Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №378/790/26 — Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/790/26

Провадження № 2/378/636/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Марущак Н. М.,

за участю секретаря Гончарук Ю. С.,

позивачки ОСОБА_1 ,

її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_3 , третя особа, як не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Ставищенська державна нотаріальна контора Білоцерківського району Київської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаною заявою звернулась ОСОБА_1 до Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_3 , третя особа Ставищенська державна нотаріальна контора Білоцерківського району Київської області з посиланням на те, що вона (позивачка) проживала разом із ОСОБА_4 , у належному йому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вони перебували у фактичних шлюбних відносинах, тобто проживали однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний побут, спільні витрати, разом користувалися житловим будинком та земельною ділянкою, підтримували один одного у повсякденному житті. Разом із ними у вказаному домоволодінні також проживали її (позивачки) діти, в т. ч. її син ОСОБА_3 , діти фактично виховувалися у спільній сім`ї. Фактично ОСОБА_4 протягом тривалого часу брав участь у їх вихованні, забезпеченні та утриманні, виконував обов`язки батька, що підтверджує наявність між сторонами саме сімейних, а не формальних відносин.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, що належало йому на праві приватної власності, зокрема житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно є об`єктом спадкування, щодо якого вона (позивачка) заявляє свої права як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Ставищенської державної нотаріальної контори від 10 грудня 2024 року їй (позивачці) відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, з посиланням на те, що вона (позивачка) не належить до кола спадкоємців за законом першої, другої чи третьої черги, передбачених статтями 1261-1263 Цивільного кодексу України, а тому може претендувати на спадкування лише за умови підтвердження обставин, визначених статтею 1264 Цивільного кодексу України та роз`яснено, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу відноситься до компетенції суду.

У випадках, коли встановлення такого факту безпосередньо пов`язане з виникненням, зміною або припиненням майнових прав, зокрема права на спадкування, та має місце спір про право, така справа підлягає розгляду в порядку позовного провадження. Саме на це звернув увагу Ставищенський районний суд в ухвалі від 18.02.2025 року по справі №378/144/25, зазначивши, що встановлення факту проживання однією сім`єю у даному випадку пов`язане з вирішенням питання про право на спадщину, а отже має розглядатися в позовному провадженні із визначенням належного відповідача. У вказаній ухвалі суду зазначено, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернувся також ОСОБА_3 .

Позивачка просить:

- встановити факт її проживання разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу протягом п`яти років до часу відкриття спадщини, а саме до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на житловий будинок загальною площею 63,2 кв. м житловою площею 30,0 кв. м допоміжною площею 33,2 кв. м з будівлями і спорудами господарського та побутового призначення, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ставищенського районного суду від 22.06.2026 вказану позовну заяву залишено без руху з наданням строку для виправлення недоліків (а. с. 37).

Позивачка на виконання вказаної ухвали суду 29.06.2026 подала заяву про усунення недоліків (а. с. 43).

Ухвалою Ставищенського районного суду від 01.07.2026 відкрито провадження по даній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 24 липня 2026 (а. с. 53 - 54).

Ухвалою суду від 24.07.2026, постановленою без оголошення перерви, за клопотанням представника позивача оголошено перерву на 30.07.2026 для подання уточнених позовних вимог (а. с. 73 - 74).

Ухвалою суду від 30.07.2026, постановленою без оголошення перерви, за клопотанням представника позивача оголошено перерву на 28.08..2026 для подання уточнених позовних вимог (а. с. 103).

27.08.2026 позивачкою подано до суду уточнену позовну заяву (а. с. 119 - 128).

Ухвалою суду від 28.08.2026, постановленою без оголошення перерви, оголошено перерву на 16.09.2026 для надання можливості відповідачам подати відзив на уточнену позовну заяву, продовжено строк підготовчого судового засідання на 30 днів (а. с. 164).

