Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №366/1973/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1973/26

Провадження № 3/366/1036/26

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не повідомив, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715378 від 10.07.2026, складеним інспектором ВП № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, старшим лейтенантом поліції Кодієм С.В.: 10.07.2026 о 07:54 год. с-ще Іванків, вул. І.Проскури водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Toyota Land Cruiser Prado днз НОМЕР_1 в стані явного алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження освідування на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest 6810 ARAM 3591або закладі охорони здоров`я відмовився під запис нагрудної камери, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Справа надійшла до суду 21.07.2026 та на підставі протоколу авторозподілу судової справи між суддями передана для розгляду судді Слободян Н.П. Розгляд справи призначено на 30.07.2026.

29.07.2026 представник особи, що притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Харитончук Є.В., яка вступила у справу на підставі договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 від 27.07.2026, звернулась до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, просила суд про відкладення розгляду даної справи на іншу дату.

Розгляд справи відкладено до 15.09.2026.

15.09.2026 адвокат Харитончук Є.В. звернулась до суду з клопотанням про виклик свідків, зокрема просила суд відкласти розгляд справи на іншу дату та викликати в судове засідання інспектора ВП № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області Кодія С.В., який склав протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Розгляд справи відкладено на 09.10.2026.

09.10.2026 адвокат Харитончук Є.В. звернулась до суду з клопотанням про закриття провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зазначивши, що в діях її підзахисного відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки інформація, зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає дійсності, зокрема звертає увагу суду на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення працівник поліції зазначає, що 10.07.2026 року о 07 год. 54 хв. ОСОБА_1 «керував автомобілем ... в стані явного алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота)». Водночас, у тому ж протоколі зазначено, що ОСОБА_1 «від проходження освідування на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest 6810 ARAM – 3591 або в закладі охорони здоров`я відмовився». Таким чином, працівник поліції одночасно стверджує, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, при цьому також стверджує, що останній відмовився від проходження огляду, метою якого якраз і є встановлення наявності чи відсутності такого стану. Проте жодного результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, який би підтверджував наявність у ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння, матеріали справи не містять.

На думку сторони захисту таке формулювання суті правопорушення у протоколі створює правову невизначеність щодо того, що саме працівник поліції вважає доведеним: факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння чи факт його відмови від проходження огляду.

Крім того, адвокат зазначає, що у поліцейських були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , а озвучена її підзахисному підстава зупинки, а саме п.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», не містить у собі правового підґрунтя, оскільки інформації, яка б свідчила про причетність ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди, працівниками поліції повідомлено не було, а тому, подальша вимога працівників поліції про пред`явлення документів не є законною.

Також сторона захисту наголошує на порушенні працівниками поліції порядку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема зазначає, що на відеозаписі, який долучено до матеріалів справи, зафіксовано як ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у лікарні, тому сам по собі факт складення працівниками поліції акту про відмову від проходження медичного огляду не може автоматично свідчити про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зауважує, що ОСОБА_1 не отримав належного роз`яснення порядку проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння та його наслідків, тому, первісне його волевиявлення, яке полягало у відмові від огляду на стан алкогольного сп`яніння, не може оцінюватися ізольовано від обставин, за яких воно було сформоване. У подальшому, ОСОБА_1 повідомив про готовність пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння та просив надати йому таку можливість. Однак, медичний працівник закладу охорони здоров`я повідомив, що проведення медичного огляду можливе лише за відповідним направленням працівника поліції. На звернення її підзахисного надати таке направлення, працівник поліції відмовився його видати повторно. Таким чином, після того як ОСОБА_1 заявив про свою готовність пройти медичний огляд, саме працівник поліції фактично припинив процедуру його проведення та позбавив ОСОБА_1 можливості реалізувати своє волевиявлення, що, на переконання адвоката, не відповідає фактичним обставинам справи та свідчить про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Адвокат Харитончук Є.В. оголосила своє, попередньо подане через канцелярію суду клопотання про закриття провадження у цій справі та просила суд закрити провадження у справі з підстав, зазначених у ньому.

Відповідно до статті 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, під час розгляду справи не є обов`язковою, тому суд прийняв рішення розглянути справу без участі ОСОБА_1 за наявними у справі матеріалами за участі його захисника, адвоката Харитончук Є.В.

Інспектор ВП № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, ОСОБА_2 , з приводу обставин справи надав пояснення, що їм стало відомо, що ОСОБА_1 на передодні вчинив адміністративне правопорушення в стані алкогольного сп`яніння відносно своєї колишньої дружини. При проходженні освідування на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 в лікарні відмовився, а потім передумав. Він повідомив ОСОБА_1 , що на нього вже складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КупАП відповідно до пункту 2.5 ПДР.

