Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №684/240/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 684/240/26

Провадження № 22-ц/820/2049/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 17 червня 2026 року (суддя Волошин Р. Р., повне судове рішення складено 17 червня 2026 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

30 квітня 2026 року ТОВ «ФК «Єврокредит», звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 15.01.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір № 6-022-861-2-21-Г (з ануїтетними платежами), який підписаний ним власноручно. За умовами договору відповідачу надано кредит у сумі 27700 грн на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язався повернути і сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші платежі. 03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» і ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого АТ «МЕГАБАНК» відступило ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 27.12.2024 між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» і ТОВ «ФК «Єврокредит» був укладений договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило ТОВ «ФК «Єврокредит» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором, укладеним з відповідачем 15.01.2021. ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання за договором, внаслідок чого станом на 03.09.2024 виникла заборгованість в розмірі 68082,83 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 26990,25 грн; заборгованість за процентами - 8683,58 грн; заборгованість по комісії - 32409 грн.

Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 17 червня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» заборгованість за договором № 6-022-861-2-21-Г від 15.01.2021 у розмірі 68082,83 грн, 2662,40 грн судового збору та 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу, всього 74745,23 грн.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині стягнення комісії у розмірі 32409 грн і витрат на правничу домовому в сумі 4000 грн та ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову в стягненні комісії та зменшення витрат на правничу допомогу до 2000 грн. Посилається на незаконність рішення суду. Умова договору про споживчий кредит про щомісячну сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною. Договір не містить інформації за надання яких саме послуг встановлена ця комісія та не надано доказів надання таких послуг. Вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню.

Рішення суду в частині задоволення позову про стягнення кредиту та процентів не оскаржується, тому не переглядається апеляційним судом.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Установлено, що 15.01.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 у письмовій формі був укладений договір № 6-022-861-2-21-Г (з ануїтетними платежами), згідно з умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 27700 грн на строк з 15 січня 2021 року по 12 січня 2024 року включно. Процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована), 10% річних. Реальна річна процентна ставка, загальна вартість кредиту на дату укладення договору зазначені додатку № 1. Розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3% від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) на суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця 1728,17 грн (пункти 2.1-2.9 договору).

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» і ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого АТ «МЕГАБАНК» відступило ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором до відповідача від 15.01.2021.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 6-022-861-2-21-Г від 15.01.2021 в розмірі 68082,83 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 26990,25 грн; заборгованість за процентами - 8683,58 грн; заборгованість по комісії - 32409 грн.

Сплата новим кредитором ціни договору, з якою пов`язано набуття ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» усіх прав нового кредитора, підтверджується платіжною інструкцією № 66895 від 31.07.2024.

27.12.2024 між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» і ТОВ «ФК «Єврокредит» був укладений договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило ТОВ «ФК «Єврокредит» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором до відповідача від 15.01.2021.

Згідно з витягом з додатку №1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 ТОВ «ФК «Єврокредит» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 6-022-861-2-21-Г від 15.01.2021 в розмірі 68082,83 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 26990,25 грн; заборгованість за процентами - 8683,58 грн; заборгованість по комісії - 32409грн.

Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами договору та додатку № 1 (реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників).

За змістом довідки-розрахунку заборгованості, виданої 03.09.2024 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 6-022-861-2-21-Г складає 68082,83 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 26990,25 грн; заборгованість за процентами - 8683,58 грн; заборгованість по комісії - 32409 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов про стягнення комісії, суд виходив з факту невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором щодо сплати комісії. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та відступлення права вимоги за договором не оспорюється відповідачем.

Умовами кредитного договору передбачено сплату позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 3% від суми кредиту.

У договорі не зазначено які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції станом на дату укладення договору в цій справі продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення».

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 12 вересня 2023 року в цивільній справі № 204/224/21, констатуючи відсутність виключної правової проблеми з приводу встановлених банками різного роду комісій у кредитних договорах, які є нікчемними, наголосила на тому, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає, передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі (а) за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи (б) за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи (в) за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Для кваліфікації умови кредитного договору як оспорюваної чи нікчемної має значення не назва комісії, а її зміст, тобто перелік дій банку, за які він цю комісію передбачив. Вказане однаково стосується й установленої у кредитному договорі комісії за обслуговування кредиту, до якої, ймовірно включена плата за РКО.

Установлено, що в договорі від 15 січня 2021 року передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3% на місяць від суми кредиту. Інформація про те які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику відсутня. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту, процентів і комісії), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що такі умови кредитного договору є несправедливими.

При цьому згідно з погодженою між сторонами процентною ставкою (10% річних), розмір комісії 3% в місяць (36% річних) є суттєвим порівняно із розміром кредиту та його складових, отриманого ОСОБА_1 , що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У справі ТОВ «ФК «Єврокредит» не було позбавлено можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надавалися позичальнику за таку плату.

З огляду на викладене заборгованість за комісією у сумі 32409 грн стягненню не підлягає. Рішення суду в частині стягнення комісії потрібно скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові в цій частині вимог.

Відповідно рішення суду необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, та зменшити стягнутий з відповідача на користь позивача розмір заборгованості за кредитним договором до 35673,83 грн.

На підставі частини 13 статті 141 ЦПК Україні зміні підлягає розподіл судових витрат.

Стягнуті з ОСОБА_1 на користь товариства судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог (52,40%) підлягають зменшенню до 1395,10 грн.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу з урахуванням заяви відповідача про неспівмірність таких витрат суд першої інстанції зменшив до 4000 грн.

Позивач з таким розподілом судових витрат погодився.

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню 2096 грн.

Документально підтверджені витрати ОСОБА_1 по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1520,76 грн потрібно стягнути з ТОВ «ФК «Єврокредит».

При цьому апеляційний суд виходить з розміру судового збору, який підлягав сплаті при оскарженні рішення суду в частині стягнення комісії, а не надміру сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 17 червня 2026 року в частині задоволення позову про стягнення комісії скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові.

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 17 червня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, та зменшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» суму заборгованості за кредитним договором № 6-022-861-2-21-Г від 15 січня 2021 року до 35673,83 грн (тридцять п`ять тисяч шістсот сімдесят три грн 83 коп.), суму судового збору до 1395,10 грн (одна тисяча триста дев`яносто п`ять грн 10 коп.) і суму витрат на професійну правничу допомогу до 2096 грн (дві тисячі дев`яносто шість грн).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (місцезнаходження вул. Ушинського, буд. 1 офіс 105, м. Дніпро, ІК ЄДРПОУ 40932411) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1520,76 грн (одна тисяча п`ятсот двадцять грн 76 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта