОСОБА_8 нічого не повинен був їм давати. Вже після перевезення ОСОБА_8 до визначеного місця, останній мав заплатити за такі «послуги» йому та ОСОБА_5 6500 доларів на двох. ОСОБА_4 зауважив, що коли вони з ОСОБА_5 на автомобілі перевозили ОСОБА_8 їх затримали на одній із заправок у м. Фастові. Повідомив, що ОСОБА_8 перевозили на автомобілі «Фольксваген». Під час затримання у нього вилучали речі, повернули документи та ключі, не повернули – телефони та банківські картки. ОСОБА_4 також повідомив, що він домовився з ОСОБА_5 відвезти ОСОБА_8 з м. Біла Церква до м. Рівне. Зауважив, що не був раніше знайомий з ОСОБА_8 . Проте він був раніше знайомим з ОСОБА_5 , вони разом працювали на залізниці. ОСОБА_5 він пояснив, що людину потрібно довезти до м. Рівне і вони отримають за це кошти. Він не пам`ятає, щоб ОСОБА_5 відмовлявся від такої його пропозиції. Кошти, які вони мали отримати за послуги, вони з ОСОБА_5 домовились поділити порівну. Щиро розкаюється у вчиненому.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив суду, що 24.02.2026 разом із ОСОБА_4 погодився допомогти в організації перетину державного кордону ОСОБА_8 поза межами митного контролю. Вони з ОСОБА_4 повинні були отримати за такі дії грошову винагороду. Свій злочинний намір вони з ОСОБА_4 довести до кінця не змогли у зв`язку з тим, що працівники правоохоронних органів затримали їх у Фастівському районі. Зауважив, що гроші ОСОБА_8 їм не передав, державний кордон вони не перетинали. Повідомив, що з ОСОБА_4 знайомий близько восьми років, вони разом працювали в одній залізничній компанії на посадах стюардів. З Едуардом він не знайомий взагалі, він вперше чує це ім`я, спілкування з ним не підтримував. На початку лютого 2026 року (точної дати він не пам`ятає) до нього зателефонував ОСОБА_4 , який запропонував за грошову винагороду підвезти знайомого з м. Біла Церква до м. Рівне. ОСОБА_4 до нього звернувся з такою пропозицією, оскільки він ( ОСОБА_5 )вмів керувати автомобілем. На той час йому був доступний автомобіль. ОСОБА_4 також пояснив йому тоді, що потрібно щоб перевозили особу два військових для вільного проїзду від міста Біла Церква до м. Рівне, щоб менше було запитань на військових блок постах. Він розумів, що ОСОБА_8 за допомогою його та ОСОБА_4 дій, планує перетнути державний кордон України. Всю інформацію щодо подальших дій та мету їх вчинення йому передавав ОСОБА_4 , який також повідомив, що ОСОБА_8 буде перетинати кордон. ОСОБА_8 особисто йому нічого не передавав. Грошові кошти в сумі 6500 доларів, які вони отримали б за такі «послуги», вони разом з ОСОБА_4 мали поділити порівну. До початку перевезення вони гроші не отримували. Гроші в сумі 800 доларів їм мали потім передати за використане паливо. Він не знав яким чином мали бути передані їм такі кошти. Зауважив, що у військовій частині, де він наразі проходить військову службу, вони троє діб служать, а троє діб вихідні та перебувають в цей період за місцем проживання. На момент 24.02.2026 у нього був вихідний. Щиро розкаюється у вчиненому.

З наведеного вище видно, що показання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожного,є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту пред`явленого обвинувачення та обставин вчинення кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.

Проаналізувавши викладене вище, суд зазначає наступне.

Вина ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , кожного, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, як закінчений замах на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння у такому переправленні шляхом надання порад, вказівок, наданням засобів, усунення перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Згідно документів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , останній ранішене судимий, є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, на лікуванні у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, здійснив добровільний внесок в розмірі 100000 грн. на потеби ЗСУ

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне покарання, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

При призначенні покарання ОСОБА_4 обставинами, які його пом`якшують, визнаються обставини зазначені в ч. 1 ст. 66 КК України, зокрема, щире каяття.

Окрім цього, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій статті 66 КК України.

В даному випадку суд приходить до висновку, що наявні такі пом`якшуючі покарання обставини, як щире розкаяння ОСОБА_4 у вчиненому, що проявляється у висловлюванні осуду своєї поведінки та готовності нести кримінальну відповідальність за свої протиправні дії, добровільне перерахування коштів на потреби військових, що підтверджується платіжною інструкцією (квитанцією) про перерахунок коштів.

Окрім того, згідно з ч. 1-3 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.

