Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №368/778/26 — Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/778/26

2/368/1021/26

Рішення

Іменем України

"08" липня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі:

Головуючий суддя – Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання – Токовенко Н.О.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, суд, -

В С Т А Н О В И В :

06.05.2026 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, про розірвання шлюбу, в прохальній частині якої позивач просив суд винести рішення, на підставі якого:

1. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був зареєстрований 22.10.2021 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис про шлюб № 121.

2. Про дату та час розгляду справи повідомити ОСОБА_1 шляхом надсилання повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 .

3. Розгляд справи проводити без участі ОСОБА_1 .

Свої позовні вимоги, які викладені в прохальній частині позовної заяви, позивач ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними фактичними обставинами, та нормами права:

- 22.10.2021 року ОСОБА_1 (далі Позивач) та ОСОБА_2 (далі Відповідач) уклали шлюб, що був зареєстрований Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис про шлюб №121.

Сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Сімейне життя з Відповідачем у Позивача не склалося. Після перебування у спільному шлюбі стало зрозуміло, що характери Позивача і Відповідача суттєво відрізняються. Сторони мають різну точку зору на спірні питання, різні інтереси та сімейні цінності. На даний час Позивач не бачить свого майбутнього у спільному шлюбі з Відповідачем та бажає розірвати шлюб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`я створюється, зокрема, па підставі шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом с сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Отже, шлюб це вільний рівноправний союз чоловіка та жінки, укладений з отриманням порядку та умов, встановлених законом, який утворює сім`ю та породжує між чоловіком та жінкою особисті майнові та иемайнові права та обов`язки.

Шлюб є сімейним союзом чоловіка і жінки, в якому поняття «сімейний» засвідчує факт того, що шлюб створює сім до, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Шлюб створюється па підставі вільного волевиявлення, взаєморозуміння і прагнення чоловіка і жінки створити сім`ю. Мри цьому державна реєстрація шлюбу слугує підтвердженням існування сімейних взаємовідносин, що склалися між особами, які бажають укласти шлюб та їхнього прагнення проживати спільно, вести спільний побуї та спільне господарство.

Згідно зі статтею 27 Сімейного кодексу України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Така реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Існування і збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і під тримки, тоб то па тому, що є моральною основою шлюбу.

Отже, шлюб як акт волевиявлення двох осіб чоловіка і жінки укладається і може існувати за одночасної взаємної згоди обох із подружжя та може бути припинений, коли спільне бажання цих осіб перебувати у сімейних взаємовідносинах і утворювати сім`ю відсутнє.

За таких умов, відсутність волевиявлення одного із подружжя на перебування у спільному шлюбі є підставою для розірвання шлюбу, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу та такий шлюб може бу ти припинений судом.

Право особи на розірвання шлюбу, так само як і право укласти шлюб, не можна заперечувати, що закріплено актами національного та міжнародного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 Загальної декларації прав людини встановлено таке: «чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання».

Отже, право на розірвання шлюбу є похідним від права па шлюб та захищається національним та міжнародним законодавством па однаковому рівні. Небажання одного з подружжя перебувати у шлюбі є підставою для розірвання шлюбу компетентним органом, зокрема судом.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу с перечи тиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Оскільки подальше перебування у спільному шлюбі суперечитиме інтересам Позивача, то перешкоди для розірвання шлюбу між Сторонами відсутні.

Необхідно зазначити, що на сьогоднішній день збереження шлюбу між Позивачем та Відповідачем є неможливим, оскільки Позивач не буде проживати однією сім`єю з Відповідачем. У разі надання Позивачу та Відповідачу судом строку на примирення, шлюб між Сторонами не буде збережено.

Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб притіняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України, позови про розірвання шлюбу можуть пред ’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також: у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти.

Виходячи з вищезазначених обставин та норм Сімейного кодексу України Позивач має право з власної ініціативи звернутися до суду а з позовом про розірвання шлюбу, а у суду є всі підстави для прийняття рішення про розірвання шлюбу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 19, 105 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 4, 174, 175 Цивільного процесуального кодексу України, - позивач просить суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги).

06.05.2026 року автоматизованою системою документообігу Кагарлицького районного суду Київської області на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно, - справа № 368/778/26, провадження № 2/368/1021/26.

11.05.2026 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла відповідь № 2717349 від 11.05.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, в якій зазначено, що ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), - відповідачка по даному цивільному провадженню, - зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

19.05.2026 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 16 год. 00 хв. 08.07.2026 року.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 08.07.2026 року, позивач ОСОБА_1 , - не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - на адресу суду надійшла письмова заява – клопотання позивача, в якому позивач просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує, та просить їх задовольнити, категорично заперечує проти надання терміну на примирення.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору при подачі позовної заяви - залишити за позивачкем, так як позивач не бажає стягувати понесені ним судові витрати з відповідачки.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 08.07.2026 року, відповідачка ОСОБА_2 , - не з`явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - на адресу суду надійшла письмова заява – клопотання відповідачки, в якому відповідачка просить суд слухати справу без її участі, позов визнає та просить його задовольнити.

