Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №604/1075/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/1075/25Головуючий у 1-й інстанції Сіянко В.М.

Провадження № 22-ц/817/1087/26Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Храпак Н.М., Хоми М.В.

за участю секретаря — Хоміцької С.О.,

представників Струкової О.В. та ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу №604/1075/25 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Кметик Ярослав Степанович та ОСОБА_2 від імені якої діє адвокат Янчук Максим Олександрович на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року (ухвалене суддею Сіянко В.М.) в справі за позовом ОСОБА_2 до Підволочиської селищної ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення факту та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позов.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначала, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначала, що спадкодавиця склала заповіт, яким на її користь заповіла квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та предмети звичайної домашньої обстановки.

Також вказувала, що ОСОБА_5 належали на праві власності дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,5329 га (кадастровий номер 6124683300:01:001:0001) та 3,8282 га (кадастровий номер 6124683300:01:001:0462), які зареєстровані за нею у Державному реєстрі речових прав.

Після відкриття спадщини вона подала заяву про прийняття спадщини і за законом, проте приватний нотаріус Стражник Т.О. постановою від 10.09.2025 відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, мотивуючи відсутністю підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем.

Стверджувала, що фактично вона та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю протягом багатьох років, вели спільне господарство, здійснювали взаємну турботу, вона доглядала за спадкодавицею до її смерті та організувала її поховання.

Вважала, що доказом сімейних стосунків є той факт, що ОСОБА_5 за життя склала два окремі заповіти, якими: заповіла на її ім`я - ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а також предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку, а також заповіла на ім`я її сина - ОСОБА_3 та його дружини — іншу належну померлій квартиру, що свідчить про рівень довіри і фактичне сприйняття членів сім`ї ОСОБА_6 , як власної родини.

Стверджувала, що вона організовувала побут, піклувалася про здоров`я ОСОБА_5 , забезпечувала придбання продуктів, ліків, супровід до лікарів, допомогу у веденні домашнього господарства.

Вказувала, що з грудня 2018 року ОСОБА_5 проживала в її родині.

Зазначала, що метою встановлення факту спільного проживання позички зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, оскільки через відсутність родинних зв`язків вона позбавлена права на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а іншого способу отримати свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 не має можливості.

На підстав наведеного, просила:

1) встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_5 , починаючи з грудня 2018 року і до дня смерті ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

2) визнати за ОСОБА_2 право власності, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , як за спадкоємцем четвертої черги, на:

- земельну ділянку кадастровий номер 6124683300:01:001:0001, площею 4,5329 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Клебанівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, на підставі державного акта серія ІІ-ТР040682, виданого 21.09.1998 року;

- земельну ділянку кадастровий номер 6124683300:01:001:0462, площею 3,8282 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Клебанівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, на підставі державного акта серія Р2 №710898, виданого 15.01.2003 року.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) зі спадкодавцем ОСОБА_5 починаючи з грудня 2018 року і до дня смерті ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кметик Я.С., просить скасувати рішення суду в частині встановлення факту проживання однією сім`єю та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що померла є її тіткою, а позивачка не довела належними та допустимими доказами безперервного проживання зі спадкодавицею однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків.

Стверджує, що свідки самі повідомили суду, що не були у квартирі позивачки, а про проживання з нею спадкодавиці знали зі слів позивачки та самої ОСОБА_5 .

Звертає увагу, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам про проживання спадкодавиці із ОСОБА_7 до 02 травня 2023 року.

Вважає, що суд помилково підмінив юридичний факт проживання однією сім`єю окремими фактами допомоги, догляду, моральної близькості, наявності заповіту та організації поховання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Янчук М.О., просить скасувати рішення суду в частині відмови у визнанні права власності на спадкові земельні ділянки та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.

Зазначає, що суд встановив обставини, які підтверджують її право на спадкування за законом як спадкоємиці четвертої черги, однак безпідставно відмовив у застосуванні правових наслідків установленого юридичного факту.

Звертає увагу на суперечливість висновку суду про відсутність перешкод для нотаріального оформлення спадщини, оскільки в матеріалах справи наявна постанова нотаріуса від 10 вересня 2025 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Вказує на те, що законодавство не ставить право на звернення з таким позовом у залежність від попереднього оскарження постанови нотаріуса або повторного звернення до нього.

Вважає, що суд мав остаточно вирішити спір про спадкові права, оскільки ОСОБА_1 заперечує її право на спадкування.

Стверджує, що ОСОБА_1 не довела підстав свого спадкування та не заявляла самостійних позовних вимог, тоді як ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позов визнали, а селищна рада проти нього не заперечувала.

Відзивів на апеляційні скарги не надходило.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Кметик Я.С. підтримав вимоги своєї апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Янчук М.О. підтримав вимоги своєї апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце слухання справи, що не перешкоджає розгляду справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 11 квітня 2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , які належали померлій ОСОБА_5 на праві приватної власності, а також дві земельні сільськогосподарського призначення площею 4,5329 га (кадастровий номер 6124683300:01:001:0001) та 3,8282 га (кадастровий номер 6124683300:01:001:0462), зареєстровані за нею у Державному реєстрі речових прав.

За життя, 05 липня 2023 року, ОСОБА_5 склала заповіт, згідно з яким належну їй квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , заповідала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках кожному. Вказаний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Прімою Н.В., 05 липня 2023 року та зареєстрований в реєстрі за N1301,1302.

Також, 29 березня 2024 року, ОСОБА_5 склала заповіт, згідно з яким належну їй квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , заповідала ОСОБА_2 . Вказаний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Прімою Н.В., 29 березня 2024 року та зареєстрований в реєстрі за N847,848.

Відповідно до з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна ОСОБА_5 є власником, земельної ділянки кадастровий номер 6124683300:01:001:0001, площею 4,5329 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Клебанівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, на підставі державного акта серія ІІ-ТР040682, виданого 21.09.1998 року та земельної ділянки кадастровий номер 6124683300:01:001:0462, площею 3,8282 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Клебанівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, на підставі державного акта серія Р2 №710898, виданого 15.01.2003 року.

Поховання ОСОБА_5 здійснювала ОСОБА_2 , що підтверджується договором-замовленням на проведення поховання № 31418 та №31419 та не заперечувалося сторонами.

З копії матеріалів спадкової справи, судом встановлено, що згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) N81051075 від 05.05.2025 року після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. відкрито спадкову справу.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 81051467 від 05.05.2025 приватним нотаріусом Стражник Т.О. була заведена спадкова справа №74026366, номер у нотаріуса 59/2026, після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як встановлено з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти /спадкові договори) № 81051081 від 05.05.2025, у реєстрі зареєстровано складені ОСОБА_5 заповіт за №3705780, номер у реєстрі 2-3466, посвідчений 10.05.1994, місце посвідчення: Друга Житомирська державна нотаріальна контора; заповіт за №47756754, Бланки ВМК 404523, номер у реєстрі 3140, посвідчений 18.08.2009, місце посвідчення :Приватний нотаріус Пріма Н.В.; заповіт за №70890967, Бланки НСМ 484623, номер в реєстрі нотаріальних дій 1301,1302, посвідчений 05.07.2023, місце посвідчення :Приватний нотаріус Пріма Н.В.; заповіт за №72225223, Бланки НСО 700952, номер в реєстрі нотаріальних дій 847,848, посвідчений 29.03.2024, місце посвідчення :Приватний нотаріус Пріма Н.В.

Після смерті ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадкового майна після померлої, до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. звернулись: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (племінниця померлої).

Відповідно до інформації наданої начальником Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, на запит приватного нотаріусу Стражник Т.О., зареєстроване місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Постановою вих. №1344/02-14 від 10 вересня 2025 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки: площею 3,8282 га (кадастровий номер 6124683300:01:001:0462) та площею 4,5329 га (кадастровий номер 6124683300:01:001:0001), після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , з тих підстав, що у матеріалах спадкової справи відсутні документи ( свідоцтва, витяг з реєстру актів цивільного стану), які б підтверджували родинні зв`язки з померлою ОСОБА_5 .

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які були допитані у судовому засіданні 04 червня 2026 року підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за місцем мешкання останньої, починаючи з 2018 року до дня смерті ОСОБА_5 , ведення ними спільного господарства, здійснення купівлі продуктів та товарів, піклування про здоров`я спадкодавиці. Також вказали, що ОСОБА_5 хворіла, потребувала сторонньої допомоги, позивачка доглядала за ОСОБА_5 до її смерті, організувала її поховання, забезпечувала придбання продуктів, ліків, супровід до лікарів, допомогу у веденні домашнього господарства, між ними були дружні відносини. На прохання ОСОБА_5 позивачка постійно привозила ОСОБА_5 у двір будинку, де знаходилася належна їй на праві власності квартира, з метою забезпечення спілкування ОСОБА_5 з подругами.

