Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №276/1361/26 — Хорошівський районний суд Житомирської області

Справа № 276/1361/26

Провадження по справі №2/276/1021/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

при секретарі судового засідання Процюк О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Хорошів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 3000,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 10000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати у виді сплаченого судового збору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони є сусідами та проживають по АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що відповідач за місцем свого проживання утримує велику кількість собак, які вільно, без нагляду та прив`язі бігають вулицями села. 28.01.2026 близько 19 год. 30 хв. собаки відповідача проникли на територію домоволодіння позивача та знищили шляхом удушення 10 курей, що їй належали. За даним фактом позивач викликала працівників поліції. Постановою Хорошівського районного суду Житомирської області від 25.02.2026 у справі № 276/224/26 відповідача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП. Позивач стверджує, що внаслідок вказаних дій відповідача їй завдано матеріальних збитків, які вона оцінює у 3000,00 грн, виходячи з орієнтовної вартості однієї курки в 300,00 грн згідно з оголошеннями у мережі Інтернет. Також позивач вказує на заподіяння їй моральної шкоди, яку оцінює у 10000,00 грн, обґрунтовуючи це тим, що внаслідок знищення її майна вона зазнала сильних душевних страждань, постійно відчуває страх за власну безпеку через агресивних тварин відповідача. Досудове врегулювання спору шляхом направлення претензії результатів не дало.

Відповідач, будучи повідомленою належним чином про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з`явилася, відзиву на позовну заяву та жодних заяв чи клопотань до суду не подавала.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просила суд позов задовольнити. Суду позивач пояснила, що собаки відповідача поводяться агресивно і кидаються на людей та свійську птицю. Зазначила, що 28.01.2026 близько 19 год. 30 хв. саме собаки відповідача забігли на територію її домоволодіння та задушили 10 належних їй курей. Вказувала, що неодноразово зверталася до старости округу Кухтицького М.В., який проводив бесіди з відповідачем, однак остання собак не ізолювала. Пояснила, що м`ясо вказаної птиці вона планувала відправити синові, який є військовослужбовцем. Завдану матеріальну шкоду вважає доведеною з огляду на ринкові ціни в мережі Інтернет, а моральну шкоду мотивує постійним острахом та неможливістю безпечного перебування на власному подвір`ї.

ІІ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ, ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Позовна заява надійшла до суду 10.08.2026.

Ухвалою суду від 14.08.2026 позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з недоплатою судового збору та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 31.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про виклик свідка ОСОБА_3 , судове засідання призначено на 29.09.2026.

29.09.2026 судове засідання було відкладено на 13.10.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні 13.10.2026 суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

У судовому засіданні 13.10.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, враховуючи складність справи, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 14.10.2026.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України.

Відповідач ОСОБА_2 проживає по сусідству з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено з відповіді відділу ЦНАП Хорошівської селищної ради №470 від 13.08.2026.

Згідно з копією протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.01.2026 та рапортом працівника поліції, позивач звернулася до відділення поліції № 3 Житомирського РУП № 2 ГУНП в Житомирській області з повідомленням про те, що 28.01.2026 собаки відповідача проникли на її територію та подушили курей.

Відповідно до копії письмових пояснень відповідача ОСОБА_2 від 04.02.2026, наданих поліцейському офіцеру громади, вона підтвердила, що утримує 8 собак, з яких 6 бігають біля будинку не прив`язані, та зобов`язалася утримувати їх належним чином і не відпускати на вулицю.

Згідно з копією письмових пояснень старости Рижанського старостинського округу ОСОБА_4 від 04.02.2026, він підтвердив факт неодноразового проведення профілактичних бесід з відповідачем щодо належного утримання нею 8 собак, які бігають не прив`язані.

Постановою Хорошівського районного суду Житомирської області від 25.02.2026 у справі № 276/224/26, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу. Вказаною постановою суду встановлено, що відповідач у період часу з 28.01.2026 по 04.02.2026 утримувала 8 собак без прив`язі в місці загального користування по вулиці Батюка в селі Данилівка. Постанову було винесено на підставі, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення від 04.02.2026 серії ВБА № 194290.

Позивач у позові зазначав, що надіслав відповідачу претензію від 08.05.2026 про відшкодування завданих збитків у розмірі 3000,00 грн, що підтверджується копією тексту претензії та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 07.05.2026. Суд критично оцінює доказ надсилання претензії (07.05.2026) відповідачу на день раніше дати її підписання (08.05.2026) через непослідовність дат.

