Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №366/1821/22 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1821/22

Номер провадження 1-кп/366/57/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

представника потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_10

провівши у відкритому судовому засіданні в залі Іванківського районного суду Київської області судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 11202211060000100 від 22.09.2022 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м-сел. Ореховськ, Вітебської області, Республіка Беларусь, громадянина України, білоруса, пенсіонера, одруженого, із середньою технічною освітою, зареєстрованого за адресою6 АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним.

Органом досудового розслідування ОСОБА_11 у інкриміновано те, що він, відповідно до наказу № 273 о/с від 15.05.2018 року переведений на посаду начальника цеху дезактивації транспорту, обладнання, матеріалів та експлуатації санпропускників ДСП ЦППРВ.

Відповідно до розділу 1 Статуту ДСП ЦППРВ, засноване на державній власності, належить до сфери управління ДАЗВ.

Відповідно до розділу 4 Статуту ДСП ЦППРВ є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок (валютний та інші) в установах банків, основні фонди та обігові кошти, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, штампи та бланки зі своїм найменуванням.

Згідно з п. 1.1, 1.2, 2.1 посадової інструкції начальника цеху дезактивації транспорту, обладнання, матеріалів та експлуатації санпропускників ДСП ЦППРВ, ОСОБА_7 належить до професійної групи «керівники» та відноситься до персоналу категорії А. Начальник цеху здійснює керівництво виробничо-господарською діяльністю цеху, забезпечує виконання планово-економічних показників і завдань цеху, керує роботою цеху, контролює результати роботи персоналу та стан трудової дисципліни.

Таким чином, ОСОБА_7 відповідно до положень ч. 3 ст. 18 КК України, є службовою особою, яка обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Відповідно до розпорядження КМУ від 13.04.2020 року № 407-р для ДАЗВ було виділено 34 810 000 гривень, з яких ДСП ЦППРВ – 2 000 000 гривень на закупівлю установок високого тиску для забезпечення санітарного очищення транспортних засобів і обладнання. Які були задіянні у гасінні лісових пожеж.

Згідно службових записок начальника цеху дезактивації транспорту, обладнання, матеріалів та експлуатації санпропускників ДСП ЦППРВ, ОСОБА_7 встановлено необхідність закупівлі обладнання за бюджетні кошти, тобто ініціатором закупівлі відповідно до порядку ведення договірної роботи ДСП ЦППРВ СОУ 39.0-37197102-002-2017 від 10.10.2017 року, виступив цех дезактивації транспорту, обладнання, матеріалів та експлуатації санпропускників ДСП ЦППРВ, який очолював ОСОБА_7 .

Відповідно до ЗУ «Про публічні закупівлі» від 11.11.2020 року тендерним комітетом ДСП ЦППРВ затверджено тендерну документацію на закупівлю автономної установки високого тиску для дезактивації з робочим тиском 300 бар – 1 шт., стенду освітлення – 1 шт., ЗІЗ для персоналу – 2 комплекти, причеп для переміщення обладнання – 1 шт., та оголошено відкриті торги по придбанню мобільних установок високого тиску для забезпечення санітарного очищення ТЗ і обладнання, код ДК 021:2015:90000-2 Машини спеціального призначення різні, за кошти державного бюджету.

Відповідно до протоколу № 155 засідання тендерного комітету з питань забезпечення поточної господарської діяльності ДСП ЦППРВ від 24.11.2020 року до тендерної документації, затвердженої протоколом № 138 від 10.11.2020 року внесено зміни та визначено необхідність проведення закупівлі мобільної установки високого тиску для дезактивації, ЗІЗ для персоналу. Апарат високого тиску з дизельним підігрівом води для дезактивації.

Протокольним рішенням тендерного комітету ДСП ЦППРВ № 169 від 09.12.2020 року прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з ТОВ «АК Інтер Авто-Трейдинг» (договір № 396/11-7-б від 21.12.2020 року). Відповідно до п. 4.4 договору під час приймання передачі товару, продавець ТОВ «АК Інтер Авто-Трейдинг» повинен передати покупцю: сертифікат якості, акт приймання-передачі ТЗ та накладну, сервісну книжку, посібник з експлуатації та інші документи. У яких зазначаються гарантійні строки, митні документи. Транзитні номери, інші документи для постановки Товару на облік в державних установах.

Однак, ОСОБА_7 , будучи начальником цеху дезактивації транспорту, обладнання, матеріалів та експлуатації санпропускників ДСП ЦППРВ, відповідно до п. 8.3 порядку ведення договірної роботи СОУ 39.0-37197102-002-2017 від 10.10.2017 року, будучи відповідальною особою за забезпечення контролю за виконанням договору про закупівлю з ТОВ «АК Інтер Авто-Трейдинг» (договір № 396/11-7-б від 21.12.2020 року), в супереч вимогам п. 9.1 порядку ведення договірної роботи (СОУ 39.0-37197102-002-2017 від 10.10.2017 року), п. 3.2.4, п. 3.2.10, п. 4.4, п. 5.2.5 Положення про цех дезактивації транспорту, обладнання, матеріалів та експлуатації санпропускників ДСП ЦППРВ, неналежно виконуючи свої службові обов`язки передбачені абз. 3 п. 2.1, абз. 2 п. 2.13, п. 2.19. п. 4.1.3 посадової інструкції, через несумлінне ставлення до них. Не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, без зауважень, без наявності сертифікату відповідності, митних документів, транзитних номерів для постановки на облік в органах МВС України, завізував акт прийому-передачі товару від 23.12.2020 року, на виконання договору № 396/11-7-б від 21.12.2020 року, а ТОВ «АК Інтер Авто-Трейдинг» передало до ДСП ЦППРВ апарат високого тиску з підігрівом води на базі причепу, вартістю 1 807 800 гривень, внаслідок чого перереєстрація ТЗ на нового власника ДСП ЦППРВ, не відбулась.

В подальшому, ОСОБА_7 , продовжуючи неналежним чином виконувати свої службові обов`язки передбачені абз. 3 п. 2.1, абз. 2 п. 2.13, п. 2.19. п. 4.1.3 через несумлінне ставлення до них, відповідно до накладної – вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів від 19.01.2021 року, без зауважень прийняв для забезпечення діяльності цеху апарат високого тиску з підігрівом води на базі причепу, без номерних знаків та документів, які свідчать про реєстрацію права власності за ДСП ЦППРВ, позбавивши державне підприємство можливості його використовувати у своїй діяльності.

Середня ринкова вартість апарату високого тиску з підігрівом води на базі причепу, станом на вересень-грудень 2020 року на території України, складала 1 186 042, 58 гривень.

В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_7 , ДСП ЦППРВ спричинено збитки на загальну суму 1 186 042, 58 гривень, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 КК України, як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

2. Підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

2.1. Позиція сторони захисту.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, не визнав та пояснив, що він працював на підприємстві на посаді начальника цеху дезактивації.

Наприкінці квітня 2020 року його до себе викликав заступник директора з виробництва та надав усну вказівку підготувати пропозиції щодо установок високого тиску, які планувалося придбати для потреб підприємства. Він попередньо пояснив основні вимоги до таких установок та повідомив, що Міністерством було виділено 2 мільйони гривень на їх придбання.

На підприємстві вже використовувалися установки високого тиску, однак вони не були розраховані на промислове використання та, фактично, більше підходили для побутових потреб. Для виконання робіт з дезактивації вони були малоефективними, оскільки робота з ними займала багато часу та була економічно невигідною. Крім того, працювати з ними було фізично складно, оскільки його цех переважно здійснював обслуговування великої та важкої спеціальної техніки — пожежних автомобілів, автомобілів КРАЗ, тракторів та іншої техніки.

У зв`язку з цим до установок, які планувалося придбати, ставилися відповідні вимоги: вони повинні були мати високу потужність, належне освітлення робочого місця, передбачати додаткові засоби захисту для персоналу, а їхня вартість не повинна була перевищувати виділені 2 мільйони гривень.

На виконання доручення, він за допомогою інтернет-ресурсів підбирав можливі варіанти установок. Ним було розглянуто, зокрема, два варіанти — установки італійського виробника «Профмайстер» та німецької компанії «Керхер».

На його думку, установка «Профмайстер» більше відповідала потребам підприємства та була кращою за технічними характеристиками порівняно з установкою «Керхер». Свої пропозиції та обґрунтування він викладав у службових записках.

При цьому всі свої пропозиції він погоджував із заступником генерального директора ОСОБА_12 . Без його погодження його службові записки не могли бути передані для подальшого розгляду та реалізації. Наскільки він розумів порядок роботи на підприємстві, остаточне рішення щодо закупівлі приймалося не ним.

У подальшому йому неодноразово повідомляли, що із запропонованими ним варіантами щось не влаштовує. У зв`язку з цим він сказав, щоб питання подальшого вибору вони вирішували самостійно.

Надалі на підприємстві було проведено тендер та створено відповідну комісію. Участі в проведенні тендеру він не брав, оскільки його посадові обов`язки та повноваження цього не передбачали. Про те, яку саме установку було обрано та за яких умов її було придбано, його ніхто не повідомляв. І відповідно він не підписував ніяких договорів, щодо закупівлі цих установок.

Приблизно у двадцятих числах грудня 2020 року йому зателефонував ОСОБА_13 та повідомив, що він разом зі старшим майстром повинен бути присутнім при розвантаженні установок високого тиску. Вони прийшли та стояли осторонь, безпосередньої участі в розвантаженні не брали.

Пізніше прийшов ОСОБА_14 та начальники інших відділів. Розвантаження відбувалося на території транспортного відділу, начальником якого був ОСОБА_15 .

ОСОБА_14 попросив представників, які доставили установки, продемонструвати їх роботу. Однак вони повідомили, що є лише вантажниками і не мають повноважень або можливості демонструвати роботу установок.

Тоді ОСОБА_14 сказав, що в такому випадку установки приймати не будуть до того часу, поки не буде продемонстровано їхню роботу.

Після цього, наскільки йому відомо, установки були опечатані та передані на зберігання ОСОБА_15 , який був начальником транспортного відділу.

Через певний час йому знову зателефонував ОСОБА_13 та повідомив, що він повинен бути присутнім під час демонстрації роботи установок, оскільки має приїхати представник компанії «Керхер».

Представник компанії приїхав на підприємство та продемонстрував роботу установок. Він по черзі запустив спочатку одну установку, а потім другу. Обидві установки запрацювали.

Після демонстрації представник компанії «Керхер» попросив його та ОСОБА_16 підписати акт про те, що вони були присутні під час запуску та ознайомилися з роботою установок. Вони цей акт підписали. Після цього він та ОСОБА_16 повернулися до свого цеху.

Надалі йомустало відомо, що установки були передані на зберігання старшому комірнику ОСОБА_17 .

Через певний час керівництвом було прийнято рішення передати ці установки безпосередньо до його цеху. Його викликав заступник головного бухгалтера ОСОБА_18 для того, щоб він підписав акт передачі установок, оскільки він був матеріально відповідальною особою.

Він ознайомився з актом. У ньому була зазначена вартість установок — 1 мільйон 800 тисяч гривень. Після ознайомлення він підписав цей акт.

Також ОСОБА_19 надала йому акт переміщення основних засобів. У цьому документі були зазначені дата введення установок в експлуатацію, дата присвоєння їм інвентарних номерів та інформація про їх бухгалтерську реєстрацію. Документ був затверджений директором та підкріплений відповідним наказом.

Відповідно до накладної він отримав установки з центрального складу.

Разом з установками технічної документації українською мовою йому не передавали. Була лише велика папка з інструкціями іноземною мовою. У зв`язку з цим йому знову довелося звертатися зі службовою запискою до начальника служби енерго-механічного відділу ОСОБА_20 з проханням забезпечити переклад документації та підготувати настанови щодо експлуатації установок.

На підставі його службових записок, ОСОБА_20 підготував настанови з експлуатації та акт введення в експлуатацію цих двох установок.

При цьому весь цей час установки перебували в неопалюваному приміщенні, де температура взимку становила приблизно від мінус 10 до мінус 15 градусів.

Для подальшої експлуатації установок необхідно було розробити карту технологічного процесу з дезактивації, у якій повинні були бути визначені, зокрема, час виконання робіт та витрати відповідних матеріалів.

Він знову підготував службову записку, яку погодив через ОСОБА_13 , оскільки всі його службові записки погоджував саме він. Службова записка була адресована начальнику технічного відділу ОСОБА_21 . У ній він просив направити спеціаліста — інженера-технолога для складання карти технологічного процесу.

Коли на підприємство приїхав інженер-технолог, вони відкрили кришку установки високого тиску, яка за конструкцією нагадує капот автомобіля. Під час огляду було виявлено, що одна з газових пружин не тримає кришку.

Оскільки установки на той момент перебували на гарантії, він зателефонував представнику компанії «Керхер» та повідомив про виявлену несправність. Представник відповів, що проблеми немає, і що вони приїдуть та замінять несправну газову пружину.

Під час цієї розмови він також запитав представника компанії, чи підлягає реєстрації установка, яка встановлена на причепі, у МРЕО. Він відповів, що така реєстрація необхідна.

Він запитав, чому на той момент причіп не був зареєстрований. Представник компанії відповів, що проблеми в цьому немає, та повідомив, що вони можуть приїхати, забрати причіп і здійснити його реєстрацію.

Після цього він знову підготував службову записку щодо необхідності реєстрації причепа, яку адресував ОСОБА_22 , а також ще дві службові записки щодо необхідності заміни несправної газової пружини.

У подальшому ОСОБА_14 було звільнено з посади, а виконуючим обов`язки керівника було призначено ОСОБА_23 .

ОСОБА_23 привів на підприємство ОСОБА_24 . На одній із нарад ОСОБА_24 висловлював щодо нього негативні твердження та ставив під сумнів питання закупівлі цих установок. Він також заборонив використовувати установки високого тиску.

Йому не відомо, з яких саме причин було прийнято таке рішення, але вважає, що воно було пов`язане із сумнівами керівництва щодо обставин закупівлі установок.

Після цього він захворів та проходив лікування. Після закінчення лікування, прибув на підприємство та подав медичну виписку. За рішенням лікарсько-консультативної комісії його було відсторонено від виконання службових обов`язків за станом здоров`я.

Калачик призначив комісію для передачі ним матеріальних цінностей. Він передав комісії всі матеріальні цінності, які перебували у нього на відповідальному зберіганні. За результатами передачі був складений відповідний акт, усі необхідні документи були оформлені.

Після цього він здав перепустку, звільнив кімнату в гуртожитку та передав інше майно підприємства, яке перебувало у нього. У подальшому його було звільнено з підприємства за станом здоров`я.

Крім того, він звертає увагу, що не приймав рішення щодо придбання саме цих установок, не був членом тендерної комісії та не брав участі у проведенні закупівлі. Його роль полягала у підготовці пропозицій щодо обладнання на первинному етапі, виходячи з потреб цеху дезактивації, а після придбання установок — у їх прийнятті як матеріально відповідальною особою, організації підготовки документації та створення необхідних умов для їх подальшої експлуатації.

Так, стороною обвинувачення не доведено, як наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в якому він обвинувачується, так і наявність в його діях складу будь якого іншого кримінального правопорушення, та і взагалі, в даному випадку, відсутні ознаки події будь якого кримінального правопорушення.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 статті 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

2.2. Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор у судовому засіданні просив суд врахувати усі зібрані докази у даному кримінальному провадженні та визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 66 КК України, у ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлені. Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 67 КК України, у ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлені. Просив призначити ОСОБА_11 , покарання за ч. 2 ст. 367 КК України у виді 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у сфері радіаційної безпеки строком на 1 рік та зі штрафом у розмірі 500 н. м. д. г., стягнути витрати на залучення експертів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Суду пояснив, що незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вину у вчиненні злочину, його винуватість в повному обсязі підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема показаннями свідків, а також матеріалами кримінального провадження.

2.3. Надані стороною обвинувачення докази на підтвердження пред`явленого обвинувачення:

2.3.1 свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні надав наступні свідчення, що він працює на Державному підприємстві «ДСП ЦППРВ» начальником енерго-механічного відділу, з обвинуваченим знайомий, раніше, коли працювали на підприємстві стосунки були нормальні, зараз жодні стосунки не підтримую. Хто вводив в експлуатацію установку високого тиску, він не пам`ятає, але уповноваженим для постановки апарату високого тиску на базі причепу в сервісному центрі (МРЕО), був транспортний цех. Він особисто був у складі тендерного комітету. За результатами тендеру, було укладено договір на придбання апарату високого тиску на базі причепу. Чи був ОСОБА_7 відповідальним за укладення і виконання договору на придбання апарату високого тиску на базі причепу, йому про таке не відомо, але цими питаннями відповідно займається виключно договірний відділ.

2.3.2 В судовому засіданні свідок ОСОБА_26 суду пояснив, що він проживає в м. Києві, працює в ТОВ Автомобільна компанія Інтер авто Трейдинг, з обвинуваченим ОСОБА_7 не знайомий, жодних стосунків не підтримує. В системі ПРОЗОРО моніторили оголошення, побачили оголошення про тендер, запросили пропозицію на таку техніку, перевірили параметри, в робочому режимі завантажили документи до ПРОЗОРО, отримали акцепт на пропозицію, уклали договір на закупівлю товарів і поставили товар, вчасно, за додатковою угодою трохи змінили строки. Але доставили вчасно 23.12.2020 року.

2.3.3 В судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснив, що він працює в компанії Технополіс, на посаді директора, з обвинуваченим не знайомий, стосунків не підтримує. В системі ПРОЗОРО моніторили оголошення, побачили оголошення про тендер, подали заявку на участь у тендері. Але пропозиція нашої компанії була відхилена. Так як не відповідали технічним вимогам. Тендер був двічі, і двічі були зміни технічного характеру. Рішення тендерного комітету він та його компанія, не оскаржували.

2.3.4 В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що вона проживає в Іванкові, працює заступником головного бухгалтера в ЦППРВ, з обвинуваченим ОСОБА_7 знайома, перебували у службових стосунках. Вона не вбачає з боку ОСОБА_7 службової недбалості, та не розуміє що тут кримінального. Щодо підпису ОСОБА_7 на акті прийому-передавання апарату високого тиску на базі причепу, повідомила, що акт підписується директором, а начальника цеху запрошують та дають для ознайомлення акт, про те, що саме йому (начальнику цеху) буде передано, але не введено в експлуатацію, і він в майбутньому буде це зберігати. Відповідальним за постановку автотранспорту на облік в сервісних центрах МВС, є транспортний відділ.

2.3.5 В судовому засіданні свідок ОСОБА_28 суду пояснив, що він проживає в Житомирській області, смт. Ємільчине, працює на ДСП ЦППРВ, на посаді начальника цеху дезактивації. З обвинуваченим знайомий, раніше разом працювали, а точніше ОСОБА_7 був його безпосереднім керівником, а він був старшим майстром. Те що ОСОБА_7 обвинувачують у витраті бюджетних коштів та нанесені шкоди, не відповідає дійсності, такого не було, а сам апарат високого тиску жодного разу не використовувався. З того часу як він був придбаний, доставлений та їм було продемонстровано його роботу, а апарат був прийнятий кладовщиком на склад, сам апарат жодного разу не використовувався. Відповідальним за постановку автотранспорту на облік в сервісних центрах МВС, є транспортний відділ.

2.3.6 В судовому засіданні свідок ОСОБА_29 суду пояснила, що вона проживає в Іванкові, працює бухгалтером в ДСП ЦППРВ з 2019 року, з обвинуваченим ОСОБА_7 не родичі, стосунків не має, не знайома. ДСП ЦППРВ підпорядковується ДАЗВ, яка виділила та контролює використання 2 000 000 гривень бюджетних коштів, за які було придбано два «Керхера» , та видані під звіт через склад матеріально відповідальній особі. Закупівлею обладнання, укладенням договорів, супроводженням договорів, контролем за їх виконання, займається договірний відділ, склад якого з року в рік змінюється, а вона до цього ніякого відношення не має. Чи був ОСОБА_7 ініціатором закупівлі, їй про це нічого не відомо. Переможець тендеру сам привозить товар за договором, після чого лише товар відпускається. Товар приймає «кладовщик». Щодо постановки транспорту на облік в сервісних центрах МВС України, то цим займається інженер транспортного відділу, але тільки при оплаті актів.

