Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №367/13282/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 367/13282/25

Провадження № 2/369/8635/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинський районний суд Київської області Хацько Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) матеріали цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором 484234798 у загальному розмірі 54 192,02 грн, яка складається з: 40 050,00 грн – заборгованість по тілу кредиту; 6,27 грн - заборгованість по відсотках; 14 135,75 грн – заборгованість по комісії, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог АТ «Сенс Банк» зазначає, що 18.02.2022 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання споживчого кредиту № 484234798, відповідно до якого АТ «Альфа Банк» надало кредит, а ОСОБА_1 зобов`язалася в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Банк виконав взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику кредит відповідно до узгоджених умов. Проте позичальник, отримавши кредит, не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним, у зв`язку з чим загальна сума заборгованість станом на 25.07.2025 року становить 54 192,02 грн., з яких: 40 050,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 6,27 грн - заборгованість по відсотках, 14 135,75 грн – заборгованість по комісії.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 07.11.2025 позовну заяву передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.12.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Сторони в передбачений ч. 7 ст. 279 ЦПК України строк не звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Строк, визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України, для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сплив.

Відповідачка в строк, встановлений судом, відзив на позов не надала.

Судом в порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідачка, і за змістом отриманих відповідей її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом ч.ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.

Згідно з п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідачка копію ухвали про відкриття провадження. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримала, а листи повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе вона чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачкою не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання, незалежно від того чи отримала відповідачка адресовану їй кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідачки дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідачки не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити їй правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідачка про розгляд справи повідомлялась належним чином, відзив на позовну заяву не подала, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з п. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, принцип змагальності згідно ст. 12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Даний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Судом встановлено, що 18 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Альфа-банк» із заявою про отримання кредиту. Цього ж дня, 18 лютого 2022 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір, який оформлений у вигляді Оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 484234798, на підставі якого відповідачка отримала кредит у розмірі 40 050,00 грн, строком на 12 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0.01 % річних (тип ставки – фіксована).

Відповідно до п. 1 договору під час користування кредитом Банк надає позичальнику ОСОБА_1 послуги з розрахунково-касового обслуговування в порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода, а саме: а) за надання кредиту - 0,00 % від суми кредиту, зазначеної в оферті на укладення угоди, без ПДВ; б) за обслуговування кредиту – за період з 1-го по 10-й місяць користування кредитом – 0% від суми кредиту, а також 80 грн (фіксована частина), зазначеної в цій оферті, без ПДВ; за період з 11-го по 15-й місяць користування кредитом – 3,5% від суми кредиту, а також 80 грн (фіксована частина), зазначеної в цій оферті, без ПДВ.

Дата повернення кредиту - 21.02.2023 року. Для повернення заборгованості за Угодою пропоную використовувати рахунок № НОМЕР_1 відкритий у Банку.

Факт отримання відповідачем кредиту підтверджується випискою по особовим рахункам з 18.02.2022 по 25.07.2025 та меморіальним ордером № 953280960 від 21лютого 2022.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит на умовах передбачених Договором.

Натомість, відповідачем порушено зобов`язання за кредитним договором, а саме не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Так, згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість станом на 25.07.2025 року становить 54 192,02 грн., з яких: 40 050,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 6,27 грн - заборгованість по відсотках, 14 135,75 грн. – заборгованість по комісії.

Відповідно до витягу з державного реєстру банків АТ «Альфа Банк» змінило назву на АТ «Сенс Банк», дата запису 01 грудня 2022 року.

11 квітня 2025 року позивачем направлено відповідачу вимогу про усунення порушень та сплату загальної суми заборгованості, яка станом на 24 березня 2025 року становила 54 192,02 грн.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Частиною першою статті 626 ЦК України установлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частинами 1-2 статті 642 ЦК України установлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Суд вважає, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів, що відповідачці були надані кредитні кошти, якими вона користувалася, однак допустила неналежне виконання своїх обов`язків, внаслідок чого утворилась заборгованість. Також позивачем доведено, що відповідачка не виконала свого обов`язку щодо сплати відсотків за користування кредитом, так як була обізнана з такою умовою, а також з розміром відсотків, які мають бути сплачені.

Доказів того, що відповідачка сплатила заборгованість, суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку.

Таким чином, суд доходить висновку про доведеність у відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 484234798 від 18.02.2022 року, оскільки відповідачкою прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами зазначених кредитним договором.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчим кредитуванням визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, якими є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за таким споживчим кредитом відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

В той же час частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатне надання позичальнику кредитором частини послуг, після укладення договору про споживчий кредит. А саме кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто положеннями Закону України «Про споживче кредитування» одночасно передбачено дві умови надання послуг споживачу банківських послуг платно та безоплатно, в тому числі за які може або ні стягнута комісія, зокрема та відповідно до: статті 11 цього Закону - безкоштовне надання кредитором споживачу інформації стосовно кредиту та заборгованості за нею, та за статтею 8 цього ж Закону узгодження сторонами щомісячне нарахування кредитором та щомісячну сплату споживачем плати за обслуговування кредитної заборгованості. Внаслідок чого такі права та обов`язки сторін за кредитним договором вимагають чіткого та ретельного викладення через погоджені ними умови укладеного договору, оскільки частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» презюмується, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Зокрема, коли умовами договорів не відрізняється право споживача на щомісячне отримання від кредитора безкоштовних послуг та його обов`язок зі сплати за такі отримані послуги щомісячної комісії.

Відповідно до висновків про застосування норм права, викладених Об`єднаною Палатою КЦС в складі Верховного Суду у постанові від 6 листопада 2023 року під час розгляду справи №204/224/21, зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, сторони, зазначивши у пункті 1(б) акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту умову про те, що комісія за споживчим кредитуванням нараховується за обслуговування (управління) кредиту, не вказали, за отримання яких саме послуг, що виходять за межі безоплатних послуг, визначених у частині 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», споживач зобов`язався оплачувати банку комісію.

За наведеного та з урахуванням відсутності у кредитному договорі переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які надаються банком понад перелік послуг, що є для споживача безкоштовними, та відповідно вимагають від споживача щомісячної сплати за обслуговування кредитної заборгованості, суд приходить до висновку про нікчемність умов визначення такої плати за умовами укладеного сторонами договору, внаслідок чого заборгованість за надання таких послуг є такою, що не підлягає стягненню.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 484234798 від 18.02.2022 року у загальному розмірі 40 056 грн 27 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1790,40 грн. (2422,40 грн. - сплачений судовий збір * 73,91 % - процентне співвідношення задоволених вимог).

Керуючись ст. ст. 1, 3, 207, 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 484234798 від 18.02.2022 року у загальному розмірі 40 056 (сорок тисяч п`ятдесят шість) грн 27 коп., з яких: 40 050 (сорок тисяч п`ятдесят) грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 6 (шість) грн 27 коп. – заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати по сплаті судового збору у розмір 1790 (одна тисяча сімсот дев`яносто) грн 40 коп.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714..

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя Наталя Хацько