Отже,при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, виходячи з вимог ст.ст. 50, 65, 68 КК України враховуючи, що ОСОБА_4 вперше вчинив тяжкий злочин, у вчиненні якого щиро розкаюється, ступінь здійснення кримінального протиправного наміру, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, що він має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, усвідомив протиправний характер вчиненого та його поведінка свідчить про намір стати на шлях виправлення, добровільно перерахував значну суму коштів на підтримку військових, з огляду на те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених з метою запобігання вчиненню нових злочинів, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, про наявність підстав для призначення основного покарання в межах санкції ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна із подальшим звільненням від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та встановленням ряду обов`язків згідно ст. 76 КК України відповідає вимогам чинного законодавства України.

Саме таке рішення, на думку суду, у даній справі є обґрунтованим, справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_4 строк затримання та тримання під вартою слід зарахувати у строк покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді застави до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, як закінчений замах на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння у такому переправленні шляхом надання порад, вказівок, наданням засобів, усунення перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Згідно документів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , останній раніше не судимий, є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, на лікуванні у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, здійснив добровільний внесок в розмірі 150000 грн на потреби ЗСУ.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 кримінальне покарання, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

При призначенні покарання ОСОБА_5 обставинами, які його пом`якшують, визнаються обставини зазначені в ч. 1 ст. 66 КК України, зокрема, щире каяття.

Окрім цього, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій статті 66 КК України.

В даному випадку суд приходить до висновку, що наявні такі пом`якшуючі покарання обставини, як щире розкаяння ОСОБА_5 у вчиненому, що проявляється у висловлюванні осуду своєї поведінки та готовності нести кримінальну відповідальність за свої протиправні дії, добровільне перерахування коштів на потреби військових, що підтверджується платіжною інструкцією (квитанцією) про перерахунок коштів.

Окрім того, згідно з ч. 1-3 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 не встановлено.

Отже,при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, виходячи з вимог ст.ст. 50, 65, 68 КК України враховуючи, що ОСОБА_5 вперше вчинив тяжкий злочин, у вчиненні якого щиро розкаюється, ступінь здійснення кримінального протиправного наміру, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, що він має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, позитивно характеризується за місцем служби, усвідомив протиправний характер вчиненого та його поведінка свідчить про намір стати на шлях виправлення, добровільно перерахував значну суму коштів на підтримку військових, з огляду на те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених з метою запобігання вчиненню нових злочинів, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, про наявність підстав для призначення основного покарання в межах санкції ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна із подальшим звільненням від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та встановленням ряду обов`язків згідно ст. 76 КК України відповідає вимогам чинного законодавства України

Саме таке рішення, на думку суду, у даній справі є обґрунтованим, справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_5 строк затримання та тримання під вартою слід зарахувати у строк покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді застави до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Арешт накладений на майно ухвалами Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2026 слід скасувати.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 349, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

Зарахувати на підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_4 у строк покарання час затримання та час перебування під вартою з 24.02.2026 по 27.02.2026 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.

На підставі ч.4 ст.76 КК України нагляд за засудженим військовослужбовцем ОСОБА_4 покласти на командира військової частини за місцем служби. У разі звільнення засудженого з військової служби на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду 13.10.2026

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 залишити попередній у виді застави в розмірі 266240 грн 00 коп. з покладенням обов`язків прибувати на виклик до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

Зарахувати на підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_5 у строк покарання час затримання та час перебування під вартою з 24.02.2026 по 26.02.2026 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.

На підставі ч. 4 ст.76 КК України нагляд за засудженим військовослужбовцем ОСОБА_5 покласти на командира військової частини за місцем служби. У разі звільнення засудженого з військової служби на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду 13.10.2026

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_5 залишити попередній у виді застави в розмірі 90840 грн 00 коп. з покладенням обов`язків прибувати на виклик до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2026(справа 357/2790/26; провадження 1-кс/357/446/26) на автомобіль марки «Volkswagen Jetta 2.5 SEL», чорного кольору з державним номерним знаком НОМЕР_4 та VIN-код: НОМЕР_5 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 належний ОСОБА_12 ( АДРЕСА_5 ) – скасувати.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2026 (справа 357/2790/26; провадження 1-кс/357/451/26) на майно, яке було вилучено 24.02.2026 під час особистого обшуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час затримання в порядку ст. 208 КПК України за адресою: Київська область. Фастівський район, с. Мала Снітинка, вул. Кільцева, а-д Фастів 68 км. + 800м. на АЗС «Вирій», а саме: мобільний телефон марки «Аpplе» моделі іРhone15 Рrо Мах ІМЕІ НОМЕР_7 ICCID НОМЕР_8 ІМЕІ2 НОМЕР_9 , CIM карта мобільного оператора НОМЕР_10 , гаманець чорного кольору із банківськими картками, а саме: банківська картка емітована АТ «Універсал банк» «№ НОМЕР_11 », банківська картка емітована АТ КБ «Приват банк» «№ НОМЕР_12 », банківська картка емітована КБ «Приват банк» «№ НОМЕР_13 » - скасувати.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2026 (справа 357/2790/26; провадження 1-кс/357/452/26) на майно, яке було вилучено 24.02.2026 під час особистого обшуку у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , під час затримання в порядку ст. 208 КПК України за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Мала Снітинка, вул. Кільцева, а-д. Фастів 68 км+ 800м. на АЗС «Вирій», а саме: мобільний телефон марки «іРhone 13 Рrо», ІМЕІ: НОМЕР_14 , СІМ карта мобільного оператора НОМЕР_15 , гаманець коричневого кольору із банківськими картками, а саме: ключ до рахунку АТ «Ощадбанк» «№ НОМЕР_16 », золота карта «Універсальна» АТ КБ «Приват Банк» «№ НОМЕР_17 », золота «Універсальна» АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_18 », банківська карта АТ «Сенс банк» № НОМЕР_19 - скасувати.

Речові докази та документи у справі після набрання вироком законної сили, а саме:

- мобільний телефон «іРhone 15», номер моделі MTP03HN/А, серійний номер НОМЕР_20 , ІМЕІ 1: НОМЕР_21 , ІМЕІ 2: НОМЕР_22 , який переданий під розписку на відповідальне зберігання свідку ОСОБА_8 – залишити останньому;

- мобільний телефон марки «іРhone», моделі «13 Рrо», сірого кольору, у силіконовому чохлі зеленого кольору, що поміщений у спец. пакет № NPU5896190 з первинним упакуванням (квитанція № 191 від 04.03.2026) та навушники марки «АіrРоds», ключі, шкіряний гаманець коричневого кольору невідомого бренду, що поміщені до спец. пакету № NPU5896191, які передані на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області – повернути власнику;

- військовий квиток, паспорт громадянина України, вміст гаманця, а саме: банківські та рекламні картки, що поміщені до спец. пакету № NPU5896191, які передані на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області – повернути власнику;

- мобільний телефон марки Аpple, моделі 15 Рro Мах та смарт-годинник марки Аpplewatch, які упаковано з первинним пакуванням №RIC 2092608 до спеціального пакету №PSP 3164679, які передані на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області – повернути власнику;

- військовий квиток, шкіряний темний гаманець, в якому наявна банківська картка Приват банку, банківська картка Монобанку, біла картка, id-картка, довідка про реєстрацію місця проживання, банківська картка для виплат, тимчасовий дозвіл, картка №775, бонусна картка та металевий брелок, упаковано з первинним пакуванням № RIC 2090505 до спеціального пакету № RIC 2090680, які передані на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області – повернути власнику;

- ключі від автомобіля упаковано з первинним пакуванням де спеціального пакету № RIC 2090679, які передані на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області – повернути власнику;

- мобільний телефон марки «Аpplе» моделі іРhone 15 Рrо Мах ІМЕІ НОМЕР_7 ICCID НОМЕР_8 ІМЕІ2 НОМЕР_9 , CIM карта мобільного оператора НОМЕР_10 , гаманець чорного кольору із банківськими картками, а саме: банківська картка емітована АТ «Універсал банк» «№ НОМЕР_11 », банківська картка емітована АТ КБ «Приват банк» «№ НОМЕР_12 », банківська картка емітована КБ «Приват банк» «№ НОМЕР_13 », з первинним пакуванням, що в спеціальному пакеті PSP3164590, які передані на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області (квитанція № 189 від 04.03.2026) – повернути власнику;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 та ключі від автомобіля, які передані під розписку від 05.03.2026 на відповідальне зберігання ОСОБА_12 (а.с. 96) – залишити останній;

- гаманець коричневого кольору із банківськими картками, а саме: ключ до рахунку АТ «Ощадбанк» «№ НОМЕР_16 », золота карта «Універсальна» АТ КБ «Приват Банк» «№ НОМЕР_17 », золота «Універсальна» АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_18 », банківська карта АТ «Сенс банк» № НОМЕР_19 з первинними пакування, що в спеціальному пакеті РSР 3164587, які передані до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області (квитанція № 190 від 04.03.2026) - повернути власнику.

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок ) грн 00 коп. внесену 27.02.2026 на виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/2790/26 від 25.02.2026 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області (платіжна інструкція № 1Т005GSZна суму 266240 грн 00 коп. гривень, платник ОСОБА_13 ) повернути заставодавцю ОСОБА_13 . .

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок ) грн 00 коп. внесену 26.02.2026 на виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/2790/26 від 25.02.2026 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області (платіжна інструкція № 0.0.4775670763.1на суму 90840 грн 00 коп., платник ОСОБА_14 ) повернути заставодавцю ОСОБА_14 .

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченими - з моменту отримання копії вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_15