2.3.7 В судовому засіданні свідок ОСОБА_30 суду пояснив, що він проживає в м. Чернігів. Працює в ДСП ЦППРВ на посаді директора з економіки, з обвинуваченим знайомий, стосунки дружні. У 2020 році був начальником планового відділу з підготовки планів використання бюджетних коштів. Було виділено 2 000 000 гривень на окрему бюджетну програму. Він як член тендерного комітету брав участь у закупівлях. Щодо того, чи був ОСОБА_7 відповідальний за виконання умов договору щодо придбання апарату високого тиску на базі причепу, то може сказати лише, що ОСОБА_7 міг дати лише пораду, що саме йому потрібно для роботи цеху дезактивації. За виконання умов договору стежать відповідальні особи та тендерний комітет. З приводу постановки ТЗ на облік у сервісних центрах МВС, йому нічого не відомо.

2.3.7 У судовому засіданні, яке мало місце 05.02.2025 року представник ДСП ЦППРВ, ОСОБА_10 показав, що він та інший представник потерпілого ОСОБА_9 підтримує позицію сторони обвинувачення, а тому додати більше нічого. Свою позицію підприємство виклало у цивільному позові. Якщо судом ставитимуться питання, які безпосередньо стосуватимуться специфіки роботи підприємства, а він не зможе на них відповісти, оскільки не володіє всією необхідною інформацією, то доцільно було б залучити працівників підприємства, які безпосередньо працюють у відповідних напрямках та мають спеціальні знання.

Щодо закупівлі установки може пояснити, що в матеріалах кримінального провадження містяться службові записки, які підприємство розцінює як ініціацію закупівлі. Наскільки йому відомо, спочатку затверджується бюджет та виділяються відповідні кошти, а вже після цього здійснюється їх реалізація, закупівля. Після того як підприємство отримує підтвердження про виділення коштів. Воно здійснює відповідні закупівельні процедури. Кошти були цілеспрямовано виділені на придбання апарату високого тиску, однак не на конкретну модель чи конкретного виробника. Вибір безпосередньо апарату здійснюється підприємством відповідно до встановленої процедури. Конкретною інформацією щодо процедури звернення до КМУ для виділення коштів, він не володіє. Водночас може зазначити, що будь-який працівник не може безпосередньо звернутися до КМУ з питань виділення коштів. Такі питання вирішуються за відповідною ієрархією: працівник звертається зі службовою запискою до безпосереднього керівника, після чого відповідне питання проходить подальші рівні погодження. Йому невідомо чи був ОСОБА_7 ознайомлений із планом використання коштів та розрахунком обґрунтувань до плану використання коштів.

Позиція підприємства полягає в тому, що ОСОБА_7 був ініціатором майбутньої закупівлі, оскільки саме ним були надані технічні характеристики, які стосувалися майбутньої закупівлі апарату високого тиску. Разом з тим, наказ на призначення ОСОБА_7 відповідальним за виконання договору № 396/11-7-Б від 21.12.2020 року, не видавався. Також, він не знає, чи був ОСОБА_7 ознайомлений із зазначеним договором та його умовами, і чому цього не було зроблено. При перегляді оригіналу договору, може зазначити, що підпис ОСОБА_7 на ньому відсутній. Чи був ОСОБА_7 ознайомлений з договором у інший спосіб, йому не відомо. Щодо перемовин між ДСП ЦППРВ та ТОВ Інтер АВТОТРЕЙДИНГ, йому не відомо чи брав ОСОБА_7 у цьому участь, але наскільки йому відомо, то такими питання займається тендерний комітет та фінансовий відділ.

Усі договори від імені підприємства підписуються керівником підприємства. В окремих випадках, підпис може бути поставлений заступником керівника. Чи видавався ОСОБА_11 наказ або інший документ про уповноваження останнього на підписання договору, йому не відомо.

Довіреність на ОСОБА_7 , від підприємства, для постановки апарату високого тиску з підігрівом води на базі причепу на облік в органах МВС, не видавалась.

Після звільнення, ОСОБА_7 передав усі матеріально-технічні цінності, які перебували у нього у тому числі й апарат високого тиску з підігрівом води на базі причепу.

На даний час апарат високого тиску з підігрівом води на базі причепу на підприємстві відсутній, наскільки йому відомо, останній був викрадений або знищений під час окупації.

Скільки разів використовувалась установка, йому не відомо. Водночас, ОСОБА_7 прийняв її та був матеріально відповідальною особою.

Щодо розміру цивільного позову, то його сума відповідає вартості зазначеної установки. Розмір позовних вимог та їх обґрунтування детально викладені в цивільному позові, який він підтримує в повному обсязі.

2.4 Речові докази, висновки експертів та документи, які були надані стороною обвинувачення на підтвердження пред`явленого обвинувачення

- постанову прокурора Вишгородської окружної прокуратури, ОСОБА_31 про виділення матеріалів досудового розслідування від 22.09.2022 року – матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні 42021102050000054 відносно ОСОБА_7 виділити в окреме провадження 1202211160000100 із переліком документів згідно додатку, який є невід`ємною частиною даної постанови; внести відомості до ЄРДР (Т 3 арк. 1-5);

- витяг з ЄРДР № 4202110250000054 від 25.05.2021 року за ч. 3 ст. 191 КК України, за яким до Оболонської окружної прокуратури м. Києва надійшли матеріали ГУ СБУ у м. Києві та Київській області щодо виявлення кримінального правопорушення у діях службових осіб ТОВ АК Інтер Авто-Трейдинг та ДСП ЦППРВ, які здійснили розтрату бюджетних коштів під час закупівлі мобільних установок високого тиску для забезпечення санітарного очищення транспортних засобів. Чим спричинили збитки державі у великих розмірах (Т 3 арк. 13);

- доручення заступника керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_32 від 26.05.2021 року на адресу начальника СВ Оболонського УП ГУНП, про проведення досудового розслідування ( Т 3 арк. 14);

- Постанову про заступника керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_32 від 25.05.2021 року про призначення прокурора (групи прокурорів ) (Т. 3 арк. 15-16);

- постанову начальника відділення СВ Оболонського УП ГУНП, ОСОБА_33 від 20.12.2021 року про створення групи слідчих (Т. 3 а.с. 17-18. 19);

- супровідний лист ГУ СБУ на адресу Оболонської окружної прокуратури м. Києва від 24.05.2021 року. Щодо скерування матеріалів для прийняття процесуального рішення (Т. 3 арк. 20);

- рапорт старшого о/у на ОВО 4 відділу ГВ КЗЕ ГУ СБУ. ОСОБА_34 від 21.05.2021 року про виявлення кримінального правопорушення (Т.3 а.с. 21);

- повідомлення про виявлення кримінального правопорушення від заступника начальника ГУ СЬУ у Києві та Київській області, ОСОБА_35 від 21.05.2021 року на адресу Оболонської окружної прокуратури м. Києва (Т.3 а.с. 22-23);

- акт службової перевірки від 14.05.2021 року затверджений в. о. генерального директора ДСП ЦППРВ, ОСОБА_36 , відповідно до п. 3 якого рекомендовано за вчинення дисциплінарного проступку, притягнути начальника ЦДТОМ та ЕС ОСОБА_7 та накласти на нього стягнення у вигляді оголошення догани (Т 3 а.с. 24-29);

- доручення від прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва в порядку п. 5 ст. 36 КПК України на проведення слідчих дій без дати (Т.3 а.с. 30-32);

- лист за підписом прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва, ОСОБА_37 від 26.05.2021 року на адресу ДСП ЦППРВ про витребування документів (Т. 3 а.с. 33-34);

- лист-відповідь від ДСП ЦППРВ від 02.06.2021 року з додатками на 570 аркушах на адресу прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва, ОСОБА_37 , про результати розгляду запиту від 26.05.2021 року (Т. 3 а.с. 35-38);

- розпорядження КМУ № 407-р від 13.04.2020 року про виділення Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів коштів на ліквідацію наслідків пожеж в зоні відчуження (Т 3 а. с. 39);

- лист ДСП ЦППРВ від 23.06.2022 року на адресу слідчого Оболонського УП ГУНП про направлення тендерної документації (Т 3 а. с. 40);

- службова записка начальника ЦДТОМ та ЕС, ОСОБА_7 на адресу заступника генерального директора – технічного директора ОСОБА_38 від 06.05.2020, 07.05.2020 року № 14-4-53, 20.05.2020 року № 14-4-62, 14-4-63 про надання інформації (Т 3 а. с. 43-49);

- план використання бюджетних коштів на 2020 рік на суму 2 000 000 гривень (Т 3 а. с. 50);

- пояснювальна записка до плану використання бюджетних коштів на 2020 рік (Т 3 а. с. 53)4

- службова записка начальника ЦДТОМ та ЕС, ОСОБА_7 на адресу заступника генерального директора від 14.07.2020 року № 14-4-74 ( Т 3 а. с. 54-56);

- протокол засідання тендерного комітету № 34 від 17.07.2020 року з питань закупівлі – машини спеціального призначення ( Т 3 а. с. 57-59);

- тендерна документація на закупівлю машин спеціального призначення не затверджена та не підписана (Т 3 а. с. 60-87);

- оголошення про проведення відкритих торгів (Т 3 а.с. 88-90);

- тендерна пропозиція 3 29/07/296 від 29.07.2020 року ТОВ ПФК Технополюс з інформацією про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі (т 3 а.с. 91-94);

- тендерна пропозиція № 1 від 31.07.2020 року ТОВ Профтехніка з інформацією про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі (т 3 а.с. 94-96);

- протокол розкриття тендерних пропозицій (т 3 а.с. 97-98);

- протокол № 37 засідання тендерного комітету від 10.08.2020 року (Т 3 а.с. 99-100);

- протокол засідання тендерного комітету № 38 від 18.08.2020 року з питань закупівлі – машини спеціального призначення ( Т 3 а. с. 103-107);

- лист в. о. генерального директора ДСП ЦППРВ, ОСОБА_39 на адресу в. о. голови ДАЗВ від 28.09.2020 року щодо закупівлі обладнання (т № а.с. 108-109);

