Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №688/2317/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/2317/26

Провадження № 33/820/679/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Ланкевич К.С., захисника Дмитрука Ю.А. апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Дмитрука Ю.А. на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Драчі Старокостянтинівського району Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , працюючого монтером колії у ВП «Шепетівська дистанція колії» (ПЧ-18)

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -

в с т а н о в и л а:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.

Постановою суду встановлено, що 10 травня 2026 року о 17 год 17 хв ОСОБА_1 по вул. Бугані (Миру), 3, в с. Старі Бейзими Шепетівського району Хмельницької області керував транспортним засобом марки ВАЗ 211540, державний номерний знак НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Дмитрук Ю.А. просить скасувати постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2026 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стверджує, що із матеріалів справи, зокрема відеозаписів, не вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.

Крім того, огляд водія на стан сп`яніння повинен проводитись лише у випадках коли було зупинено особу під час керування транспортним засобом і якщо поліцейським були встановлені ознаки алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Факт зупинки транспортного засобу поліцейським також не встановлено та з наявного в матеріалах відеозапису не вбачається.

На думку захисника, зафіксовані на відеозаписі події не узгоджуються з обставинами, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Зазначає і про те, що покази свідка ОСОБА_2 (працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який ніби то бачив факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , є недопустимим доказом, оскільки він є зацікавленою особою. ОСОБА_2 та працівники поліції проходять службу в різних державних установах, однак постійно залучаються до спільних чергувань з працівниками поліції в одному екіпажі з метою оповіщення військовозобов`язаних та резервістів в порядку ст.24 ч.5 ЗУ «Про національну поліцію».

Сторона захисту вважає також, що протокол про адміністративне правопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься повинна ґрунтуватися на первинних доказах, зокрема на візуальних спостереженнях, фото- та відео-фіксації. При цьому суд не має право самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, адже діючи таким чином, він неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, арбітра у справі.

Всі наведені обставини, на його думку, свідчать про відсутність події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення, а отже провадження щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП.

Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Під час апеляційного перегляду справи захисник Дмитрук Ю.А. підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду з підстав викладених у ній.

Заслухавши сторону захисту, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Мотиви суду.

За положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 130 ч. 1 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Проте, всупереч вказаних вимог закону, суд першої інстанції не з`ясував всі обставини справи та дійшов невірного висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Обґрунтовуючи своє рішення в частині винуватості ОСОБА_1 у вчинені зазначеного правопорушення, суд послався на протокол про адміністративніе правопорушення серії ЕПР1 №662453 від 10 травня 2026 року, пояснення свідка ОСОБА_2 , акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 травня 2026 року та відеозапис події.

Разом з тим, у ході апеляційного розгляду справи встановлено, що відомості, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з доданими до них матеріалами.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 10 травня 2026 року о 17 год 17 хв він не керував транспортним засобом марки ВАЗ 211540, державний номерний знак НОМЕР_1 , спиртних напоїв не вживав. Зазначив, що повідомляв працівникам поліції про те, що не перебував за кермом, послідовно заперечував факт керування автомобілем під час розгляду справи судом.

Згідно з дослідженими судом апеляційної інстанції відеозаписами з нагрудних бодікамер працівників поліції вбачається, що працівник поліції виходить із службового автомобіля та вітається з ОСОБА_1 , який перебуває на проїзній частині дороги. На певній відстані від нього розташований автомобіль марки «ВАЗ 211540» з вимкненим двигуном. На запитання працівника поліції щодо факту керування та руху транспортного засобу ОСОБА_1 повідомив, що автомобіль не здійснював маневрів та весь час перебував у нерухомому стані.

В матеріалах провадження запису з бодікамер поліцейського, яким би був встановлений рух автомобіля марки «ВАЗ 211540» під керуванням ОСОБА_1 немає.

У судовому засіданні місцевого суду був допитаний свідок ОСОБА_2 , який показав, що 10 травня 2026 року близько 17 год побачив, як автомобіль марки «ВАЗ 211540» після виконання повороту виїхав на смугу зустрічного руху та рухався їм назустріч. У зв`язку з цим порушенням ПДР водія зупинили, яким виявився ОСОБА_1 .

Водночас апеляційний суд не може взяти до уваги вказані пояснення свідка ОСОБА_2 , оскільки його показання не можуть бути визнані належними та допустимими доказами через наявність обґрунтованого сумніву в їх неупередженості. Як убачається з матеріалів справи, зазначеного дня свідок ОСОБА_2 разом із працівником поліції ОСОБА_3 перебував на чергуванні у складі спільної групи оповіщення військовозобов`язаних, що свідчить про наявність службових відносин та можливу зацікавленість у результатах розгляду справи.

Апеляційний суд вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на показання свідка ОСОБА_2 у сукупності з відеозаписом, якого нібито не збереглося, оскільки матеріали справи взагалі не містять відеозапису, який би фіксував факт руху або керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «ВАЗ 211540».

За приписами ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а суд позбавлений можливості обґрунтовувати свій висновок доказами, які відсутні у провадженні та не були безпосередньо досліджені. Відтак, за відсутності технічної фіксації факту керування, самі лише показання свідка ОСОБА_2 не можуть слугувати беззаперечним та достатнім доказом винуватості ОСОБА_1 .

Апеляційний суд вважає, що сукупністю цих доказів не підтверджено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення як за ст. 130 ч. 1 КУпАП. Отже, ОСОБА_1 не можна визнати суб`єктом цього адміністративного правопорушення.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів cуд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Отже, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП недоведена достатніми, допустимими та достовірними доказами.

З врахуванням викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Дмитрука Ю.А. задовольнити.

Постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: