Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №363/2085/26 — Вишгородський районний суд Київської області

28.09.2026 Справа № 363/2085/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Воронюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитними договорами у розмірі 58 581,70грн. та понесенні судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.06.2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 54170-06/2025, відповідно до умов якого товариство надає відповідачу кредитні кошти в розмірі 12 000,00грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Відповідач в свою чергу не виконав умов Кредитного договору внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 21 247,20 грн. з яких: заборгованість за основною сумою боргу 11 285,97грн.; заборгованість за відсотками 4 062,80грн. та заборгованість за штрафом 5 898,43грн.

22.12.2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу № 22122025, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 54170-06/2025 від 23.06.2025 року.

Крім того, 30.08.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір споживчого кредиту № 7510423, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 5 000,00грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

ТОВ «МІЛОАН» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Відповідач в свою чергу не виконав умов кредитного договору внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 19 585,50 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 5 000,00грн.; заборгованість по комісії за надання кредиту 742,50грн.; сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 5 840,00грн. та заборгованість за неустойкою 8 000,00грн.

27.01.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу № 2712026 на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7510423 від 30.08.2025 року.

Крім того, 10.09.2025 року між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ОСОБА_1 укладено Договір споживчого кредиту № 2152958, відповідно до умов якого товариство надає відповідачу кредитні кошти в розмірі 4 000,00грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Відповідач в свою чергу не виконав умов кредитного договору внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 17 752,00 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 4 000,00грн.; заборгованість по комісії за надання кредиту 1 080,00грн.; сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 4 672,00грн. та заборгованість за неустойкою 8 000,00грн.

28.01.2026 року між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу №28012026 на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2152958 від 10.09.2025 року.

Оскільки відповідач не виконує умови договорів, не повертає отримані грошові кошти, позивач звернувся до суду з цим позовом для захисту свого порушеного права.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13.04.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, у позовній заяві в просильній частині просить розгляд справи здійснити за відсутністю представника позивача та проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення суми прострочених платежів по тілу кредиту.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ч.1 ст.627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

23.06.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансовго кредиту № 54170-06/2025. Відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в сумі 12 000,00грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за видачу кредиту та сплатити проценти на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 договору). Кредит надається клієнту в безготівковій формі на картку, вказану клієнтом, №4441-11хх-хххх-9344 протягом одного робочого дня кредит надається у вигляді застави (п. 1.6 договору). Кінцева дата погашення кредиту 20.10.2025 року. (п. 1.2 договору). Процентна ставка фіксована, нараховується товариством в розмірі 0.90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом. (п. 1.4 договору). У випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості (п. 5.3 договору).

Крім того, 30.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» із заявою на отримання кредиту №7510423, на підставі якої між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір про споживчий кредит №7510423 (далі кредитний договір) Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту 5 000,00грн. (п.1.2), строк на який надається кредит 360 днів за умов виконання позичальником графіку платежів з 30.08.2025 року (п. 1.3), проценти за користування позичальником кредитними коштами

Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що кредит надається в безготівковій формі на карту, вказану позичальником, а саме № НОМЕР_1 .

Повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту, комісії за ослуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою переодічнітью відповідно до графіків платежів наведеному у додатку №1 до договору остаточний термін повернення становить до 25.08.2026 року (п.1.4 кредитного договору).

Крім того, 10.09.2025 року між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖІ ФІНАНСИ» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчій кредит № 2152958. Відповідно до умов якого товариство надає клієнту кредит в сумі 4 000,00грн., строк на який надається кредит 360 днів за умов виконання позичальником графіку платежів з 10.09.2025 року. Повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіків платежів наведеному у додатку №1 до договору остаточний термін повернення становить до 05.09.2026 року (п.1.2-1.4 договору) Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що кредит надається в безготівковій формі на карту, вказану позичальником, а саме № НОМЕР_1 .

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Із дослідженого судом договорів №54170-06/2025 від 23.06.2025 року, №7510423 від 30.08.2025 року та №21529558 від 10.09.2025 року встановлено, що його укладено в електронній формі та підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «; Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, договори № 54170-06/2025 від 23.06.2025 року, № 7510423 від 30.08.2025 року та №21529558 від 10.09.2025 року укладені в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме: з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало свої зобов`язання, щодо надання відповідачу коштів на підставі договору про надання фінансового кредиту №54170-06/2025 від 23.06.2025 року, що підтверджується довідкою ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» відповідно до якої здійснено успішний переказ грошових коштів 23.06.2025 року у сумі 12 000,00грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 .

Крім того, ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання, щодо надання відповідачу коштів на підставі договору про споживчій кредит № 7510423 від 30.08.2025 року, що підтверджується платіжним доученім № 161058191 від 30.08.2025 року щодо перерахування коштів у сумі 5 000,00грн. на картковий рахунок № НОМЕР_3 ххххх-9344.

Крім того, ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» виконало свої зобов`язання, щодо надання відповідачу коштів на підставі договору про споживчій кредит №2152958 від 10.09.2025 року, що підтверджується платіжним доученім № 46077913 від 10.09.2025 року щодо перерахування коштів у сумі 4 000,00грн. на картковий рахунок № НОМЕР_3 ххххх-9344.