- перелік витрат на здійснення заходів щодо запобіганню та ліквідацій наслідків надзвичайних ситуацій за підписом в. о. голови ОСОБА_40 ( Т 3 а.с. 110-114);

- службова записка начальника ЦДТОМ та ЕС, ОСОБА_7 від 21.09.2020 року № 14-4-104, 14-4-105 (Т 3 а.с. 115-121);

- тендерна документація (відкриті торги) на закупівлю мобільні установки високого тиску – машини спеціального призначення різні. Затверджена рішенням тендерного комітету протоколом № 93 від 21.10.2020 року головою тендерного комітету, ОСОБА_41 (Т 3 а.с. 122-165);

- оголошення про проведення відкритих торгів за підписом Голови ТК та Секретаря ТК (Т 3 а.с. 166-167);

- Протокол засідання тендерного комітету № 118 від 28.10.2020 року (Т 3 а.с. 168);

- тендерна документація зі змінами № 1 відкриті торги на закупівлю товару (не підписана та ніким не затверджена) (Т 3 а.с. 170-179);

- тендерна пропозиція 3 05/11/058 від 05.11.2020 року ТОВ ПФК Технополюс ( Т 3 а.с. 180-186);

- протоколи засідання тендерного комітету № 137, 138, 139 від 10.11.2020 року ( Т 3 а.с. 189-195);

- тендерна документація відкриті торги на закупівлю товару затверджена рішенням тендерного комітету протоколом № 139 від 10.11.2020 року та підписана головою тендерного комітету, ОСОБА_41 (Т 3 а.с. 196-241);

- протокол засідання тендерного комітету № 155 від 24.11.2020 року ( Т 3 а.с. 242-245);

- зміни 3 1 до тендерної документації відкриті торги на закупівлю мобільні установки високого тиску – машини спеціального призначення різні (непідписані та ніким не затверджені) ( Т 3 а.с. 246-250);

- оголошення про проведення відкритих торгів (Т 3 а.с. 251-255);

- інструкція з експлуатації (паспорт) апарату високого тиску з дизельним підігрівом та тендерна пропозиція ТОВ Профтехніка (Т 4 а.с. 6-86);

- протокол засідання тендерного комітету № 169 з питань закупівлі мобільної установки високого тиску від 09.12.2020року (Т. 4 а.с. 87-90);

- повідомлення про намір укласти договір № 169 від 09.12.2020 року ( Т 4 а.с. 91);

- протокол засідання тендерного комітету з питань забезпечення поточної господарської діяльності № 177 від 21.12.2020 року ( Т. 4 а.с. 92-94);

- договір № 396/11-7-б від 21.12.2020 року між ДСП ЦППРВ та ТОВ АК Інтер авто-Трейдинг про закупівлю товарів – мобільної установки високого тиску ( Т. 4 а.с. 95-104);

- додаткова угода № 1 до договору № 396/11-7-б від 21.12.2020 року (Т 4 а.с. 105);

- звіт про результати проведення процедури закупівлі від 22.12.2020 року ( Т 4 а.с. 106-109);

- видаткова накладна № 43 від 23.12.2020 року, де постачальник ТОВ АК Інтер авто-Трейдинг, а покупець ДСП ЦППРВ4 товар: апарат високого тиску з підігрівом води на базі причепу (мобільна установка) 1 шт. вартістю 1 506 500 гривень та апарат високого тиску з дизельним підігрівом води 1 шт. вартістю 139 333 гривень. А всього на суму 1 975 000 гривень (Т 4 а.с. 110);

- акт приймання-передавання від 23.12.2019 року до договору про закупівлю товарів № 396 від 21.12.2020 року, де з одного боку покупець ДСП ЦППРВ в особі т. в. о. генерального директора, ОСОБА_42 , а з іншого продавець в особі генерального директора ТОВ АК Інтер авто-Трейдинг, ОСОБА_26 (Т 4 а.с. 111);

- службова записка начальника ЦДТОМ та ЕС, ОСОБА_7 від 21.12.2020 року № 14-4-131 на адресу т. в. о. генерального директора ДСП ЦППРВ, ОСОБА_39 (Т 4 а.с. 112);

- акт приймання-передачі та інструктажу від 06.06.2021 року (Т 4 а.с. 113-115);

- накладна-вимога на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів від 19.01.2021 року № 52: підстава переміщення: згідно заявки; кому: ОСОБА_7 ; через кого: ОСОБА_43 апарат високого тиску з підігрівом води на базі причепу (мобільна установка) та апарат високого тиску з дизельним підігрівом води (Т 4 а.с. 116);

- акт введення в експлуатацію основних засобів від 03.02.2021 року, затверджений т .в. о. генерального директора ДСП ЦППРВ, ОСОБА_44 , відповідно до якого проведено огляд апарату високого тиску з підігрівом води на базі причепу, у момент введення в експлуатацію об`єкт знаходиться в Зоні відчуження. М. Чорнобиль, ЦДТОМ та ЕС ПуСо «Лелів», об`єкт технічним умовам відповідає. Доробка не потрібна, випробування не потрібно. Висновок комісії: апарат високого тиску з підігрівом води на базі причепу підлягає вводу в експлуатацію, затверджено підписами заступника генерального директора з виробництва, ОСОБА_45 , начальником ЕМВ, ОСОБА_46 , начальником відділу обліку ТМЦ, ОСОБА_47 , провідним професіоналом з антикорупційної діяльності, ОСОБА_48 , провідним інженером ЕМВ, ОСОБА_49 , начальником ЦДТОМ та ЕС, ОСОБА_7 (Т 4 а.с. 117-118);

- інвентарна картка обліку основних засобів (Т 4 а.с. 119-120);

- службова записка начальника ЦДТОМ та ЕС, ОСОБА_7 від 09.02.2021 року № 14-4-19 на адресу заступника генерального директора з виробництва, ОСОБА_50 про забезпечення виробничого процесу, а саме, у зв`язку з вводом в експлуатацію апарату високого тиску Керхер з підігрівом води на базі причепу, просить доручити начальнику ВТПВ на підставі технічної документації розробити карту технологічного процесу з деактивації транспорту, врахувати витрати пального та видаткових матеріалів на 1 метр квадратний дезактивуючої поверхні, та встановити кваліфікацію обслуговуючого персоналу (Т 4 а.с. 121);

- статут ДСП ЦППРВ, затверджений наказом ДАЗВ від 27.02.2020 року № 39-20 (Т 4 а.с. 122-165);

- положення про цех дезактивації транспорту. Обладнання, матеріалів та експлуатації санпропускників ПЛ-ІІ.14-4.0119-2020, затверджене в. о. генерального директора ДСП ЦППРВ, ОСОБА_44 15.10.2020 року ( 166-179);

- положення про тендерний комітет ДСП ЦППРВ з питань забезпечення поточної господарської діяльності (в копії), не затверджений, без підпису та дати ( Т 4 а.с. 180-189);

- наказ про введення в дію положень про тендерний комітет та затвердження його складу від 20.08.2019 року № 250 (Т 4 а.с. 190-191);

- наказ по особовому складу від 15.05.2018 року № 273о/с про переведення ОСОБА_7 на посаду начальника цеху (Т 4 а.с. 192);

- наказ № 295о/ від 02.07.2021 року про припинення трудового договору із ОСОБА_7 , за станом здоров`я ( Т 4 а.с. 193);

- посадова інструкція начальника цеху дезактивації транспорту. Обладнання, матеріалів та експлуатації санпропускників, не затверджена директором (в.о.) ДСП ЦППРВ, з підписом начальника ЦДТОМ та ЕС ОСОБА_7 та інших (Т 4 а.с. 194-202);

- постанова заступника керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва про призначення групи прокурорів від 18.12.2021 року (Т 4 а.с. 203-204);

- супровідний лист за підписом прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва, ОСОБА_51 на адресу Директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, про направлення для організації виконання, постанови про призначення товарознавчої експертизи від 02.08.2021 року у кримінальному провадженні № 42021102050000054 від 25.05.2021 року (Т 4 а.с. 205);

- постанова прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва, ОСОБА_51 від 02.08.2021 року про призначення авто товарознавчої експертизи (Т 4 а.с. 206-207);

- клопотання експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи від 16.08.2021 року № 147-1/6 (Т 4 а.с. 209);

- повторне клопотання експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи від 16.09.2021 року № 147/6 (Т 4 а.с. 211);

- висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ № 147/6 від 19.11.2021 року, відповідно до якого середня ринкова вартість (з урахуванням ПДВ) у національній валюті, станом на вересень-грудень 2020 року, одного апарату високого тиску з підігрівом води на базі причепу _________ на території України складала 1186043 грн. (Т 4 а.с. 221-227);

- запит старшого о/у на ОВО ГУ СБУ на адресу Київської митниці Державної митної служби України від 06.08.2021 року та митні документи (Т 4 а.с. 229-250);

- лист за підписом першого заступника начальника Головного сервісного центру МВС від 26.08.2021 року № 14821 з додатками на 5 аркушах (Т 4 а.с. 252-257);

- постанова прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва, ОСОБА_51 про визначення підслідності від 09.12.2021 року, відповідно до якої, у кримінальному провадженні № 42021102050000054 від 25.05.2021 року підслідність визначено за Солом`янським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві (Т 5 а.с. 61-63);

- супровідний лист за підписом заступника керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва, ОСОБА_32 на адресу Солом`янської окружної прокуратури м. Києва від 09.12.2021 року № 54-7907Вих-2, про направлення матеріалів кримінального провадження № 42021102050000054 від 25.05.2021 року за ознаками ч. 3 ст. 191 КК України, для організації процесуального керівництва та проведення досудового розслідування ( Т 5 а.с. 64);

- лист заступника керівника Київської міської прокуратури, ОСОБА_52 на адресу В.о. керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва, керівнику Солом`янської окружної прокуратури м. Києва, за яким здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021102050000054 від 25.05.2021 року за ознаками ч. 3 ст. 191 КК України, доручено СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві (Т 5 а.с. 65);

- постанова заступника керівника Київської міської прокуратури, ОСОБА_52 від 17.12.2021 року про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування - СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві (Т 5 а.с. 66-67);

