Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №366/1735/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1735/26

Провадження № 2/366/1403/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Мовчана В.В., за участю секретаря судового засідання Іванової І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1)Іванківський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

2)Служба у справах дітей Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області

про виключення відомостей про особу, як батька з актового запису про народження дитини

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Іванківського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, – Іванківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Служби у справах дітей Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю передбачених законом підстав для виключення відомостей про ОСОБА_1 як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про її народження, складеного 05 вересня 2013 року виконавчим комітетом Сидоровицької сільської ради Іванківського району Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Мовчана В. В.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 15 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 27 серпня 2026 року.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 27 серпня 2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 вересня 2026 року.

У судовому засіданні 28 вересня 2026 року оголошено перерву до 13 жовтня 2026 року.

У судове засідання з`явилися позивач та його представник, які підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, однак скерувала до суду клопотання про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, перевіривши їх наявними у справі доказами та оцінивши такі докази в сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статей 76–81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для її вирішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , відповідно до якого її батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Із матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 , зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року зазначений шлюб розірвано.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено шлюб.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень № 00018948688 від 31 жовтня 2017 року до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесено зміни на підставі спільної заяви матері та батька про визнання батьківства від 23 червня 2015 року, внаслідок чого батьком дитини зазначено ОСОБА_1 .

Отже, відомості про позивача як батька дитини внесено до актового запису про її народження на підставі спільної заяви матері та чоловіка, який визнав своє батьківство.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Сімейного кодексу України (далі – СК України).

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за заявою матері та батька дитини.

Статтею 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини.

Водночас визначення походження дитини від батька на підставі спільної заяви батьків не виключає можливості подальшого оспорювання батьківства у випадках та порядку, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про неї як батька з актового запису про народження дитини.

Частиною другою статті 136 СК України встановлено, що у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про цю особу як батька дитини з актового запису про її народження.

При цьому оспорювання батьківства допускається лише після народження дитини та до досягнення нею повноліття. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Таким чином, предметом доказування у справах зазначеної категорії є встановлення наявності або відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, а також з`ясування обставин, з якими закон пов`язує можливість реалізації права на оспорювання батьківства.

Аналогічний підхід до визначення предмета доказування викладено у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 758/3512/24, у якій наголошено, що визначальним для вирішення спору про виключення відомостей про батька є встановлення відсутності кровного споріднення між відповідними особами з урахуванням установлених законом обмежень права на оспорювання батьківства.

Суд зазначає, що встановлення біологічного походження дитини може потребувати спеціальних знань у сфері генетики та молекулярної біології.

Молекулярно-генетичне дослідження є одним із найбільш інформативних засобів встановлення або спростування біологічного споріднення між особами, оскільки ґрунтується на дослідженні індивідуальних генетичних характеристик людини.

Водночас результати такого дослідження підлягають оцінці судом за загальними правилами цивільного процесуального законодавства в сукупності з іншими доказами та не мають заздалегідь встановленої доказової сили.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду від 18 червня 2026 року № 55042.

Відповідно до зазначеного висновку ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 0 %.

Отже, результати проведеного молекулярно-генетичного дослідження свідчать про відсутність біологічного споріднення між позивачем та дитиною.

Оцінюючи зазначений доказ, суд враховує його безпосередній зв`язок із предметом доказування, характер проведеного дослідження та однозначність отриманого результату щодо відсутності біологічного споріднення.

Крім того, відповідач під час судового розгляду не заперечувала проти задоволення позовних вимог та не оспорювала обставин, на які позивач посилається як на підтвердження відсутності його біологічного батьківства.

Разом із тим суд враховує положення частини п`ятої статті 136 СК України, відповідно до якої не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Зазначене законодавче обмеження спрямоване на забезпечення стабільності сімейних правовідносин, захист прав та законних інтересів дитини, а також запобігання довільній відмові особи від добровільно прийнятих на себе батьківських обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2025 року у справі № 216/3526/16-ц звернув увагу на те, що під час вирішення питання про застосування частини п`ятої статті 136 СК України необхідно встановити, чи знала особа на момент реєстрації себе батьком дитини про відсутність біологічного споріднення або чи могла вона за встановлених обставин справи не знати про це.

При цьому обов`язок доведення відсутності біологічного батьківства покладається на позивача, тоді як обставини його обізнаності про відсутність такого споріднення на момент державної реєстрації батьківства підлягають доведенню стороною, яка на них посилається.

Наведений правовий підхід відображено також у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 740/8454/23, у якій наголошено на необхідності врахування не лише результатів генетичного дослідження, а й обставин добровільного визнання батьківства, обізнаності особи про походження дитини та характеру сформованих сімейних відносин.

Застосовуючи наведені положення законодавства до спірних правовідносин, суд виходить із того, що сам по собі факт подання позивачем спільної заяви про визнання батьківства не свідчить безумовно про його обізнаність щодо відсутності біологічного споріднення з дитиною.

Така обізнаність має встановлюватися на підставі конкретних фактичних обставин справи та належних і допустимих доказів, а не припущень, зокрема лише з огляду на дату народження дитини, час реєстрації шлюбу чи подання заяви про визнання батьківства.

Відповідач, беручи участь у судовому розгляді, проти задоволення позову не заперечувала. Водночас наявні матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що на момент подання спільної заяви про визнання батьківства від 23 червня 2015 року позивач достеменно знав про відсутність свого біологічного батьківства.

За таких обставин, суд не встановив передбачених частиною п`ятою статті 136 СК України обмежень, які б перешкоджали позивачу реалізувати право на оспорювання батьківства.

Вирішуючи спір, суд також виходить із необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 7 зазначеної Конвенції передбачено право дитини, наскільки це можливо, знати своїх батьків, а статтею 8 закріплено обов`язок держави поважати право дитини на збереження своєї індивідуальності, включаючи сімейні зв`язки, як це передбачено законом.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 лютого 2002 року у справі «Мікуліч проти Хорватії» (Mikuliж v. Croatia, заява № 53176/99) наголосив на важливості встановлення обставин біологічного походження особи як складової її приватного життя та особистої ідентичності.

Водночас право на встановлення біологічного походження не є єдиним інтересом, який підлягає врахуванню під час вирішення спорів щодо батьківства. Суд має забезпечити справедливий баланс між правом особи на достовірну інформацію про своє походження, правами особи, записаної батьком, та необхідністю збереження стабільності сімейних відносин дитини.

У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 740/8454/23 також звернуто увагу на необхідність оцінювання характеру фактично сформованих сімейних зв`язків між дитиною та особою, яка оспорює батьківство, оскільки наявність тривалих сімейних відносин може мати істотне значення для забезпечення найкращих інтересів дитини.

Таким чином, вирішення питання про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини потребує оцінки всіх юридично значущих обставин справи з урахуванням як установленого біологічного походження дитини, так і необхідності захисту її прав та законних інтересів.

У цій справі суд враховує підтверджену результатами молекулярно-генетичного дослідження відсутність біологічного споріднення між позивачем та дитиною, позицію відповідача, яка не заперечує проти задоволення позову, а також необхідність забезпечення достовірності відомостей про походження дитини.

При цьому виключення відомостей про позивача як батька дитини не означає встановлення судом особи її біологічного батька та не вирішує питання про походження дитини від іншого чоловіка, яке може бути врегульоване окремо в установленому законом порядку.

Суд також враховує положення статті 206 ЦПК України, відповідно до якої відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі.

За наявності законних підстав, суд ухвалює рішення про задоволення позову. Водночас суд не приймає визнання позову, якщо воно суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Отже, відсутність заперечень відповідача щодо задоволення позову враховується судом у сукупності з іншими доказами, однак сама по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність передбачених законом підстав для виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.

Щодо правових наслідків задоволення позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, рішення суду про виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження є підставою для внесення відповідних змін до такого запису.

Таким чином, судове рішення про задоволення позову після набрання ним законної сили є правовою підставою для внесення органом державної реєстрації актів цивільного стану відповідних змін до актового запису про народження ОСОБА_3 .

Ураховуючи наведене, оцінивши зібрані у справі докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження від 18 червня 2026 року № 55042 підтверджено відсутність кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідач зазначених обставин не оспорювала та проти задоволення позовних вимог не заперечувала. Доказів, які б свідчили про наявність передбачених частиною п`ятою статті 136 СК України обмежень права позивача на оспорювання батьківства, судом не встановлено.

За таких обставин, з урахуванням положень сімейного законодавства та необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини, суд вважає, що сукупність досліджених доказів є достатньою для висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відтак позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини підлягає задоволенню, а відомості про ОСОБА_1 як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – виключенню з відповідного актового запису про її народження.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, при цьому просив не стягувати зазначену суму з відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 76, 80, 81, 89, 141, 142, 200, 259, 263-265, 268, 272, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов ОСОБА_9 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Іванківський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та Служба у справах дітей Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області про виключення відомостей про особу, як батька з актового запису про народження дитини - задовольнити.

2.Виключити відомості про ОСОБА_1 , як батька дитини, з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зробленого 05.09.2013 Сидоровицькою сільською радою Іванківського району Київської області, актовий запис № 5.

3.Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 від 12.06.2017, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-1: Іванківський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (ідентифікаційний код 42493503, адреса: вул. І.Проскури, 26, с-ще Іванків, Вишгородського району, Київської області)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-2: Служба у справах дітей Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області (ідентифікаційний код 44145537, адреса: вул. І.Проскури, 7, с-ще Іванків, Вишгородського району, Київської області)

Повний текст рішення складено 13.10.2026.

Суддя Віталій МОВЧАН