Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №276/1317/26 — Хорошівський районний суд Житомирської області

Справа № 276/1317/26

Провадження по справі №2/276/990/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №275253148 в розмірі 21773,76 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №275253148, за умовами якого позичальник отримав фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки у порядку та на умовах, визначених договором.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру боржників № 277 від 26.03.2024 року до договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №275253148.

27.02.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/0225-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги, в тому числі до відповідача на суму заборгованості 21773,76 грн.

Позивач стверджує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №275253148 в розмірі 21773,76 грн, з яких 4800 грн – сума заборгованості по основному боргу, 16973,76 грн – сума заборгованості по процентам, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду від 25.08.2026 року відкрито провадження у справі за даним позовом, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просить розглянути справу без участі представника позивача та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідача, яка повернута до суду з відміткою Укрпошти про причини повернення «Адресат відсутній».

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідач, будучи повідомленим відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України про відкриття провадження у цивільній справі за позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, відзив на позов у встановлений судом строк не надав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належним чином повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження і постановити заочне рішення.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 ст.1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 01.02.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №275253148 (далі – Договір), який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором СААР.

Відповідно до п.2.1 вказаного Договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 4800 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно п.2.2 зазначеного Договору, сума кредитного ліміту, вказана в п.2.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Відповідно до п.2.3 вказаного Договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 4800 грн 00 коп 01.02.2024, а згідно п.2.4 договору – другий та решта траншів надаються протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених договором.

Загальна сума кредиту складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії договору.

Згідно п. 3.1. Договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 23 днів з моменту отримання першого траншу. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п.3.2 Договору.

Відповідно до умов п.3.2 Договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою:

Z = 30 - (Х - Y), де:

Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період;

Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду;

Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця).

При цьому Сторони узгодили, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.

За вимогами п.3.3 Договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 23 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 2693 грн 76 коп.

Сторонами також узгоджено, що факт закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за цим Договором (п.6.5 Договору).

Згідно п. 7.1 Договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 24.02.2024, а саме протягом 23 днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

За умовами п.п. 7.2 Договору в обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

п.п.7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору;

п.п.7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7 Договору.

Відповідно до п.7.3. Договору кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 03.03.2029.

Згідно п.7.4. Договору проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

За узгодженими сторонами умовами п.8.1. Договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника (п.8.2. Договору).

Згідно п. 8.3. Договору на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 2,50 відсотків в день від суми залишку кредиту за кожний день користування ним, що становить 912,50 відсотків річних.

За умовами п.8.4. Договору для суми кредиту, отриманої за першим траншем, що вказана в п.2.3. Договору, за перші 23 дні дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 7560 грн 00 коп та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 2760 грн 00 коп та суму кредиту у розмірі 4800 грн 00 коп. Денна процентна ставка, для вказаних в цьому пункті умов, розраховується наступним чином: загальні витрати: 2760 грн 00 коп / сума першого траншу 4800 грн 00 коп / строк дисконтного періоду 23 дні х 100% - 2,50 відсотків в день.

Відповідно до п. 11.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Отже, суд дійшов висновку про доведеність факту укладення між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №275253148 від 01.02.2024 року, оскільки кредитний Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, наявність якого, разом з електронним підписом первісного кредитора, підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, та те, що позичальник всі умови договору цілком зрозумів та своїм підписом письмово це підтвердив. При цьому, скріплюючи договори електронним підписом, сторони договорів діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Згідно Заявки на отримання грошових коштів в кредит від 01.02.2024 року ОСОБА_1 ініційовано отримання кредиту за договором №275253148 від 01.02.2024 року в сумі 4800 грн, строком кредиту 23 дні, номер карти № 4731-21ХХ-ХХХХ-2436.

Відповідно до платіжного доручення від 01.02.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 4800,00 грн згідно договору №275253148 від 01.02.2024 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №275253148 від 01.02.2024, складеного кредитодавцем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 01.02.2024 року по 26.03.2024 року, ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 26.03.2024 року мав заборгованість у загальній сумі 11213,76 грн, з яких: 4800,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 6413,76 грн заборгованість по процентам. У вказаному розрахунку зазначені дані по кредиту: дата видачі - 01.02.2024, строк - 23 дні, сума - 4800 грн.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Пунктом 9.1.1.5. договору №275253148 від 01.02.2024 року передбачено право кредитодавця укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою особою, відповідно до чого, кредитодавець в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду має право відступити право вимоги до позичальника будь-якій третій особі.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру боржників № 277 від 26.03.2024 року до договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №275253148 на загальну суму боргу 11213,76 грн.

ТОВ «Таліон плюс» після прийняття вказаного боргу донарахувало відповідачу проценти за користування кредитом за період з 27.03.2024 року по 22.06.2024 року, в результаті чого заборгованість відповідача станом на 27.02.2025 року склала 21773,76 грн, з яких: 4800,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 16973,76 грн - заборгованість за відсотками, що вбачається із розрахунку заборгованості.

27.02.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/0225-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 .

Згідно Реєстру прав вимоги № 1 від 27.02.2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним Договором №275253148 від 01.02.2024 року на суму 21773,76 грн, з яких: 4800,00 грн по тілу кредиту, 16973,76 грн заборгованість по процентам.

З моменту отримання права вимоги до відповідача ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало нарахування заборгованості за кредитним договором, укладеним первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з відповідачем.

Таким чином, судом встановлено, що між відповідачем та кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено кредитний договір. При цьому ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, а відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, допустивши прострочення повернення кредиту і сплати процентів. Позивач у відповідності до укладеного договору факторингу набув до відповідача право грошової вимоги за кредитним договором №275253148 від 01.02.2024 року.

Судом також встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в день укладення кредитного договору, тобто 01.02.2024 року перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 4800,00 грн.

Доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором як позивачу, так і попереднім кредиторам, матеріали справи не містять.

Відповідачем не спростовано факту отримання ним кредиту у розмірі 4800,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не виконано грошові зобов`язання за кредитним договором, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором №275253148 від 01.02.2024 року за основною сумою боргу в розмірі 4800,00 грн. обґрунтованими.

Водночас, щодо нарахованої заборгованості за процентами в сумі 16973,76 грн, то суд зазначає наступне.

Як слідує з умов кредитного договору №275253148 від 01.02.2024 року, а також з розрахунку заборгованості за кредитним договором №275253148 від 01.02.2024, який складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідачу ОСОБА_1 на суму кредиту, вказану п.2.3. договору, у передбачений п.3.1. період кредитування з датою повернення кредиту 24.02.2024 року нараховувалися проценти за ставкою 2,5 % від суми кредиту за кожний день користування, що відповідають умовам Кредитного договору.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У той же час, позивач позовні вимоги щодо стягнення з відповідача процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України не заявляє та в позові їх не обґрунтовує.

Як вказувалося вище, відповідно до пунктів 2.3, 7.1 кредитного договору №275253148 від 01.02.2024 року, рекомендована дата дострокового повернення кредиту визначена 24.02.2024 року.

Таким чином, термін кредитування для нарахування передбачених договором процентів становить до 24.02.2024 року, а згідно розрахунку первинного кредитора – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» загальна сума заборгованості за період з дати надання кредиту 01.02.2024 до визначеної дати повернення кредиту 24.02.2024 року складає 7493,76 грн.

Згідно п.3.1 Договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 23 дні від дати отримання Позичальником першого Траншу.

У відповідності до п.3.2 Договору Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. Кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, на умовах п.3.2. становить 30 днів.

Згідно п.3.3 Договору для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 23 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2693,76 грн. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.

Позивач надав до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором №275253148 від 01.02.2024, який складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», згідно якого відповідачем оплати в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювались.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв`язку із несплатою відповідачем усіх нарахованих за Дисконтний період процентів відповідно до п.п.3.1-3.3 Договору, строк періоду кредитування сплинув 24.02.2024, а загальна сума заборгованості за період з дати надання кредиту 01.02.2024 до визначеної дати повернення кредиту 24.02.2024 року складає 7493,76 грн, з яких: тіло кредиту - 4800 грн, нараховані проценти – 2693,76 грн.