- постанова про визначення групи прокурорів від 10.12.2021 року (Т 5 а.с. 68-69);

- постанова першого заступника керівника Солом`янської окружної прокуратури м. Києва, ОСОБА_53 про доручення проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021102050000054 від 25.05.2021 року за ознаками ч. 3 ст. 191 КК України, СВ Солом`янського УП ГУНП в м. Києві (Т а.с. 70)

- запит прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва від 12.01.2022 року на адресу ТОВ Керхер, про надання засвідчених копій: договору № 2020/12/17-1 від 17.12.2020 року, документів щодо відвантаження апарату високого тиску з підігрівом води на базі причепу, інформацію про встановлення на облік в органах МВС та відповідь на запит (Т 5 а.с. 72-109);

- лист за підписом в. о. генерального директора ДСП ЦППРВ, ОСОБА_54 від 09.12.2021 року № 1-13 0/03/3004/21 на адресу прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва, про направлення протоколів засідань тендерного комітету, договору про закупівлю товарів, видаткової накладної, акту службової перевірки, документи з підписами, в тому числі ОСОБА_7 , службові записки, додатки № 1,2, протокол засідань тендерного комітету, копії наказів з особового складу, для проведення експертизи (Т 5 а.с.110-138);

- заява ОСОБА_7 від 15.09.2020 року про надання відпустки (Т 5 а.с. 139);

- наказ № 64/4-4 від 15.09.2020 року про надання відпустки (Т 5 а.с. 140);

- постанова про призначення судово-економічної експертизи від 07.12.2021 року ( Т 5 а.с. 142-144);

- клопотання експерта від 15.12.2021 року № СЕ-19/111-21/60148-ЕК про надання додаткових матеріалів та надані додаткові матеріали (Т 5 а.с. 146-154);

- висновок експерта № СЕ-19/111-21/601148-ЕК від 18.04.2022 року, відповідно до якого, з урахуванням авто товарознавчої експертизи № 147/6 від 19.11.2021 року, розмір збитків завданий ДСП ЦППРВ внаслідок придбання за завищеною ніж ринкова ціна апарату високого тиску з підігрівом води на базі причепу за договором від 21.12.2020 року № 396/11-7-б, становить 621 757.42 гривень ( Т 5 а.с. 161-177);

- постанова прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва, ОСОБА_51 про визначення підслідності від 06.07.2022 року, за якою у кримінальному провадженні № 42021102050000054 від 25.05.2021 року підслідність визначено за ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області (Т 5 а.с. 184-187);

- постанова керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області, ОСОБА_55 від 08.07.2022 року про визначення групи прокурорів та старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42021102050000054 від 25.05.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України (Т 5 а.с. 188-189);

- постанова прокурора Вишгородської окружної прокуратури Київської області, ОСОБА_3 від 09.09.2022 року про зміну кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 42021102050000054 від 25.05.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, на ч. 2 ст. 367 КК України (Т 5 а.с. 190-193);

- витяг з ЄРДР № 12022111060000100 від 22.09.2022 року (Т 5 а.с. 196);

- постанова прокурора Вишгородської окружної прокуратури Київської області, ОСОБА_3 від 26.09.2022 року про визнання ДСП ЦППРВ потерпілим у кримінальному провадженні № 12022111060000100 від 22.09.2022 року (Т 5 а.с. 200-202);

- повідомлення про підозру ОСОБА_11 від 09.09.2022 року (Т 5 а.с. 203-206).

2.5 Докази і документи, які були надані стороною захисту

- пояснення начальника ЦДТОМ та ЕС, ОСОБА_7 , адресоване т.в.о. першого заступника генерального директора-начальнику СНТПта МС, ОСОБА_56 від 10.03.2021 року. Що прийому УВТ від постачальника та виявлення дефекту (Т 2 а. с. 55);

- службову записку начальника ЦДТОМ та ЕС, ОСОБА_7 , адресоване т.в.о. першого заступника генерального директора-начальнику СНТПта МС, ОСОБА_56 від 09.03.2021 року № 14-4-38, щодо надання інформації щодо проходження вводу експлуатації УВТ, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_7 просить ОСОБА_57 дати доручення відповідній службі провести у встановленому порядку: реєстрацію даного причепа та отримати реєстраційні номери (номерний знак) в сервісному центрі МВС; придбати поліс ОСАГО; визначити автомобіль, який буде закріплений для транспортування причепу; встановити на автомобіль адаптер (розетку) для з`єднання з вилкою причепа для забезпечення роботи освітлювального обладнання (Т 2 а. с. 56);

- службову записку начальника ЦДТОМ та ЕС, ОСОБА_7 , адресовану заступнику генерального директора – директору виконавчому ДСП ЦППРВ, ОСОБА_58 від 26.01.2021 року № 14-4-11, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_7 просить ОСОБА_59 дати доручення відповідній службі провести у встановленому порядку: реєстрацію даного причепа та отримати реєстраційні номери (номерний знак) в сервісному центрі МВС; придбати поліс ОСАГО; визначити автомобіль, який буде закріплений для транспортування причепу; встановити на автомобіль адаптер (розетку) для з`єднання з вилкою причепа для забезпечення роботи освітлювального обладнання.

2.6 Оцінка наданих сторонами доказів та їх позицій.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши зібрані по справі докази, які представлені стороною обвинувачення і докази, які надані стороною захисту, оцінивши їх в своїй сукупності, вислухавши показання обвинуваченого, свідків, потерпілих, суд приходить до наступних висновків.

Так, ст. 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, з огляду на положення ст. 9 КПК України, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України обов`язковому доказуванню у кримінальному проваджені підлягають подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Диспозицією ст. 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доведення вини особи «поза розумним сумнівом» є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу. При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у "розумної (розсудливої) людини" не може лишатися "розумного сумніву", що обвинувачений винен.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний із елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к). Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Під час судового розгляду судом були створені всі необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що, зокрема, підтверджується тим, що в жодного з учасників процесу зауважень з цього приводу не виникало.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При цьому згідно з ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Суд дослідив та оцінив в сукупності надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності, та прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, як того вимагає закон, виходячи із наступного.

Так, надаючи оцінку наданим стороною обвинувачення доказам, суд виходить з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад кримінального правопорушення це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення. Кожний склад кримінального правопорушення обов`язково складається з наступних елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає кримінальну відповідальність особи.

Кваліфікація кримінального правопорушення кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом кримінального правопорушення) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Отже, прокурор повинен належними та допустимими доказами довести наявність всіх обставин, які в сукупності утворюють склад того чи іншого кримінального правопорушення, а також факт вчинення суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності).

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачуються в неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Передбачений ч. 2 ст. 367 КК України склад злочину, як і будь-який інший, містить обов`язкові елементи.

Суб`єкт даного злочину спеціальний, ним може бути тільки службова особа.

З суб`єктивної сторони цей злочин характеризується кримінальною протиправною самовпевненістю (службова особа передбачала, що внаслідок невиконання або неналежного виконання нею своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них може бути спричинено тяжкі наслідки, але легковажно розраховувала на їх відвернення) або кримінальною протиправною недбалістю (службова особа не передбачала, що внаслідок невиконання або неналежного виконання нею своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них може бути спричинено тяжкі наслідки, хоча повинна була і могла їх передбачити).

Склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, встановлює, що безпосереднім об`єктом злочину виступає встановлений порядок службової діяльності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Крім того, об`єктивна сторона службової недбалості (ч. 2 ст. 367 КК України) включає в себе наявність наступних складових: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді тяжких наслідків; 3) причинний зв`язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.

Системний аналіз положень ст. 367 КК України дає підстави вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі № 484/1376/18.

Тобто службова недбалість належить до злочинів з матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди, яка у 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян ч. 1 ст.367 КК), чи тяжких наслідків, які у 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян (ч. 2 ст. 367 КК).

В даному випадку на сторону обвинувачення покладається ще й обов`язок довести наявність відповідної матеріальної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням.

Тяжкі наслідки можуть бути інкриміновані винному лише за наявності причинного зв`язку між його діянням (дією чи бездіяльністю) та настанням зазначених наслідків. Для цього необхідно встановити, яке саме порушення службових обов`язків передувало настанню тяжких наслідків, що це порушення було їх необхідною умовою і, що службова особа усвідомлювала чи повинна була усвідомлювати розвиток причинного зв`язку, тобто те, що її діяння стане причиною настання саме зазначених наслідків.

Для вирішення питання наявності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого злочину необхідно встановити сукупність обов`язкових елементів злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та їх взаємозв`язок з особами обвинувачених.

Так в судовому засіданні встановлено та документально підтверджено, що ОСОБА_7 може вважатися службовою особою в контексті ст. 367 КК України, тобто є суб`єктом вказаного кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

Для наявності об`єктивної сторони службової недбалості необхідно встановити: нормативний акт, яким визначаються компетенція службової особи і коло службових обов`язків, що покладені на неї цим актом; які саме обов`язки, в якому обсязі та порядку вона повинна була виконувати у відповідних умовах; чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов`язки в умовах, що склалися; у чому саме виявилися допущені особою порушення службових обов`язків і які наслідки вони спричинили; чи перебували службові порушення у причинному зв`язку з тими наслідками, що настали.

Натомість, при розгляді кримінального провадження, а також із долучених прокурором доказів, судом не встановлено, у чому виявилися допущені ОСОБА_7 порушення службових обов`язків, які саме службові обов`язки ними неналежно виконані через несумлінне ставлення до них.

Так, у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та у формулюванні обвинувачення, які містяться в обвинувальному акті, наведено посилання на посадову інструкцію начальника Цеху дезактивації транспорту, обладнання, матеріалів та санпропускників ДСП ЦППРВ, однак, не зазначено конкретно, які саме обов`язки (з посиланням на відповідні, положення, пункти, статті), регламентовані вказаними документами, неналежно виконав начальник цеху - ОСОБА_7 , при укладенні договорів про купівлю вищевказаного обладнання, супроводженні договорів, постановки обладнання на облік у сервісних центрах МВС України та що, як наслідок, перебуває у причинному зв`язку з настанням тяжких наслідків.

