Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №446/1402/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/1402/26 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У.І.

Провадження № 33/811/1632/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 серпня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено йому покарання:

- за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на один рік;

- за ч.1 ст. 122-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 грн. (сто п`ятдесят три гривні);

На підставі ч.2 ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч гривень) 00 копійок з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 23 травня 2026 року о 00:19:00 год., по вулиці Сонячна в селі Старий Яричів, Львівського району Львівської області, керував транспортним засобом марки «Honda CR-V» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, нечітка вимова). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи в найближчому медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також, 23 травня 2026 року о 00:19:00 год., по вулиці Сонячна в селі Старий Яричів, Львівського району Львівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Honda CR-V» д.н.з. НОМЕР_1 , та не виконав вимогу поліцейського про зупинку, яку поліцейський здійснив за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору та звукових сигналів.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.

Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 серпня 2026 року, оскільки з повним текстом постанови він ознайомився 24 серпня 2026 року в ЄДРСР.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що з оскаржуваною постановою він не погоджується, оскільки висновки суду є передчасними та необґрунтованими, прийнятими без належного врахування обставин справи.

Наголошує, що на відеозаписі не зафіксовано жодного транспортного засобу, який здійснював рух, чи водія який перебував за кермом автомобіля. На відеозаписі лише зафіксовано припаркований автомобіль на подвір`ї приватного будинку, поблизу якого перебував він.

Зазначає, що протоколи про адміністративні правопорушення та рапорт працівника поліції є неналежними доказами, оскільки на відео не зафіксовано факту руху та зупинки транспортним засобом, чи факт невиконання вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу, а працівник поліції який їх склав є зацікавленою особою, у зв`язку з чим такі є неналежними доказами.

Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності участі в розгляді справи не приймав, про результат розгляду справи дізнався 24 серпня 2026 року, а виготовлення апеляційної скарги потребує значного часу, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.

Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.122-2 КУпАП, передбачено відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Пунктом 2.4 ПДР України встанвлено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР України.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, не дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно не з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є саме керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а його суб`єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст.12 КУпАП) на момент керування транспортним засобом, незалежно від наявності чи відсутності посвідчення водія.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Таким чином, саме по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність для водія транспортного засобу в цьому випадку настає за доведеністю одночасно двох обставин - керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного) або відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Судом апеляційної інстанції було дослідженого відеозапис, долучений до матеріалів справи, з якого вбачається, що працівниками поліції не зафіксовано на відеозаписі факту зупинки та руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , не зафіксовано, що він перебуває в транспортному засобі «Honda CR-V» д.н.з. НОМЕР_1 , з ввімкненим двигуном чи фарами, виконував технічні дії з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Автомобіль «Honda CR-V» д.н.з. НОМЕР_1 , зафіксовано з вимкненими фарами та двигуном, у нерухомому стані, припаркованим на подвір`ї, після прибуття працівників поліції ОСОБА_1 виходить з приміщення будинку.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано відеозаписом.

У зв`язку із чим, заслуговують на увагу аргументи апелянта, що він не керував транспортним засобом 23 травня 2026 року, оскільки на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, не зафіксовано, що він виконував функції водія чи здійснював технічні дії з метою приведення транспортного засобу в рух.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що працівниками поліції також не долучено до матеріалів справи, відеозапису з відеореєстратора з службового автомобіля на якому було б зафіксовано, автомобіль «Honda CR-V» д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснював рух та не виконував законної вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу.

Також апеляційний суд зазначає, що працівники поліції після того, як повідомили ОСОБА_1 про те, що будуть складені протоколи про адміністративні правопорушення, не роз`яснили йому права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, не ознайомили його з даними протоколами, не відсторонили його від керування транспортним засобом, не склали даних протоколів в його присутності.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Судом першої інстанції, не надано належно оцінки доказам з точки зору їх достатності для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, не перевірено належним чином чи зафіксовано працівниками поліції факт руху та зупинки транспортного засобу «Honda CR-V» д.н.з. НОМЕР_1 .

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Сам факт перебування ОСОБА_1 поблизу автомобіля, який знаходився в нерухомому стані, на його власному подвір`ї, не може бути безспірною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст.62 Конституції України).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).

З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які беззаперечно доводили б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, або з ознаками такого сп`яніння.

За вказаних обставин, не можна констатувати, що зібрані у справі докази винуватості ОСОБА_1 в скоєнні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають критерію «поза розумним сумнівом».

Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст., 247, ст 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 серпня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити.

Постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 серпня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. ч. 1ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.