Ухвалою суду від 16.09.2026, постановленою без оголошення перерви, оголошено перерву на 24.09.2026 у зв`язку з незакінченням 15-денного терміну для подачі відзиву відповідачем ОСОБА_3 подання уточнених позовних вимог (а. с. 195 - 196).

Ухвалою суду від 24.09.2026 справу призначено до розгляду (а. с. 228).

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи селищна рада повідомлена належним чином (а. с. 235), до суду представник селищної ради Цимбалюк А. Ю. подав заяву про визнання позову (а. с. 182).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, до суду 02.10.2026 подав заяву про визнання позову (а. с. 241 - 242).

Представник Ставищенської державної нотаріальної контори в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи нотаріальна контора повідомлена належним чином (а. с. 239), до суду від нотаріальної контори надійшла заява, в якій нотаріус просить справу розглядати за відсутності представника Ставищенської державної нотаріальної контори (а. с. 68).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показала, що вона проживає в с. Брилівка Білоцерківського району Київської області з 1992 року та перебуває в тривалих дружніх стосунках із позивачкою. На час початку її проживання в с. Брилівка (1992 р.) ОСОБА_1 проживала в с. Брилівка разом з ОСОБА_4 однією сім`єю до дня смерті останнього в 2024 році, вели спільне господарство. У їх сім`ї було три сини, один із синів помер. Сім`я у ОСОБА_1 (позивачки) була хороша, чи перебували вони у зареєстрованому шлюбі, не знає. ОСОБА_1 з дітьми здійснювала поховання ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що вона раніше проживала в с. Брилівка Білоцерківського району Київської області, а саме з 1989 року та знайома із позивачкою ОСОБА_1 , оскільки в них у користуванні в с. Брилівка знаходяться суміжні (городні) земельні ділянки. На час початку її проживання (1989) ОСОБА_1 проживала в с. Брилівка разом з ОСОБА_4 однією сім`єю, у них було троє дітей, вони вели спільне господарство. Чи перебували вони у зареєстрованому шлюбі, не знає. В 2024 році ОСОБА_4 помер, ОСОБА_1 з дітьми здійснювала його поховання.

Суд, розглянувши справу, заслухавши пояснення представника позивачки, допитавши свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дослідивши наявні письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Із матеріалів спадкової справи (а. с. 79 - 95) встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 85). Згідно витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 10.12.2024 ОСОБА_4 у шлюбі не перебував (а. с. 88). Відповідно до довідки Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області №118 від 14.06.2024 року (а. с. 86) разом з померлим ОСОБА_4 постійно до дня смерті проживали: його цивільна дружина ОСОБА_1 (а. с. 86). До Ставищенської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини в шестимісячний строк подали ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 та позивачка ОСОБА_1 22.07.2024 (а. с. 82).

Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 02.10.2024 відомості про батька ОСОБА_3 внесені до актового запису на підставі заяви матері ОСОБА_1 (а. с. 91) ОСОБА_3 09.12.2024 подав до вказаної нотаріальної контори заяву, зазначивши, що спадкодавець ОСОБА_4 не є його рідним батьком, документів, що підтверджують факт його родинних стосунків з ним немає (а. с. 93).

На заяву ОСОБА_1 про про видачу свідоцтва на спадкове майно спадкодавця державний нотаріус Ставищенської державної нотаріальної контори постановою від 10 грудня 2024 року відмовмла у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, з посиланням на те, що спадкоємицею не надано документів, які б підтверджували факт проживання її разом із спадкодавцем не менше 5 років до дня його смерті однією сім`єю (а. с. 95).

Встановлення факту спільного проживання однією сім`єю із спадкодавцем, позивачці ОСОБА_1 необхідно для оформлення своїх спадкових прав, як спадкоємця четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показала, що на час початку її проживання в с. Брилівка (1992 р.) ОСОБА_1 проживала в с. Брилівка разом з ОСОБА_4 однією сім`єю до дня смерті останнього в 2024 році. У їх сім`ї було три сини, один із синів помер. ОСОБА_1 з дітьми здійснювала поховання ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що на час початку її проживання (1989) ОСОБА_1 проживала в с. Брилівка разом з ОСОБА_4 однією сім`єю, у них було троє дітей, вели спільне господарство. Чи перебували вони у зареєстрованому шлюбі, не знає. В 2024 році ОСОБА_4 помер, ОСОБА_1 з дітьми здійснювала його поховання.