Відповідно до ст.512 ЦК України, однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

22.12.2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу № 22122025 на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 54170-06/2025 від 23.06.2025 року. Отже, враховуючи норми статей 512, 513, 514 ЦК України, договір факторінгу № 22122025 від 22.12.2025 року, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли права в обсязі і на умовах визначених договором про надання фінансового кредиту № 54170-06/2025 від 23.06.2025 року.

Крім того, 27.01.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу № 27012026 на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7510423 від 30.08.2025 року. Отже, враховуючи норми статей 512, 513, 514 ЦК України, договір факторінгу № 27012026 від 27.01.2026 року, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли права в обсязі і на умовах визначених договором кредитним договором № 7510423 від 30.08.2025 року.

Крім того, 28.01.2026 року між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу №28012026 на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2152958 від 10.09.2025 року. Отже, враховуючи норми статей 512, 513, 514 ЦК України, договір факторінгу № 2712026 від 27.01.2026 року, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли права в обсязі і на умовах визначених кредитним договором № 2152958 від 10.09.2025 року.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 54170-06/2025 від 23.06.2025 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 21 247,20 грн. з яких: заборгованість за основною сумою боргу 11 285,97грн.; заборгованість за відсотками 4 062,80грн. та заборгованість за штрафом 5 898,43грн.

Крім того, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №7510423 від 30.08.2025 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 19 582,50 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 5 000,00грн.; заборгованість по комісії за надання кредиту 742,50грн.; сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 5 840,00грн. та заборгованість за неустойкою 8 000,00грн.

Разом з тим, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2152958 від 10.09.2025 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 17 752,00 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 4 000,00грн.; заборгованість по комісії за надання кредиту 1 080,00грн.; сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 4 672,00грн. та заборгованість за неустойкою 8 000,00грн.

Враховуючи викладене, а також досліджені судом докази, суд вважає, що між кредитодавцями та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитні договори, шляхом підписання їх позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Крім того, матеріали справи містять належні докази щодо фактичного надання кредитодавцями кредитних коштів ОСОБА_1 .

Водночас, наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов`язання та не повернув позичені кошти та не сплатив проценти.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредиторам не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

Таким чином, наявні обґрунтовані та доведені підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту за договором про надання фінансового кредиту № 54170-06/2025 від 23.06.2025 року у сумі 11 285,97 грн. за кредитним договором №7510423 від 30.08.2025 року у сумі 5 000,00грн. та за кредитним договором № 2152958 від 10.08.2025 року у сумі 4 000,00грн.

Крім того, вимога про стягнення процентів, нарахованих за період в межах строку дії договору про надання фінансового кредиту № 54170-06/2025 від 23.06.2025 року в розмірі 4 062,80 грн., є на думку суду, обґрунтованою, оскільки умови щодо сплати відсотків та їх розмір прямо передбачені кредитним договором, з якими ОСОБА_1 був обізнаний та погодився, підписавши договір.

Судова практика Верховного суду свідчить, що за період строку кредитування підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту), згідно з договором, відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після закінчення строку кредитування підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Розрахунок заборгованості з тіла кредиту та процентів (які нараховані позивачем в межах строку кредитування) сумніву у суду не викликає.

Відповідачем, в свою чергу, до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Таким чином, наявні підстави для стягнення заборгованості яка складається із тіла кредиту та відсотків, а тому позовні вимоги є обґрунтовані в цій частині та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за договором про надання фінансового кредиту № 54170-06/2025 від 23.06.2025 року у розмірі 5 898,43грн., суми заборгованості за неустойкою за кредитним договором №7510423 від 30.08.2025 року у розмірі 8 000,00грн. та суми заборгованості за неустойкою за кредитним договором №2152958 від 10.09.2025 року у розмірі 8 000,00грн суд зазначає наступне.

Приписами ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022, серед іншого, внесені зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його п.18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23 виснував, що у період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.10.2023 року у справі № 706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустокі, штрафу та пені.

Щодо стягнення комісії за кредитними договорами № 7510423 від 30.08.2025 року № 2152958 від 10.09.2025 року (за надання кредиту та за обслуговування кредиту), суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

У відповідності до частини першої статті 11 вказаного Закону, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21.04.2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15.12. 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21.07. 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

У справі №204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується також з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19 та постанові Верховного Суду від 21.02.2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 01.04.2020 року в справі №583/3343/19 та від 15.03.2021 в справі № 361/392/20, вказавши, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії за послугу - надання кредиту, оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку.

Також задоволенню не підлягає вимога позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту, оскільки з матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісії за обслуговування кредиту за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а справа не містить доказів надання таких послуг відповідачу, та їх надання частіше одного разу на місяць.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені останнім витрати по сплаті судового збору, пропорційно задоволених позовних вимог, у розмірі 1 383,24 грн.

На підставі вищевикладеного,та керуючись ст. ст. 6, 207, 525, 530, 610, 612, 626-628, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами № 54170-06/2025 від 23.06.2025 року, № 7510423 від 30.08.2025 року, № 2152958 від 10.09.2025 року, у розмірі 24 348,77грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 383,24 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх. 4).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Суддя О.Д. Рудюк