Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №357/14762/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14762/26

Провадження № 2/357/9101/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді – Орєхова О.І.,

за участю секретаря – Кича М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2026 року, адвокат Тарасюк Андрій Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, посилаючись на наступні обставини.

10 липня 2026 року о 19 год. 01 хв. в м. Біла Церква по бульвару Михайла Грушевського, 13, водій ОСОБА_2 (далі - Відповідач) керував транспортним засобом «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, при виникненні небезпеки не вжив заходів аж до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного об`їзду перешкоди. В результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП завдано матеріальної шкоди, що призвело до матеріальних збитків, чим порушив вимоги п. 2.3 "б". 12.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Вказані обставини встановлені в постанові Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2026 року у справі № 357/12373/26 якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, 122-4 КУпАП і накладено адміністративне стягнення.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 (далі - Позивач).

Спричинена Позивачу майнова шкода полягає у пошкодженні належного їй на праві приватної власності автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Разом з і тим, на момент скоєння ДТП автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 був забезпечений за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 237463178 в ПрАТ «СК «ВУСО» ( далі - Поліс №237463178), що підтверджується інформацією з офіційного сайту МТСБУ.

Позивач звернулася з заявою до ПрАТ «СК «ВУСО» про отримання страхового відшкодування.

07.08.2026 Позивач отримала страхове відшкодування від ПрАТ «СК «ВУСО» в розмірі 250 000, 00 гривень.

З метою встановлення розміру матеріального збитку завданого пошкодженням належного Позивачу автомобіля, остання звернулась до судового експерта Петрушанка В.Ф. про проведення дослідження з визначення матеріального збитку.

21 липня 2026 року на замовлення Позивача, судовим експертом Петрушанко В.Ф. складено Висновок експерта №110 по дослідженню з визначення матеріального збитку, завданої о ушкодженням колісного транспортного засобу «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - Висновок експерта №110), згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП на дату оцінки складає 472 785, 03 гривень.

З висновку експерта № 110 вбачається, що розмір матеріального збитку рівний ринковій вартості автомобіля до ДТП, в зв`язку з тим, що вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу є не меншою за його ринкову вартість.

На замовлення Позивача з метою встановлення вартості транспортного засобу «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 після ДТП судовим експертом Петрушанко Вадимом Федоровичем складено Висновок експерта №110а від 24 липня 2026 року, згідно якого ринкова вартість з урахуванням механічних ушкоджень після дорожньо-транспортної пригоди на дату 10 липня 2026 року складає 152 300, 00 гривень.

За таких обставин, розмір шкоди завданої Позивачу внаслідок пошкодження автомобіля складає: 320 485, 03 грн (472 785,03 грн - ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_4 до ДТП - 152 300, 00 грн ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу).

Як зазначалося вище, Позивач 07 серпня 2026 року отримала страхове відшкодування від ПрАТ «СК «ВУСО» в розмірі 250 000, 00 грн в межах страхового ліміту.

Таким чином невідшкодованою залишається шкода в розмірі 70 485, 03 грн, звідки (320 485, 03 грн - загальний розмір шкоди внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП - 250 000, 00 грн - страхове відшкодування здійснене ПрАТ «СК «ВУСО»).

Також Позивач змушений був понести додаткові виграти: 10 000, 00 грн в зв`язку з оплатою послуг експерта за складання Висновку №110, що підтверджується актом виконаних робіт, договором, та квитанцією про здійснення касової операції:

За таких обставин, загальний (фактичний) розмір заподіяної Позивачу внаслідок ДТП майнової шкоди становить 80 485,03 гривень.

Крім того, Позивач вважає, що окрім матеріальної шкоди, внаслідок ДТП йому було спричинено моральну шкоду яку він оцінює у розмірі 10 000,00 грн, і яка має бути відшкодована Відповідачем.