Судом встановлено факт, що ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу протягом п`яти років до часу відкриття спадщини, а саме до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство.

Вказаний факт підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, матеріалами спадкової справи (а. с. 79 - 95), вищевказаною довідкою Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області №118 від 14.06.2024 року (а. с. 86), згідно якої разом з померлим ОСОБА_4 постійно до дня смерті проживала його цивільна дружина ОСОБА_1 , фотознімками, на яких зображені позивачка із спадкодавцем ОСОБА_4 під час відпочинку, святкувань, перебувань у родичів (а. с. 27, 28, 29), що підтвердили в судовому засіданні вищевказані свідки під час надання їм для огляду зазначених фотознімків.

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 відноситься житловий будинок АДРЕСА_1 (до перейменування Радянська - а. с. 20), що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок, виданого 09.03.1989 (а. с. 151).

Відповідно до технічного паспорта за адресою: АДРЕСА_1 (розташовані: літера «А 1-1» загальною площею 63,2 м2 житловою площею 30,0 м2 (1919 року побудови) з прибудовою «а2-1» (1956 року побудови), сарай «Б1-1» (1970 року побудови), сарай (прибудова) «б2-1», вбиральня (прибудова) «б 3-1», навіс (прибудова) « б 4» (1988 року побудови), погріб «В1-1» (1956 року побудови), огорожа №1, хвіртка №2, ворота №3 (1989 року побудови) (а. с. 145 - 150).

Вартість спірного житлового будинку відповідно до висновку про ринкову вартість становить 286377 гривень (а. с. 130).

Таким чином, із досліджених матеріалів справи та показань свідків вбачається, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 проживали спільно однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто є спадкоємцем четвертої черги за законом.

Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним стороною позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого вона звернулась до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно із п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`ю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 26.10.2023 року у справі № 522/14664/21 зазначено, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 554/8023/15-ц зроблено висновок про те, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню (постанова Верховного Суду від 08 червня 2022 року по справі № 1303/1459/12).

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року по справі № 204/6931/20 вказано, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

У постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 587/302/16 Верховний Суд вказав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі №643/6799/17).

У постанові Верховного Суду від 06.10.2022 року по справі № 496/2083/19 зазначено, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (Пленум ВСУ п. 23 Постанови №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування»).

Приймаючи визнання відповідачами позову, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_4 проживали разом однією сім`єю протягом останніх тридцяти чотирьох років до дня відкриття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто позивачка належить до спадкоємців четвертої черги за законом, спадщину прийняла, інші спадкоємці, які прийняли спадщину відсутні, до складу спадщини увійшов житловий будинок з господарськими будівлями, щодо якого нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину. Позивач не просила сплачені нею судові витрати стягувати з відповідачів.

Керуючись ст. ст. 1216 -1218, 1256, 1264, 1268, 1270, 1297 ЦК України, ст. 3 СК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 81, 89, 264-265, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживала разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу протягом п`яти років до часу відкриття спадщини, а саме до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок загальною площею 63,2 кв. м житловою площею 30,0 кв. м допоміжною площею 33,2 кв. м з будівлями і спорудами господарського та побутового призначення, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач - Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області (09401, селище Ставище вул. Цимбала Сергія, 35/1, Білоцерківського району Київської області).

Відповідач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ).

Третя особа Ставищенська державна нотаріальна контора Білоцерківського району Київської області (09401, селище Ставище вул. Цимбала Сергія, 28, кв. 27, Білоцерківського району Київської області).

Повне рішення складено 13 жовтня 2026 року

Суддя Н. М. Марущак