Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №686/8430/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/8430/26

Провадження № 22-ц/820/1805/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Мазурок О.В. від 02 червня 2026 року в частині стягнення судових витрат у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2026 року закрито провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Зобов`язано Головне управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області/Хмельницький район/22030101, код 37971775 повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1331,20 гривні (платіжна інструкція № 37 від 04.03.2026 року на суму 1331,20 грн.). Відмовлено в заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить змінити вказану ухвалу як незаконну в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 4421,94 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що суд першої інстанції не дослідив належно надані позивачем докази, ухвала постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. У матеріалах справи наявні всі належні докази, які підтверджують надання адвокатом Біжко Ю.О. правничої допомоги ФОП ОСОБА_1 у межах розгляду цієї справи. Суд мав виходити з реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відмова у компенсації таких витрат лише на підставі клопотання відповідача про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, без дослідження наданих допустимих та належних доказів позивачем, є необґрунтованою.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку з цим оскаржувану ухвалу слід змінити.

Відмовляючи у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відмовився від позову, провадження у справі закрито на підставі п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, тому сплачений судовий збір підлягає повернення позивачу з державного бюджету, а в стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Проте з такими мотивами відмови у стягненні заявлених витрат на професійну правничу допомогу не можна погодитися.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Згідно з ч.2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В матеріалах справи дійсно є докази щодо статусу відповідача як особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни (посвідчення № НОМЕР_2 від 20.09.2026 року, а.с. 62).

Однак суд дійшов помилкового висновку про те, що ця обставина разом з відмовою позивача від позову внаслідок задоволення вимог відповідачем після пред`явлення позову є підставою для відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп.

Той факт, що апелянт є особою з інвалідністю внаслідок війни другої групи, звільняє його від сплати судового збору.

Проте суд вирішує питання про розподіл судових витрат, а не щодо сплати судового збору. Тож мотиви відмови суду першої інстанції у стягненні заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги щодо доведеності заявлених витрат, апеляційний суд бере до уваги таке.

Позовна заява ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підписана та подана її представником Перепелицею М.М., який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13.02.2026 року.

Заяву про закриття провадження в справі та стягнення витрат на правничу допомогу підписала та подала представниця позивачки Заболотна І.Є., що діяла на підставі цієї ж довіреності від 13.02.2026 року.

Згідно копії договору про надання професійної правничої допомоги № 16/02 від 16.02.2026 року з додатком № 1, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Юлії Біжко», останнє зобов`язується надати замовнику професійну правничу допомогу щодо стягнення дебіторської заборгованості за житлово-комунальні послуги, право вимоги якої набуто на підставі договору про відступлення права вимоги № 27 від 22.12.2025 року, що укладений з КП «УМК «Озерна».

За актом здачі-приймання № 03/01 від 19.05.2026 року до договору про надання професійної правничої допомоги № 16/02 від 16.02.2026 року, Адвокатське бюро «Юлії Біжко» надало, а ФОП ОСОБА_1 прийняла професійну правничу допомогу - аналіз наданих замовником документів щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги; підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунку інфляційних; складання заяви про закриття провадження та стягнення судових витрат у справі № 686/8430/26.

Згідно з довіреністю від 16.02.2026 року адвокатське бюро «Юлії Біжко» уповноважило Заболотну І.Є., зокрема, підписувати та подавати документи від свого імені, що підготовлені адвокатами Адвокатського бюро або іншими особами, які можуть бути залучені Адвокатським бюро, на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги № 16/02 від 16.02.2026 року, у тому числі позовні заяви, інші заяви, апеляційні скарги тощо.

Разом з тим, позивачем не доведено, що подана позовна заява у справі складена саме адвокатами Адвокатського бюро «Юлії Біжко» і є результатом наданої правничої допомоги згідно акта здачі-приймання № 03/01 від 19.05.2026 року до договору про надання професійної правничої допомоги № 16/02 від 16.02.2026 року, оскільки вона підписана не адвокатами адвокатського бюро, а представником позивачки Перепелицею М.М., який також мав відповідні повноваження на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13.02.2026 року.

Також не доведено, що подана заява про закриття провадження у справі складена адвокатом Біжко Ю.О. ( чи іншими адвокатами її бюро) і є результатом наданої правничої допомоги згідно договору про надання професійної правничої допомоги № 16/02 від 16.02.2026 року, оскільки вона підписана іншим повноважним представником позивача Заболотною І.Є., яка мала відповідні повноваження на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13.02.2026 року.

Зміст довіреності від 16.02.2026 року, якою АБ «Юлії Біжко» уповноважило Заболотну І.Є. підписувати та подавати документи від свого імені, що підготовлені адвокатами цього бюро, суперечить змісту акту приймання-передачі документів № 03 від 16.02.2026 року.

При цьому апелянткою не надано доказів, що її представники Заболотна І.Є. та Перепелиця М.М. є адвокатами Адвокатського бюро «Юлії Біжко».

За наведених обставин заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не доведений достатніми та допустимими доказами, тож саме з цих підстав слід відмовити у їх стягненні. Ухвалу суду слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в частині відмови у стягненні судових витрат в редакції цієї постанови.

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк