Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №274/3789/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/3789/26

Провадження №1-кп/0274/698/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 м.Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12026060480000207 від 22.03.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, українець, освіта вища, директор ТОВ «Елайк», одружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

в с т а н о в и в :

22.03.2026 близько 13 год. 20 хв., ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Peugeot 407» р/н НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить його дружині ОСОБА_9 , рухався по автодорозі «Виступовичі - Житомир - М.Подільський, в напрямку м. Житомир.

Рухаючись по вказаній автодорозі у зазначеному напрямку, поблизу будинку №2-А по вул. Миру в с. Рея, Бердичівського р-н., водій ОСОБА_7 в порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі-ПДР України), проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу з моменту виявлення перешкоди у вигляді дитини, яку він об`єктивно спроможний виявити, внаслідок чого здійснив наїзд на малолітнього ОСОБА_10 , який рухався електросамокатом марки «Хіаоmі», перетинаючи проїзну частину автодороги в межах дії дорожніх знаків 5.38.1, 5.38.2 ПДР України та дорожньої розмітки 1.14.1 ПДР України зліва на право відносно руху автомобіля.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди малолітній ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми: забою головного мозку важкого ступеня, перелому пірамідки правої скроневої кістки, перелому правої скроневої кістки; перелому тіла правої лопатки, перелому правої ключиці зі зміщенням, забою верхньої долі правої легені, садна правої скроневої ділянки, підшкірної гематоми лівої тім`яної ділянки, множинних синців тулуба та кінцівок, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.

Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження, водій ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, підтвердив вищевикладені обставини. При цьому, обвинувачений надав пояснення, які повністю співвідносяться з обставинами, викладеними у обвинувальному акті. Просив вибачення у законного представника та просив не позбавляти його права керування, оскільки він має на утриманні двоє малолітніх дітей, крім того, під час ракетної атаки рф зруйновано його склад з товаром, тому фінансова допомога, яку він надавав потерпілому поки зупинилася. Посвідчення водія йому необхідне для організації життя та відшкодування завданої шкоди потерпілому. Цивільний позов визнав повністю, зазначивши, що на теперішній час сплатив потерпілим 80 000 грн, на підтвердження надав платіжні інструкції на загальну суму 65 000 грн.

Законний представник потерпілого в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Підтвердив, що обвинувачений дійсно перерахував кошти на лікування сина в сумі 80000 грн, просив це врахувати під час постановлення вироку. Також не наполягав на суворості покарання та просив не позбавляти ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами, оскільки це може вплинути на подальше відшкодування ним завданої шкоди.

Уповноважена особа співвідповідача, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» участі в судовому засіданні не приймала.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_7 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор та потерпіла сторона також не оспорювали встановлені фактичні обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння кримінальних правопорушень, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині, що характеризують особу обвинуваченого, матеріали справи щодо речових доказів і процесуальних витрат, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах, доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд виходить із наступного.

Так, відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.

Суд враховує часткове добровільне відшкодування обвинуваченим завданої потерпілому шкоди та визнає це пом`якшуючою обставиною.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим діяння, обставини його вчинення, критичне відношення винного до вчиненого.

Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 виду і міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з вимогами ст. 12 КК України є тяжким злочином, вчиненим з необережності, особу винного та його вік (60 років), соціальні зв`язки: одружений, має двоє малолітніх дітей, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, повне визнання вини, наявність обставини, що пом`якшує відповідальність часткове відшкодування завданої шкоди, і відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

При призначенні покарання суд врахував необережну форму вини обвинуваченого, яка свідчить про те, що в будь-якому випадку, вчиняючи даний тяжкий злочин, не бажав настання тяжких наслідків. Також суд враховує пом`якшуючі обставини та дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково відшкодував завдану шкоду потерпілому, що є обставинами, які пом`якшують покарання, публічно попросив вибачення у законного представника потерпілого, який не наполягав на суворості призначеного покарання та просив суд не позбавляти обвинуваченого волі та не позбавляти його права керування транспортними засобами.

На переконання суду, встановлені обставини свідчать про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без відбування покарання у виді позбавлення волі, а тому обирає йому покарання із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України, без позбавлення права керувати транспортними засобами, що є достатнім для запобігання нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Законним представником потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_7 та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» заявлений цивільний позов, розмір позовних вимог якого згодом був змінений, про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на його користь 500 000 грн моральної шкоди, з урахуванням сплачених 80 000 грн, та про стягнення з «НАСК «ОРАНТА» майнової шкоди, а саме витрат на лікування та реабілітацію неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 у розмірі 415 502,64 грн, та страхового відшкодування моральної шкоди у сумі 41550,26 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн в солідарному порядку.

Судом установлено, що станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Peugeot 407» р/н НОМЕР_1 , була застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відповідно до договору (полісу) № 229954190 від 10.06.2025 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за умовами якої строк дії страхового полісу тривав з 11.06.2026 по 10.06.2026.

Ухвалою суду згідно з клопотанням представника потерпілого, судом було залучено у якості співвідповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Як слідує з положень ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина друга статті 78 ЦПК України, вказує на те, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_7 сплачені ОСОБА_11 на лікування ОСОБА_10 наступні суми, що підтверджується платіжними інструкціями АТ КБ ПРИВАТБАНК, долученими стороною захисту в судовому засіданні до матеріалів справи на загальну суму 65 000 (шістдесят п`ять тисяч ) гривень, зокрема:

-28.05.2026 - 15 000 грн;

-22.04.2026 - 15 000 грн;

- 22.04.2026 - 25 000 грн;

- 05.05.2026 - 10 000 грн.

Ще один платіж на суму 15 000 грн, який обвинувачений сплатив на лікування неповнолітнього потерпілого, законний представник потерпілого ОСОБА_5 підтвердив у судовому засіданні та просив його врахувати.

Розглядаючи заявлений цивільний позов законного представника потерпілого, наявні в матеріалах справи документи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що шкода завдана неповнолітньому потерпілому ОСОБА_10 була заподіяна саме обвинуваченим ОСОБА_7 .

Під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_7 позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Суд при розгляді цивільного позову зобов`язаний перевірити обґрунтованість цивільного позову в частині стягнення витрат на лікування.

Для сплати страхового відшкодування потерпіла особа має надати не тільки платіжні документи з купівлі лікарських засобів тощо, але й документально підтвердити необхідність їх придбання (витяг з історії хвороби, рецепти на придбання ліків тощо), тобто довести наявність причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та лікуванням.

Так, представником позивача надано копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 5196 від 14.05.2026, на ім`я ОСОБА_10 із зазначенням анамнезу (травма внаслідок ДТП) та призначенням лікування, а також надано копії фіскальних чеків на придбання медичних препаратів. Натомість деякі чеки є неналежної якості, а деякі з них містять інформацію про товари не пов`язані з лікуванням неповнолітнього потерпілого.

Враховуючи вищезазначене, суд частково задовольняє відшкодування оплати медикаментів та медичних послуг в розмірі 366 731, 02 грн.

В решті позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити у зв`язку з недоведеністю.

Правові підстави стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Свої вимоги представник потерпілого мотивує тим, що внаслідок даної ДТП, винуватцем якої є ОСОБА_7 , неповнолітній потерпілий та вся його родина отримала моральні страждання, оскільки протягом тривалого часу перебувають у постійному стресі та тривозі за життя і здоров`я ОСОБА_10 . Більше ніж 1,5 місяця потерпілий ОСОБА_10 перебував у комі та лікарі боролись за його життя. Наразі хлопчик потребує постійного догляду та сторонньої допомоги через отримані травми. Моральна шкода, завдана внаслідок ДТП полягає у душевних стражданнях, переживаннях, тривалому лікуванні, втратою працездатності та незручностями, яких зазнав постраждалий та його родина.

Моральна шкода, відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, та в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі 752/17832/14-ц).

Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи, особливо у разі втрати близької, рідної людини. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним завданій шкоді.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У ст.24 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції чинній на дату ДТП, встановлено, що страховик, здійснює потерпілій фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у розмірі 10 відсотків страхової (регламентної) виплати у зв`язку з її лікуванням та/або втратою нею працездатності, розрахованої відповідно до статей 21-23 цього Закону

Суд звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 24 Закону.

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону.

З урахуванням викладеного, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав цивільний позивач, а тому вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» частково, а саме в розмірі 36 673,10 грн.

Відповідно з обвинуваченого ОСОБА_7 слід стягнути на користь законного представника потерпілого ОСОБА_5 500 000 грн. Враховуючи, що обвинуваченим на теперішній час сплачено 80 000 грн, остаточно до відшкодування підлягає сума у розмірі 420 000 грн.

Крім того, заявлено про відшкодування правової допомоги у розмірі 20 000 грн. На підтвердження цього в судовому засіданні надано оригінали договору про надання правової допомоги та учасники не заперечували щодо розміру наданої правової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 118, 120 КПК України, враховуючи співрозмірність наданої правової допомоги та її розмір, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу.

Згідно з ст. ст. 122, 124 КПК України суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за залучення експертів для проведення експертиз на загальну суму 15 724, 36 гривень.

Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.03.2026, підлягає скасуванню.

Питання стосовно речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 369-371, 373-374, 376, 392-395, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Згідно із ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 , наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні не обирати.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за залучення експертів для проведення експертиз на загальну суму 15 724 (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн 36 коп.

Речові докази, відповідно до постанов слідчого:

-автомобіль марки "Peugeot 407", р/н НОМЕР_1 , власником якого являється ОСОБА_9 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 – повернути ОСОБА_9 ;

-електросамокат "Хiaomi", s/n 25699/00293830, володільцем якого є ОСОБА_10 – повернути законному володільцю;

-компакт-диск DVD-R диск із відеозаписом «IMG_5225» з відео реєстратора в огляд якого потрапила ДТП (22.03.2026), в якій травмовано малолітнього ОСОБА_10 ,- зберігати у матеріалах кримінального провадження;

-медичну картку стаціонарного хворого № 3082 за час лікування ОСОБА_10 у КНП «Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня» - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.03.2026.

Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_5 суму матеріальної шкоди у розмірі 366 731 (триста шістдесят шість тисяч сімсот тридцять одна) грн 02 коп, суму моральної шкоди у розмірі 36 673 (тридцять шість тисяч шістсот сімдесят три) грн 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 суму моральної шкоди в розмірі 420000 ( чотириста двадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_7 та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_5 витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень в солідарному порядку.

Апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 394 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1