У судовому засіданні досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715378 від 10.07.2026;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 10.07.2026, у яких він зазначає, що був зупинений поліцейськими без вагомих на те причин та на пропозицію працівників пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння погодився пройти такий огляд у лікарні, де на його запит щодо ліцензії на прилад та інформації щодо навчання лікарів – йому не надали ніяких документів, у зв`язку з чим він відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння. Далі зазначає, що на його запит пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння – поліцейські такої можливості йому не надали;

- Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 94 від 10.07.2026, який складено на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи, що керує транспортним засобом з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 10.07.2026, згідно з яким, ОСОБА_1 від медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ» відмовився;

- DVD-R диск з трьома відеозаписами із нагрудних камер поліцейських, які по своїй суті є ідентичними та віднятими на дві нагрудні камери поліцейських на яких зафіксовано зупинку поліцейськими за допомогою звукового сигналу транспортного засобу, під керуванням, як подальшому встановлено, ОСОБА_1 , під час спілкування з яким поліцейський зазначає, що відчуває у останнього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та неодноразово пропонує водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу на приладі Драгер. ОСОБА_1 відповідає відмовою та запитує причину його зупинки. Поліцейський посилається на п.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», зауваживши, що є інформація про причетність водія до вчинення адміністративного правопорушення. На вимогу ОСОБА_1 повідомити про яке саме правопорушення йде мова – поліцейський відповіді не надає та пропонує водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у лікарні. У подальшому, ОСОБА_1 погоджується на огляд на стан алкогольного сп`яніння у Іванківській ЦРЛ, де у медичного працівника запитує щодо наявності ліцензії на прилад, яким проводиться такий огляд та щодо інформації про проходження лікарями відповідного навчання. Медичний працівник повідомляє, що ліцензія є, чинність її до 19.04.2029, лікарі навчання пройшли. У подальшому, медичний працівник пропонує ОСОБА_1 поміряти тиск, з чим останній не погоджується, поліцейський зазначає, що такі дії є затягуванням часу та розцінюються як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, на підставі чого буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, працівник поліції ознайомлює ОСОБА_1 з його правами, передбаченими ст.268 КУпАП та зауважує, що його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння остаточно зафіксована. Через певний проміжок часу ОСОБА_1 повідомляє, що хоче пройти огляд на стан сп`яніння, поліцейський зазначає, що вже все, лікар повідомляє, що для проведення огляду потрібно відповідне направлення від поліції. У процесі розмови поліцейський зауважує лікарю, що ним вже зафіксовано відмову та складено необхідні матеріали. ОСОБА_1 наголошує, що він хоче пройти огляд, поліцейський зазначає, що склав протокол про адміністративне правопорушення за порушення п.2.5 ПДР. Після доставлення поліцейськими ОСОБА_1 до його транспортного засобу, поліцейський через певний проміжок часу, перебуваючи у службовому автомобілі роздруковує протокол про адміністративне правопорушення, після чого надає його та інші складені матеріали справи для ознайомлення ОСОБА_1 ;

- документи ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, які підтверджують правомірність долучення оптичного диску до матеріалів справи (рапорт, доручення, лист про долучення доказів).

Заслухавши ОСОБА_1 , його захисника, адвоката Харитончук Є.В., поліцейського Кодія С.В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши у відповідності до ст.252 КУпАП наявні у справі докази, суд приходить до таких висновків.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

У рішенні по справі «Карелін проти росії» (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ зазначив про заборону зміни судами у своїх рішеннях фабули правопорушення, усувати певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколах про адміністративні правопорушення, оскільки це становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.

Аналізуючи практику ЄСПЛ, можна зробити висновок, що оцінюючи докази, національні суди повинні мати на увазі можливості особи, яка притягується до відповідальності, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також збирати та подавати суду докази, на підтвердження своєї невинуватості (Постанови ЄСПЛ у справі «Ялло проти ФРН» від 11.07.2006, у справі «Биков проти рф» від 10.03.2009). Більше того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін щодо доказів та доказування тих обставин, про які зазначають сторони. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі п.1 ст.6 Конвенції 1950 р. можна вважати справедливим.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715378 від 10.07.2026, ОСОБА_1 у провину ставиться порушення вимог п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2006 (далі – ПДР), передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 1.1 розділу 1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.10 розділу 1 ПДР водій – особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Щодо причин зупинки транспортного засобу:

Відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, як це вимагає ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.

З матеріалів справи, в тому числі із досліджених у судовому засіданні відеозаписів, не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, за які його слід було зупиняти, до матеріалів справи працівниками поліції не долучено постанови про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , в якій було би відображено причину зупинки згаданого транспортного засобу під керуванням останнього, у зв`язку з чим, всі наступні вимоги працівників поліції він, як водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд бере до уваги те, що працівники поліції, після зупинки транспортного засобу, не повідомили ОСОБА_1 на його запит конкретну причину його зупинки. За таких обставин, суд констатує, що доказів на підтвердження існування поважної підстави для зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції, з перелічених у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене працівниками патрульної поліції не було дотриманого вимог статті 35 Закону України «Про національну поліцію», а автомобіль, під керуванням ОСОБА_1 було зупинено незаконно, внаслідок чого було порушено його права.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17, безпідставна зупинка водія поліцією не є законною, а тому всі подальші вимоги поліції до нього, зокрема проходження огляду на стан сп`яніння, водій виконувати не зобов`язаний.