Так, відповідно до формулювання обвинувачення (Т. 1 а. с. 7-8), ОСОБА_7 , будучи начальником цеху дезактивації транспорту, обладнання, матеріалів та санпропускників ДСП ЦППРВ та відповідальною особою за забезпечення контролю за виконанням договору (№396/11-7-б від 21.12.2020 року), відповідно до п. 8.3 Порядку ведення договірної роботи ДСП ЦППРВ СОУ 39.0-37197102-002-2017 від 10.10.2017 року, у супереч вимогам п. 9.1 цього порядку; п. 3.2.4. 3.2.10, 4.4, 5.2.5 Положення про цех дезактивації транспорту, обладнання, матеріалів та санпропускників ДСП ЦППРВ № ПЛ-ІІ.14-4.0119-2020 від 15.10.2020 року, неналежно виконуючи свої службові обов`язки передбачені абз. 3 п. 2.1, абз. 2 п. 2.13, п. 2.19, п. 4.1.3 посадовою інструкцією, через несумлінне ставлення до них, без зауважень завізував акт прийому-передачі товару, прийняв для забезпечення діяльності цеху апарату високого тиску з підігрівом води на базі причепу, без номерних знаків та документів, які свідчать про реєстрацію права власності за ДСП ЦППРВ.

Пункт 8.3 (ВИКОНАННЯ УМОВ ДОГОВОРІВ І КОНТРОЛЬ ЗА ЇХ ВИКОНАННЯМ) Порядку ведення договірної роботи ДСП ЦППРВ СОУ 39.0-37197102-002-2017 від 10.10.2017, контроль за виконанням умов договору у відповідності до організаційно-розпорядчих документів ДСП ЦППРВ здійснює керівник ДСП ЦППРВ або його заступник відповідно до розподілу функціональних обов`язків. Безпосереднє забезпечення контролю за виконанням договору покладається на керівника підрозділу, який є ініціатором укладення договору;

Пункт 9.1 у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем зобов`язань за договором, відповідний структурний підрозділ ДСП ЦППРВ, на який покладено контроль за виконанням умов договору, направляє керівнику ДСП ЦППРВ або його заступнику відповідно до розподілу функціональних обов`язків доповідну записку разом з усіма документами про необхідність пред`явлення претензії до контрагента за договором і розрахунок штрафних санкцій. А також підстави для такого пред`явлення.

Пункт 3.2.4 Положення про цех дезактивації транспорту, обладнання, матеріалів та санпропускників ДСП ЦППРВ № ПЛ-ІІ.14-4.0119-2020 від 15.10.2020 року, для виконання основних завдань цеху організовані та проводяться (п. 3.2): забезпечення робочих місць первинними засобами пожежогасіння, необхідним інструментом, пристроями, матеріалами, ЗІЗ, документацією (п. 3.2.4);

Пункт 3.2.10 своєчасне проведення інвентаризацій, облік і збереження матеріальних цінностей;

Пункт 4.4. начальник ЦДТОМ та ЕС має право: 1) залучати у встановленому порядку фахівців структурних підрозділів підприємства, експертів сторонніх організацій для участі в розгляді і виконанні робіт з питань, що входять у компетенцію цеху відповідно до дійсного положення; 2) виступати у встановленому порядку від імені підприємства з питань, що відносяться до компетенції цеху, у взаєминах з державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з іншими підприємствами, організаціями та установами; 3) брати участь у розробці перспективних і поточних планів розвитку цеху, проводити технічну політику, що забезпечує підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці, економію матеріальних і трудових ресурсів, досягнення високих техніко-економічних показників; 4) безпосередньо звертатися до керівництва структурних підрозділів для розв`язання питань матеріально-технічного, тепло-, водо-, енергопостачання, послуг зв`язку та отримувати відомості, необхідні для виконання функцій цеху; 5) здійснювати керівництво виробничою діяльністю, вживати заходи до підвищення кваліфікації персоналу; 6) ставити перед керівництвом будь-які питання, що стосуються роботи цеху; 7) готувати проекти наказів і розпоряджень по підприємству, що стосуються питань діяльності і задач цеху; 8) брати участь у розробці графіків. Планів робіт, проекту штатного розпису цеху, інструкцій, звітів, інших документів; 9) вимагати від підлеглого персоналу своєчасно і якісно виконувати планові завдання, дотримання трудової і виробничої дисципліни, вимог посадових інструкцій, правил охорони праці; 10) надавати керівництву документи для заохочення і винесення стягнень, для призначення на посаду, або робоче місце; 11) вживати заходи до розв`язання питань за скаргами та заявами особистого характеру; 12) видавати розпорядження по цеху, що відносяться до його компетенції; 13) в межах своєї компетенції повідомляти керівництву про всі недоліки, виявлені в процесі його професійної діяльності, та вносити пропозиції щодо їх усунення; 14) ставити перед керівництвом будь-які питання, що стосуються його безпосередньої діяльності, а перед громадськими організаціями ДСП ЦППРВ – будь-які питання, що стосуються громадського життя підприємства і соціального положення працівників відділу;

Пункт 5.2.5 (ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ), на начальника цеху покладається персональна відповідальність за (п.5.2): правильний облік, зберігання, списання матеріальних цінностей, своєчасність і необхідності вживання заходів щодо попередження простоїв, розкладань, псування матеріальних цінностей;

Абзац 3 п. 2.1 Посадової інструкції начальника цеху дезактивації транспорту, обладнання, матеріалів та санпропускників ДСП ЦППРВ, начальник цеху виконує наступні завдання: 1) керує виробничими процесами та їх підготовкою в цеху, сприяє удосконаленню діяльності в цьому напрямку на дільницях і кожної посадової особи; 2) керує усією роботою цеху, контролює результати роботи підлеглого персоналу та трудової дисципліни; 3) контролю дотримання технології дезактивації; 4) контролює перевірку знань персоналу цеху з правил ОП, РБ, ПБ, санітарних норм та цивільного захисту, посадових, експлуатаційних інструкцій та інструкцій з охорони праці.

Абзац 2 п. 2.13 Посадової інструкції начальника цеху дезактивації транспорту, обладнання, матеріалів та санпропускників ДСП ЦППРВ, начальник цеху забезпечує: 1) виконання планового завдання, готує поточні і перспективні плани робіт та звіти цеху, надає пропозиції щодо формування плану робіт цеху; 2) завчасне забезпечення цеху матеріалами та запчастинами для виконання цехом місячних виробничих програм та оперативних завдань; 3) використання виробничих потужностей, сировини, матеріалів, відходів виробництва, дотримання режиму економії енергоресурсів; 4) дотримання ритмічності випуску дезактивованого транспорту, видачі дезактивованого обладнання і матеріалів відповідно до плану; 5) дотримання підлеглим персоналом вимог діючого законодавства, міжгалузевих. Галузевих і інших нормативних актів, виконання посадових інструкцій і інструкцій з питань охорони праці і радіаційної безпеки; 6) додержання протипожежних вимог стандартів, норм. Правил у підрозділі; 7) утримання у справному стані засобів протипожежного захисту, зв`язку, пожежної техніки, обладнання, інвентарю, недопустимість використання не за призначенням; 8) проведення інструктажів з питань охорони праці, цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях; 9) володіння навичками дій у надзвичайних ситуаціях; 10) проведення навчання та тренування підлеглого персоналу з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та охорони праці; 11) цільове використання автотранспорту; 12) виконання розпоряджень органів державної влади; 13) додержання вимог посадових інструкцій.

Пункт 2.19 Посадової інструкції начальника цеху дезактивації транспорту, обладнання, матеріалів та санпропускників ДСП ЦППРВ, поставлені завдання та доручену роботу начальник цеху зобов`язаний виконувати якісно, у повному обсязі та у визначені терміни.

Пункт 4.1.3 (ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ) Посадової інструкції начальника цеху дезактивації транспорту, обладнання, матеріалів та санпропускників ДСП ЦППРВ, начальник цеху несе відповідальність за: 4.1.1) неналежне виконання або невиконання посадових обов`язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, а також вимог діючих законодавчих документів та нормативних документів, інших правил в межах, визначених чинним законодавством України про працю; 4.1.2) організацію належної виробничої діяльності виробничої дільниці цеху, а також виконання показників відповідно до планових завдань. Раціональне розміщення та повне завантаження роботою персоналу з урахуванням кваліфікації та досвіду кожного працівника; 4.1.3) правильний облік, зберігання, списання матеріальних цінностей, своєчасність вжиття заходів, щодо їх збереження; 4.1.4) надання недостовірних даних, що подаються керівництву; 4.1.5) недбале користування засобами праці, обладнанням тв іншим майном; 4.16)недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку особисто та підлеглим персоналом; 4.1.7) недотримання нормативних актів з охорони праці, цивільного захисту, пожежної та радіаційної безпеки. Інше; 4.18) помилки підлеглого персоналу, обумовлені недостатнім контролем та недоліками в навчанні; 4.1.9) несвоєчасну здачу іспитів зі знання законодавчих актів та нормативних документів з питань охорони праці, ПБ, РБ, ЦЗ, та своєчасне проходження медогляду підлеглими та особисто; 4.10.) невиконання приписів ВОП. Наглядових та контролюючих органів, що стосуються діяльності цеху; 4.1.11) завдання матеріальної шкоди – в межах, визначених чинним цивільним і трудовим законодавством України;

Так, як вбачається з перерахованих вище пунктів посадової інструкції, порядку ведення договірної роботи, положення про цех дезактивації, в них не зазначені та не передбачені такі права та обов`язки начальника цеху – ОСОБА_7 , як підготовка, укладення, підписання, супровід та контроль за виконанням договорів, контроль за якістю та кількістю (комплектністю) товару що придбавається, перевірка наявності документів, в тому числі гарантійних, сертифікатів відповідності, номерних знаків для постановки на облік в органах МВС України. Також, зазначені вище пункти не передбачають делегування таких повноважень начальнику цеху – ОСОБА_11 , про що йдеться в обвинувальному акті.

Ба більше, відповідно до п. 3.1. Порядку ведення договірної роботи, договірна робота включає такі стадії: підготовка та укладення договорів; оформлення договірних відносин; контроль за виконанням договірних зобов`язань; аналіз договірної практики на підприємстві і розробка заходів щодо удосконалення організації договірної роботи.

П. 3.2. підготовка проектів договорів включає проведення переговорів між керівником структурного підрозділу ДСП ЦППРВ, що є ініціатором укладення договору з контрагентом, а у разі його відсутності – особи, яка виконує його обов`язки.

П. 3.3. проект договору надає сторона, яка здійснює постачання товару або надає послуги. У іншому випадку підготовку проекту договору здійснює кошторисно-договірна група (КДГ) відділу планово економічного та кошторисно-договірної роботи ДСП ЦППРВ (ВПЕтаКДР). Підготовку проекту договору ініціює структурний підрозділ – ініціатор укладення договору, який є відповідальним за його укладення та відповідальним за своєчасне і повне виконання договору.

П. 5.2. керівник структурного підрозділу, який є ініціатором укладення договору та на якого покладено контроль за його виконанням, візує договір та додатки до нього.

П.5.4. підготовку проекту договору здійснює кошторисно-договірна група відділу планово-економічної та кошторисно-договірної роботи.

П. 5.5. кошторисно-договірна група (ВПЕтаКДР) проводить попередню перевірку умов проекту договору та здійснює підготовку проекту договору.

П. 5.9. підготовка проекту договору здійснюється за наявності документу (службової записки), в якому зазначається про необхідність укладення договору з резолюцією керівника ДСП ЦППРВ, або його заступника.

П. 6.1. опрацювання та погодження проектів договорів проводиться: а) структурним підрозділом ДСП ЦППРВ, що вносить проект договору; б) відділом бухгалтерського обліку, звітності і контролю (ВБО, ЗіК); в) відділом планово-економічної та кошторисно-договірної роботи; г) головою тендерного комітету ДСП ЦППРВ (ТК); д) юридичним відділом (ЮВ).

П. 6.2. проект договору з додатками до нього після його опрацювання структурними підрозділами ДСП ЦППРВ (ВБО, ЗтаК, ВПЕтаКДР, ТК), за відсутності заперечень та наявності віз керівників відповідних структурних підрозділів, візується керівником юридичного відділу (ЮВ).

Відповідно до перелічених вище пунктів «Порядку ведення договірної роботи» СОУ 39.0-37197102-002-2017 від 10.10.2017 року, підготовкою проектів договорів, їх затвердження, підписання, укладення, супровід та контроль за їх виконанням, покладається на ініціатора – структурний підрозділ ДСП ЦППРВ, в особі (ВБО, ЗтаК, ЗіК, ВПЕтаКДР, ТК, ЮВ) - керівником підприємства чи його заступником, на підставі документу (службової записки), але не тієї службової записки про яку йде мова в обвинувальному акті та яка підготовлена та подана обвинуваченим ОСОБА_7 , про технічні характеристики апарату високого тиску, а службової записки, саме про необхідність укладення договору (п. 5.9 порядку).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 3.3. порядку, ініціатором укладення договору чи підготовки проекту договору, може бути лише один із структурних підрозділів ВБО, ЗтаК, ЗіК, ВПЕтаКДР, ТК, ЮВ. Серед цих абревіатур структурних підрозділів, у порядку ведення договірної роботи, відсутній як ініціатор укладення договору – начальник ЦДТОМ та ЕС.

Та й взагалі, по тексту порядку ведення договірної роботи, жодного разу не згадується про Цех ДТОМтаЕС, про його начальника, його права та обов`язки при підготовці проекту договору, його укладення, підписання, супровід та контроль за виконанням.

Щодо твердження сторони обвинувачення, про позбавлення ДСП ЦППРВ права власності на апарат високого тиску, внаслідок неналежного виконання обвинуваченим ОСОБА_7 своїх службових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, а саме прийняття апарату високого тиску без номерних знаків та документів, які свідчать про реєстрацію права власності, тим самим позбавивши ДП можливості його використовувати у своїй діяльності, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до п. 4.5 договору № 396/11-7-Б від 21.12.2020 року, розділу 4 (Поставка товару), право власності Покупця на отриманий товар виникає з моменту передачі покупцю товару. Приймання – передача товару здійснюється уповноваженими представниками Сторін, шляхом підписання Акту приймання-передачі Товару та видаткової накладної.

Тобто, право власності на придбаний товар (апарат високого тиску), у покупця – ДСП ЦППРВ, виникло відразу після поставки товару та підписання акту приймання-передання № 396 від 23.12.2020 року, а не після постановки на облік в сервісних центрах МВС України з отримання номерних знаків, та жодним чином не перешкоджало покупцю (власнику) для його використання за призначенням до постановки на облік в органах МВС України.

Посилання сторони обвинувачення на порушення, обвинуваченим ОСОБА_7 , вимог законодавства та нормативних актів, перелічених в обвинувальному акті, не підтверджує наявності у нього обов`язку діяти відповідним чином, у зв`язку з чим суд визнає ці посилання недоведеними, оскільки вони не підтверджуються будь-якими доказами у кримінальному провадженні.

За таких обставин, обвинувачений ОСОБА_7 , не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, оскільки прокурором не доведено, що саме на нього фактично покладалися ті обов`язки, які передбачали б вчинення дій, наведених в обвинуваченні.

Стороною обвинувачення в якості доказів надано речові докази, документи, висновки експертів, а також показання свідків, а стороною захисту документи та показання обвинуваченого, оцінюючи які відповідно до ст. 84 КПК України суд виходить з того, що доказами у кримінальному провадження є лише показання, речові докази, документи, висновки експертів.

При цьому, не усі документи є доказами, але ті, які містять фактичні дані щодо наявності чи відсутності певних фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Дані обставини свідчать, що надані стороною обвинувачення документи, зокрема деякі з них, є лише процесуальними рішеннями, відомостями, що характеризують особистість обвинуваченого чи інші рішення, які вирішують певні процедурі питання, процесуальні питання досудового розслідування, встановлюють чи визначають певні процесуальні статуси, або їх затверджують.

Суд зауважує, що наданий державним обвинуваченням в якості доказу витяги з ЄРДР, про внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення не може бути доказом вини особи у вчиненні злочину.

Так, реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у Положенні про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.

Інші документи, які надані стороною обвинувачення, а також речові докази, які було досліджені зокрема і в судовому засіданні, як і безпосередньо отримані покази свідків, представника потерпілого, відповідають вимогам ст. 84 КПК України, а отже є доказами, які суд повинен оцінити виходячи з положень ст. 94 КПК України.

Системний аналіз положень ст. 367 КК України, дає підстави вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили в коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.

Суд відмічає, що у обвинуваченні ОСОБА_7 не знайшло свого відображення, які ж конкретно обов`язки, покладені на нього персонально, останній не виконав і що саме невиконання цих обов`язків перебуває у причинному зв`язку з завданням тяжких наслідків.

Отже, докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовує наявність складу інкримінованого злочину в діях ОСОБА_7 , суд визнає неналежними й необґрунтованими та відкидає, виходячи з наступного.

Зокрема, жоден з допитаних в судовому засіданні свідків обвинувачення не підтвердив викладених у обвинуваченні обставин настання тяжких наслідків від неналежного виконання ОСОБА_7 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них.

Аналізуючи показання допитаних свідків, суд вважає, що їх показання по своїй суті та змісту не є доказами винуватості, як зазначали прокурори, а навпаки свідчать на користь позиції невизнання винуватості обвинуваченим і підтверджують його покази, щодо того, що до кола його професійних (посадових) обов`язків не входило питання постановки на облік транспортних засобів в сервісних центрах МВС України, отримання державних номерних знаків, оформлення полісу ОСАГО, оскільки цими питаннями займається виключно транспортний відділ, а також питання ведення договірної роботи та участь у тендерних закупівлях.

Таким чином, ті обставини, які сторона обвинувачення вважала доведеними, жодними належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтверджені та спростовуються матеріалами справи в їх сукупності. А тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об`єктивно не підтверджені та не свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ № 147/6 від 19.11.2021 року, на який посилається сторона обвинувачення в обґрунтування спричинення діями ОСОБА_7 збитків ДСП ЦППРВ та відповідно до якого ринкова вартість одного апарату високого тиску з підігрівом води на базі причепу, що був предметом договору між ДСП ЦППРВ з ТОВ АК Інтер Авто-Трейлинг, з урахуванням ПДВ, станом на вересень-грудень 2020 року, виходячи із наданих на експертизу документів могла становити 1186043 грн., доводить лише можливу передбачувану ринкову вартість досліджуваного апарату при обмеженому об`ємі цінової інформації, виявлених розбіжностях в комплектації, у вказаний період часу і жодним чином не заперечує можливості іншої вартості об`єкта дослідження, в тому числі як в бік його збільшення та і в бік його зменшення, відтак і сума нібито завданої майнової шкоди Державному підприємству також є припущенням.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи № СЕ-19/111-21/601148-ЕК від 18.04.2022 року, загальна сума завищення вартості, при умові використання цін зазначених у висновку судової товарознавчої експертизи № 147/6 від 19.11.2021 року, на апарату високого тиску з підігрівом води на базі причепу, становить 621 757.42 гривень.

Висновок судового експерта, в якому зазначається лише можлива вартість предмета експертизи у відповідний період часу, вказує виключно на припущення про розмір нібито завданої майнової шкоди Державному підприємству та не може визнаватися належним доказом у кримінальному провадженні за ст. 367 КК України. До такого висновку дійшов Верховний суд при вирішенні справи: постанова від 17.08.2021, справа № 484/1376/18, провадження № 51-3490км21.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Положення п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК спрямовано насамперед на забезпечення: правильності кваліфікації кримінального правопорушення (за умови, що розмір шкоди є ознакою складу злочину або кваліфікуючою ознакою); повноти досудового розслідування (оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є елементом предмета доказування); достовірності інформації, яка відображується в підсумкових рішеннях стадії досудового розслідування (згідно з п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням).

За змістом ст. 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

За своєю суттю та змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення кримінальними процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Особливістю норми п. 6 ст. 242 КПК щодо обов`язковості призначення експертизи є також те, що цей імперативний припис має застосовуватися у провадженнях про кримінальні правопорушення, які мають матеріальний склад злочину, тобто містять суспільно небезпечні наслідки, які можливо обчислити у вигляді збитків або шкоди довкіллю.

