Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №459/414/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 459/414/26 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.

Провадження № 22-ц/811/1700/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шептицького міського суду Львівської області від 29 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування на утриманні, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяву мотивувала тим, що вона, проживаючи у селі Солоницівка Харківського району Харківської області у 2022 році познайомилася з ОСОБА_3 , з яким вони зареєстрували шлюб 16 листопада 2023 року.

Фактично з березня 2022 року ОСОБА_3 , почав брати участь у вихованні та утриманні її малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька якої записані внесені за вказівкою матері відповідно до ст. 135 СК України.

У квітні 2024 року вони переїхали в місто Шептицький Львівської області, де орендували квартиру, в якій проживали.

У неї була банківська карта, яка була додатковим платіжним засобом до рахунку ОСОБА_3 , кошти з якої вона використовувала на своє утримання та утримання доньки, а коли ОСОБА_3 , приїздив у відпустку, він також приймав участь у додатковому навчання дитини в школі іноземних мов, надаючи кошти на її навчання.

Піклуючись про дитину як про рідну доньку, ОСОБА_3 прийняв рішення про її усиновлення, а Шептицька міська рада Львівської області надала висновок від 03 грудня 2024 року, яким визнано за доцільне усиновлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 і таке усиновлення відповідає інтересам дитини.

Оскільки ОСОБА_4 перебувала на утриманні ОСОБА_3 , вона має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця.

З наведених підстав просила встановити факт перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 29 квітня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено.

Рішення Шептицького міського суду Львівської області від 29 квітня 2026 року оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що з 2022 року ОСОБА_3 , з яким вона зареєструвала шлюб 16 листопада 2023 року, почав утримувати як її, так і її доньку ОСОБА_4 , надавши їй доступ до своєї банківської картки.

Після смерті ОСОБА_3 вона та її донька фактично позбавлені єдиного джерела для існування, оскільки перебували на його повному утриманні.

Грошова допомога ОСОБА_3 мала постійний характер, надавалася систематично і померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання в тому числі і її доньки ОСОБА_4 , яку мав намір усиновити, що підтверджується висновком Шептицької міської ради від 03 грудня 2024 року про визнання за доцільним ОСОБА_3 усиновити ОСОБА_5 .

Фактично перебуваючи на утриманні ОСОБА_3 , її донька має право на отримання виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибелю військовослужбовця, однак для реалізації належного їй права необхідно встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_3 .

Суд не надав належної правової оцінки поданим нею доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні її заяви.

Просить рішення Шептицького міського суду Львівської області від 29 квітня 2026 року скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

17 вересня 2026 року Міністерство оборони України подало заяву про розгляд справи без участі його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявником не подано належних доказів, які б підтверджували, що її дочка систематично отримувала допомогу від загиблого ОСОБА_3 та така допомога була основним джерелом засобів до її існування, а сам по собі факт спільного проживання та нерегулярна допомога у вигляді переказів грошових коштів на рахунок заявника, не підтверджують перебування дитини на його утриманні.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може з наступних мотивів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 зазначено, що: встановлення судом факту перебування фізичної особи на утриманні прямо передбачено у пункті 2 частини першої статті 315 ЦПК України; для отримання одноразової грошової допомоги згідно з Порядками № № 975, 3-1 додаються рішення суду, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).

Отже, гарантією реалізації права на соціальний захист утриманців загиблих військовослужбовців є судовий порядок встановлення юридичного факту перебування фізичної особи на утриманні з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця.

У даній справі заявник звернулася із заявою про встановлення факту перебування її малолітньої доньки на утриманні ОСОБА_3 з метою реалізації наявного у дитини права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю вітчима військовослужбовця.

Встановлення цього факту має юридичне значення, оскільки є підставою для отримання малолітньою ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її вітчима військовослужбовця.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_3 ) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті, а саме: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі Порядок № 975, у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3 ).

Пунктом 5 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України (далі СК України), а утриманці відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У пункті 10 Порядку № 975 визначено перелік документів, які подають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога.

Зокрема, передбачено, що особи, які не були членами сім`ї загиблого, але перебували на його утриманні, додають до заяви рішення суду або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18.

Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, підтверджується. що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька № 00016967366 від 09 серпня 2016 року відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 , виданим повторно 15 серпня 2024 року Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, підтверджується, що 16 листопада 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, після реєстрації якого прізвище дружини - ОСОБА_8 .

17 травня 2024 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 укладено договір оренди квартири, за умовами якого ОСОБА_3 є орендарем квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45 кв.м., яка складається з 2 житлових кімнат.

Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22 травня 2024 року № 1305-5003295874 підтверджується, що фактичне місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з актом обстеження умов проживання від 25 листопада 2024 року в квартирі АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Умови проживання добрі, квартира тепла та охайна, зроблений ремонт, сучасні меблі, є достатньо місця для зберігання речей, вся необхідна побутова технічка для комфортного проживання. У дитини окрема кімната, організована зона для навчання та окреме місце для сну. Дитина забезпечена сезонним одягом та шкільним приладдям.

Згідно з характеристикою ОСОБА_4 , наданою директором навчально-перекладацького центру «Перспектива», ОСОБА_4 , навчалася в закладі з червня по серпень 2024 року і зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована учениця. Батьки сумлінно оплачували та контролювали процес навчання, зокрема, ОСОБА_3 , який регулярно брав участь в навчальному процесі і фінансовому забезпеченні дитини у період своєї відпустки в останню декаду серпня 2024 року.

Згідно з довідкою про доходи від 27 жовтня 2024 року № 2516 ОСОБА_3 працював у військовій частині НОМЕР_3 та за період з 01 квітня 2024 року по 30 вересня 2024 року отримав дохід в розмірі 629442.02 грн.

Випискою по картці/рахунку НОМЕР_4 / НОМЕР_5 ОСОБА_1 підтверджується, що ОСОБА_3 перераховував їй кошти, зокрема, в березні 2022 року - 16850 грн, у квітні 2022 року - 9700 грн, у травні 2022 року - 21150 грн, у червні 2022 року - 10500 грн, у липні 2022 року - 3800 грн, у серпні 2022 року - 7600 грн, у вересні 2022 року - 39950 грн, у жовтні 2022 року - 41000 грн, у грудні 2022 року - 10500 грн, у січні 2023 року - 4000 грн, у лютому 2023 року - 9500 грн, у березні 2023 року - 4000 грн, у квітні 2023 року - 4000 грн, у червні 2023 року - 4000 грн, у травні 2024 року - 20000 гн,у червні 2024 року - 3500 грн (а.с.11-14).

Згідно з довідкою від 20 січня 2026 року № D7RG64VV2OGP296, виданою АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 мала картку № НОМЕР_6 , яка була додатковим платіжним засобом до рахунку ОСОБА_3 .

Заявою від 23 травня 2024 року, посвідченою приватним нотаріусом Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області Семак Т.М., зареєстрованою в реєстрі за № 834, ОСОБА_7 надала згоду на усиновлення ОСОБА_3 її дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03 грудня 2024 року виконавчий комітет Шептицької міської ради як орган опіки та піклування надав висновок № 2205/1-11 про доцільність усиновлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 .

Зі змісту висновку № 2205/1-11 від 03 грудня 2024 року вбачається, що ОСОБА_3 перебуває з дитиною в хороших відносинах, піклується про неї та матеріально забезпечує, хоче її усиновити та забезпечити їй належне виховання, всебічний духовний та фізичний розвиток, стабільні та гармонійні умови проживання у повноцінній сім`ї.

Таким чином, ОСОБА_3 мав намір усиновити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак за життя не встиг його реалізувати.

Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_7 , виданим Макарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Посвідченням серія НОМЕР_8 від 28 січня 2026 року підтверджується, що ОСОБА_1 є членом сім`ї загиблого Захисника України та має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку за період з листопада 2023 року по травень 2025 року ОСОБА_1 , починаючи з червня 2024 року ОСОБА_1 отримує соціальні виплати.

Водночас у вищезазначених відомостях вказано, що за період з листопада 2023 року по травень 2024 року відсутня інформація про її доходи.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) від 28 січня 2026 року, починаючи з вересня 2021 року ОСОБА_1 офіційних доходів не отримувала.

Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не отримувала доходів, мала доступ до карткового рахунку чоловіка, яким користувалася, а також систематично щомісяця отримувала кошти на належний їй картковий рахунок, що свідчить про те, що вона перебувала на його повному утриманні.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 проживав разом з дружиною ОСОБА_1 та її малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,, відносно якої вчиняв дії, спрямовані на її усиновлення, систематично надавав матеріальну допомогу матері дитини, яка не працювала та не отримувала доходів, що свідчить про те, що малолітня ОСОБА_4 також перебувала на повному утриманні свого вітчима ОСОБА_3 , оскільки одержувала від нього допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції належної правової оцінки не надав, помилково відмовивши у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Заявником підтверджено належними, допустимими й достатніми доказами факт перебування малолітньої доньки заявниці на утриманні загиблого вітчима, який мав за мету її усиновити, а відтак добровільно взяв на себе обов`язок з утримання дитини, який виконував за час спільного проживання, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для встановлення факту перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Шептицького міського суду Львівської області від 29 квітня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування на утриманні - задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.