Завдана моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з пошкодженням свого майна, та у зв`язку з порушенням свого права як власника, відповідно до ст. 317 ЦК України, і яка виразилась у душевних та фізичних стражданнях, зокрема, в тому, що позивач перебував в стресовому етапі після значного пошкодження свого автомобіля, внаслідок ДТП була позбавлена можливості експлуатувати свій автомобіль, була змушена думати про його ремонт, користуватись транспортними послугами знайомих та таксі, витрачати час на оформлення відповідних документів, чим був порушений звичний для неї спосіб життя. А також, у позивача погіршився психічний етап у зв`язку з порушенням ритму відпочин та сну у зв`язку з посиленим стресом.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 80 485,03 грн, в рахунок відшкодування майнової шкоди, 10 000, 00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Судові витрати покласти на ОСОБА_2 ( а. с. 1-6 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2026 головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 47-48 ) та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Згідно отриманої з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 3222797 від 25.08.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05.09.2024 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 52 ).

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ( ст. 27 ЦПК України ).

Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди ( ч. 3 ст. 28 ЦПК України ).

Оскільки позивач ОСОБА_1 зареєстрована в м. Узин Білоцерківського району, з урахуванням ч. 3 ст. 28 ЦПК України, даний позов підсудний Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Ухвалою судді від 26.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд у справі на 15 годину 00 хвилин 06 жовтня 2026 року ( а. с. 53-54 ).

01.10.2026 судом отримано письмові пояснення від ОСОБА_2 , в яких позов просив задовольнити частково, стягнути з нього на користь позивача майнову шкоду у розмірі 80 485,03 грн, яку відповідач визнає в повному обсязі, у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн, відмовити ( а. с. 61-63 ).

В судове засідання 06.10.2026 сторони не з`явились.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявна Довідка про доставку електронного документу у вигляді «Ухвала (одноособово)» від 26.08.2026, доставлена 27.08.2026 представнику позивача Тарасюк А.В.( а. с. 57 ).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі ( ч. 5 ст. 130 ЦПК України ).

Водночас, 06.10.2026 судом отримано заяву, в якій представник позивача Тарасюк А.В. просив розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, звертаючись до суду з письмовими поясненнями, просив розгляд справи здійснювати зам відсутності відповідача ( а. с. 61-63 ).

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).

Як зазначено вище, сторони по справі скористувались своїм правом, визначеним в ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Інших заяв та клопотань з боку учасників справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що 10 липня 2026 року о 19 год. 01 хв. в м. Біла Церква по бульвару Михайла Грушевського, 13, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, при виникненні небезпеки не вжив заходів аж до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного об`їзду перешкоди. В результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП завдано матеріальної шкоди, що призвело до матеріальних збитків, чим порушив вимоги п. 2.3 "б". 12.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Вказані обставини встановлені в постанові Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2026 року у справі № 357/12373/26 якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено штраф у розмірі 850 грн ( а. с. 12-15 ).

Вказане судове рішення набрало законної сили 07.08.2026.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( ч. 4 ст. 82 ЦПК України ).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 (а. с. 10).

Отже, спричинена позивачу майнова шкода полягає у пошкодженні належного їй на праві приватної власності автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Так, на момент скоєння ДТП автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 був забезпечений за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 237463178 в ПрАТ «СК «ВУСО» ( далі - Поліс №237463178), що підтверджується інформацією з офіційного сайту МТСБУ (а. с. 11 ).

З метою встановлення розміру матеріального збитку завданого пошкодженням належного позивачу автомобіля, остання звернулась до судового експерта Петрушанка В.Ф. про проведення дослідження з визначення матеріального збитку.

21 липня 2026 року на замовлення позивача, судовим експертом Петрушанко В.Ф. складено Висновок експерта №110 по дослідженню з визначення матеріального збитку, завданої ушкодженням колісного транспортного засобу «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - Висновок експерта №110), згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП на дату оцінки складає 472 785, 03 грн ( а. с. 17-22).

На замовлення позивача з метою встановлення вартості транспортного засобу «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 після ДТП судовим експертом Петрушанко Вадимом Федоровичем складено Висновок експерта №110а від 24 липня 2026 року, згідно якого ринкова вартість з урахуванням механічних ушкоджень після дорожньо-транспортної пригоди на дату 10 липня 2026 року складає 152 300, 00 грн ( а. с. 35-40 ).

