Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №154/3772/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3772/26

2-о/154/93/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого – судді Лутая А. М.,

за участю секретаря судового засідання – Бойко К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності їй правовстановлюючого документа, а саме трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 30 червня 1978 року.

Заяву обґрунтовує тим, що 05 лютого 2025 року вона звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 032150006408 від 12 лютого 2025 року їй відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

При цьому до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , заповненою 30 червня 1978 року, оскільки у документі про зміну прізвища (свідоцтві про шлюб) по батькові не відповідає паспортним даним заявниці.

Заявниця зазначає, що у трудовій книжці її прізвище, ім`я та по батькові записані російською мовою як « ОСОБА_2 », тоді як за паспортними даними вона є ОСОБА_1 .

Крім того, у свідоцтві про шлюб, яким підтверджується зміна її дошлюбного прізвища « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », по батькові зазначено « ОСОБА_5 », що не збігається з написанням по батькові у паспорті.

На думку заявниці, зазначені розбіжності виникли внаслідок неправильного написання по батькові та особливостей оформлення документів у різний час, однак не свідчать про їх належність різним особам.

Зазначає, що трудова книжка належить саме їй, містить відомості про її трудову діяльність, а розбіжності у написанні особистих даних перешкоджають використанню цього документа для підтвердження страхового стажу та реалізації права на пенсійне забезпечення.

Посилаючись на неможливість самостійного усунення зазначених розбіжностей, заявниця просить встановити факт належності їй трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 30 червня 1978 року, на ім`я « ОСОБА_2 ».

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами окремого провадження.

Заявниця та її представник у судове засідання не з`явилися. Представник заявниці подала заяву, в якій заявлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити та провести розгляд справи за їх відсутності.

Представник заінтересованої особи – Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області – у судове засідання не з`явилася, однак подала письмові пояснення, в яких зазначила, що у трудовій книжці заявниці допущено помилку в написанні по батькові, внаслідок чого періоди роботи за цією трудовою книжкою не зараховано до страхового стажу.

При вирішенні заяви по суті Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області поклалося на об`єктивність та неупередженість суду, просило ухвалити законне рішення та розглянути справу без участі його представника.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з відповідними даними цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

За роз`ясненнями, викладеними в пункті 12 зазначеної постанови, при розгляді справ про встановлення факту належності правовстановлюючих документів суд повинен перевіряти наявність доказів того, що відповідний документ належить заявникові, з урахуванням обставин допущення розбіжностей у його особистих даних.

Аналогічний підхід щодо умов встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальними умовами розгляду таких справ є юридичне значення факту, відсутність іншого встановленого законом порядку його підтвердження та відсутність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

Пунктом 26 зазначеного Порядку передбачено, що якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт належності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Таким чином, чинним законодавством прямо передбачена можливість встановлення судом факту належності трудової книжки особі, якщо зазначені у ній анкетні дані не збігаються з паспортними даними цієї особи.

Судом встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 заявниця є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Аналогічні відомості щодо її прізвища, імені, по батькові та дати народження містяться у картці фізичної особи – платника податків, згідно з якою заявниці присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Із дослідженої судом копії трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що вона заповнена 30 червня 1978 року, містить відомості про особу з ім`ям « ОСОБА_6 », по батькові « ОСОБА_7 », дата народження якої – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На титульній сторінці трудової книжки попереднє прізвище « ОСОБА_3 » закреслено та зазначено прізвище « ОСОБА_8 ».

У трудовій книжці наявні записи про прийняття на роботу, звільнення та інші відомості про трудову діяльність її власниці, починаючи з 30 червня 1978 року.

Згідно з повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , 18 липня 1981 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зареєстровано шлюб, актовий запис № 11.

Після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ».

Отже, зазначене свідоцтво підтверджує зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » у зв`язку з реєстрацією шлюбу.

Зазначені відомості узгоджуються із записами на титульній сторінці трудової книжки, де попереднє прізвище « ОСОБА_3 » замінено на « ОСОБА_8 ».

