Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №363/4383/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 363/4383/26

Провадження № 2/366/1610/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 селище Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Мовчан В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення сторін, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу

Представники учасників справи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – позивач) звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для розірвання шлюбу, зареєстрованого 02 липня 2022 року Іванківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21 липня 2026 року справу передано за підсудністю до Іванківського районного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Мовчана В. В.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 19 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Розгляд справи призначено на 15 вересня 2026 року.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 15 вересня 2026 року постановлено здійснювати подальший розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду на 13.10.2026.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що 02 липня 2022 року Іванківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , яка після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, подружні відносини та ведення спільного господарства припинено, а шлюб фактично втратив своє значення та має виключно формальний характер.

Позивач наполягає на розірванні шлюбу, вважає примирення з відповідачем неможливим та не має наміру відновлювати подружні відносини.

Вирішуючи спір, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Згідно з частиною першою статті 21 Сімейного кодексу України (далі – СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 СК України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

За змістом статті 104 СК України шлюб припиняється, зокрема, внаслідок його розірвання.

Відповідно до частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

За приписами статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки та жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час перебування у шлюбі та під час його розірвання.

Системний аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що однією з основоположних засад шлюбу є його добровільність, яка передбачає не лише вільне волевиявлення жінки та чоловіка під час його укладення, а й право кожного з подружжя на припинення шлюбних відносин.

Шлюб як сімейний союз ґрунтується на взаємній повазі, підтримці, довірі та спільному прагненні подружжя до збереження сім`ї. Водночас законодавство не допускає примушування особи до збереження шлюбних відносин усупереч її волі.

Саме по собі формальне існування зареєстрованого шлюбу за відсутності фактичних подружніх відносин та взаємного бажання зберігати сім`ю не може свідчити про належне функціонування сімейного союзу.

При цьому вирішення питання про розірвання шлюбу належить до компетенції суду, який повинен установити, чи відповідає припинення шлюбу дійсним обставинам сімейного життя сторін та чи суперечило б подальше збереження шлюбу істотним інтересам одного з подружжя.

Як убачається з матеріалів справи, позивач скористалася передбаченим законом правом на звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, посилаючись на фактичне припинення подружніх відносин, відсутність спільного господарства та неможливість подальшого спільного життя з відповідачем.

Заявлені позовні вимоги свідчать про чітке волевиявлення позивача щодо припинення шлюбу та відсутність у неї наміру продовжувати подружні відносини.

Суд враховує, що збереження сім`ї можливе за наявності взаємного бажання подружжя підтримувати сімейні відносини, які ґрунтуються на почуттях любові, поваги, взаєморозуміння та підтримки.

Водночас відсутність у одного з подружжя бажання продовжувати шлюбні відносини є обставиною, яка підлягає врахуванню судом під час вирішення питання про можливість подальшого спільного життя та збереження шлюбу.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що подружні відносини між сторонами фактично припинені, спільне господарство не ведеться, а позивач не має наміру відновлювати сімейні відносини з відповідачем.

Таким чином, шлюб між сторонами фактично втратив своє сімейно-правове значення, а його подальше формальне збереження за відсутності волевиявлення позивача на продовження подружніх відносин суперечило б її інтересам та принципу добровільності шлюбу.

Суд також враховує, що право на припинення шлюбних відносин є особистим немайновим правом кожного з подружжя, реалізація якого не може ставитися в залежність виключно від волі іншого з подружжя.

Відтак за встановлених обставин подальше збереження шлюбу не відповідатиме його правовій природі як добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка.

Обставин, які відповідно до вимог чинного законодавства унеможливлювали б розірвання шлюбу між сторонами, судом не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до частини третьої статті 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Отже, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, причини звернення позивача до суду та врахувавши її волевиявлення щодо припинення шлюбних відносин, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя сторін та збереження шлюбу є неможливими й суперечать інтересам позивача, які мають істотне значення.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , – розірванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, під час звернення до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Водночас позивач не заявляла вимоги про стягнення з відповідача понесених нею судових витрат зі сплати судового збору.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для присудження на користь позивача відшкодування судового збору, питання про стягнення якого нею не порушувалося.

Керуючись ст. 110, 112, 114 Сімейного кодексу України, ст. 258, 263-268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

2.Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , зареєстрований 02.07.2022 Іванківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 54 – розірвати.

3.Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 16.07.2022, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складено 13.10.2026.

Суддя Віталій МОВЧАН