Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №277/222/26 — Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/222/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 жовтня 2026 року селище Ємільчине

Суддя Ємільчинського районного суду Житомирської області Т.Г. Корсун, розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з відділення поліції №1 Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , фізичної особи-підприємця,

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №589913 від 12.02.2026: 12.02.2026 близько 20:20 по вул. Миру в смт. Ємільчине гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Тойота Ленд Крузер Прадо із д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітке вимова, нечітка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку за допомогою алкотестера Драгер або в закладі охорони здоров`я проходити відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР .

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 та його захисник у судовому засіданні просили провадження у справі закрити за відсутністю події та складу правопорушення у діях ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом на момент, коли працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння, вказав, що він не може бути притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 279, 280 КУпАП, судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення провадиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення та у відношенні особи, щодо якої цей протокол був складений.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №589913 від 12.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки 12.02.2026 близько 20:20 по вул. Миру в смт. Ємільчине гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Тойота Ленд Крузер Прадо із д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітке вимова, нечітка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку за допомогою алкотестера Драгер або в закладі охорони здоров`я проходити відмовився.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає, зокрема, у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єктом правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є особа, яка керує транспортним засобом, тобто водії транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції..

За змістом зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, саме особи, яка керує транспортним засобом,

ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечив з підстав, що п. 2.5 Правил дорожнього руху не порушив, оскільки не керував транспортним засобом.

Відповідно до Правил дорожнього руху України водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до роз`яснень, що міститься в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. №14 під керуванням транспортними засобами слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортними засобами, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли особа, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, почав рухатись.

Зважаючи на норми чинного законодавства, слід дійти до висновку, що вимога поліцейського щодо проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції може бути адресована тільки особі, яка керує транспортним засобом.

У рішенні №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року Верховний Суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

При цьому з наданих суду відеозаписів неможливо однозначно констатувати факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, вказаних у протоколі.

З досліджених судом відеозаписів вбачається:

Відео 1 (проміжок з 20:18:02 до 20:19:02) відображає автомобіль та чоловіка ( ОСОБА_2 ), який підходить до автомобіля та сідає на місце водія. Водночас протягом усього цього фрагмента автомобіль залишається нерухомим і жодного руху не здійснює, автомобіль не заведений, що повністю узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 про те, що після відвідування АЗС він лише на короткий час сів на місце водія, але рух не розпочинав;

Відео 2 (з 20:20:02 до 20:21:02) фіксує рух автомобіля та ввімкнення проблискових маячків поліцейським авто;.

Відео 3 (20:22:02-20:23:02) відображають події вже після зупинки: спілкування з працівниками поліції, пред?явлення документів та перебування осіб поза автомобілем. Саме відео розпочинається з того, що ОСОБА_1 стоїть біля автомобіля.

Всі подальші відеозаписи фіксують спілкування поліцейських з ОСОБА_1 , який протягом розмови весь час стверджував, що не перебував за кермом автомобіля, і що саме дружина була водієм.

Відеозаписи, які містяться на диску, і які були надані поліцейськимим до протоколу, не містять доказів керування автомобілем саме ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що записані відео є фрагментальними, не безперервними, відсутній саме той проміжок часу, який мав би об?єктивно показати момент початку руху та особу, яка перебувала за кермом у цей момент.

Відсутність факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтверджується також узгодженими між собою показаннями самого ОСОБА_1 та свідків.

ОСОБА_1 пояснив суду, що того вечора вживав алкогольні напої разом із ОСОБА_3 . Пізніше за ними приїхала дуржина ОСОБА_4 , яка керувала автомобілем та повезла їх до АЗС, де ОСОБА_1 придбав цигарки та пляшку горілки. Після виходу з АЗС ОСОБА_1 дійсно на короткий час сів на місце водія, але автомобіль не рушав. Після цього саме дружина знову сіла за кермо і продовжила рух. Після зупинки автомобіля працівниками поліції ОСОБА_5 вийшла з місця водія та пішла забрати дитину.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повністю підтвердила зазначені обставини та пояснила, що приблизно о 20:00 приїхала до свого чоловіка, де також перебував ОСОБА_1 . Вона особисто сіла за кермо автомобіля і на прохання чоловіка повезла їх на АЗС. Свідок стверджувала, що після короткочасного перебування ОСОБА_6 на місці водія біля АЗС саме вона продовжила керування автомобілем, виконала вимогу поліції про зупинку та вийшла з водійського місця після конфлікту з чоловіком.

Допитаний судом свідок ОСОБА_7 також підтвердив обставини спільного вживання алкогольних напоїв та наголосив, що автомобілем протягом усього маршруту та в момент зупинки поліцією керувала саме ОСОБА_4 .

Крім того, суд зазначає, що з усіх відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово повторював поліцейським, що він не керував автомобілем. Це доводить, що заперечення факту керування не є способами ухилення від відповідальності, а становили його чітку й послідовну позицію безпосередньо під час події.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд враховує, що відповідно до пунктів 29, 33-34 рішення ЄСПЛ у справі «Гайдашевський проти України» від 26.02.2025 суд за власною ініціативою не може відшуковувати ключові докази, які зашкодять позиції обвинуваченого, і використовувати їх у своїй постанові для спростування наведених стороною захисту аргументів, оскільки відсутність сторони обвинувачення в усному засіданні унеможливлює за клопотанням іншого учасника адміністративного провадження проведення перевірки чи збирання доказів судом. Відшукання таких доказів судом за власною ініціативою та подальше визнання особи винним на підставі отриманих у такий спосіб доказів, створить враження плутанини суду між ролями прокурора та судді, та дасть підстави для законних сумнівів щодо безсторонності суду за результатами об`єктивної перевірки.

Таким чином, об`єктивно факт керування ОСОБА_1 автомобілем у час, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведений, належні докази в матеріалах справи відсутні та не здобуті судом в ході розгляду справи, зокрема і під час перегляду відеозапису, який додано до протоколу про адміністративне правопорушення.

У відеозаписах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні докази на підтвердження руху автомобіля, зупинки його поліцейськими та керування даним автомобілем саме водієм ОСОБА_1 .

Згідно п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що поліцейський повідомив ОСОБА_1 , який заперечував факт керування автомобілем, що в службовому автомобілі є відеореєстратор, і на ньому зафіксовано факт керування ним автомобілем, жодного відеозапису з відеореєстратора, де б був зафіксований факт керування ОСОБА_1 автомобілем, до матеріалів справи не долучено.

Також слід зазначити, що поліцейський, після того, як ОСОБА_1 заперечив факт керування автомобілем, не встановив особу пасажира, який на час складання протоколу перебував в автомобілі та не допитав його на предмет того, хто саме керував автомобілем.

Тобто, перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейський жодним чином не намагався спростувати покази ОСОБА_1 , в тому числі і шляхом опитування пасажира.

У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, суть правопорушення, зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, про те, що ОСОБА_1 як особа, яка керувала транспортним засобом, відмовився від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, не грунтується на фактичних обставинах справи та зібраних доказах.

За наведених обставин, докази, на які послалися поліцейські в обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненому, є безпідставними, оскільки він транспортним засобом не керував та на той момент визначення «Водій» на нього не розповсюджувалось.

За таких обставин, суд вважає, що суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства».

У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди зобов`язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Виходячи з викладеного ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки «поза розумним сумнівом» належними та допустимими доказами вина останнього не доведена, а обставини зазначені в протоколі - не підтверджені.

Таким чином, під час судового розгляду в діях ОСОБА_1 встановлено відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП України.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, встановлені обставини справи, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області.

Повна постанова складена 09.10.2026

СуддяТ. Г. Корсун