Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №675/1454/23 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 675/1454/23

Провадження № 22-ц/820/2090/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Корніюк А.П.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Цалованською-Луференко Яною Леонідівною, на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2026 року (суддя Янішевська О.С.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначалось, що 04.04.2018 між банком та відповідачкою укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630891453.

Відповідно до умов договору банк зобов`язувався надати позичальниці кредит, а позичальниця зобов`язалася в порядку та на умовах, визначених договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Умовами договору передбачено, що у випадку невиконання позичальницею умов договору остання зобов`язана достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом тридцяти календарних днів з дня отримання від банку інформації.

Позивач вказував, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, в зв`язку з чим станом на 22 січня 2023 року виникла заборгованість в сумі 57492,83 грн.

Зазначалося, що 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість за кредитом, а також судові витрати по справі.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за договором № 630891453 від 04.04.2018 в сумі 57492,83 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 31932,40 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 584,64 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 23518,65 грн, заборгованості за відсотками за простроченою заборгованістю в сумі 1457,14 грн та судові витрати в сумі 2684 грн сплаченого при подачі судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свою представницю - адвоката Цалованську-Луференко Я.Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що зміст позовної заяви не дає можливості встановити що саме та яким чином порушила відповідачка зобов`язання за договором та чи існувало таке порушення взагалі, не наведено посилань на пункт договору, який нібито порушено відповідачкою. Фактично, позовна заява складається з суб`єктивного опису обставин справи без нормативного обґрунтування позовних вимог, необґрунтованих та непідтверджених належними та допустимими доказами припущень про наявність заборгованості.

Вважає, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень , що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Зазначає, що позивачем не долучено належних та допустимих доказів про повідомлення відповідачки про умови кредитування та узгодження зі споживачкою саме тих умов, які вона вважала узгодженими. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

На думку скаржниці, не може бути взятий до уваги долучений позивачем паспорт споживчого кредиту, оскільки він є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Тобто, паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України "Про споживче кредитування" включає до форми договору про споживчий кредит.

Вказує, що для стягнення заборгованості по кредиту недостатньо надати неналежно завірений розрахунок заборгованості. Потрібно надати докази видачі кредиту і суд повинен відмовити в задоволенні позову у разі недоведеності наявності заборгованості. Кожна проводка по наданій позивачем виписці має супроводжуватися первинним документом, який доведе рух коштів по рахунку в цей час, день і так в цілому по кожній позиції виписки, що не було здійснено позивачем. Зведені рахунки можуть прийматися до уваги як доказ заборгованості, якщо вони підтверджені первинними документами.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень статті 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо суми заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідачки.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Встановлено, що 04 квітня 2018 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630891453 шляхом підписання відповідачем оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа Банк», паспорта споживчого кредиту.

Згідно умов оферти від 04.04.2018, тип кредиту – кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, мета кредиту – для особистих потреб, ліміт відновлювальної кредитної лінії становив 200000 грн, процентна ставка за користування кредитною лінією при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою - 26,00 % річних, тип процентної ставки – фіксована, обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 5 % від суми загальної заборгованості, але не менше 50 грн.

Згідно з вищевказаною офертою ОСОБА_1 запропонувала банку відкрити їй поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та випустити міжнародну платіжну карту МС DEBIT WORLD строком дії 3 роки з моменту випуску. Підтвердила, що вона ознайомлена, у тому числі у письмовій формі, зокрема: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.

Підписавши анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа Банк» (надалі - анкета-заява), ОСОБА_1 згідно п.п. 2.1.1.-2.1.3. анкети-заяви підтвердила акцепт публічної пропозиції та укладення договору між ним та АТ «Альфа Банк» на умовах, встановлених в Публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці www.alfabank.ua (або у разі її подальшої зміни - за іншою електронною адресою, що буде вказана в договорі); підтвердила, що в день підписання цього акцепту отримала примірник договору та всіх додатків до нього; ознайомлена з положеннями законодавства України, що регулюють порядок відкриття, використання і закриття рахунків, а також надання та користування іншими послугами банку згідно із договором; надала згоду на договірне списання коштів із своїх рахунків; підтвердила отримання інформації згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; погодила встановлення позовної давності у 10 років за будь-якими спорами, що випливають із договору, включаючи, але не виключно спорами щодо відшкодування збитків, сплати неустойок (штрафів), тощо.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом станом на 28 лютого 2023 року, залишок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №630891453 від 04 квітня 2018 року становить 57492,83 грн. Сума ліміту значиться 27500 грн.

З даних виписки по рахунку за кредитною карткою за період з 04 квітня 2018 року по 28 лютого 2023 року, відкритої на ОСОБА_1 вбачається, що ліміт кредиту становить 41060,53 грн; всього витрат – 167898,46 грн; всього надходжень – 112285,50 грн. Поточна сума заборгованості на кінцеву дату виписки становить 57492,83 грн.

05 червня 2023 року на адресу ОСОБА_1 направлено досудову вимогу, в якій АТ "Сенс Банк" вимагав від ОСОБА_1 протягом 30-ти днів з моменту отримання вимоги сплатити заборгованість у розмірі 57492,83 грн.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Частиною першою статті 626 ЦК України установлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частинами 1-2 статті 642 ЦК України установлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин), загальні витрати за споживчим кредитом - загальні витрати за споживчим кредитом, витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема з виписок по рахунку, АТ «Сенс Банк» протягом усього строку користування кредитом здійснювало систематичні списання коштів з рахунку ОСОБА_1 у вигляді комісій за розрахунково-касове обслуговування, плати за SMS-інформування, комісії за обслуговування основної картки.

Водночас аналіз умов кредитного договору №630891453 від 04 квітня 2018 року не дає підстав для висновку про погодження сторонами таких платежів, як щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування, комісії за обслуговування основної картки, плати за SMS-інформування, їх розміру, порядку нарахування та періодичності сплати.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що списання банком коштів в погашення комісії за рахунок тіла кредиту здійснювалося без належної правової підстави та погодження із відповідачем.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що згідно з банківськими виписками за період з 04.04.2018 по 03.02.2023 ОСОБА_1 банком списано комісії за розрахунково-касове обслуговування, плати за SMS-інформування та комісії за обслуговування основної картки в розмірі 77144,37 грн за рахунок тіла кредиту.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Сенс Банк» за кредитним договором №630891453.

Суд першої інстанції на викладене увагу не звернув, відтак зробив помилковий висновок про задоволення вимог позову в повному обсязі.

З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3220,80 грн, який також слід стягнути з позивача на користь відповідачки.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Цалованською-Луференко Яною Леонідівною, задовольнити.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, Київська обл., ЄДРПОУ 23494717) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 3220,80 грн судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

А.П. Корніюк