Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №680/229/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 680/229/26

Провадження № 22-ц/820/2000/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 06 травня 2026 року (суддя Польова В.Є.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.05.2025 відповідач уклав із ТОВ «Споживчий центр» кредитний договір № 24.05.2025-100000720, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 29000 грн на строк, вказаний в заявці.

Процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 20% від суми кредиту та дорівнює 5800 грн.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в розмірі 29000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача.

Відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду виникла заборгованість в розмірі 73324,41 грн, з яких: 26638,75 грн тіло кредиту; 32765,66 грн проценти, 13920 грн - неустойка.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та судові витрати.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 06 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 24.05.2025-100000720 від 24 травня 2025 року у розмірі 59404,41 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» 2156,54 грн сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення відсотків, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не застосував пряму, спеціальну та обов`язкову норму, а саме пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За змістом вказаного пункту, законодавець прямо поширює пільгу щодо сплати відсотків на військовослужбовців.

Вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував його статус військовослужбовця та норми спеціального законодавства, які захищають права у сфері кредитних зобов`язань.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» вказує, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки та задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тіло кредиту не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення відсотків не відповідає вказаним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконувались зобов`язання за кредитним договором щодо сплати відсотків належним чином, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Встановлено, що 24 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №24.05.2025-100000720 в електронній формі шляхом підписання заявки, яка є невід`ємною частиною договору, одноразовим ідентифікатором Е984, який було відправлено смс-повідомленням ОСОБА_1 на номер телефону вказаний ним у заявці НОМЕР_1 .

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 29000 грн, на строк 184 дні, які відповідач зобов`язався повернути. Процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 20% від суми кредиту та дорівнює 5800 грн, неустойка 290 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача НОМЕР_2 , номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет-еквайрингу iPay.

Факт успішного перерахування коштів на суму 29000 грн підтверджується повідомленням ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» №1-2003 від 20.03.2026.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 24.05.2025-100000720 від 24.05.2025, станом на 17.03.2026 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 73324,41 грн, з яких: 26638,75 грн основний борг, 32765,66 грн залишок відсотків, 13920 грн залишок штрафів.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Суд першої інстанції правильно виходив з того, сторони уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. Отже, кредитор та відповідач у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. Цей факт визнається відповідачем.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, кредитор ТОВ «Споживчий центр» нараховувало відсотки за користування кредитом за період кредитування - з 24 травня 2025 року по 23 листопада 2025 року.

Відповідно до п. 14 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент укладання кредитного договору та нарахування відсотків), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_3 від 09.07.2026 за № 3111, лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 18.04.2024, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Відтак, приписи ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо заборони нарахування відсотків по кредиту поширюються на відповідача.

З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків за користування кредитом слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

А тому, слід змінити розподіл судових витрат та зменшити суму судового збору, який стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр», до 967,25 грн.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги та звільнення апеляційним судом ОСОБА_1 від сплати судового збору, з ТОВ «Споживчий центр» на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1784,74 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 06 травня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відсотків за користування кредитом за кредитним договором № 24.05.2025-100000720 від 24.05.2025 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 відсотків у розмірі 32765,66 грн відмовити.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 06 травня 2026 року в частині визначення загальної суми заборгованості за кредитним договором № 24.05.2025-100000720 від 24.05.2025 та судового збору, що стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», змінити, зменшивши розмір заборгованості за договором до 29000 грн, судового збору до 967,25 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь держави 1784,74 грн судового збору, який підлягав сплаті при подачі апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П.Корніюк

О.І. Талалай