При цьому по батькові дружини у свідоцтві про шлюб зазначено « ОСОБА_5 », тоді як у паспорті заявниці – « ОСОБА_11 », а в трудовій книжці російською мовою – « ОСОБА_7 ».

Судом також досліджено копію свідоцтва про народження ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_5 , у якому батьками дитини зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .

Суд враховує, що в досліджених документах збігаються ім`я особи, відомості про зміну прізвища внаслідок одруження та інші ідентифікаційні дані, а дата народження, зазначена у трудовій книжці, повністю відповідає даті народження заявниці за паспортом.

Важливе значення для встановлення належності трудової книжки має також те, що внесена до неї зміна прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_8 » узгоджується з даними свідоцтва про шлюб, відповідно до якого після реєстрації шлюбу 18 липня 1981 року дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ».

Ця обставина свідчить про послідовний зв`язок між особою, на яку трудову книжку було оформлено у 1978 році, та заявницею, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище.

Наявні розбіжності у написанні по батькові не спростовують зазначеного зв`язку та самі по собі не дають підстав вважати, що досліджені документи стосуються різних осіб.

З рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 032150006408 від 12 лютого 2025 року вбачається, що заявниці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки до нього не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 через невідповідність по батькові у свідоцтві про шлюб її паспортним даним.

Отже, наявність розбіжностей в особистих даних, зазначених у трудовій книжці та інших документах заявниці, фактично перешкоджає використанню цієї трудової книжки для підтвердження періодів її трудової діяльності під час вирішення питання про пенсійне забезпечення.

Водночас суд враховує, що предметом розгляду цієї справи є виключно встановлення факту належності правовстановлюючого документа заявниці.

Питання правомірності рішення Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії, визначення тривалості страхового стажу, зарахування конкретних періодів роботи до такого стажу та виникнення права на призначення пенсії не є предметом цього провадження і судом у межах заявлених вимог не вирішуються.

Метою встановлення юридичного факту є усунення перешкод у використанні заявницею належної їй трудової книжки як документа, що містить відомості про її трудову діяльність, для подальшого вирішення питання про пенсійне забезпечення у встановленому законом порядку.

При цьому Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, будучи залученим до участі у справі як заінтересована особа, не заперечувало проти встановлення судом відповідного юридичного факту, а у письмових поясненнях підтвердило наявність розбіжностей у написанні по батькові заявниці.

Суд бере до уваги, що встановлення належності трудової книжки заявниці не передбачає вирішення спору про право на пенсію та не покладає на Пенсійний фонд обов`язку зарахувати певні періоди роботи до страхового стажу чи призначити пенсію.

Відповідно до статей 76–81, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для її вирішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши надані заявницею докази як кожний окремо, так і в їх сукупності, суд доходить висновку, що відомості, які містяться у паспорті громадянина України, картці платника податків, трудовій книжці, свідоцтві про шлюб та свідоцтві про народження доньки, є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою щодо істотних ідентифікаційних обставин та достатньою мірою підтверджують належність заявниці трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 30 червня 1978 року.

Розбіжність у написанні по батькові « ОСОБА_7 », « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_11 », з урахуванням усіх встановлених судом обставин, не спростовує висновку про належність зазначеного документа саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, суд вважає доведеним факт належності ОСОБА_1 трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 30 червня 1978 року, на ім`я « ОСОБА_2 ».

Встановлення цього факту має для заявниці юридичне значення, оскільки створює умови для реалізації її права на пенсійне забезпечення, передбаченого чинним законодавством України.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою, підтверджується належними та достатніми доказами, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 81, п.1 ч.1 ст.315, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , трудової книжки серії НОМЕР_6 заповненої 30 червня 1978 року, виданої на російській мові на ім`я « ОСОБА_2 » (українською мовою « ОСОБА_1 »).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13.10.2026.

Головуючий: А.М. Лутай