Оскільки як предметом доказування, так і предметом експертного дослідження за п. 6 ст. 242 КПК є матеріальні збитки та шкода, то є необхідність визначитися, в якому значенні ці поняття застосовуються у кримінальному судочинстві.

КПК та КК не містять визначення цих понять. У законодавстві про кримінальну відповідальність в основному застосовується поняття «шкода» як суспільно небезпечні наслідки кримінального правопорушення на конкретному рівні з позначенням сфери, в якій проявляється цей негативний результат («майнова шкода», «шкода здоров`ю»), так і суспільно небезпечні наслідки як збірне невизначене поняття.

Виходячи з аналізу положень статей 55,61,62,91,127,128,130,170,242,291 КПК України, під шкодою у кримінальному провадженні розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона у результаті викрадення, знищення або пошкодження майна, або шкода, завдана безпосередньо особі, її здоров`ю, діловій репутації внаслідок протиправної поведінки іншої особи.

При цьому майнова шкода це наслідки кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, що мають вартісну форму та полягають у безпосередньому зменшенні матеріального блага особи, у позбавленні її можливості одержати заплановані доходи, а також у понесенні особою будь-яких додаткових майнових витрат.

У кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, треба розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди.

Таким чином, обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК України); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.

Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.

У решті випадків сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування зобов`язана незалежно від наявності інших доказів, за допомогою яких можливо встановити розмір матеріальних збитків залучити експерта.

У цих випадках слідчий чи прокурор позбавляється права оцінювати за своїм переконанням необхідність залучення експерта для проведення експертизи, адже експертиза має бути проведена безвідносно до слідчої ситуації, сукупності зібраних під час досудового розслідування доказів з огляду на появу об`єктивних обставин, з`ясування яких потребує саме експертного дослідження.

Аналіз ч. 2 ст.242КПК України вказує на те, що обов`язок на стадії досудового розслідування звернутися з клопотанням про залучення експерта (залучити експерта) для визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням, покладено лише на слідчого, прокурора.

Тому, враховуючи викладене, наявні в матеріалах кримінального провадження висновок судової товарознавчої експертизи суд визнає неналежним доказом, відповідно і висновок судової економічної експертизи, який побудований та враховує висновки судової товарознавчої експертизи, на які сторона обвинувачення посилається в обґрунтування спричинення державному підприємству збитків та їх розміру, суд визнає неналежним доказом і не бере до уваги.

Таким чином, суд дійшов висновку проте, шо розмір спричиненої шкоди та взагалі наявність такої шкоди, стороною обвинувачення належними та достатніми доказами не доведено.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Підсумовуючи, суд встановив, що під час судового розгляду у визначеному законом порядку не встановлено розміру заподіяної шкоди у кримінальному провадженні, без якої службова недбалість не є кримінально караним діянням, яке передбачено ч. 2 ст. 367 КК України.

2.7 Підстави та мотиви для виправдання обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно із ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена у законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду, де сполучаються в бінарному нерозривному зв`язку матеріальна (склад злочину) і процесуальна підстави кримінальної відповідальності. У межах єдиної підстави кримінальної відповідальності вирок суду з`єднує її фактичну та юридичну сторони, установлює повну відповідність фактичної та юридичної сторін вчиненого.

Водночас, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України. Вирішення питання про те, чи має місце підстава кримінальної відповідальності є правом і обов`язком виключно суду. Згідно з Конституцією України лише суд повноважний покладати кримінальну відповідальність на правопорушника. Остання настає лише з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду, який розглядається у цьому аспекті як процесуальна правова підстава кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню , зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

За приписами ч.1 та ч. 2 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 КК України службовою недбалістю є невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Частиною 2 цієї норми, передбачено відповідальність за вчинення того самого діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

У справі № 672/1589/17 від 25.06.2020, Верховний Cуд вказав, що доктриною кримінального права визнається безспірним, що діяння є злочином лише за умови наявності всіх його ознак, тобто елементів складу кримінального правопорушення.

Службова недбалість - це злочин, який може бути вчинений тільки з необережності.

Його об`єктивна сторона включає в себе такі складові:

1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність);

2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ч. 1 ст. 367 КК) або тяжких наслідків (ч. 2 ст. 367 КК);

3) причинний зв`язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 17 квітня 2019 року у справі №752/18401/15-к).

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України визнається закінченим з моменту заподіяння тяжких наслідків. Відсутність таких наслідків може свідчити про вчинення службовою особою лише дисциплінарного чи адміністративного проступку.

Як зазначив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 712/17490/14-к, у вироку (ухвалі) має бути чітко встановлено і доведено, що саме вчинення того чи іншого службового злочину стало причиною відповідних наслідків. Обчислення їх розміру, на думку суду, має бути належним чином підтверджено (у тому числі цивільним позовом, як підтвердження факту та розміру реальної майнової шкоди) та не викликати сумніву.

Для з`ясування наявності об`єктивної сторони службової недбалості під час судового розгляду має бути встановлено нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи і коло обов`язків, покладених на неї цим актом; які саме обов`язки, в якому обсязі та порядку вона повинна була виконати у відповідних умовах; чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов`язки в умовах, що склалися; у чому саме виявилися допущені особою порушення службових обов`язків і які саме наслідки вони спричинили; чи перебували службові порушення у причинному зв`язку з тими наслідками, що настали.

Причинний зв`язок, як ознака об`єктивної сторони злочину, підлягає встановленню у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки є обов`язковою ознакою складу злочину, тобто в злочинах з матеріальним складом. Звідси випливає, що якщо ж причинний зв`язок між діянням і наслідком не встановлений, об`єктивна сторона злочину з матеріальним складом відсутня внаслідок відсутності такої обов`язкової її ознаки, як причинний зв`язок.

Причинний зв`язок - це об`єктивно існуючий зв`язок між причиною (суспільно небезпечним діянням) і наслідком (суспільно небезпечними наслідками). Причинний зв`язок між злочинним діянням і суспільно небезпечними наслідками існує об`єктивно як факт реальної дійсності поза свідомістю і волею людини.

Зазначене узгоджується з висновком колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №461/6912/16-к, провадження № 51- 910 км 22 від 06 жовтня 2022 року.

З огляду на те, що диспозиція ч. 2 ст. 367 КК України має бланкетний характер, суд у кожному конкретному випадку має встановлювати, які саме службові обов`язки покладалися на винну особу і які з цих обов`язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином, через несумлінне ставлення до них, а також вимоги яких конкретно нормативних актів або Закону, що охороняють права, свободу та інтереси окремих громадян, державні чи громадські інтереси або інтереси окремих юридичних осіб, порушено винним.

Разом з цим, службова недбалість належить до злочинів з матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди, яка у 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян (ч. 1 ст. 367 КК), чи тяжких наслідків, які у 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян (ч. 2 ст. 367 КК).

Положення ст. 17 КПК констатують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вину обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.

При цьому згідно ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом; сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом; суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом; суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (принцип диспозитивності).

Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Конституційний Суд України також зауважує, що «елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу» (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ від 26.02.2019 № 1-р/2019).

Наведене узгоджується також і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). При цьому розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Дослідивши всебічно всі обставини кримінального провадження та оцінивши надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів ще із точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд у відповідності з вимогами норм кримінального процесуального закону, практикою Європейського суду з прав людини, Конституції України дійшов висновку, що сукупність зібраних доказів, наданих стороною обвинувачення, з точки зору достатності та взаємозв`язку, об`єктивно не підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та є недостатньою для прийняття рішення про неналежне виконання ОСОБА_7 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, із завданням збитків на суму 1186042,58 грн.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо:

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

З вищенаведених норм процесуального закону видно, що обвинувальний вирок ухвалюється лише у разі доведення у ході судового розгляду достатніми доказами винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Якщо до суду не було надано достатніх доказів винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, то суд має ухвалити виправдувальний вирок.

В даному випадку суд вважає за необхідне ухвалити виправдувальний вирок та визнати обвинуваченого ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 367 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, тобто у зв`язку з не доведенням того, що в його діяннях є склад кримінального правопорушення. Саме така підстава для виправдання, на думку суду, відповідає обставинам цієї справи, адже стороною обвинувачення в порушення ст.92 КПК України не доведено належними та достатніми доказами, які би поза розумним сумнівом підтверджували наявність в його діях об`єктивної сторони службової недбалості, яка, як зазначалося вище, включає в себе не лише діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них, а також суспільно небезпечні наслідки цих дій або бездіяльності та причинний зв`язок між ними, а саме обов`язкового її елементу-наявність наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом інтересам юридичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки на загальну суму 1186042,58 грн.

2.8 Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно зі ст. 11 вказаного Закону в разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, дізнавач, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 тому зобов`язаний роз`яснити останньому, що він має право на відшкодування заподіяної шкоди в порядку та межах визначених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відомостей про накладення арештів на будь-яке майно в рамках даного кримінального провадження до суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст.129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 КПК України, суд залишає позов без розгляду.

Ураховуючи, що суд дійшов висновку про виправдання обвинуваченого ОСОБА_7 , внаслідок недоведеності в його діях складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, цивільний позов про стягнення з останнього матеріальної шкоди слід залишити без розгляду.

Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України, відповідно до положень якої, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку.

Таким чином, суд вважає за необхідне процесуальні витрати, які складаються з вартості проведених у кримінальному провадженні судових експертиз, віднести на рахунок держави.

Речові докази відсутні.

Керуючись статтями 368-370, 373, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_7 невинуватим за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Роз`яснити ОСОБА_11 , що він має право на відшкодування заподіяної шкоди в порядку та у межах, визначених в Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Цивільний позов представників потерпілого ДСП ЦППРВ, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 не застосовувався.

Процесуальні витрати за проведення судово-економічної експертизи № СЕ-19/111-21/601148-ЕК від 18.04.2022 року та авто товарознавчої експертизи № 147/6 від 19.11.2021 року - віднести на рахунок держави.

Речові докази відсутні.

На вирок може бути подано апеляцію до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, протягом 30 днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі подання апеляції - після прийняття рішення Київським апеляційним судом.

Копія вироку прокурору та засудженому вручається негайно після закінчення судового засідання.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Згідно ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_60