При цьому, суд враховує, що позивачем в порядку ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України не надано доказів, а матеріали справи таких не містять щодо подальших (після 24.02.2024 року) пролонгацій строку кредитування відповідно до п.п.3.1-3.3 Договору та доказів оплати усіх нарахованих процентів у вищезазначеному розмірі.

Як встановлено судом, відповідно до п.п. 2.3, 3.2, 3.3, 7.1 кредитного договору №275253148 від 01.02.2024 року термін дострокового повного повернення кредиту встановлено 24.02.2024 року.

Отже, попередніми кредиторами нараховувалися проценти після закінчення визначеного кредитним договором №275253148 від 01.02.2024 року строку кредитування.

У відповідності до ч.1, ч.2. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд звертає увагу, що в п.2.3 Кредитного договору №275253148 від 01.02.2024 року дата повернення кредиту (24.02.2024 року) зазначена як рекомендована.

Водночас, Об`єднана палата КЦС Верховного Суду у постанові від 07.09.2026 по справі №552/672/23 уточнила, що суд без окремої позовної вимоги споживача може застосувати такий спосіб коригування процентів за користування кредитом, як тлумачення умов договору, якщо вони є нечіткими або двозначними.

ОП КЦС ВС зазначила, що при виникненні спорів як еx ante, так і еx post контроль за договірними умовами і використання договору в цілому (хоча парламент конструює ті чи інші імперативні приватно-правові норми) здійснює суд.

Об`єднана палата звернула увагу, що положення договору та заяви-анкети передбачали різні підходи до визначення розміру процентів. За таких обставин при вирішенні спору суд має тлумачити зміст договору, а нечіткі або двозначні його положення відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» тлумачаться на користь споживача.

Це пов`язано з тим, що тлумачення правочину – це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Крім того, Верховний Суд у склад об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №753/11000/14-ц від 18 квітня 2018 року застосував принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem — слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).

Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки у випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли вона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча й були індивідуально узгоджені, проте включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Аналізуючи зміст Кредитного договору №275253148 від 01.02.2024 року, а також Заявки на отримання грошових коштів в кредит від 01.02.2024 року і розрахунку заборгованості первинного кредитодавця щодо строку повернення отриманих відповідачем кредитних коштів, в яких зазначено про строк кредиту 23 дні, із застосуванням тлумачення contra proferentem, суд приходить до висновку що в даному випадку датою повернення кредиту відповідачем є 24.02.2024 року, оскільки не чіткі та двозначні положення договору зі споживачем має тлумачитися на користь такого споживача.

З урахуванням наведеного слідує, що саме в межах строку кредитування з 01.02.2022 року по 24.02.2024 року, загальний розмір процентів за користування кредитними коштами становить 2693,76 грн, які і підлягають стягненню з відповідача, оскільки як за умовами кредитного договору, так і за заявкою на отримання грошових коштів від 01.02.2024, а також за розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором, строк кредиту становить 23 дні.

Відповідно до вимог ст.ст. 4, 6 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Суд не бере до уваги доводи позивача, викладені у позові щодо обгрунтованості нарахування процентів за кредитним договором №275253148 від 01.02.2024 року після настання терміну повернення кредиту, оскільки вказані умови договору суперечать положенням ст.ст. 1048, 1050 ЦК України та висновкам, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 ( провадження №14-10цс18).

Крім того, розмір заборгованості за кредитом, який був переданий в порядку відступлення права вимоги сам по собі не свідчить про обгрунтованість нарахування такої заборгованості та суперечить як наведеним вище положенням Цивільного кодексу України, так і положенням пунктів 2.3, 7.1 кредитного договору.

Враховуючи все вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 7493,76 грн, з яких: тіло кредиту - 4800 грн, нараховані проценти – 2693,76 грн.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 3328,00 грн. Враховуючи часткове задоволення позову (34%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1131,52 грн. (3328,00*34%) судового збору.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 626, 628, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №275253148 від 01.02.2024 року в сумі 7493 грн (сім тисяч чотириста дев`яносто три) гривні 76 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1131 гривень (одна тисяча сто тридцять одна) гривня 52 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: 07400. Київська обл., м. Бровари вул. Лісова буд. 2, ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Д.О. Бобер