Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №359/10397/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

359/10397/26

1-кп/359/751/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді

ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026116100000003 від 03.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Вороньків Бориспільського р-ну Київської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в :

16.12.2025 приблизно о 13 год. ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився в громадському місці, а саме за адресою: м. Бориспіль, вул. Київській шлях, 84 біля входу до ринку «Центральний», а саме, поряд з ялинковим ярмарком.

В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на вчинення хуліганських дій у громадському місці.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 діючи з винятковим цинізмом, з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи нормами моралі, перебуваючи у громадському місці в денну пору доби, у присутності перехожих та продавця ялинок ОСОБА_5 здійснив сечовипускання на одну з ялинок, яку продавала ОСОБА_5 .

Помітивши протиправні дії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 висловила йому зауваження та вимоги припинити протиправну поведінку.

Далі, ОСОБА_4 , продовжуючи хуліганські дії, безпричинно, з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи нормами моралі, діючи з особливою зухвалістю, у зв`язку із висловленими зауваженнями ОСОБА_5 , з метою заподіяння їй тілесних ушкоджень, схопив її за кисть правої руки та спричинив їй перелом нігтьової фаланги четвертого пальця правої кисті, який відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях повністю визнав, не оспорює жодні фактичні обставини та погоджується із правовою кваліфікацією дій. Підтвердив, що він дійсно у грудні 2025 перебував біля входу до ринку «Центральний» в м. Борисполі по вул. Київський шлях у стані алкогольного сп`яніння. Знаходячись біля ялинкового ярмарку в присутності перехожих та продавця ялинок здійснив сечовипускання. Після того як продавець ялинок зробила йому зауваження він, схопив її за кисть правої руки та спричинив їй перелом.

Окрім показань обвинуваченого, судом також досліджено висновок судово-медичного експерта № 55 д від 07.07.2026, яким встановлено, що при вивченні медичних документів гр. ОСОБА_5 виявлено перелом нігтьової фаланги четвертого пальця правої кисті, яке відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я більше як 21 день.

Обвинувачений, потерпілий та прокурор не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, у зв`язку із чим, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, суд переконався у добровільності їх позиції та роз`яснив учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України. Таку правову кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною. Крім того судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто, умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального Кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України. Таку правову кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

У судовому засіданні ОСОБА_4 визнав свою провину, висловив щирий жаль з приводу вчиненого злочину, просив пробачення у потерпілої у зв`язку із чим щире каяття суд визнає обставиною, яка пом`якшує його покарання. Крім того обвинувачений добровільно відшкодувавав потерпілій завдану нею шкоду. Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила зазначені обставини, тому добровільне відшкодування завданого збитку визнається обставиною, яка пом`якшує покарання. Вищезазначені обставини, що пом`якшують покарання суд вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд виходить з того, що ним вчинено нетяжкий злочин проти життя та здоров`я особи (ч. 1 ст. 122 КК України) та кримінальний проступок проти громадського порядку та моральності (ч. 1 ст. 296 КК України). Дані про особу ОСОБА_4 свідчать про те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. За місцем проживання характеризується з посередньої сторони, спиртними напоями не зловживає, з особами антигромадської поведінки стосунки не підтримує, громадський порядок не порушує. Скарг та зауважень від мешканців села не надходило, до адміністративної відповідальності не притягувався. Відповідно до медичних довідок на обліку у психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

З огляду на ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 за кожне кримінальне правопорушення окремо таке покарання: за ч. 1 ст. 122 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 296 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим слід визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк два роки.

У судовому засіданні прокурор та потерпіла просили суд застосувати ст. 75 КК України та звільнити обвинуваченого від реального відбування основного покарання з випробуванням. В обґрунтування своєї позиції сторона обвинувачення послалася на те, що ОСОБА_4 не являється особою небезпечною для суспільства, раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України. Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Враховуючи тяжкість та особливість цього злочину, зокрема характер діяння, наслідки які настали, обстановку, спосіб та місце його вчинення, зважаючи на індивідуальні особливості обвинуваченого, приймаючи до уваги думку учасників провадження, суд приходить до висновку про наявність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства. На думку суду, виправлення ОСОБА_4 можливе без реального відбування основного покарання, у зв`язку із чим на підставі ст. 75 КК України він підлягає звільненню від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном два роки. Відповідно до ст. 76 КК України необхідно покласти на нього наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Речові докази відсутні. Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України, слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст. 368, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим слід визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном два роки. Відповідно до ст. 76 КК України необхідно покласти на нього наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. На підставі ч. 3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1