Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №154/2942/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2942/26

3/154/1100/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Суддя Володимирського міського суду Волинської області Лутай А.М.,

розглянувши справу, яка надійшла з Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2026 року об 11 год. 07 хв. у с. Бегета Володимирського району Волинської області по вул. Нова водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в суді не визнав свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та пояснив, що 06.07.2026 об 11 год. 07 хв. він рухався автомобілем марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , по дорозі в с. Бегета в напрямку будинку своєї тітки. Рухаючись вул. Нова, заїхав на приватну територію біля будинку своєї тітки Кузьминої, де зупинив автомобіль.

Стверджує, що під час руху працівники поліції його не зупиняли, проблискових маячків не вмикали, жестів про зупинку автомобіля не подавали. Лише після того, як він заїхав на приватну територію, працівники поліції також заїхали на подвір`я та почали вимагати пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 вважає, що такі вимоги були незаконними, оскільки на момент прибуття поліцейських він уже не керував транспортним засобом, а автомобіль стояв на приватній території. Зазначає, що відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України обов`язок проходити огляд покладається на водія транспортного засобу, тоді як він на момент пред`явлення відповідної вимоги автомобілем не керував.

Крім того, ОСОБА_1 посилається на незаконність перебування працівників поліції на приватній території, куди їх ніхто не запрошував, а також на відсутність законних підстав для зупинки його автомобіля.

З огляду на наведене вважає дії працівників поліції незаконними, а складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення — безпідставним.

Захисник Омелянюк М.В. в суді просив закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Вислухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі — ПДР України).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів із питань безпеки дорожнього руху.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, законодавець визначив відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння як самостійну підставу адміністративної відповідальності, яка не потребує обов`язкового встановлення фактичного перебування водія у стані сп`яніння.

Порядок огляду особи, яка керує транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, врегульовано ст.266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735.

Так, відповідно до статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п.3 розділу І Інструкції).

Відповідно до п.п. 6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд вважає, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються сукупністю наявних у матеріалах справи та досліджених доказів.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 711943, складеним 06.07.2026 поліцейським Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Нестерюком В.В., ОСОБА_1 06.07.2026 об 11 год. 07 хв. у с. Бегета по вул. Нова керував автомобілем марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , із зазначеними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

У протоколі зазначені місце, час і суть адміністративного правопорушення, відомості про особу, щодо якої його складено, нормативний акт, який передбачає відповідальність, та інші обставини, що мають значення для розгляду справи.

Із долученого до матеріалів справи акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 06.07.2026 убачається, що у ОСОБА_1 працівниками поліції виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота. Для проведення огляду зазначено спеціальний технічний засіб Alcotest 6820. Кількісний результат огляду в акті не відображений у зв`язку із зазначеною відмовою від його проходження.

Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 06.07.2026 підтверджується, що стосовно ОСОБА_1 оформлено направлення до КНП «Володимирське ТМО». У направленні зазначені виявлені працівниками поліції ознаки алкогольного сп`яніння, а також зроблено запис про відмову від огляду.

Крім того, до матеріалів справи долучено носій інформації з відеозаписами події, які мають істотне значення для встановлення фактичних обставин справи.

Із зазначених відеозаписів убачається, що 06.07.2026 працівники поліції рухалися службовим автомобілем назустріч транспортному засобу марки «Volkswagen», яким керував ОСОБА_1 . Після роз`їзду з указаним автомобілем працівники поліції розвернули службовий автомобіль та почали рухатися за ним. Надалі автомобіль під керуванням ОСОБА_1 звернув із дороги на подвір`я домоволодіння, де зупинився. Працівники поліції заїхали слідом за ним, після чого відбулося спілкування з ОСОБА_1 .

Водночас із відеозаписів неможливо достовірно встановити, чи подавали працівники поліції водієві сигнал про зупинку транспортного засобу за допомогою спеціальних світлових або звукових сигналів.

Під час подальшого спілкування працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння та запропонували пройти відповідний огляд.

ОСОБА_1 від проходження запропонованого огляду відмовився, мотивуючи свою відмову тим, що автомобілем на той момент він уже не керував, а стояв на подвір`ї, а тому не зобов`язаний виконувати таку вимогу працівників поліції.

Таким чином, відеозаписи мають доказове значення не лише для встановлення факту руху транспортного засобу, але й для з`ясування послідовності подій, обставин виявлення працівниками поліції ознак можливого алкогольного сп`яніння, висловлення пропозиції пройти огляд та поведінки ОСОБА_1 у відповідь на таку пропозицію.

Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом безпосередньо перед прибуттям працівників поліції підтверджується його власними поясненнями в суді.

Отже, сам ОСОБА_1 не заперечує факту керування транспортним засобом у зазначені в протоколі день, час і місці, а заперечує лише наявність у нього обов`язку пройти огляд після зупинки автомобіля.

Суд вважає необхідним зазначити, що наведене ОСОБА_1 розуміння вимог п. 2.5 ПДР України та ч. 1 ст. 130 КУпАП є помилковим.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за відмову від проходження огляду пов`язується з фактом керування транспортним засобом та невиконанням особою законної вимоги щодо проходження відповідного огляду.

При цьому законодавство не передбачає, що водій може бути звільнений від обов`язку пройти огляд лише з тієї підстави, що на момент висловлення працівником поліції такої вимоги транспортний засіб уже зупинився, двигун вимкнений, а водій перебуває поза автомобілем або на приватній території.

Інше тлумачення фактично створювало б можливість уникнення передбаченого законом огляду шляхом припинення руху автомобіля безпосередньо перед контактом із працівниками поліції.

Водночас така обставина сама собою не свідчить про втрату особою статусу водія в розумінні положень ст. 130 КУпАП, якщо належними доказами встановлено, що вона безпосередньо перед цим керувала транспортним засобом.

У цій справі між керуванням ОСОБА_1 автомобілем, його зупинкою на подвір`ї та виявленням працівниками поліції ознак можливого алкогольного сп`яніння існує безпосередній часовий і фактичний зв`язок, що підтверджується послідовністю подій, відображеною на відеозаписах, та поясненнями самого ОСОБА_1 .

За таких обставин посилання останнього на те, що під час пропонування пройти огляд автомобіль уже стояв на подвір`ї, не спростовує факту попереднього керування ним транспортним засобом та не є самостійною законною підставою для відмови від проходження огляду.

Суд також оцінює доводи ОСОБА_1 щодо того що поліцейські не зупиняли його автомобіль.

Із досліджених відеозаписів убачається, що ОСОБА_1 самостійно звернув із дороги на подвір`я домоволодіння та зупинив автомобіль.

Відомості, які б дозволяли суду достовірно встановити факт подання працівниками поліції сигналу про зупинку автомобіля до його заїзду на подвір`я, із відеозаписів не вбачаються.

Отже, суд не вважає доведеним, що автомобіль ОСОБА_1 був зупинений на вимогу працівників поліції.

Разом із тим сама собою відсутність доказів подання сигналу про зупинку не спростовує інших установлених у справі обставин, зокрема факту керування ОСОБА_1 автомобілем безпосередньо перед контактом із працівниками поліції.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не інкримінується невиконання вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу. Предметом розгляду в цій справі є відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Тому відсутність на відеозаписах підтвердження подання працівниками поліції сигналу про зупинку автомобіля не може сама собою бути підставою для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Доводи ОСОБА_1 щодо незаконного заїзду працівників поліції на територію приватного домоволодіння суд відхиляє, оскільки зазначена обставина сама по собі не спростовує встановленого факту керування ним транспортним засобом та подальшої відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а відтак не є самостійною підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд також зауважує, що метою огляду на стан сп`яніння є встановлення або спростування наявності такого стану у водія. Виявлення поліцейським передбачених Інструкцією зовнішніх ознак сп`яніння є підставою для проведення огляду відповідно до встановленої законом процедури, а не остаточним підтвердженням перебування особи у стані сп`яніння.

Оскільки ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду, для правильної кваліфікації його дій визначальним є встановлення факту керування автомобілем, наявності передбачених законом підстав для пропонування огляду, дотримання встановленої процедури та факту відмови від її проходження.

У матеріалах справи факт попереднього керування автомобілем підтверджується відеозаписами та поясненнями ОСОБА_1 , ознаки можливого алкогольного сп`яніння зафіксовані у відповідних адміністративних матеріалах, а відмову від запропонованого огляду відображено на відеозаписах і в складених поліцейськими документах та підтверджено ОСОБА_1 в суді.

Таким чином, оцінивши досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про наявність підстав для встановлення того, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка керувала транспортним засобом, усупереч вимогам п. 2.5 Правил дорожнього руху України відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд керується таким.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності й застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, передбачений законом вид адміністративного стягнення, суд вважає необхідним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Таке адміністративне стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та є необхідним і достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору в такому випадку становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2026 році складає 665 гривень 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 23, 33, 38, 40-1, 130, 245, 247, 251, 252, 266, 280, 283–285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів із дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови — не пізніш як через п`ятнадцять днів із дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений законом строк постанова про адміністративне стягнення відповідно до ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, його роботи або місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного відповідною статтею Кодексу та зазначеного у постанові, а також витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було оскаржено.

Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку оскарження — з дня набрання законної сили рішенням за результатами апеляційного розгляду справи по суті.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом десяти днів із дня її винесення.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено в установленому законом порядку.

Копію постанови у встановлений законом строк надіслати особі, щодо якої її винесено.

Суддя: А.М. Лутай