Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №357/11800/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11800/26

3/357/3685/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. розглянувши матеріали, що надійшли з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м.Біла Церква та Білоцерківському районі батальйону №1, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП: судом не встановлено,

у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №704777 від 27.06.2026, 27.06.2026 о 21 год. 52 хв. водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Tesla Model 3» д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився у найближчому медичному закладі КНП БМР Міська лікарня №1 у лікаря нарколога. Огляд проведено за допомогою приладу Драгер алкотест 6000, результат позитивний 3, 19 проміле з результатом згоден, чим порушив п. 2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

У судові засідання ОСОБА_1 не з`являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся. Причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони судового провадження зобов`язані вживати розумних заходів для отримання інформації про перебіг відомого їм судового провадження та добросовісно користуватися наданими процесуальними правами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12, відповідно до якої учасник судового провадження повинен проявляти належну процесуальну активність, самостійно цікавитися ходом розгляду справи, добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року наголошено, що забезпечення розгляду справи упродовж розумного строку є обов`язком національних судів, а нездатність суду ефективно протидіяти безпідставному затягуванню судового розгляду може свідчити про порушення гарантій, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи, що відповідно до положень ст. 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою, а ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи, однак своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, суд, беручи до уваги положення ст. 268 КУпАП, практику Європейського суду з прав людини та п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, дійшов висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

Захисник Хомич А.М. брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку «EasyCon». У судовому засіданні захисник заперечував проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які в сукупності підтверджували б винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Зокрема, захисник ставив під сумнів законність зупинки транспортного засобу, посилаючись на те, що на наявних у матеріалах справи відеозаписах не зафіксовано руху поліцейського автомобіля безпосередньо за транспортним засобом ОСОБА_1 , його переслідування, а також повідомлення працівниками поліції конкретної підстави для зупинки. На думку сторони захисту, зазначені обставини свідчать про незаконність зупинки транспортного засобу, а тому всі подальші дії працівників поліції, зокрема проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення адміністративних матеріалів, є наслідком такої зупинки. Крім того, захисник посилався на порушення порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager». Зазначав, що працівники поліції, на його думку, не роз`яснили належним чином порядок проведення огляду та не здійснили пробного (контрольного) забору повітря перед проведенням основного тестування, а численні невдалі спроби подати зразок повітря були зумовлені неналежним інструктажем з боку працівників поліції. Водночас захисник наголошував, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а погодився пройти його за допомогою приладу «Drager», неодноразово намагався виконати відповідну процедуру та після невдалих спроб погодився проїхати до закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду. За таких обставин сторона захисту вважала, що поведінка ОСОБА_1 не може розцінюватися як відмова або ухилення від проходження огляду. Також захисник заперечував належність і допустимість наявних у матеріалах справи відеозаписів, посилаючись на те, що вони не є безперервними, не охоплюють усіх обставин взаємодії працівників поліції з ОСОБА_1 з моменту зупинки транспортного засобу та не містять фіксації окремих істотних процесуальних дій. У зв`язку із цим захисник вважав, що такі відеозаписи не можуть бути покладені в основу висновку про винуватість особи. Крім того, у судовому засіданні 13 жовтня 2026 року захисник Хомич А.М. додатково звернув увагу суду на необхідність перевірки дотримання встановленого порядку проведення медичного огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. З урахуванням правових позицій, на які посилався захисник, він зазначив, що під час проведення такого огляду необхідно було забезпечити участь уповноваженої особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. На думку сторони захисту, недотримання встановленої процедури проведення медичного огляду, зокрема в частині залучення уповноваженої особи Військової служби правопорядку, має бути враховано судом під час оцінки допустимості відповідних доказів. Просив закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Клопотань від учасників провадження про виклик та допит у судовому засіданні свідків, а також працівників поліції, які складали адміністративні матеріали та проводили огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, до суду не надходило.

Інших клопотань, спрямованих на витребування додаткових доказів, проведення інших процесуальних дій або необхідність дослідження додаткових обставин, учасниками провадження також не заявлялося.

