Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №674/480/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 674/480/26

Провадження № 22-ц/820/1936/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Костенка А.М., Ярмолюка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 09 червня 2026 року (суддя Барателі Д.Т.) за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «Перший Український Міжнародний Банк») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у сумі 45 337,35 грн. за кредитним договором № 2001446105601 від 07.11.2019, а також судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Позовну заяву мотивовано тим, що 07.11.2019 між банком та ОСОБА_1 на підставі заяви відповідачки про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб укладено кредитний договір № 2001446105601, за умовами якого їй видано кредитну картку із встановленим кредитним лімітом у сумі 30 000 грн., який у подальшому було збільшено до 50 000 грн.

ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит протягом строку дії платіжної картки та сплатити проценти за користування кредитними коштами, однак не виконала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 05.01.2026 складає 45 337,35 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 30 905,00 грн. та заборгованість за процентами – 14 432,35 грн.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 09 червня 2026 року позовну заяву АТ «Перший Український Міжнародний Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 2001446105601 від 07.11.2019 у сумі 45 337,35 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 30 905,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 14 432,35 грн. Вирішено питання судових витрат.

Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за укладеним кредитним договором, а тому з неї на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» слід стягнути вказану заборгованість.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд неправильно визначив предмет доказування й не перевірив належним чином обставини, що мають вирішальне значення для справи. Вона не заперечувала факту існування кредитних правовідносин з АТ «ПУМБ» та зазначала, що виконала зобов`язання за попередніми кредитами на придбання холодильника й меблів, натомість заперечувала здійснення саме нею платіжних операцій від 26 липня 2021 року в торговельних закладах м. Харкова, після яких сформувалася основна частина спірної заборгованості. За твердженням відповідачки, того дня вона перебувала за місцем проживання у Хмельницькій області, до Харкова не виїжджала, покупок не здійснювала та товарів не отримувала, а після виявлення спірних операцій звернулася до правоохоронних органів. Попри це, суд визнав заборгованість доведеною переважно на підставі банківської виписки, розрахунку заборгованості та довідок банку, не встановивши, хто фактично ініціював оспорювані платежі

Позивач не надав технічних журналів авторизації операцій, відомостей про використання фізичної картки та введення ПІН-коду, даних щодо підтвердження платежів, документів, які б підтверджували отримання відповідачкою товарів, придбаних унаслідок спірних операцій.

Суд безпідставно відмовив у витребуванні доказів, необхідних для перевірки заперечень відповідачки, зокрема технічних даних про авторизацію платежів, документів щодо погодження збільшення кредитного ліміту та відомостей щодо кримінального провадження №12021242260000129, а також клопотання про розгляд справи з викликом сторін. Суд першої інстанції, відмовивши у витребуванні таких доказів, фактично позбавив відповідачку можливості довести свої заперечення, після чого у рішенні послався саме на і відсутність доказів несанкціонованого використання картки.

На думку апелянтки, суд фактично поклав на неї обов`язок доводити негативний факт нездійснення платежів, тоді як саме банк мав підтвердити належність операцій клієнтці або довести, що її дії чи бездіяльність сприяли незаконному використанню платіжного засобу. Такий підхід, як зазначає відповідачка, суперечить правилам розподілу тягаря доказування та вимогам статей 76, 77, 81 і 89 ЦПК України щодо належності, допустимості, достатності й оцінки доказів у сукупності.

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників у справі не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволені апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Судом встановлено, що 07.11.2019 року ОСОБА_1 підписала заяву № 2001446105601 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «ПУМБ». Підписанням цієї заяви клієнт беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування.

Зазначений договір укладено в порядку ст. 634 Цивільного кодексу України як договір приєднання, умови якого визначені банком у публічній пропозиції на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, тарифах банку та відповідних умовах надання і обслуговування кредитної картки, що в сукупності із заявою про приєднання складають єдиний документ.

Згідно з заявою відповідачка просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку НОМЕР_2 із встановленням кредитного ліміту у сумі 30000 грн. Реальна річна процентна ставка складає 47,88%.

За умовами кредитного договору банк надав відповідачу кредитну картку та встановив відновлювану кредитну лінію в межах кредитного ліміту, що становив 30 000 грн. і в подальшому був збільшений до 50 000 грн. Кредитування здійснювалося в межах встановленого кредитного ліміту шляхом проведення відповідачем платіжних операцій з використанням кредитної картки. Зміна (збільшення) розміру кредитного ліміту була передбачена умовами публічної пропозиції та здійснювалася за умови інформування клієнта.

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту по договору №2001446105601 від 07.11.2019 кредитний ліміт з 30000 грн. періодично збільшувався і станом на 20.05.2021 становив 50000 грн.

З виписки по рахунку вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 активно користувалася встановленим кредитним лімітом, знімала кредитні кошти, вносила кошти на погашення заборгованості, здійснювала покупки.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 05.01.2026 заборгованість відповідача складає 45 337,35 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 30 905,00 грн та заборгованість за процентами за користування кредитом – 14 432,35 грн.

06 січня 2026 року на адресу відповідачки надіслано письмову вимогу (повідомлення) вих. № КНО-44.2.2/1000 про виконання зобов`язань перед АТ «ПУМБ» у сумі 45337,35 грн.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно ч. 1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачка порушила умови кредитного договору, своєчасно не вносила платежі на виконання умов договору, внаслідок чого утворилася заборгованість по кредиту, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Статтею 11 ЦК Українивстановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як передбачено частиною першою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що між АТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 укладено договір комплексного банківського обслуговування, у рамках яких банк надав відповідачці кредит у вигляді кредитного ліміту.

Заявка №2001446105601 від 07 листопада 2019 року, про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб підписана працівником банку і позичальником ОСОБА_1 , що свідчить про укладення сторонами договору у письмовій формі. Заяви та паспорта містять умови щодо розміру кредитного ліміту, строк кредитування та реальних процентів.

Факт укладення кредитоного договору сторонами не оспорюється.

ОСОБА_1 не виконувала зобов`язання по кредитному договору, а саме не повернула кредит та не сплатила проценти, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачка не виконала обов`язків за кредитним договором, а тому з неї на користь АТ«ПУМБ» підлягає стягненню вказана заборгованість по кредитному договорі.

Посилання апелянтки, що банком не доведено заявлені позовні вимоги належними доказами не заслуговують на увагу та спростовуються наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звернутися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частин першої, другої та третьої статті12 ЦПК України). Останнє кореспондує частині першійстатті 81 ЦПК України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України(згідно із частинами першою та другою статті13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частинапершастатті76 ЦПК України). Відповідно до пункту 2 частинидругоїстатті76 ЦПК Україниці дані, зокрема, встановлюються висновками експертів.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду (частини 1, 3, 6 статті 84 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (частини перша-третя статті89 ЦПК України).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги в частині невідповідності доказів вимогам чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 , знаючи про розгляд справи в суді першої інстанції, подаючи відзив на позовну заяву не надала суду інших документів та доказів на спростування заявлених вимог в позовній заяві.

На підтвердження заявлених вимог банком надані до суду заявку щодо відкриття поточного рахунку та видачі кредитної картки з встановленим лімітом, копію паспорту споживчого кредиту та публічної пропозиції на укладення договору, довідку про збільшення кредитного ліміту, розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитними договорами, виписку з особового рахунку, з яких вбачається рух коштів по рахунку ОСОБА_1 . Дані документи свідчать про укладення між сторонами кредитних договорів на тих умов на які посилався позивач при нарахуванні кредитної заборгованості та підтверджують встановлені обставинами справи. При цьому, виписка з банківського рахунку, свідчить про рух коштів клієнта, щодо розміру витрачених і повернув коштів.

Оскільки умовами кредитних договорів, підтверджено розмір кредитного ліміту та встановлено розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, тому вимоги банку є доведеними належними та допустимими доказами.

Відповідач ОСОБА_1 не надала суду доказів на спростування позовних вимог та доказів на спростування нарахованого розміру заборгованості, сплату коштів на погашення заборгованості по кредиту, яка не була врахована позивачем при проведенні розрахунку заборгованості.

Не приймаються апеляційним судом аргументи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що банк неправомірно, без її згоди, змінював кредитний ліміт, адже згідно з умовами кредитного договору остання підтвердила про те, що банк, з огляду на її кредитну історію протягом дії договору карткового рахунку, має право в односторонньому порядку змінювати строк кредитування овердрафтом та ліміт овердрафту у межах, визначений цією пропозицією з повідомленням позичальника про це, у спосіб визначений умовами.

Матеріали справи не містять доказів того, що договір №2001446105601 від 07 листопада 2019 був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а відповідачем не заявлялося самостійних вимог про визнання цього правочину недійсним.

Отже, укладений сторонами кредитний договір є чинним та обов`язковим для виконання відповідно до статті 629 ЦК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, розгляду справи у порядку спрощеного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справ.

То, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 03.04.2026 року постановлено розгляд справи провести в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, оскільки справа належить до категорії справ незначної складності, що відповідає приписам ч.4 ст.19 та ст.279 ЦПК України.

Щодо клопотання відповідачки про витребування доказів.

Апеляційний суд перевіряє правильність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на час його постановлення.

Частинами 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2026 року у відзиві на позов ОСОБА_1 заявила клопотання про витребування доказів, а саме інформації з кримінального провадження; у позивача витребувати повні дані щодо операцій від 26.07.2021 року, адреси торговельних точок у м.Харкові, спосіб авторизації платежів, номер телефону прив`язаний до катки на дату операцій.

Зазначене клопотання було розглянуто судом першої інстанції та ухваленим рішенням від 18 травня 2026 року у його задоволенні відмовлено з мотивів його необгрунтованості. Крім того суд першої інстанції вказав, що у поданому до суду клопотанні відповідачка не зазначала про вжиття нею заходів для самостійного отримання зазначених доказів, не надала доказів вжиття таких заходів та не обґрунтувала причин неможливості їх самостійного отримання.

Оскільки зазначене клопотання було розглянуто та вирішено судом першої інстанції, а скаржником не наведено обставин, які б свідчили про необхідність повторного витребування зазначених доказів на стадії апеляційного провадження, підстави для задоволення клопотання відсутні.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

При цьому висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним відповідачкою в апеляційній скарзі правовим висновкам касаційного суду щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд –

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 09 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Судді: Т.О. Янчук

А.М. Костенко

О.І. Ярмолюк