Категорично заперечує проти надання терміну на примирення.

Процесуальні наслідки визнання позову йому зрозумілі і вона погоджується з ними.

Після розірвання шлюбу бажає мати прізвище – « ОСОБА_4 ».

Фактичне визнання позову відповідачкою ОСОБА_2 на стадії підготовчого судового засідання, - дає підставу суду застосувати положення ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Отже, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд приходить до висновку щодо можливості винесення судового рішення по результатам проведення підготовчого судового засідання, не призначаючи судове засідання до основного судового розгляду по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров ’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, - відповідачка по даному цивільному провадженню, - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), - зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Що стосується тієї обставини, що с. Слобода Київської області, - наразі відноситься до Обухівського району, а справа слухається не в Обухіському районному суді Київської області, а в Кагарлицькому районному суді Київської області, то суд зазначає наступне:

Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про затвердження воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807/ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», - с. Слобода, - відноситься до Обухівського району Київської області.

Разом з тим, відповідно до роз`яснення наданого Радою Суддів України, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно - територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, - місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою, а так як с. Слобода – до адміністративно – територіальної реформи, - входило до складу Кагарлицького району Київської області, - то дану справу слід слухати в Кагарлицькому районному суді Київської області.

Відповідно, враховуючи предмет спору (розірвання шлюбу), враховуючи місце реєстрації та проживання відповідача – фізичної особи, та враховуючи положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце правило загальної підсудності, - підсудність за місцем проживання (реєстрації) фізичної особи - відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.

- Позивачем по справі є фізична особа – ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Горохове Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянин України, паспорт грпомадянина України, ID – картка № 90, виданий 09.06.2016 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

- Відповідачем по даній справі є фізична особа – ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Клубівка Ізяславського району Хмельницької області, Україна, громадянка України, паспорт громадянки України, ID – картка № НОМЕР_2 , виданий 27.01.2022 року органом 3238, РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання та стягнення аліментів, - за наступних обставин:

- 22 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з відповідачкою, - ОСОБА_6 .

Вищевказаний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , яке видане 22.10.2021 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому вказано, що:

- ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець село Горохове Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянин України), та, -

- ОСОБА_7 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка село Клубівка Ізяславського району Хмельницької області, Україна, громадянка України), -

- зареєстрували шлюб 22 жовтня 2021 року, про що 21.10.2021 року складено відповідний актовий запис за № 121.

Прізвище після державної реєстрації шлюбу:

Чоловіка – ОСОБА_4 .

Дружини – ОСОБА_4 .

Від спільного шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину, - сина, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , яке видане 11 січня 2022 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому зазначено, що ОСОБА_3 , - народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Київ, про що 11 січня 2022 року складено відповідний актовий запис за № 2.

В графі «Батьки» зазначені:

Батько – ОСОБА_1 , громадянин України, - позивач по даному цивільному провадженню;

Мати – ОСОБА_2 , громадянка України, - відповідачка в даному цивільному провадженні.

Відомостей про вагітність відповідачки ОСОБА_2 , - в матеріалах справи, - немає.

Ознак майнового спору між сторонами – з матеріалів цивільного провадження, - не вбачається.

- Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін, та обгрунтування судом задоволення позову в частині розірвання шлюбу:

- Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, - позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 , - проживають на різних житлових площах, відповідно, - не проживають спільно, як одна сім`я, - більше 6 – ти місяців, окрім того, ще на час спільного проживання на протязі тривалого часу, - між сторонами існували неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.

Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 , - практично не спілкуються між собою, відповідно, - спільного сімейного життя не мають, відповідно, - спільного бюджету не мають, більше того, - практично не спілкуються між собою, а їхнє епізодичне спілкування обумовлене лише тим, що вони мають спільну малолітню дитину.

Майнових спорів між сторонами станом на час винесення рішення про розірвання шлюбу, - немає.

Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, - позивач ОСОБА_1 , - кегорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно – сімейні відносини з відповідачкою ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу (що вже є здійсненим фактом на протязі більше трьох років), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить її інтересам, та інтересам малолітньої дитини.

Що стосується відповідачки ОСОБА_2 , - то вона в своїй заяві, яку надіслала на адресу суду, - не заперечує проти розірвання шлюбу, більше того, позов підтримує та просить його задовольнити, а тому, - категорично заперечує проти надання терміну на примирення.

Враховуючи категоричну позицію як позивача, так і позицію категоричну позицію відповідачки, які висловлені сторонами, та які, відповідно, - спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, які судом викладено вище, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами, - є неможливим, оскільки після надання сторонам строку на примирення, на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого терміну на примирення буде шкодити як інтересам позивача, так і інтересам відповідачки, та інтересам малолітньої дитини сторін.

Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.

Норми Конституції України.

Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.

Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.

Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.

Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, в даному випадку відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивача ОСОБА_1 , - в зв`язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов`язків, різні характери та різні погляди на життя, так має місце і пряма згода відповідачки ОСОБА_2 на розірвання шлюбу, що, на думку суду, - є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам відповідачки, та інтересам малолітньої дитини.

Норми галузевого права, - норми СК України.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.

Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - більше 6 – ти місяців, - відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже тривалого часу, - лише завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних – шлюбно – сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше 6 – ти місяців), відсутнє поняття сім`ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім`ї, напроти, між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім`ї між сторонами, та, як вважає суд, - дані негативні відносини з часом, - лише посилюються.

Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім`я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - більше шести місяців, - не проживають як чоловік та жінка, у позивача ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь – які відносини з відповідачкою ОСОБА_2 , - що є обопільним, в зв`язку з чим, - сторони проживають на різних житлових площах, відповідно, - в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо, а тому сторони на даний час фактично є чужими людьми, які фактично нічим не пов`язані, окрім факту реєстрації шлюбу в установленому Законом порядку, та наявністю спільної малолітньої дитини.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь – яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.

Суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе і бажають його розірвати.

Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб`єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім`ї, як основи суспільства.

Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.

Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивача на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у письмовій заяві, яка надійшла до суду, та в прямій позиції відповідачки, яка має вираз у його клопотанні про задоволення позову, - що зводить нанівець намагання суду примирити сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`ялений одним із подружжя у будь – який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно – сімейних відносин тривалий час, - більше 6 – ти місяців, спору щодо проживання малолітньої дитини у сторін, - немає, спорів майнового спору між сторонами, - немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.

Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам відповідачки, та малолітньої дитини.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв`язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІV «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.

Що стосується прізвища, яке буде мати відповідачка після розірвання шлюбу, то суд зазначає, що внаслідок реєстрації шлюбу, який розривається даним рішенням, - відповідачка змінила своє прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_4 », та відповідачка бажає залишити собі прізвище (шляхом подання відповідної письмової заяви до суду), яке вона отримала внаслідок укладення даного шлюбу, а тому суд приходить до висновку щодо задоволення клопотання відповідачки щодо залишення їй після розірвання шлюбу прізвища, яке вона отримала внаслідок реєстрації даного шлюбу, - з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, суд зазначає, що вирішення даного питання цілком та повністю лежить на юридичній відповідальності Відповідачки ОСОБА_2 , - з огляду на положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.

Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Суд приймає рішення про залишення відповідачці прізвища, яке вона отримала після реєстрації даного шлюбу, - « ОСОБА_4 », причому, суд зазначає, що в даному випадку вибір прізвища після розірвання шлюбу є виключним правом лише відповідачки, як це передбачено нормою сімейного права, зокрема, - положенням ст. 113 СК України, так як під час вирішення даного питання думка позивача ОСОБА_1 , - судом не враховується.

Що стосується порядку та способу виконання даного рішення в частині розірвання шлюбу, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.

Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:

- обставини, якими обґрунтовував позовну заяву позивач ОСОБА_1 , - мали місце;

- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;

- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ст.ст. 180 – 183, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;

- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, - позов підлягає до задоволення;

- підстав для допуску рішення до негайного виконання- немає;

- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися;

- судові витрати слід залишити за позивачем (з огляду на його письмове клопотання про залишення понесених ним судових витрат, - за ним).

Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу (орієнтовно – більше 6 – ти місяців), а тому, зважаючи на обставини справи, - суд вважає, що примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам як позивача так і інтересам малолітньої дитини, та інересам відповідачки, а тому, - має бути розірваний на підставі рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 – 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 22 жовтня 2021 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), між:

- ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем с. Горохове Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянином України, паспорт грпомадянина України, ID – картка № 90, виданий 09.06.2016 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), та, -

- ОСОБА_6 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою с. Клубівка Ізяславського району Хмельницької області, Україна, громадянкою України, паспорт громадянки України, ID – картка № НОМЕР_2 , виданий 27.01.2022 року органом 3238, РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), -

- свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 , яке видане 22 жовтня 2021 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), -

- актовий запис за № 121, складений Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 22 жовтня 2021 року, - розірвати.

Після вступу рішення в законну силу, - ОСОБА_9 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці с. Клубівка Ізяславського району Хмельницької області, Україна, громадянці України, паспорт громадянки України, ID – картка № НОМЕР_2 , виданий 27.01.2022 року органом 3238, РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), -

- залишити прізвище, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, - « ОСОБА_4 ».

Встановити порядок виконання даного рішення в частині розірвання шлюбу, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Судові витрати:

Судові витрати залишити за ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: Закаблук О.В.