Задовольняючи позов в частині встановлення факту проживання однією сім`єю, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до наданих письмових доказів та показань свідків починаючи з 2018 року і до смерті ОСОБА_5 , позивачка проживала разом із останньою однією сім`єю у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , та надавала померлій відповідну допомогу при спільному проживанні, мала із нею спільні побутові права та обов`язки.

Оцінивши усі докази, надані заявником, суд першої інстанції вважав, що вони є належними й достатніми; обставини, викладені в позовній заяві представником ОСОБА_12 , підтверджені, а факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_5 доведений під час судового розгляду.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом, суд першої інстанції виходив із її передчасності, оскільки після встановлення факту проживання однією сім`єю позивачка не позбавлена можливості звернутися до нотаріуса для оформлення спадщини. Суд вважав, що позивачка не довела наявності перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, які зумовлювали б необхідність визнання права власності судом.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).

Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки (висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі № 125/1873/22, від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц.

Верховний Суд у постанові від 25 червня 2024 року у справі № 125/1873/22 зазначив, що сам факт піклування про особу, надання їй допомоги та догляду, її поховання після смерті не може бути підставою для включення такої особи до четвертої черги спадкування без основного критерію - проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 542/1648/19, лише надання допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров`я потребувала постійного стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Так, суд першої інстанції, задовольняючи позов у частині встановлення факту проживання однією сім`єю, вважав, що показання свідків у сукупності з наданими письмовими доказами є достатніми для підтвердження проживання ОСОБА_2 зі спадкодавицею ОСОБА_5 однією сім`єю з грудня 2018 року до дня смерті останньої.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що для встановлення зазначеного факту необхідним є підтвердження не лише спільного проживання та надання допомоги спадкодавиці, а й пов`язаності цих осіб спільним побутом, наявності між ними взаємних прав та обов`язків, які характеризують відносини саме як сімейні, протягом не менш як п`яти років до часу відкриття спадщини.

Як вбачається з показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , позивачка піклувалася про ОСОБА_5 , яка хворіла та потребувала сторонньої допомоги, купувала продукти й ліки, супроводжувала її до лікарів, допомагала у веденні домашнього господарства, забезпечувала можливість спілкування з подругами, а після смерті організувала поховання.

Колегія суддів приходить до переконання, що зазначені обставини свідчать про надання позивачкою допомоги спадкодавиці та існування між ними близьких, довірливих відносин, однак вони не є достатніми для висновку про проживання цих осіб однією сім`єю у розумінні статті 1264 ЦК України.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що позивачем не було надано доказів, які підтверджують факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, спільного харчування, придбання майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, домовленостей про порядок користування житловим приміщенням.

Водночас показання вищезазначених свідків не підтверджують наявність таких обставин.

Договір-замовлення на проведення поховання підтверджує його організацію позивачкою, однак не доводить проживання зі спадкодавицею однією сім`єю протягом зазначеного нею строку.

Складення ОСОБА_5 заповіту на користь позивачки не підтверджує спільного бюджету, побуту, взаємних прав та обов`язків і тривалості існування сімейних відносин.

Крім того, в заяві про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , на ім`я приватного нотаріуса, ОСОБА_2 сама вказала, що останнє постійне місце проживання спадкодавця було: АДРЕСА_2 , яке є відмінним від постійного місця проживання позивачки, що також спростовує доводи останньої про їх спільне проживання однією сім`єю (а.с. 64 т.1).

Посилання суду першої інстанції на те, що представник ОСОБА_1 не спростував пояснень позивачки, а в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували спільне проживання, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки відсутність доказів на спростування заявлених обставин не звільняє позивачку від обов`язку довести ті обставини на які вона посилалась.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув.

Відтак встановивши, що відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не мали сімейний характер та не були пов`язані зі спільним веденням господарства, спільним бюджетом, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовну вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю, тому у задоволенні цієї вимоги слід відмовити у зв`язку із недоведеністю.

Щодо вимоги про визнання права власності на земельні ділянки колегія суддів зазначає, що позивачка обґрунтовувала її належністю до спадкоємців четвертої черги внаслідок проживання зі спадкодавицею однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини.

Отже, за заявлених підстав позову ця вимога є похідною від вимоги про встановлення відповідного юридичного факту.

Оскільки підстав для задоволення вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю не встановлено, відсутні підстави й для визнання за ОСОБА_2 права власності на спірні земельні ділянки як за спадкоємицею четвертої черги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищезазначеного, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Підволочиської селищної ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення факту та визнання права власності - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рушення.

Повна постанова складена 14 жовтня 2026 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Храпак Н.М.

Хома М.В.