Заслухавши позицію захисника ОСОБА_1 адвоката Хомича А.М., дослідивши матеріали справи та надавши оцінку наявним у ній доказам, судом встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:

=протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №704777 від 27 червня 2026 року;

= карткою обліку адміністративного правопорушення;

= направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

= актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

= висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

= рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 1 ППП у м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Олександра Луценка;

= відеозаписом події від 27 червня 2026 року, який був переглянутий та досліджений судом у судовому засіданні;

= відеозаписи події та інші докази, долучені до матеріалів справи та дослідивши зазначені докази в їх сукупності, взаємозв`язку та взаємному доповненні, з урахуванням доводів, наведених захисником у судовому засіданні, суд приходить до наступного.»

Крім того суд звертає увагу, на те що, зазначені докази суд оцінює у їх сукупності, взаємозв`язку та взаємному доповненні, з урахуванням доводів, наведених захисником у судовому засіданні.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, надати їм належну правову оцінку та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями свідків, речовими доказами, висновками експертів, технічними засобами відеофіксації та іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735.

Згідно з пунктами 6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування, а в разі незгоди водія з результатами такого огляду або його відмови від проходження огляду на місці у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на проведення таких оглядів.

Факт вчинення правопорушником ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, знайшов своє підтвердження під час судового розгляду та доводиться сукупністю належних, допустимих, достовірних і взаємоузгоджених доказів, досліджених у судовому засіданні.

Судом встановлено, що відеозапис розпочинається о 21 год. 53 хв., коли працівники поліції вже перебувають біля транспортного засобу та спілкуються з ОСОБА_1 . При цьому на відеозаписі працівники поліції звертають увагу на наявність у останнього ознак алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та тремтіння пальців рук. Крім того, під час спілкування ОСОБА_1 розмовляє нечітко, що також звертає на себе увагу як ознака можливого перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» або у закладі охорони здоров`я.

О 22 год. 05 хв. працівники поліції показали ОСОБА_1 прилад «Драгер», продемонстрували герметично запакований мундштук та запропонували пройти огляд. Після цього ОСОБА_1 почав здійснювати видих у прилад. Однак належний зразок повітря отримати не вдалося.

Суд звертає увагу, що під час здійснення першої та наступних спроб працівники поліції пояснювали ОСОБА_1 , яким чином необхідно здійснювати видих, та пропонували повторити спробу.

О 22 год. 08 хв. 34 сек., 22 год. 12 хв. 21 сек., 22 год. 15 хв. 00 сек. та 22 год. 18 хв. 21 сек. на відеозаписі зафіксовано наступні спроби ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою приладу «Драгер». Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово надавалася можливість пройти огляд на місці.

При цьому суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду взагалі, а після невдалих спроб пройти огляд за допомогою приладу «Драгер» погодився пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

О 22 год. 28 хв. 19 сек. на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 погоджується поїхати до закладу охорони здоров`я.

О 22 год. 35 хв. ОСОБА_1 разом із працівниками поліції прибув до КНП БМР «Міська лікарня №1», де йому було проведено медичний огляд.

О 22 год. 36 хв. проведено медичний огляд, за результатами якого встановлено стан алкогольного сп`яніння, результат 3,19 ‰, що підтверджується відповідним висновком щодо результатів медичного огляду.

Суд звертає увагу, що від моменту, зазначеного у протоколі як час керування транспортним засобом, а саме 21 год. 52 хв.,до проведення медичного огляду о 22 год. 36 хв. минуло 44 хвилини.

При цьому подальше спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, його неодноразові спроби пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу, згоду на проходження медичного огляду та прибуття до закладу охорони здоров`я зафіксовано на відеозаписах, досліджених судом. Крім того, протягом зазначеного часу поруч із ОСОБА_1 перебувала його дружина.

За таких обставин суд не вбачає підстав вважати, що результат медичного огляду 3,19 ‰ не стосується стану ОСОБА_1 на момент керування транспортним засобом.

Щодо доводів захисника про незаконність зупинки транспортного засобу суд зазначає наступне.

Захисник посилається на те, що матеріали справи не містять безперервного відеозапису моменту зупинки транспортного засобу, а на кліпі №4 зафіксовано лише перехрестя та момент повороту чорного автомобіля Tesla, після чого на кліпі №1 о 21 год. 53 хв. поліцейські вже перебувають поряд із транспортним засобом. На думку захисника, це не дає можливості встановити обставини зупинки та підстави для неї.

Разом із тим судом встановлено, що на кліпі №4 зафіксовано відео з відеореєстратора поліцейського, на якому видно перехрестя та момент повороту чорного автомобіля Tesla. На відповідному відеозаписі о 21 год. 53 хв. поліцейські вже перебувають поряд із транспортним засобом та спілкуються з ОСОБА_1 .

При цьому суд звертає увагу на те, що під час даної події на місці ОСОБА_1 не заперечував факту керування ним транспортним засобом. Навпаки, під час спілкування з поліцейськими він перебував біля автомобіля та надалі погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Крім того, на запитання поліцейських дружина ОСОБА_1 пояснила, що вони разом із чоловіком поверталися від доньки, де перебували в гостях у зв`язку з народженням дитини. Таким чином, безпосередньо під час події учасники не заперечували того, що ОСОБА_1 керував вказаним транспортним засобом та разом із дружиною повертався додому.

За таких обставин відсутність на відеозаписі окремого моменту подачі поліцейським сигналу про зупинку транспортного засобу сама по собі не свідчить про те, що транспортний засіб було зупинено безпідставно, а також не спростовує встановленого судом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Враховуючи наведене, суд не вбачає достатніх підстав для висновку про незаконність зупинки транспортного засобу, а тому доводи захисника в цій частині та його посилання на недопустимість усіх подальших доказів як похідних від незаконної зупинки є необґрунтованими.

Щодо доводів захисника про порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння суд зазначає таке. Захисник Хомич А.М. посилається на те, що ОСОБА_1 не було належним чином роз`яснено порядок проведення огляду, не здійснено пробного (контрольного) забору повітря, а численні невдалі спроби пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу «Drager» свідчать про порушення встановленої процедури.

Однак зазначені доводи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими доказами та обставинами, зафіксованими на відеозаписі.

Так, із відеозапису вбачається, що о 22 год. 05 хв. працівники поліції продемонстрували ОСОБА_1 прилад «Drager» та герметично запакований мундштук, після чого запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 почав здійснювати видих у прилад, при цьому працівники поліції неодноразово звертали його увагу на необхідність належного здійснення видиху та надавали можливість повторити спробу.

Як убачається з відеозапису, відповідні спроби здійснювалися неодноразово, зокрема о 22 год. 08 хв. 34 сек., 22 год. 12 хв. 21 сек., 22 год. 15 хв. 00 сек. та 22 год. 18 хв. 21 сек.

Таким чином, відеозапис підтверджує, що ОСОБА_1 неодноразово надавалася можливість пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу, а працівники поліції намагалися забезпечити проведення відповідної процедури.

Водночас сам факт здійснення декількох невдалих спроб видиху в прилад не є безумовним підтвердженням ані відмови особи від проходження огляду, ані порушення процедури з боку працівників поліції. Такі обставини підлягають оцінці з урахуванням усіх наявних у справі доказів.

Оскільки провести огляд за допомогою приладу «Drager» не вдалося, ОСОБА_1 погодився пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я.

Згідно з матеріалами справи, медичний огляд ОСОБА_1 було проведено о 22 год. 36 хв. у КНП БМР «Міська лікарня № 1», за результатами якого зафіксовано стан алкогольного сп`яніння з показником 3,19 ‰.

Отже, результат огляду, проведеного в закладі охорони здоров`я, є окремим доказом, який підлягає оцінці судом разом з іншими матеріалами справи. При цьому посилання захисника на недоліки первинних спроб проведення огляду за допомогою приладу «Drager» саме по собі не спростовує результату медичного огляду. Водночас належність і допустимість останнього мають оцінюватися з урахуванням дотримання встановленого порядку його проведення та оформлення відповідних документів.

Крім того, у судовому засіданні 13.10.2026 року захисник Хомич А.М. звернув увагу суду на необхідність забезпечення участі уповноваженої особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України під час проведення медичного огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із того, що під час перегляду відеозапису, долученого до матеріалів справи, не встановлено обставин, які б свідчили про перебування ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції у військовій формі. Також на відеозаписі не зафіксовано повідомлення ним про проходження військової служби чи пред`явлення документів, які б підтверджували відповідний статус.

Крім того, під час судового засідання на запитання суду захисник ОСОБА_2 пояснив, що не володіє інформацією про наявність у ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій або іншого посвідчення, яке підтверджувало б належність останнього до відповідної категорії осіб.