Щодо порядку огляду водія на стан сп`яніння:

Питання, пов`язані із проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 та 4 статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Частинами 5,6 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

З цих норм слідує, що вимога поліцейського до водія транспортного засобу про проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння має бути законною. Законність такої вимоги полягає у наявності у водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, а в силу вимог КУпАП, наявність таких обставин підлягає доказуванню, у тому числі шляхом збирання доказів особами, уповноваженими на складання відповідних протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 6 розділу І Інструкції № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

За ч. 7 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, підставами для проведення огляду в закладі охорони здоров`я, якими є:

незгода водія на проведення огляду поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів;

незгода водія з результатами огляду поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів;

Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (пункт 8 розділу ІІ Інструкції № 1452/735).

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (пункт 9 розділу ІІ Інструкції № 1452/735).

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів, викладено у розділі ІІІ вказаної Інструкції.

Так, відповідно до п. 3 розділу ІІІ Інструкції огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи (п.4 розділу ІІІ Інструкції).

Вищевказані вимоги також дублюються Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року за №1103, де передбачено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають зокрема у стані алкогольного сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я є обов`язковим.

Як встановлено судом, у матеріалах справи, що розглядається, направлення на медичний огляд водія ОСОБА_1 до КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ», як це передбачено вимогами зазначених вище Інструкції та Порядку - відсутнє.

Відповідно до пунктів 15-21 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735: за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Таким чином, підставою для складення Висновку є Акт медичного огляду, тобто Висновок є похідним документом від Акта медичного огляду і має у повній мірі відповідати останньому.

З долученого до матеріалів справи Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння ОСОБА_1 від 10.07.2026, вбачається, що останній від проходження медичного огляду відмовився.

На оглянутих судом відеозаписах зафіксовано, що ОСОБА_1 , перебуваючи у медичному закладі, через певний проміжок часу повідомляє, що хоче пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, медичний працівник зауважує, що для проведення огляду їй потрібне направлення від працівників поліції, поліцейський зазначає, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду вже остаточно зафіксована та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема за порушення п.2.5 ПДР.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що протокол про адміністративне правопорушення надається ОСОБА_1 для ознайомлення через значний проміжок часу, вже після доставлення ОСОБА_1 до місця зупинки його транспортного засобу, де поліцейський, перебуваючи у службовому автомобілі, роздруковує зазначений протокол та пізніше надає його водієві.

Таким чином, за результатами розгляду даної справи судом встановлено, що працівниками поліції порушено процедуру огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 .

За таких обставин, наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п.2.5 ПДР матеріалами справи не доведена.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Сулу України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Суд враховує пояснення захисника Харитончук Є.В. щодо порушення працівниками поліції порядку проведення огляду особи на виявлення стану сп`яніння, а саме щодо ненадання можливості пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за волевиявленням особи.

Вказані пояснення, не спростовані матеріалами справи про адміністративне правопорушення та поясненнями поліцейського Кодія С.В., наданими у судовому засіданні.

Крім того, суд також враховує доводи адвоката Харитончук Є.В., що працівниками поліції не було належним чином повідомлено ОСОБА_3 про причини зупинки транспортного засобу. Оскільки з долучених відеозаписів неможливо встановити підставу зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

За таких обставин, законність процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння є сумнівною і такий сумнів, в силу положень ст. 62 Конституції України, тлумачиться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Тому, суддя приходить до висновку, що огляд на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядком № 1103.

Частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Враховуючи встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не доведено належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Суд, що розглядає справу, не має повноважень уточнювати чи редагувати фабулу правопорушення, викладену уповноваженими особами у протоколі (зокрема, постанова Київського апеляційного суду від 12.04.2021 у справі №752/23552/20).

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки він не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011).

При складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП поліцейський не звільняється від обов`язку дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) при проведенні огляду та оформленні його результатів.

Протокол про адміністративне правопорушення є одним із тих доказів, який у сукупності з іншими доказами по справі, дає підстави суду вважати винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доведеною повністю і беззаперечною, за умови визнання таких доказів належними і допустимими.

З наведеного слідує, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення повинні підтверджуватись долученими у встановленому законом порядку доказами, які відображають у своїй сукупності всю суть обставин інкримінованої протиправної поведінки правопорушника, що наведена у протоколі про адміністративне правопорушення.

Ураховуючи вищевикладене, слід зазначити, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вищенаведені обставини у своїй сукупності свідчать про порушення вимог до процедури проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, передбачених ст.266 КУпАП.

Оскільки матеріали цієї справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відтак, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У свою чергу, суд враховує, що Законом України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.

Керуючись ст. ст. 7, 9, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тимчасово вилучене посвідчення водія серія НОМЕР_2 повернути власнику, ОСОБА_1 .

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.

Суддя Н.П. Слободян