Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №335/5442/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 13.10.2026 Справа № 335/5442/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 335/5442/26 Головуючий у 1-й інстанції: Гашук К.В.

Провадження № 22-ц/807/2117/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.

суддів: Бредуна Д.С., Салтан Л.Г.

за участі:

секретаря судового засідання Пантюх Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 11.08.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання права власності на спадкове майно та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Рудик В.В., звернулась до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання права власності на спадкове майно та зобов`язання вчинити дії та просила:

– визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на недоотриману пенсію за період з 01.05.2023 по 31.07.2025;

– зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , за період з 01.05.2023 по 31.07.2025;

– стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Позов вмотивовано тим, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Її батьки 24.10.1968 розлучились. ОСОБА_4 20.02.1970 вийшла заміж за ОСОБА_5 і змінила прізвище на « ОСОБА_6 ». Тридцятого липня 2025 року її мати ОСОБА_2 померла на тимчасово окупованій території.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 20.10.2025 у справі № 676/7716/25 було встановлено факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мелітополі Запорізької області. На підставі вищевказаного рішення суду було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 29.10.2025.

ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію. ОСОБА_1 27.11.2025 звернулась до державного нотаріуса Кам`янець-Подільської державної нотаріальної контори Череватої І.О. із заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Кам`янець-Подільської державної нотаріальної контори Череватою І.О., спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у розмірі 42429,92 грн.

Представником позивача, адвокатом Рудик В.В., було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області адвокатський запит щодо розрахунку пенсійної виплати ОСОБА_2 . Листом від 24.04.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області надано відповідь на адвокатський запит, де зазначено, що виплату пенсії ОСОБА_2 призупинено з 01.05.2023 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом шести місяців підряд. Зазначено, що недоотримана пенсія за період з 01.04.2022 по 30.04.2023 виплачена позивачці відповідно до її заяви, пенсія за період з 01.05.2023 по 31.07.2025 не нараховувалася та не виплачувалася.

Ухвалою суду першої інстанції від 20.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Не погоджуючись із позовними вимогами позивачки, відповідачем подано відзив від 05.06.2026, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та за матеріалами пенсійної справи отримувала пенсію. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058. В подальшому звернень від ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило. Пенсія з 01.05.2023 по день смерті ОСОБА_2 не нараховувалась. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На запит державного нотаріуса щодо суми недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , відповідачем було надано лист, де зазначено, що сума недоотриманої пенсії складає 42429,92 грн. Розмір виплати може бути зменшено залежно від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на отримання даної виплати згідно зі свідоцтвом про право на спадщину. ОСОБА_2 з моменту припинення нарахування пенсії по день смерті не зверталась до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат. Розмір недоотриманої пенсії, враховуючи вимоги п. 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, Порядку № 299 за період з 01.04.2022 по 01.05.2023 становить 42429,92 грн, недоотримана пенсія за період з 01.05.2023 по день смерті відсутня, оскільки за вказаний період вона не нараховувалась.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 11.08.2026 позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Суд першої інстанції ухвалив:

– визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію у період з 01.05.2023 по 31.07.2025;

– зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію у період з 01.05.2023 по 31.07.2025;

– стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 11.08.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачка має право на отримання пенсії у порядку спадкування з огляду на наступне. ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та за матеріалами пенсійної справи отримувала пенсію. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058. В подальшому звернень від ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило. Пенсія з 01.05.2023 по день смерті ОСОБА_2 не нараховувалась. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На запит державного нотаріуса щодо суми недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , відповідачем було надано лист, де зазначено, що сума недоотриманої пенсії складає 42429,92 грн. Розмір виплати може бути зменшено залежно від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на отримання даної виплати згідно зі свідоцтвом про право на спадщину. Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 з моменту припинення нарахування пенсії по день смерті не зверталась до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат, розмір недоотриманої пенсії, враховуючи вимоги п. 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058, Порядку № 299 за період з 01.04.2022 по 01.05.2023 становить 42429,92 грн, недоотримана пенсія за період з 01.05.2023 по день смерті відсутня, оскільки за вказаний період вона не нараховувалась, отже рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги, ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Рудик В.В., подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначила, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій відповідача спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсійних виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається, і в розумінні положень ст. 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Таким чином, призначена пенсія померлому, яка йому не нараховувалась та не виплачувалась, не позбавляє його спадкоємців можливості її успадкувати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20). Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи до апеляційного суду не з`явились.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 375 ЦПК України).