На підтвердження розміру майнової шкоди позивачем долучено копії роздруківок з веб-сайту "OLX" з оголошеннями інших користувачів мережі про продаж курей за ціною 300,00 грн, які територіально знаходяться у Львівській, Івано-Франківській та Дніпропетровській областях.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 суду показала, що вона є сусідкою сторін. 28.01.2026 близько 19 год. 30 хв. вона перебувала біля подвір`я позивача та особисто спостерігала на ньому задушених мертвих 7-8 курей. При цьому свідок підтвердила, що безпосереднього моменту удушення курей собаками вона не бачила. У цей же час біля городу на відстані близько 3-4 метрів від неї перебувала зграя з 3-5 собак, які відбігали від садиби. Свідок вважає цих собак належними відповідачу, оскільки остання їх постійно годує, і вони бігають вулицею без прив`язі. Крім того, свідок пояснила, що садиба позивача огороджена сіткою лише частково біля будинку, а з боку городу огорожа відсутня, що дає вільний доступ тваринам на подвір`я.

Спірні правовідносини між сторонами мають деліктний характер та виникли з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, яка, на переконання позивача, була завдана їй внаслідок неправомірних дій відповідача щодо неналежного утримання домашніх тварин.

IV. НОРМИ ПРАВА

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

V. ОЦІНКА СУДУ

Аналіз положень статей 1166 та 1167 ЦК України свідчить про те, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової та моральної шкоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, самої шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного із вказаних елементів цивільно-правова відповідальність не настає. При цьому, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається процесуальний обов`язок довести наявність шкоди (її розмір) та прямий причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою відповідача і завданою шкодою.

Оцінюючи аргументи позивача щодо підтвердження факту знищення курей саме собаками відповідача, суд відхиляє твердження про те, що постанова Хорошівського районного суду Житомирської області від 25.02.2026 у справі № 276/224/26 є беззаперечним доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди. Вказаною постановою встановлено лише факт вчинення відповідачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 154 КУпАП, а саме - утримання нею собак без прив`язі. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вказана постанова суду має преюдиційне значення виключно в питанні, чи мало місце діяння (утримання тварин без повідків) та чи вчинене воно відповідачем. Водночас, ця постанова не встановлює факту нападу собак відповідача на птицю позивача 28.01.2026.

Також суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_3 , оскільки свідок безпосередньо не бачила моменту нападу собак на курей позивача. Свідок лише підтвердила наявність мертвих курей на подвір`ї та те, що бачила зграю собак, яка відбігала від садиби. Враховуючи пояснення самого свідка про те, що домоволодіння позивача з боку городу не має огорожі, що уможливлює вільний доступ на територію будь-яких інших тварин (зокрема бродячих собак чи диких тварин), суд вважає, що такі показання свідка не можуть бути визнані достатнім прямим доказом наявності причинно-наслідкового зв`язку. Позивачем не надано суду доказів щодо причин смерті птиці, фотофіксації чи відеоматеріалів події, або інших доказів, які б беззаперечно вказували на те, що шкода завдана саме собаками відповідача. За таких обставин, твердження позивача ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

Суд також відхиляє як неналежні та недопустимі докази надані позивачем паперові роздруківки з веб-сайту "OLX", якими позивач обґрунтовує розмір матеріальної шкоди в сумі 3000,00 грн. Ці роздруківки стосуються вартості птиці третіх осіб у різних регіонах України і не є належними, допустимими та достовірними доказами наявності у позивача саме 10 курей, їх віку, породи та дійсної вартості на момент імовірної загибелі.

Таким чином, позивач не довела належними, допустимими та вірогідними доказами ані факту заподіяння їй шкоди внаслідок дій (бездіяльності) відповідача, ані розміру такої шкоди.

Оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 грн є похідною від основної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, у задоволенні якої суд дійшов висновку відмовити через її недоведеність, правові підстави для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди також відсутні. З огляду на вищезазначене, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю. Судом не встановлено факту порушення, невизнання або оспорення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ ТА ІНШИХ ПИТАНЬ

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову повністю, судові витрати у виді сплаченого судового відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача не підлягають і залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 22, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 76-82, 89, 100, 141, 244, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити повністю.

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП невідомий.

Суддя А.С. Семенюк