Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №357/12782/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12782/26

Провадження № 2-о/357/291/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Б. І. ,

при секретарі – Кардаш О. Р., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Біла Церква в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання разом з спадкодавцем на день відкриття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2026 року представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Прохацька Т.О. звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про встановлення факту спільного проживання разом з спадкодавцем на день відкриття спадщини, заінтересована особа: ОСОБА_2 , в якій просила встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 95 років померла мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 95 років померла мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заінтересована особа, ОСОБА_2 є донькою спадкодавця та рідною сестрою ОСОБА_1 . Інших спадкоємців за законом першої черги (батьків покійної, чоловіка або інших дітей), а також спадкоємців наступних черг чи за заповітом, які б претендували на спадкове майно, немає. Будь-який спір про право на спадщину відсутній. Після смерті ОСОБА_3 , відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки загальною площею 3,8406 га, що знаходиться за адресою: Ставищанська селищна рада Ставищанського району Київської області, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер – 3224255100:03:004:0028. 14 липня 2017 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на випадок своєї смерті зробила розпорядження, та заповіла в рівних частках ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 належну їй земельну ділянку загальної площею 3,8406 га., що знаходиться за адресою: Ставищанська селищна рада Ставищанського району Київської області, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224255100:03:004:0028. Згідно відомостей з реєстру територіальної громади про місце проживання особи № 15.2-03/814 від 03.06.2026 року місце проживання спадкодавця ОСОБА_3 в період з 28.02.2007 року по 31.10.2025 року було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 . Місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , але фактично ОСОБА_1 постійно проживав зі своєю мамою з березня 2024 року по день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 . 14 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Савчук Наталії Іванівни, надавши заповіт від 14 липня 2017, однак нотаріусом було надано письмове роз`яснення щодо прийняття спадщини від 14.05.2026 року № 66/01-16, наступного змісту: «Вами заява про прийняття спадщини до нотаріуса не подавалась, а також у Вас відсутні факти спільного проживання з померлою на момент відкриття спадщини (документально підтверджені), щоб свідчило про автоматичне прийняття спадщини згідно з ч.3 ст.1258 ЦК України. Тому відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України, Ви вважаєтесь спадкоємцем, який спадщину не прийняв та з метою захисту Ваших майнових прав, Ви маєте право звернутися до суду.....» ОСОБА_3 на момент смерті досягла поважного віку (95 років) та через тривалі вікові зміни у здоров`ї, загальну слабкість та хвороби перебувала у безпорадному стані. Останні півтора року свого життя вона повністю втратила здатність до самообслуговування, не могла самостійно виходити на вулицю, готувати їжу та потребувала постійного, стороннього цілодобового нагляду та сторонньої допомоги.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026, головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 03 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

04 серпня 2026 року було зроблено запит про надання витягу (інформаційної довідки) із Спадкового реєстру та направлено Приватному нотаріусу Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Савчук Н.І. для виконання.

Судом 20.08.2026 р. за вх.№54647 отримано від приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Савчук Н.І. Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру від 19.08.2026 р. за №86408261.

Заявник в судове засідання не з`явився, представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судом 08.10.2026 р. за вх.№66607 отримано заяву, в якій заявник просив розгляд справи проводити у його відсутності, заяву підтримує та просить її задовольнити.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Судом 08.10.2026 р. за вх.№66607 отримано заяву, в якій ОСОБА_2 просила розгляд справи проводити без її участі, заяву підтримує та просить задовольнити.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч.1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України).

За ч. 3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис № 318, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданого 31.10.2025 року Ставищанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Після смерті ОСОБА_3 , відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки загальною площею 3,8406 га, що знаходиться за адресою: Ставищанська селищна рада Ставищанського району Київської області, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер – 3224255100:03:004:0028, яка належала померлій на підставі Державного акту серії ЯЛ №444716

14 липня 2017 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на випадок своєї смерті зробила розпорядження, та заповіла в рівних частках ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , належну їй земельну ділянку загальної площею 3,8406 га., що знаходиться за адресою: Ставищанська селищна рада Ставищанського району Київської області, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224255100:03:004:0028, що підтверджується копією заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Корнійчук А.В. зареєстрований в реєстрі за № 3698.

Заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Згідно відомостей з реєстру територіальної громади про місце проживання особи № 15.2-03/814 від 03.06.2026, ОСОБА_3 в період з 28.02.2007 року по 31.10.2025 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності заявнику ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі – продажу квартири від 31 жовтня 2006 року посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної контори Київської області Магдич Т.І, зареєстровано в реєстрі за № 1-6239.

Відповідно до витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 03.06.2026 р. за №2026/009076136, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Факт постійного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 по день її смерті в квартирі АДРЕСА_2 підтверджується Актом № 33 від 03 червня 2026 року, складеного головою правління ОСББ «Академічний-3» Охріменко Л.А., за участю сусідів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 проживав і доглядав свою маму ОСОБА_3 з 20 березня 2024 року до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З письмового роз`яснення щодо прийняття спадщини приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Савчук Наталії Іванівни від 14.05.2026 року № 66/01-16 вбачається, що 14 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса надавши заповіт від 14 липня 2017, однак нотаріусом було роз`яснення наступного змісту: « - право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі; - відповідно до вимог ст.1270 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 . Виключення існує тільки для спадкоємця, який постійно проживав з померлим на час відкриття спадщини (день смерті спадкодавця), так як вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Вами заява про прийняття спадщини до нотаріуса не подавалась, а також у Вас відсутні факти спільного проживання з померлою на момент відкриття спадщини (документально підтверджені), щоб свідчило про автоматичне прийняття спадщини згідно з ч.3 ст.1258 ЦК України. Тому відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України, Ви вважаєтесь спадкоємцем, який спадщину не прийняв та з метою захисту Ваших майнових прав, Ви маєте право звернутися до суду.....»

Спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 19.08.2026 р. за №86408261.

Заявник зазначає, що встановлення факту постійного проживання з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини для нього має юридичне значення, оскільки від цього факту безпосередньо породжуються юридичні наслідки, а саме реалізація ним спадкових прав щодо майна померлої.

При вирішенні даних вимог суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживає разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з дня відкриття спадщини.

За змістом ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із п.23 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В п.9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини відповідно до ст. 549 ЦК.

Щодо встановлення факту прийняття спадщини, то, враховуючи положення статей 1268, 1269 ЦК, мова може йти лише про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо спадкові правовідносин виникли після набрання чинності ЦК (після 1 січня 2004 року).

Верховний Суд в постанові від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 вказав, що відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_3 не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником, та оцінені судом.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, враховуючи, що встановлення факту спільного проживання має для заявника юридичне значення, оскільки від цього залежить оформлення спадщини, при цьому дана справа не пов`язана з вирішенням спору про право, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено юридичний факт, що заявник постійно спільно проживав із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , на час відкриття спадщини.

При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 29, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 18, 19, 76, 77, 81, 89, 256, 259, 263-265, 293, 294, 297, 315, 316, 353-355 ЦПК України, постановою Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання разом з спадкодавцем на день відкриття спадщини, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини, тобто на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя Б. І. Кошель