Приписами ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону повною мірою відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію в разі втрати годувальника. Вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території. ОСОБА_2 є матір`ю позивачки ОСОБА_1 . Двадцять сьомого листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Кам`янець-Подільської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_2 , інші особи із заявами про прийняття спадщини у шестимісячний строк до нотаріуса не звертались. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у сумі 42429,92 грн. Відповідно до листа ГУ ПФУ в Запорізькій області від 24.04.2026, який надано на адвокатський запит, ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні та отримувала пенсію в разі втрати годувальника через поштове відділення. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023 відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Суд першої інстанції урахував, що матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та дійшов висновку, що припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій відповідача спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсійних виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається, і в розумінні положень ст. 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Таким чином, призначена пенсія померлому, яка йому не нараховувалась та не виплачувалась, не позбавляє його спадкоємців можливості її успадкувати.

Врахувавши вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на неотриману її матір`ю у період з 01.05.2023 по 31.07.2025 пенсію та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці вказану суму пенсії як спадкоємиці першої черги.

Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 01.02.1964 Мелітопольським міським ЗАГС, батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 8).

З копії свідоцтва про припинення одруження вбачається, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано 24.10.1968, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис № 50 (а.с. 18).

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 24.02.1974 Мелітопольським міським ЗАГС, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали шлюб 20.02.1970, актовий запис № 177. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (а.с. 19).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 13.08.1988 відділом ЗАГС Кам`янець-Подільського міськвиконкому, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали шлюб 13.08.1988, актовий запис № 660. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_9 » (а.с. 10).

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.10.2025 у справі № 676/7716/25, з урахуванням ухвали Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.10.2025, встановлено факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки міста Мелітополя Запорізької області, жительки АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мелітополі Запорізької області (а.с. 16-17).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 29.10.2025 Кам`янець-Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 років (а.с. 9).

За змістом свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11.02.2026 державним нотаріусом Кам`янець-Подільської державної нотаріальної контори Череватою І.О., спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії в розмірі 42429 грн 92 коп., що належала спадкодавиці. У свідоцтві зазначено, що належність цієї суми підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.01.2026 № 0800-0502-8/6174 (а.с. 12).

Свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.02.2026 стосується недоотриманої пенсії в розмірі 42429,92 грн. За повідомленням відповідача, нарахована, але не виплачена пенсія за період з 01.04.2022 по 30.04.2023 виплачена позивачці відповідно до її заяви від 16.02.2026. Натомість предметом цього спору є право на суми пенсії за інший період – з 01.05.2023 по 31.07.2025, які, за відомостями відповідача, не нараховувалися та не виплачувалися. Отже, зазначене свідоцтво не визначає розміру виплат за спірний період.

Адвокатським запитом від 16.04.2026 адвокат Рудик Вікторія Вікторівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з проханням надати детальний розрахунок пенсійної виплати ОСОБА_2 за період з 01.05.2023 по 30.07.2025 (а.с. 14).

У відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 0800-0902-8/35334 від 24.04.2026 повідомлено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію в разі втрати годувальника через поштове відділення. Виплату пенсії призупинено з 01.05.2023 у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом шести місяців підряд відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсійну справу знято з обліку з 01.08.2025 у зв`язку зі смертю пенсіонерки ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).

