Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №356/666/26 — Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/544/26

Справа № 356/666/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 Березанський міський суд Київської області у складі головуючого судді Дудар Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка, ОСОБА_1 , перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , який зареєстрований 07 серпня 2010 року. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У провадженні Березанського міського суду Київської області (була передана Драбівському районному суду Черкаської області) перебуває справа про розірвання шлюбу між сторонами.

Як зазначає позивачка, діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Відповідач матеріальну допомогу на дітей надає нерегулярно та в недостатньому розмірі. Отримання коштів здійснюється виключно шляхом звернень і нагадувань позивачки, дані кошти не забезпечують стабільного та належного утримання дітей.

Крім того, в позові вказано, що відповідач працює директором фермерського господарства, має стабільний дохід та належний матеріальний стан, користується транспортними засобами, сільськогосподарською технікою та земельними ділянками, що свідчить про його можливість належним чином утримувати дітей.

Отже, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подання позовної заяви до суду та до досягнення дітьми повноліття. Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Як визначено ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вказана вимога ЦПК України роз`яснена судом сторонам в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 06.07.2026 позивачем та відповідачем було отримано, що підтверджується матеріалами справи, а саме рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

23.07.2026 засобами поштового зв`язку до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві, відповідач зазначає, що ознайомившись із змістом ухвали він має заперечення проти задоволення позовних вимог, оскільки він повною мірою бере участь в утриманні своїх неповнолітніх дітей. Також, вказує, що в Драбівському районному суді Черкаської області розглядається позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з матір`ю. Оскільки на даний час вказаним судом не визначене місце з ким проживатимуть діти з матір`ю чи з батьком, що унеможливлює розгляд справи про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Більше того, як підкреслює відповідач, на сьогоднішній день вони продовжують проживати однією сім`єю, а тому діти проживають з обома батьками разом. Всі матеріальні потреби дітей лежать на ньому, а саме: оплата гуртків, щоденне забезпечення дітей їжею, купівля нового одягу, спільний відпочинок тощо.

Відтак відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, аргументами іншої сторони та реагувати на них відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 скористався своїм правом, наданим ст. 178 ЦПК України, та подав відзив.

В силу приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За вказаних обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює, що відповідає ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16.09.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Драбівського районного управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 16.09.2011 було складено відповідний актовий запис за № 40. Батько: ОСОБА_2 , мати: ОСОБА_1 .

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 28.10.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Драбівського районного управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 28.10.2015 було складено відповідний актовий запис за № 56. Батько: ОСОБА_2 , мати: ОСОБА_1 .

Як вбачається з копій витягів з реєстру територіальної громади, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мають зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, згідно з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2902902 від 18.06.2026 позивачка, ОСОБА_1 , також зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2902881 від 18.06.2026 відповідач, ОСОБА_2 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» наведено наступні визначення термінів: місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи (пункт 12 ч. 1 ст. 2 Закону України Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що вони разом з позивачем та дітьми продовжують проживати разом. Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 та діти зареєстровані за однією адресою, а відповідач за іншою. Також, відповідачем не було надано підтверджуючих доказів на його твердження про проживання за однією адресою ( АДРЕСА_1 ) разом з позивачкою та дітьми.

Крім того, на підтвердження матеріального забезпечення дітей відповідач надав копії платіжних інструкцій про перерахування грошових коштів за уроки вокалу ОСОБА_6 , а саме: 783,92 грн. – 30.09.2025; 603,02 грн. - 03.11.2025; 914,57 грн. – 31.12.2025; 703,52 грн. – 13.04.2026; 703,52 грн. – 15.04.2026.

Суд зазначає, що бере до уваги вказані платіжні інструкції, однак підкреслює, що відповідно до інформації про призначення платежу, кошти перераховані за уроки вокалу дитини ОСОБА_6 , вони є нерегулярними та розмір таких платежів явно менший за мінімальний гарантований розмір аліментів (кошти на утримання дитини, які стягуються за рішенням суду у разі відсутності домовленості між батьками щодо участі в утриманні дитини), який складає 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Щодо утримання іншої дитини – ОСОБА_4 відповідачем доказів надано не було.

Відповідач у відзиві, крім іншого, зазначає, що між сторонами в іншому суді розглядається позов про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з матір`ю. І у зв`язку з тим, що судом не визначене місце з ким проживатимуть діти з матір`ю чи з батьком, це унеможливлює розгляд справи про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Щодо зазначеного суд підкреслює, що наявність спору між батьками про визначення місця проживання дітей не може жодним чином погіршувати становище дітей.

Статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено загальні засади регулювання сімейних відносин.

Так, згідно з ч. 1, 7-10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).

Стаття 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 (набула чинності для України 27.09.1991) передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

Відповідно до частини 5 статті 183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Суд вважає, що розмір аліментів на двох дітей – 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення найстаршою дитиною повноліття є достатнім та не буде порушувати майнових прав дітей.

Доказів того, що стан здоров`я та матеріальне становище відповідача не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дітей у такому розмірі суду не надано. Не надано відповідачем і доказів наявності у нього на утриманні інших дітей, непрацездатних батьків тощо.

Також, відповідачем не було підтверджено, що він проживає за однією адресою з дітьми та позивачкою, а також те, що він матеріально забезпечує дітей в достатньому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

В силу приписів ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

За правилами ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – зокрема, у справа про стягнення аліментів.

Фактично за наслідками розгляду справи позовні вимоги задоволені, а тому питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Отже, оскільки позивача звільнено від сплати судових витрат й вона не сплачувала судовий збір за подання позовної заяви, судові витрати на відповідача не покладаються.

На підставі статей 141, 180, 182-183, 191 Сімейного кодексу України, статті 5 Закону України "Про судовий збір", керуючись статтями 4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-356 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 17.06.2026 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішення у частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації якого за адресою: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя Т.В. Дудар