Стороною позивача зазначалося, що було звернення з заявою до ПрАТ «СК «ВУСО» про отримання страхового відшкодування.

07.08.2026 позивач отримала страхове відшкодування від ПрАТ «СК «ВУСО» в розмірі 250 000, 00 грн ( а. с. 16 ).

Отже, розмір шкоди завданої позивачу внаслідок пошкодження автомобіля складає: 320 485, 03 грн (472 785,03 грн - ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_4 до ДТП - 152 300, 00 грн ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу).

Як зазначалося вище, позивач 07 серпня 2026 року отримала страхове відшкодування від ПрАТ «СК «ВУСО» в розмірі 250 000, 00 грн в межах страхового ліміту.

Звертаючись до суду з даним позовом сторона позивача зазначає, що невідшкодованою залишається шкода в розмірі 70 485,03 грн (320 485,03 грн - загальний розмір шкоди внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП - 250 000,00 грн - страхове відшкодування здійснене ПрАТ «СК «ВУСО»).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 24 постанови від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Судом встановлено та сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 250 000 грн (розмір сукупного ліміту своєї відповідальності).

Предметом спору є обставини щодо недостатності суми страхового відшкодування для повного відшкодування шкоди позивачу.

Отже, ОСОБА_2 як особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Стала правова позиція Верховного Суду (ВС) базується на тому, що одержання страхової виплати не припиняє деліктне зобов`язання повністю, якщо цих коштів недостатньо для відновлення авто. За положеннями статті 1194 Цивільного кодексу України, різниця між реальними збитками і виплатою страховика покладається на особу, яка завдала шкоди.

Винуватець ДТП зобов`язаний відшкодувати потерпілому різницю між фактичною вартістю ремонту та отриманим страховим відшкодуванням, навіть якщо на момент розгляду справи автомобіль вже повністю відремонтований.

Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України.

Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На підтвердження розміру завданих збитків, сторона позивача посилалася на Висновок експерта № 110 від 21.07.2026 та Висновок експерта № 110а від 24.07.2026 по дослідженню з визначення матеріального збитку та ринкової вартості з урахуванням механічних ушкоджень після дорожньо-транспортної пригоди колісного транспортного засобу «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В свою чергу, звертаючись до суду з письмовими поясненнями, відповідач визнав позовні вимоги в частині майнової шкоди в розмірі 70 485,03 грн, як визнав і вимоги позивача в частині 10 000 грн послуги експерта за складання Висновку № 110, загалом 80 485,03 гривень.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників ( ч. 1 ст. 82 ЦПК України ).

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд ( ч. 4 ст. 206 ЦПК України ).

Під час розгляду справи судом не встановлено, що визнання відповідачам позову в частині відшкодування матеріальної шкоди суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення з ОСОБА_2 10 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, то суд приходить з цього приводу до наступних висновків.

В обґрунтування завдання моральної шкоди сторона позивача в позовній заяві вказувала на те, що позивач зазнав у зв`язку з пошкодженням свого майна, та у зв`язку з порушенням свого права як власника, відповідно до ст. 317 ЦК України, і яка виразилась у душевних та фізичних стражданнях, зокрема, в тому, що позивач перебував в стресовому етапі після значного пошкодження свого автомобіля, внаслідок ДТП була позбавлена можливості експлуатувати свій автомобіль, була змушена думати про його ремонт, користуватись транспортними послугами знайомих та таксі, витрачати час на оформлення відповідних документів, чим був порушений звичний для неї спосіб життя. А також, у позивача погіршився психічний етап у зв`язку з порушенням ритму відпочин та сну у зв`язку з посиленим стресом.

В свою чергу, відповідач у письмових поясненнях заперечував проти вимог позивача в цій частині, обґрунтовуючи тим, що саме по собі встановлення факту ДТП та заподіяння майнової шкоди не визначає автоматично ані факту заподіяння моральної шкоди у заявленому позивачем обсязі, ані розміру грошового відшкодування. Не додано доказів, які б давали можливість встановити характер, інтенсивність та тривалість таких наслідків, та, відповідно, обґрунтувати заявлений позивачем розмір моральної шкоди саме в розмірі 10 000 гривень.

Легальної дефініції (визначення) моральної шкоди немає. Це пов`язано з неможливістю чіткого визначення такого оціночного поняття, тому в ст. 23 ЦК України законодавець визначив лише способи прояву такої шкоди. При цьому будь-яке легальне визначення було б неповним, оскільки неможливо виділити в понятті універсальні, визначальні, родові риси, які були б характерними для нього в цілому. Судова практика надає визначення моральної шкоди з урахуванням її заподіяння у конкретних правовідносинах, які виникли між сторонами.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а)позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)».

Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Верховний Суд у постанові від 14.02.2023 у справі № 944/1122/21 зазначив, що «під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Проте, моральна шкода дійсно є індивідуальною, оскільки полягає у суб`єктивних переживаннях, душевних чи фізичних стражданнях конкретної особи. Її розмір не пов`язаний з матеріальними збитками, визначається судом у кожному випадку окремо з урахуванням глибини страждань конкретної особи та вимог розумності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 року) під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок фізичних чи моральних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльності інших осіб.

Згідно п. 9 вищезазначеної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробних стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Моральні страждання та втрачене здоров`я неможливо «виміряти» так, як це можна зробити з матеріальною шкодою. До того ж у п.6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 №35-13/797) зазначено, що «моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи». Отже, будь-яка компенсація не може бути сумірною стражданням. Відповідно, будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Деякі форми моральної шкоди, включаючи емоційний розлад, за своєю природою не завжди можуть бути предметом конкретного доказу (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (от 28 травня 1985 г., Series А, №94, §96).

У справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Це підтверджує висловлену раніше думку, що поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним та таким, що потребує копіткого дослідження в кожному окремому випадку (КЦС від 28.03.2018 (справа №757/32334/15-ц)).

Кожна людина унікальна і по особливому проживає свій стрес, своє страждання, психічну травму, кожній людині потрібна особлива форма зусиль для адаптації до чинників шкоди. Кожне страждання індивідуально, тому не може бути «стандартних сум» компенсації, уніфікованих під кожного постраждалого.

У чинній судовій практиці (зокрема, згідно з позиціями Верховного Суду) діє принцип, що пошкодження майна майже завжди викликає у власника негативні емоції, стрес та порушує звичний ритм життя. Порушення майнового права (пошкодження авто) вже саме по собі є джерелом моральних страждань.

Разом з тим, обґрунтування моральної шкоди ОСОБА_1 позовна заява містить. І відносно позивача, як власниці транспортного засобу, вона полягає, відповідно до п.3 ч.2 ст. 23 ЦК України, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із пошкодженням її майна, пережитим стресом, фізичним болем.

Враховуючи, викладені у позовній заяві обставини заподіяння моральної шкоди та в чому вони полягають, суд з урахуванням принципів розумності та справедливості вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в сумі 2 000 грн, саме така сума відшкодування, на думку суду, буде еквівалентна завданим її моральним стражданням.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою є такими, що підлягають до часткового задоволення з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на – відповідача. У разі відмови – на позивача.

Поняття «судовий збір» надане у Законі України «Про судовий збір», відповідно до ст. 1 якого під судовим збором розуміється - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При зверненні до суду, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1 331,20 грн ( а. с. 7 ).

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, ставки яких діяли на час звернення до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 16, 22, 23, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 82, 89, 131, 141, 187, 211, 206, 247, 263-265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 80 485,03 гривень, моральну шкоду в сумі 2 000 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 1 331,20 гривень, загалом 83 816,23 гривень ( вісімдесят три тисячі вісімсот шістнадцять гривень двадцять три копійки ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 ).

Повний текст судового рішення складено 12 жовтня 2026 року з урахуванням вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

СуддяО. І. Орєхов