У цьому ж листі зазначено, що до складу недоотриманої пенсії увійшла нарахована, але не виплачена за життя пенсія за період з 01.04.2022 по 30.04.2023. Виплату недоотриманої пенсії проведено згідно із заявою ОСОБА_1 від 16.02.2026. ОСОБА_2 за життя не зверталася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати пенсії, у тому числі з повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. Пенсія за період з 01.05.2023 по 31.07.2025 не нараховувалася та не виплачувалася, тому надати довідку за цей період неможливо через відсутність законних підстав.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у ч. 2 ст. 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

Положення ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 1227 ЦК України узгоджуються з положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Положення ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Згідно зі ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Як зазначив відповідач, виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01.05.2023 з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 06.10.2015 у справі № 608/1189/14-а зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Як свідчить аналіз положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Посилаючись на припинення виплати пенсії з 01.05.2023 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач не надав рішення територіального органу Пенсійного фонду України, яким оформлено таке припинення. За таких обставин наведені відповідачем відомості про ненарахування пенсії самі по собі не підтверджують правомірності припинення її виплати та не є достатньою підставою для висновку про відсутність у спадкодавиці права на відповідні суми.

У постанові від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо страхових виплат виснувала, що їх припинення з підстав, не передбачених законом, та неоскарження цього спадкодавцем не виключають переходу права на належні йому виплати. Цей висновок має значення для застосування ст. 1227 ЦК України у цій справі.

Належним чином встановивши обставини та обґрунтовано пославшись на релевантний правовий висновок Верховного Суду, місцевий суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на неотриману її матір`ю у період з 01.05.2023 по 31.07.2025 пенсію, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці вказану суму пенсії, як спадкоємцю першої черги.

Також суд першої інстанції підставно відхилив доводи відзиву на позовну заяву.

Двадцять третього червня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» № 3674-IX від 25.04.2024, яким п. 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції: «Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії».

Посилання апелянта на ст. 1219 ЦК України не спростовує можливості переходу до спадкоємця права на одержання сум пенсії, які належали спадкодавиці за життя та залишилися невиплаченими. Необхідно розмежовувати особисте право на пенсійне забезпечення, яке нерозривно пов`язане з особою пенсіонера, та майнове право на одержання належних йому грошових сум. Перехід останніх регулюється ст. 1227 ЦК України та ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивачка не заявляє вимоги про призначення їй пенсії замість померлої матері або про продовження її виплати за наступні після місяця смерті періоди. Предметом спору є належність спадкодавиці сум раніше призначеної пенсії за визначений період та перехід права на їх одержання до позивачки.

Посилання апелянта на пункт 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п. 10 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 299 від 11.02.2025, не може ретроспективно обґрунтовувати припинення виплати пенсії з 01.05.2023. Відповідні зміни до Закону № 1058-IV набрали чинності 23.06.2024, а постанова Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299 – 20.03.2025.

Щодо періоду з 23.06.2024 по 19.03.2025 колегія суддів враховує, що пунктом 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону № 3674-IX установлено умову виплати пенсії громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або виїхали з них на підконтрольну Україні територію, – неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. За відсутності обміну інформацією між відповідними органами ця обставина підтверджується повідомленням у заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Отже, зазначена умова підлягає врахуванню при визначенні належності спадкодавиці сум пенсії за цей період.

Щодо періоду з 20.03.2025 по 31.07.2025 застосуванню підлягає також п. 10 Порядку № 299, який передбачає відповідну умову виплати пенсії та спосіб підтвердження її виконання.

Відсутність повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації та фактичне одержання такої пенсії є різними обставинами. Лист відповідача підтверджує його позицію щодо неподання спадкодавицею відповідного повідомлення, однак не містить відомостей про одержання нею пенсії від Російської Федерації.

Отже, ненарахування пенсії та відсутність заяви спадкодавиці про поновлення її виплати самі по собі не доводять відсутності сум, які могли перейти до спадкоємиці.

Також апеляційний суд зауважує, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване у цій справі рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для скасування рішення суду з наведених у скарзі мотивів не встановлено.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 11.08.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання права власності на спадкове майно та зобов`язання вчинити дії – залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 11.08.2026 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Д.І. Сакоян

Судді Д.С. Бредун

Л.Г. Салтан