Водночас суд зауважує, що сама по собі відсутність військової форми, непред`явлення посвідчення учасника бойових дій або необізнаність захисника щодо наявності відповідних документів не є безумовним доказом того, що особа не проходить військової служби.

Разом із тим у матеріалах справи відсутні належні дані, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 відповідного статусу та необхідність застосування до нього спеціального порядку проведення медичного огляду із залученням уповноваженої особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

За таких обставин доводи захисника щодо порушення порядку проведення медичного огляду у зв`язку з незалученням зазначеної уповноваженої особи не знайшли належного підтвердження під час судового розгляду та самі по собі не можуть бути підставою для визнання результатів медичного огляду недопустимим доказом.

Щодо доводів захисника про відсутність чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду суд зазначає наступне.

Судом при перегляді відеозапису дійсно не встановлено чіткої та однозначної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду.

Навпаки, як зазначалося вище, ОСОБА_1 здійснював неодноразові спроби пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», а після невдалих спроб погодився пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я.

Разом із тим, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а не за відмову від проходження огляду.

Тому відсутність відмови від огляду не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 підтверджений результатами проведеного медичного огляду.

Щодо доводів захисника про недопустимість відеозапису як доказу суд зазначає наступне.

Судом безпосередньо переглянуто відеозаписи, надані працівниками поліції, та встановлено, що на них зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , повідомлення про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд, неодноразові спроби пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», подальшу згоду ОСОБА_1 на проходження медичного огляду та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Той факт, що відеозапис не розпочинається безпосередньо з моменту зупинки транспортного засобу, не свідчить про недопустимість усього відеозапису.

Так, обставини, зафіксовані на відеозаписі, узгоджуються з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №704777, карткою обліку адміністративного правопорушення, направленням на огляд, актом огляду, висновком щодо результатів медичного огляду та рапортом працівника поліції.

Суд не встановив таких недоліків відеозапису, які б свідчили про недостовірність зафіксованих на ньому обставин або виключали можливість його використання як доказу у справі.

Крім того, суд звертає увагу, що на відеозаписі безпосередньо зафіксована поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції. Зокрема, його мова є нечіткою, що суд оцінює як одну з ознак можливого алкогольного сп`яніння. Разом із тим, суд не покладає зазначену ознаку як самостійну підставу вини, а оцінює її у сукупності з іншими доказами.

Суд також звертає увагу, що працівниками поліції безпосередньо після спілкування з ОСОБА_1 було зазначено про наявність у нього запаху алкоголю з порожнини рота та тремтіння пальців рук.

Вказані обставини узгоджуються з результатом медичного огляду, проведеного невдовзі після встановленого факту керування транспортним засобом.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 27.06.2026 о 21 год. 52 хв. керував транспортним засобом «Tesla Model 3», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

Судом не встановлено істотних порушень порядку проведення огляду, які б ставили під сумнів результат медичного огляду, проведеного о 22 год. 36 хв.,за результатами якого у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння 3,19 ‰.

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, взаємозв`язку та взаємному доповненні, суд доходить висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП судом не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначив, що адміністративна відповідальність та процедура її застосування повинні ґрунтуватися на конституційних принципах і правових гарантіях, зокрема гарантіях справедливого судового розгляду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у справах про адміністративні правопорушення за своїм характером можуть підпадати під дію гарантій статті 6 Конвенції. Під час розгляду даної справи судом забезпечено дотримання принципів справедливого судового розгляду, рівності сторін та змагальності процесу.

При вирішенні питання про вид та розмір адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, обставини вчинення правопорушення, а також дані про особу. Обставин, які відповідно до статей 34, 35 КУпАП пом`якшують або обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

З огляду на характер вчиненого правопорушення, яке посягає на безпеку дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для життя і здоров`я інших учасників дорожнього руху, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини першої статті 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Крім того, відповідно до статті 40-1 КУпАП та пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» із особи, на яку накладено адміністративне стягнення, підлягає стягненню судовий збір у встановленому законом розмірі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 33, 34, 35, 40-1, частиною першою статті 130, 221, 245, 251, 252, 280, 283–285 КУпАП, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. в дохід держави.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

СуддяО.Л. ГАВЕНКО