Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №373/2734/26 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/2734/26

Провадження № 2/373/1947/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Опанасюка І.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Бутович Я.О.

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 373/2734/26 за позовом Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та заперечень викладених у відзиві.

Представник позивача Донцова Євгенія Олександрівна звернулася до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у сумі 81341 грн 18 коп. Також просить стягнути з відповідача судові витрати у сумі 2662 грн 40 коп.

Позов обґрунтовано тим, що між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір: 29.07.2019 кредитний договір №1001367910801, за яким позичальнику видано кредит у сумі 50000 грн 00 коп.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.10.2024 складає: 81341 грн 18 коп., з яких: 47916 грн 75 коп. – заборгованість за кредитом; 24 грн 38 коп. – заборгованість за процентами; 33400 грн 05 коп. – заборгованість за комісією.

Позивач направив письмову вимогу відповідачу, але у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Відповідачем подано відзив на позов у якому ОСОБА_1 заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне. Оскільки строк виконання зобов`язань за Договором сплив у липні 2021 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом лише у 2026 році, банком пропущено загальний трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Заперечуючи по суті спору відповідач звертає увагу суду на те, що розмір основного боргу не обґрунтований позивачем, оскільки для підтвердження фактичного руху грошових коштів необхідним є дослідження первинних банківських документів, зокрема виписок за відповідними рахунками та документів, що підтверджують виконання платіжної операції, а позивачем у свою чергу надано розрахунок заборгованості, який є суто внутрішнім документом банку, складеним у довільній формі, який не містить первинних бухгалтерських документів. Також, щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідач зауважує, що вищезазначений документ ніким не підписаний та ніякими документами не підтверджений, а також містить інформацію «станом на 31.10.2024», а станом на подання позову – нічого не надано. Виписка/особовий рахунок, наданий позивачем, ніким не підписаний та не містить дати створення, окрім цього містить інформацію з 29.07.2019 по 31.10.2024 і тому незрозуміло, який стан справ на момент подання позову у 2026 році.

Щодо письмових вимог позивача до відповідача, ОСОБА_1 вказує на неналежність доказів їх направлення. Зокрема, список згрупованих рекомендованих поштових відправлень не містить: підпису відправника/відповідального працівника, дати складання або відправлення, відмітки поштового оператора, календарного штемпеля, іншого документа, який підтверджує прийняття цього списку поштою. А також немає фіскального/розрахункового документа АТ «Укрпошта». За таких обставин надані копії письмових вимог та неналежно оформлений список згрупованих поштових відправлень не підтверджують факту направлення та отримання відповідачем зазначених вимог, а тому не можуть бути покладені в основу висновку про належне досудове повідомлення відповідача, настання відповідних правових наслідків чи переривання/зміну перебігу позовної давності.

Позовну вимогу про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 33 400,05 грн відповідач вважає незаконною та зазначає, що вона не підлягає задоволенню судом з огляду на ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів ( у редакції чинній на момент укладення кредитного договору від 29.07.2019), якою визначено – кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії або інші платежі за дії, які не є послугами у розумінні цього Закону, пропозиція надати послугу повинна містити чітку інформацію про зміст послуги та її вартість. Разом з тим, ОСОБА_1 аргументуючи свою позицію, посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №525/683/20.

ОСОБА_1 зазначає що має правовий статус учасника бойових дій, що підтверджує відповідним посвідченням Серії НОМЕР_1 , виданим 31.05.2017 р., проходив військову службу з 2014 р. та брав безпосередню участь в АТО про що свідчать копія військового квитка, службові характеристики від 02.09.2015 та від 20.02.2015, довідка про безпосередню участь в особи в АТО від 02.09.2015, повідомлення від 22.08.2014. Разом з тим, ОСОБА_1 вказує, що проходив військову службу під час повномасштабного вторгнення і був звільнений 25.11.2023 року, про що свідчить витяг з наказу №342. Посилаючись на п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач зазначає, що нарахування процентів, комісій чи штрафних санкцій є прямим порушенням імперативних норм Закону України. Щодо розподілу судових витрат, відповідач посилається на п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно якого від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій – у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, а тому сплачений позивачем судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, ОСОБА_1 просить продовжити термін для подання та прийняти відзив на позовну заяву до розгляду та долучити його до матеріалів цивільної справи у зв`язку з тим, що про відкриття провадження у справі йому стало відомо із сайту Судової влади України 02.10.2026, цього ж дня відповідачем було направлено на електронну адресу суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи. 02.10.2026 судом направлено матеріали справи на електронну адресу відповідача. Отже, до 02.10.2026 відповідач не мав можливості використати своє право на захист в суді.

Рух справи в суді.

Ухвалою від 13.07.2026 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Поштове відправлення із копією ухвали суду, надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повернулось без вручення з поштовою відміткою «Адресат відсутній».

Ухвалою суду від 01.10.2026 було ухвалено перейти до розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження, однак з викликом (повідомленням) сторін. Судове засідання в справі призначене на 08:20 год 14.10.2026.

Відзив на позов надійшов до суду 07.10.2026.

В судове засідання представник позивача не прибув. В позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено наступне.

29 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №1001367910801 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до наданої представником позивача копії заяви №1001367910801 відповідач просив надати йому споживчий кредит у сумі 50000 гривень, строком на 24 місяці. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99%. Розмір процентної ставки % річних 0,01. Спосіб надання споживчого кредиту переказ на рахунок відкритий в АТ «ПУМБ», отримувач ОСОБА_1 .

Копія паспорта споживчого кредиту містить інформацію про контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію. 29 липня 2019 року паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 .

Згідно платіжної інструкції TR.36635642.72180.8810 від 29 липня 2019 року, АТ «ПУМБ» перерахувало 50000 гривень на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 . Призначення платежу Предоставление кредитных средств по договору № 1001367910801 от 29/07/2019 по ссуде ОСОБА_1 .

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором 1001367910801 від 29.07.2019 станом на 31.10.2024 (включно) сума боргу за кредитом становить 81341 грн 18 коп., в тому числі: заборгованість по сумі кредиту - 47916 грн 75 коп., заборгованість за процентами - 24 грн 38 коп., заборгованість за комісією - 33400 грн 05 коп.

Норми права застосовані судом.

Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до положень ч. 1, ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, ч.2 ст.639 ЦК України договір може бути укладени й у будь-якій формі якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова Установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Висновки суду.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Предметом доказування у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором (договором позики), укладеним за допомогою електронних засобів, складають такі обставини: факт укладення цього договору, а також факт перерахування позикових коштів позичальнику в сумі, що відповідає умовам договору.

В даній справі кредитний договір №1001367910801 від 29.07.2019 року та заява №1001367910801 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб підписані відповідачем.

Кредитні кошти в сумі 50 000 грн 00 коп. отримані відповідачем, що підтверджено платіжною інструкцією TR.36635642.72180.8810 від 29 липня 2019 року.

Отже, кредитний договір №1001367910801 від 29.07.2019 року є укладеним в розумінні статті 1046 ЦК України.

Кредитний договір №1001367910801 від 29.07.2019 та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Відповідач отримав кредитні кошти, але свого зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Отже, оскільки встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти, але свого зобов`язання за кредитним договором не виконав, підтвердження погашення заборгованості за тілом кредиту суду не надано, то заявлену до стягнення заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в розмірі 47 916 гривень 75 копійок суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо відсотків за користування кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що: "визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково – зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду".

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З розрахунку суми заборгованості відповідача по процентам за кредитним договором нарахування здійснювались з 29.07.2019 по 01.10.2024.

У зв`язку зазначеним, розмір заявлених до стягнення відсотків в сумі 24 гривні 38 копійок узгоджується із умовами договору та не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідач посилався на відсутність обов`язку щодо сплати процентів за користування кредитом на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців». Однак, жоден із долучених відповідачем до відзиву документів не доводить того факту, що у спірний період нарахування відсотків ОСОБА_1 мав статус особи, на яку поширюються пільги, передбачені пунктом 15 стаття 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Отже клопотання відповідача про застосування у даній справі норми, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» не підлягає до задоволення.

Щодо стягнення заборгованості за комісією в розмірі 33 400 гривень 05 копійок, суд зазначає наступне.

Наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 в справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору, щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

В даному випадку, встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Ураховуючи вищенаведене, суд відмовляє в позовних вимогах про стягнення комісії.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, слід вказати наступне.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну та спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплином строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби», яким розділ 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був доповнений п.12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин на підставі коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв на території України з 11.03.2020 до 30.06.2023 на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України без перерв.

Крім цього, 17.03.2022 набув чинності Закон України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», відповідно до якого розділ 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був доповнений п.19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Поряд з цим, Законом від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі Закон № 4434) передбачено відновлення строків позовної давності

Закон № 4434 передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану.

Закон № 4434 набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 № 108. Тому, він набрав чинності 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Отже, хоча норми «Прикінцевих та перехідних положень» ЦКУ, якими призупинялися строки позовної давності на період карантину та воєнного стану, мають різні формулювання, але, фактично строки позовної давності були «на паузі» у період з 02.04.2020 по 03.09.2025 (тобто, більше 5 років).

З умов кредитного договору випливає, що строк кредитування становив 24 місяці: з 29.07.2019 до 29.07.2021. На цей момент зазначені карантинні, та воєнні призупинення діяли, та її перебіг був призупинений у зв`язку з карантином, а згодом у зв`язку з воєнним станом, і поновився лише 04.09.2025.

Отже, 3-річний строк позовної давності у цій ситуації спливає 04 вересня 2028 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся для захисту свого порушеного права до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, 10.07.2026, тобто в межах строків позовної давності, а отже клопотання відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає до задоволення.

Щодо судового збору.

Виходячи з того, що позовні вимоги в даній справі задоволені на 58,94%, то з урахуванням приписів, п. 3 ч. 2 ст 141 ЦПК України, за правилом якої понесені судові витрати стягуються пропорційно до задоволених позовних вимог, на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1569 гривень 22 копійок.

За змістом п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору у даній справі, а відтак витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1569 гривень 22 копійок компенсуються за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 137, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, ст. ст. 512, 526, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №1001367910801 від 29.07.2019 у розмірі 47941 (сорок сім тисяч дев`ятсот сорок одна) гривень 13 копійок.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070; код ЄДРПОУ 14282829;

відповідач – ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя І. О. Опанасюк