Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №466/255/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/255/26 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 33/811/1628/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 18 березня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 06 січня 2026 року о 13.05 год. у м. Львів на перехресті Варшавська-Чорновола, керував транспортним засобом «Toyota Avensis» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу «ALKOTEST 6820» драгер ARJL-0296, результат тесту позитивний 1,03% проміле, тест 2051, та в медичного закладі, що вбачається з висновку № 000013 від 06 січня 2026 року.

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 18 березня 2026 року, оскільки він не отримав повного тексту оскаржуваної постанови.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Наголошує, що судом першої інстанції належним чином не з`ясовано обставини справи, викладені в постанові висновки не ґрунтуються на доказах та не відповідають фактичним обставинам справи.

Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не отримав вчасно копії постанови, а виготовлення апеляційної скарги потребує значного часу, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.

Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз представлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №560225 від 6 січня 2026 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 , 06 січня 2026 року, о 13.05 год. у м. Львів на перехресті Варшавська-Чорновола, керував транспортним засобом «Toyota Avensis» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу «ALKOTEST 6820 драгер ARJL-0296», результат тесту позитивний 1,03% проміле, тест 2051, та в медичного закладі, що вбачається з висновку № 000013 від 06 січня 2026 року;

- роздруківкою приладу «Drager Alcotest 6820» (а.с. 2), з якої встановлено, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено о 13 год 43 хв., 6 січня 2026 року, результат 1,03 проміле, з результатом водій ознайомлений, що підтвердив своїм підписом;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), з якого вбачається, що у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя), у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат 1,03 проміле, з результатом ОСОБА_1 погодився, що підтвердив своїм підписом;

- інформацією з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 6 січня 2026 року №00013 (а.с.5), відповідно до якого у ОСОБА_1 діагностовано стан алкогольного сп`яніння;

- рапортом працівника поліції (а.с. 6), з якого встановлено, що патрульні отримали інформацію, що відбулося ДТП на перехресті вул. Варшавська-Чорновола, після прибуття на місце пригоди виявлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який не дотримав безпечної дистанції, внаслідок чого відбулося ДТП. Під час опитування у водія ОСОБА_1 , виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події, результат огляду 1,03 проміле, з результатом він погодився, через деякий час він виявив бажання пройти огляд в медичному закладі. У медичному закладі в ОСОБА_1 , діагностовано стан алкогольного сп`яніння (1.03 проміле).

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 6 січня 2026 року (а.с.7), в яких він повідомляв, що в його транспортний засіб в`їхав автомобіль «Toyota Avensis» д.н.з. НОМЕР_1 , у водія якого були ознаки сп`яніння;

- відеозаписом, долученим до матеріалів судової справи та дослідженим судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано опитування ОСОБА_3 , з якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, надано герметично запаковану трубочку, результат огляду 1,03 проміле, з результатом він погодився, після чого він виявив бажання пройти огляд в медичному закладі. У медичному закладі він пройшов клінічне обстеження та тестування за допомогою газоаналізатора, результат якого показав 1,04 та 1,03 проміле алкоголю, в результаті чого в нього діагностовано стан алкогольного сп`яніння. Окрім того, водієві роз`яснено права та обов`язки, ознайомлено його з протоколом про адміністративне правопорушення, відсторонено його від керування транспортним засобом.

Доводи апелянта, що судом першої інстанції не з`ясовано всіх обставин справи, а викладені в постанові висновки не ґрунтуються на доказах та не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки, як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно досліджено наявні у справі матеріали, з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано належну правову оцінку зібраним доказам у їх сукупності відповідно до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на досліджених доказах, які оцінено з дотриманням вимог закону, а тому підстав вважати, що оскаржувану постанову ухвалено без належного з`ясування обставин справи або з невідповідністю висновків фактичним обставинам, апеляційний суд не вбачає.

Апеляційний суд зазначає, що незгода апелянта з оцінкою доказів та висновками суду першої інстанції не свідчить про їх необґрунтованість і не може бути самостійною підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 18 березня 2026 року.

Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 18 березня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.