Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №675/385/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 675/385/26

Провадження № 22-ц/820/1842/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області в складі судді Пашкевича Р.В. від 26 травня 2026 року.

Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року позивач АТ «Акцент-Банк», звертаючись в суд з цим позовом до відповідачки, вказував, що 02.05.2018 року між позивачем і ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, та 02.05.2018 року між сторонами укладено кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.2-2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг, за якими клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає договір.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальниці щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг.

Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі - надав відповідачці кредит (встановив кредитний ліміт) відповідно до умов договору.

Відповідачка умови договору не виконувала, внаслідок чого станом на 15.03.2026 року утворилася заборгованість в розмірі 7493,54 грн., що складається з 5028,54 грн. заборгованості за тілом кредиту, 2465 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь 7493,54 грн. заборгованості та понесені судові витрати 2662,40 грн.

Заочним рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26.05.2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просить скасувати рішення суду як незаконне та задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, помилковим є висновок суду першої інстанції про недосягнення згоди сторонами щодо істотних умов кредитування, та відсутності підстав для нарахування процентів за кредитом. Суд не врахував, що відповідачка в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язалася в подальшому знайомитися із змінами до них. ОСОБА_1 отримала кредитну картку та скористалася кредитними коштами, що свідчить про погодження з умовами, що діяли на момент зняття коштів, тому зобов`язана сплачувати процентну ставку за користування коштами банку. Судом не взято до уваги паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі умови кредитування, строки, процентна ставка. Паспорт кредиту підписано боржницею за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Судом помилково застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, оскільки обставини в цій справі інші.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 02.05.2018 року підписала письмову Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», яку також підписано уповноваженою банком особою. За змістом анкети-заяви відповідачка погоджується, що дана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між відповідачкою і банком договір про надання банківських послуг.

Також ОСОБА_1 засвідчила, що вона ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення і погодилася з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг погодилася отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту. Відповідачка зобов`язалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті банку.

Згідно довідки за картами АТ «Акцент-Банк» відповідачці ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до грудня місяця 2024 року; № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2022 року.

Відповідно до довідки за лімітами АТ «Акцент-Банк» ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт, який неодноразово змінювався, останній раз – 16.04.2025 року зменшився до 6850 грн.

Згідно виписки по картці ОСОБА_1 за період з 02.05.2018 року по 15.03.2026 року відповідачка користувалася кредитними коштами банку, періодично погашаючи заборгованість.

За розрахунком банку станом на 15.03.2026 року відповідачка має кредитну заборгованість в розмірі 7493,54 грн, із них: 5028,54 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2465 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у справі відсутні достатні підтвердження про узгодження сторонами конкретних умов кредитування – за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, підстави та порядок нарахування процентів, неустойки надані банком Умови та правила надання банківських послуг в АТ «А-Банк» не можуть розцінюватися як стандартна форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору. Тому відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитними коштами та неустойки, а сплачені відповідачкою проценти і неустойка мають бути зараховані в погашення заборгованості за тілом кредиту. Згідно виписки по картці ОСОБА_1 за період з 02.05.2018 року по 15.03.2026 року отримані відповідачкою кошти за кредитним договором становлять 41624,88 грн., фактично повернуто останньою 57279,72 грн., тому відсутні підстави для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції правильно констатував, що підписана ОСОБА_1 анкета-заява не містить істотних умов кредитного договору, а Умови та правила надання банківських послуг в АТ «А-Банк» не підписані відповідачкою, тому не підтверджено, що саме ці умови та тарифи розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву. Відтак без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, надані банком Умови і правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору.

Матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов кредитування, тому суд першої інстанції правильно виходив з відсутності підстав для стягнення з відповідачки заборгованості по процентах за користування кредитом.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 року в справі №342/180/17, що ухвалена у спорі, який виник з аналогічних правовідносин, за якою в цьому разі підлягає стягненню з відповідачки різниця між фактично отриманими коштами банку та повернутими відповідачкою коштами.

Тому суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості і дійшов правильного висновку, що позов про стягнення заборгованості не підлягає задоволенню, оскільки відповідачкою фактично отримано 41624,88 грн., а повернуто нею 57279,72 грн.

До позовної заяви позивачем дійсно додано копію паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», що містить інформацію щодо пропозицій банку по різних типах кредитного продукту – по картках «Універсальна» з базовою процентною ставкою 3,9% (46,8% річних), «Універсальна Gold» з процентною ставкою 3,7% (44,4% річних).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» у формі паспорта споживчого кредиту кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Відтак з врахуванням наведеної норми права факт підписання відповідачкою електронним підписом паспорта споживчого кредиту не свідчить про погодження сторонами конкретних умов кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 13 жовтня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк